Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

176

3. Неспроможність механізмів адаптації самки до виниклої 

вагітності: 

• вроджена  або  набута  недостатність  системи  нейроендо‐

кринної регуляції пристосувальних реакцій; 

• розлади  функції  серцево‐судинної  системи,  залоз 

внутрішньої секреції; 

• токсикоз вагітних, алергічні реакції та імунні конфлікти, 

спричинені несумісністю груп крові у системі матері і плода; 

• перевантаження  нирок  вагітної  тварини  продуктами 

обміну  плода  і  враження  гломерулярного  фільтра  циркулю‐
ючими і імунними комплексами; 

• гіпофункція  жовтого  тіла  або  недостатнє  продукування 

фетоплацентарною системою прогестерону. 

4.  Вади  розвитку  матки,  її  розтягування  при  багато‐

плідності і багатоводді. 

5. Вади розвитку плода (плодів). 
6.  Зниження  загального  тонусу  організму,  набрякове  про‐

сочування тканин тазу, розслаблення зв’язкового апарату матки. 

7.  Вади  розвитку  плаценти  (плацентит,  м’ясний  занос, 

ворсинчастий  і  пузирчастий  заноси,  кісти,  дифузна  плацента, 
коротка або довга пуповина, додаткова плацента). 

4.1. ПОЗАМАТКОВА ВАГІТНІСТЬ 

Позаматкова  вагітність  (ектопічна)  (graviditas  extraute‐

rina)  –  це  розвиток  зиготи  і  ембріона  поза  порожниною  матки 
внаслідок  порушення  міграції  яйцеклітини  або  зиготи  у 
статевих органах тварини. 

Розрізняють  позаматкову  вагітність  яєчникову,  трубну  і 

черевну. 

Яєчникова вагітність (graviditas  ovarialis) – запліднення 

яйцеклітини  в  яєчнику,  без  овуляції.  Реєструються  поодинокі 
випадки  у  корів  на  2–2,5  місяці  та  у  кобил  на  3‐му  тижні 

177

вагітності.  При  цьому  ембріони  знаходяться  у  порожнині 
кістозно зміненого яєчника. 

Трубна  вагітність  (gr.  tubaria)  зустрічається  внаслідок 

порушення  перистальтики  або  прохідності  яйцепроводів 
найчастіше у жінок і дуже рідко у тварин. 

Черевна  вагітність  (gr.  abdominalis)  –  приживлення 

ембріона  до  будь‐якого  серозного  покриву  внаслідок  порушень 
міграції  яйцеклітини.  Трапляється  у  кролиць,  кішок,  свиней, 
овець і корів. 

Позаматкова вагітність буває первинною (наведені варіанти) 

і  вторинною,  яка  буває  тільки  черевною  і  настає  після  розриву 
матки  при  фізіологічному  перебігу  вагітності  або  при  трубній 
вагітності. 

Описані 

також 

випадки 

піхвової 

вагітності 

 (gг. vaginalis.). Вона буває тільки вторинною. 

Позаматкова  вагітність  небажана  для  тварин  з  відпадаю‐

чою  плацентою  (гризуни,  м’ясоїдні,  примати)  у  яких  плід 
розвивається на будь‐якому органі черевної порожнини завдяки 
глибокому  вростанню  ворсинок  плаценти  і  забезпеченню 
достатньої трофіки. 

Клінічні  ознаки.  Сильна  болючість,  розрив  яйцепроводу 

(фолопієвої труби), кровотеча і шоковий стан. 

Діагноз.  У  наш  час  можливо  діагностувати  цю  патологію 

лише за допомогою УЗД. Частіше ж визначають при розтині або 
лапаротомії. 

Додаткова  вагітність  (superfetatio)  –  це  запліднення  і 

розвиток нової вагітності на фоні вагітності, що настала раніше. 

Причини.  Годівля  тварин  зеленими  кормами  із  значним 

вмістом  фіто‐естрогенів  (бобові,  кукурудза).  Вони  розріджують 
слизову  пробку  вагітності,  викликають  нову  статеву  охоту  і  за 
умов  сприятливого  співвідношення  в  організмі  ФСГ  і  ЛГ  настає 
овуляція  і  запліднення.  Зазвичай  вагітність  має  фізіологічний 
перебіг.  Спочатку  народжуються  плоди  від  першого  заплід‐
нення, а через один статевий цикл – від другого. Найчастіше таке 
зустрічається у свиней. 

178

Але,  навіть  якщо  статева  охота  може  виявитися  у  вагітної 

самки, необхідно ще, щоб спермії пройшли через густу слизову 
пробку  цервікального  каналу,  дійшли  до  рога  матки  і  досягли 
яйцепроводів, а запліднена яйцеклітина змогла приживитися до 
стінки  матки,  точно  підготовленої  для  розвитку  бластули. 
Швидше  за  все,  це  пов’язано  все  ж  із  різним  часом  імплантації 
або  уповільненим  розвитком  зигот,  запліднених  одночасно 
(випадкова діапауза). 

4.2. НЕСПРАВЖНЯ ВАГІТНІСТЬ 

 
Несправжня  вагітність  (псевдовагітність  або  псевдолак‐

тація)  (graviditas  spигіа)  –  прояв  зовнішніх  ознак  вагітності 
наприкінці  її  фізіологічного  терміну,  після  статевої  охоти,  яка 
пройшла без осіменіння або з непродуктивним осіменінням. 

Частіше буває у диестральних або моноестральних тварин 

(собаки, в основному маленькі пуделі і такси; кішки, кози, вівці). 
Описані  випадки  псевдовагітності  у  свиней,  кролиць,  щурів, 
морських  свинок,  а  також  у  жінок,  які  жадають  або  бояться 
народження дитини. 

