Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

186

надлишок окремих з них, згодовування недоброякісних кормів) є 
однією чи не з головних причин ембріональної смертності. 

Як  вже  зазначалося,  приховані  аборти  відбуваються  без 

характерних клінічних ознак. 

Заходи  щодо  профілактики  аборту  та  утробової  інфекції. 

Профілактику  ембріональної  смертності  проводять  шляхом 
внутрішньом’язового  введення  15  мл  тетравіту  або  аналогічних 
полівітамінів  за  годину  до  першого  введення  сперми  коровам 
(С.С. Волков). 

Коровам за гіпотонії матки та багаторазових, безрезульта‐

тивних осіменіннях застосовують асептизацію порожнини матки 
з використанням внутрішньоматкового введення 0,3 %‐го розчину 
Люголя  в  дозі  2–5  мл  (або  флакон,  розведеного  у  10  мл 
фізрозчину,  препарату  спермосан‐3)  після  другого  введення 
сперми  (через  12–24  год)  з  одночасним,  підшкірним  введенням  
8 – 10 од. окситоцину; 

На 7–8‐й дні після осіменіння за низької якості жовтих тіл, 

додатково,  внутрішньом’язово  вводять  20–40  мг  прогестерону 
або  2  мл  (10  мкг)  сурфагону.  Очікувана  заплідненість  за  умови 
дотримання  зазначених  рекомендацій  буде  складати  50  %  і 
більше (Г.Г. Харута, С.А. Власенко). 

За вагітності у випадку загрози аборту: 
• при живому плоді і закритій шийці матки  (тонолітики, 

гестагени, вітамін Е); 

• при відкритій шийці матки  (плодовий міхур вийшов) − 

стимулюють родову діяльність; 

• якщо  аборт  скоївся  або  настала  смерть  плода  − 

звільняють матку від плода і його оболонок. 

Профілактика  аборту,  загалом,  складається  з  таких 

заходів: 

• повноцінна  годівля  залежно  від  фізіологічного  стану 

тварин; 

• дотримання правил напування тварин; 
• не випасати вагітних по росі, снігу, інею, на бобових; 

187

• не переганяти слизькою дорогою; 
• виключити інбридинг при паруванні; 
• вибирати оптимальний час для осіменіння; 
• дотримуватися  правил  асептики  і  антисептики  при 

осіменінні; 

• осіменяти тварин після повної інволюції статевих органів 

після родів та повністю вилікуваних; 

• кваліфікована діагностика вагітності; 
• уникати грубої фіксації і надмірної експлуатації вагітних; 
• планувати  ветеринарні  заходи  і  обробки,  враховуючи 

фізіологічний стан тварин. 

4.4. ВИВОРІТ ПІХВИ 

 
Виворіт  переддвер’я  і  піхви  (inversio  vestibulum  vaginae  et 

vaginae)  –  це  вивертання  її  стінки  через  статеву  щілину  назовні 
(результат  інвагінації  верхньої  стінки  піхви),  що  часто 
спостерігається  у  корів  і  рідше  у  інших  тварин.  Випинається 
звичайно  верхня  стінка,  тому  що  вона  більш  рухома.  Нижня  ж 
стінка  трохи  фіксована  в  своєму  положенні  сечівником  та 
сечовим  міхуром,  який  в  свою  чергу  фіксується  зв’язкою, 
прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки. 

Слід  відзначити,  що  у  сук  і  кішок  це  захворювання  буває 

не тільки в період вагітності, але й під час тічки. 

За ступенем вивороту розрізняють: 
• неповне  (часткове)  вивертання  (inversio  vaginae  partialis), 

коли лише частина піхвової стінки вивертається назовні (рис. 17); 

• повний  виворіт  піхви  (inversio  vaginae  totalis),  коли  вся 

піхвова  трубка  разом  з  шийкою  та  тілом  матки  випинається  з 
вульви у вигляді кулястого тіла (рис. 18).  

Причини.  Основною  причиною  є  зниження  загального 

тонусу  організму  і  як  результат  –  розслаблення  фіксуючого 
апарата  піхви,  розриви  навколопіхвової  клітковини.  Сприяє 
виникненню  захворювання  нестача  в  організмі  вітаміну  В, 

188

внаслідок чого в тканинах статевих органів затримується велика 
кількість  води  та  знижується  тонус  вегетативної  нервової 
системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин виникає 
при  стійловому  утриманні  їх  на  похилій  підлозі,  за  відсутності 
активного  моціону,  неповноцінній  годівлі,  старечих  змінах  в 
організмі, 

підвищенні 

внутрішньочеревного 

тиску, 

при 

двійнятах тощо. 