За  гіпотезою  В.А.  Аллена,  псевдолактація  у  сук  є  первіс‐

ним способом вигодовування інших цуценят даної собачої зграї, 
якщо  проеструс/еструс  виникає  у  них  тільки  один  раз  на  рік, 
тобто узгоджений за часом. 

Причини  і  симптоми.  У  м’ясоїдних  наприкінці  лютеаль‐

ного  періоду,  між  6  і  12‐м  тижнем  після  еструсу,  прогестагенна 
активність жовтого тіла починає знижуватися. Внаслідок цього у 
тварини  розблоковується  виділення  із  гіпофізу  пролактину 
(ПРЛ) і відзначаються фізичні і поведінкові зміни, які нагадують 
підготовку  до  пологів,  збільшується  живіт,  матка  і  молочні 
залози,  починається  секреція  молока,  розвивається  набряк 
вульви,  проявляються  материнські  інстинкти  (підготовка  гнізда‐
лігва,  небажання  залишати  житло,  гра  з  м’якими  іграшками, 
апатичність,  а  інколи  агресивність  до  власника  або  до  інших 

179

собак).  Через  один  –  два  тижні  ці  ознаки  зникають.  Звичайно 
секреція  молока  при  несправжній  щенності  триває  недовго,  а 
молоко за своїм складом нічим не відрізняється від звичайного і 
такі  суки  погоджуються  годувати  не  своїх  цуценят.  У  кішок 
молоко з’являється рідко. 

Нормальна  щінність  відрізняється  діяльністю  плаценти  і 

виробки  нею  релаксину  –  специфічного  для  вагітності  сук 
гормону. Інколи несправжня вагітність триває впродовж місяців 
і  навіть  років;  гаданою  причиною  такого  стану  є  порушення 
влагодження  у  системі  гіпофіз‐гіпоталамус‐яєчники.  На  думку 
доктора В. А. Аллена, уявлення про те, що несправжня вагітність 
у  сук  має  схильність  до  переходу  у  піометру,  неплідність  і 
яєчникові дисфункції, є помилковою. 

У  кіз  псевдовагітність,  можливо,  настає  після  резорбції 

ембріонів.  Козу  можна  роздоювати,  після  чого  вона  лактує  як  і 
після нормальних вагітності та родів. Парують козу у наступний 
статевий цикл. 

З  кожною  наступною  тічкою  симптоми  несправжньої 

вагітності можуть підсилюватися і ускладнюватися піометрою. 

Лікування.  Зазвичай,  псевдолактація  припиняється  без 

лікування  через  10–30  днів.  Потрібно  відібрати  іграшки  і  не 
дозволяти  відсмоктувати  молоко.  Лікування  слід  спрямувати  на 
припинення  лактації.  Небажаним  наслідком  псевдолактації  є 
мастит. Призначають такі препарати: 

1.   Заспокійливі  (седативні):  діазепам,  сібазон,  седуксен, 

реланіум,  еленіум  всередину  або  внутрішньом’язово  у  дозі  
0,1–0,5 мг/кг. 

2.   Простагландини  гр.  Ф2‐α  у  невеликих  дозах  для 

розсмоктування жовтих тіл. 

3.   Антигалактогени  (препарати,  які  пригнічують  лакта‐

цію).  Це  прогестагени,  комбінації  естрогенів  з  андрогенами 
(дигітол;  синестрол  і  метилтестостерон  або  тестостерону 
пропіонат  внутрішньом’язово  у  дозі  0,5–1  мг/кг  протягом  
10  діб);  комбінація  андрогенно‐естрогенних  препаратів  з  диуре‐

180

тиком  (сезорал).  Слід  зазначити,  що  призначення  прогестагенів 
небажане  тому,  що  вони  можуть  обумовити  розвиток  різних 
ускладнень (піометра). 

Застосовують  засоби  місцевої  дії,  такі  як  камфорне  масло 

для  втирання  у  шкіру  молочної  залози,  препарат  гексан,  що 
містить  естрадіол  і  метилтестостерон,  а  також  препарати 
стопканілакт і тарідог. 

Антигалактогени  центральної  дії,  які  пригнічують  лак‐

тацію  шляхом  інгібування  синтезу  пролактину  гіпофізом 
бромокриптин 

(парлодел 

або 

бромергон) 

призначають 

всередину  два  рази  на  день  по  0,2  мг/кг  протягом  10  днів. 
Оральний  прийом  бромокриптину  викликає  у  багатьох  сук 
блювання,  тому  лікування  починають  з  дуже  маленьких  доз  і 
поступово підвищують протягом кількох днів. 

Останнім  часом  для  лікування  псевдовагітності  застосо‐

вують  антагоніст  препаратів,  що  містять  опій,  нолоксон 
(нарканті,  каберголін),  який  перешкоджає  синтезу  пролактину. 
Доза препарата – 0,01 мг/кг маси тіла внутрішньовенно 1–2 рази 
на день до зникнення симптомів. Психічні відхилення зникають 
після  перших  ін’єкцій,  а  повна  інволюція  молочної  залози 
відбувається за тиждень. 

4.   Для  зменшення  виділення  молока  обмежують  спожи‐

вання  води,  застосовують  сечогінні  засоби  (фуросемід,  лазикс) 
внутрішньом’язово  або  всередину  в  дозі  2  мг/кг  5  разів  через 
день. 

5.   Для  підсилення  функції  яєчників  застосовують 

тканинні препарати. 

6.   Бажано осіменити самку у наступний статевий цикл. Сук, 

які  не  призначені  для  репродукції  і  мають  повторні  симптоми 
несправжньої  вагітності  рекомендується  лікувати  оперативними 
способами  (піддавати  оваріоектомії  або  оваріогістеректомії), 
оптимальним часом для яких є період наступного еструсу.