Окремі  автори  вважають  виворіт  піхви  спадково 

обумовленим,  тому  в  ряді  країн  не  залишають  для  племінних 
цілей нащадків від таких корів. 

Симптоми.  При  частковому  вивороті  піхви  в  останній 

третині вагітності при лежачому положенні тварини відмічають 
невелике  червоне  випинання  з  піхви,  розміром  від  курячого 
яйця  до  кулака.  При  вставанні  тварини  випнута  частина  піхви 
здебільшого втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри 
випнутої  частини  піхви  зростають  і  вона  вже  не  втягується  при 
стоянні тварини. 

Рис. 16. Частковий виворіт піхви 

за лежання 

Рис 17. Частковий виворіт піхви

за стояння 

189

При  повному  вивороті  з  піхви  виступає  велике  червоне 

кулясте тіло, верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка 
з  блискучої  яскраво‐рожевої  поступово  стає  синьо‐червоною  з 
ознакою  венозного  застою,  вона  легко  забруднюється,  висихає, 
на  ній  з’являються  рани,  тріщини,  що  призводять  до  розвитку 
гнійно‐запальних  процесів  та  осередків  некрозу,  інколи  повне 
випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, 
при  цьому  з  вульви  виступають  два  кулястих  випинання:  
верхнє – піхва, нижнє – сечовий міхур. 

У  свиней  вивернута  слизова  оболонка  має  нерівну 

поверхню.  У  важких  випадках  виступає  назовні  піхвова  частина 
шийки матки, яку видно в середині вивернутих тканин у вигляді 
вузлика. При повному вивороті піхви може вивертатися і пряма 
кишка. 

Піхву, що вивернулася назовні, можна спостерігати як під 

час  лежання,  так  і  під  час  стояння  тварини.  Загальний  стан 
тварини  не порушується.  Коли  ж  на  слизову  оболонку  попадає 
кал  і  сеча,  у  тварини  виникає  подразнення.  У  цей  час  вона 
проявляє  больову  реакцію,  вигинаючи  спину  і  підтягуючи 
живіт. При надмірних потугах може вивертатися сечовий міхур. 

Коли  захворювання  триває  довго,  розвивається  запалення 

вивернутої  слизової  оболонки  піхви.  Від  довгого  перебування 
зовні вона підсихає, тріскається, може травмуватися тваринами, 
що стоять поруч чи будь‐якими предметами. 

Прогноз.  Якщо  у  корів,  кіз  і  овець  загальний  стан  буває 

задовільним, то лікування завжди дає ефект. А у тих тварин, що 
мало  ходять,  а  більше  лежать,  у  яких  виворіт  піхви  настав 
задовго  до  родів,  прогноз  обережний,  тому  що  у  них  можуть 
виникнути  ускладнення  (некроз  слизової  оболонки,  уремія, 
запалення очеревини). 

У свиней при вивороті тільки піхви прогноз сприятливий. 

Якщо  незадовго  перед  родами  виворіт  піхви  ускладнився  ще  й 
виворотом прямої кишки, тоді прогноз обережний. 

У сук і кішок прогноз сприятливий. 

190

Лікування складається з таких етапів: 
1. Поставити тварину на “місток” з нахилом до голови на 15

0 

. 

2. Забинтувати і зафіксувати корінь хвоста. 
3. Виконати низьку сакральну анестезію. 
4. Обмити випнуті тканини знезаражуючими і в’яжучими 

розчинами (калію перманганату 1:500; 0,5%‐им розчином таніну; 
2%‐им розчином галуну; 2–3%‐им розчином йодгліцерину). 

5. Ослизнити  перед  вправленням  вивернутий  орган 

(відваром  з  насіння  льону  1:30;  простерилізованою  олією; 
емульсією йодвісмутсульфаніламіду). 

6.  У  випадку  локалізації  сечового  міхура  в  середині 

вивернутої  піхви  –  звільнити  його  від  сечі  катетеризацією  або 
проколом голкою. 

7.  Вправити  піхву  у  тазову  порожнину,  розправивши  її 

стінки. 

8. Для профілактики запалення ввести у порожнину піхви 

антимікробну  емульсію,  маткові  палочки  або  піноутворювальні 
таблетки. 

9. Зафіксувати статеві органи. 
10.  Для  усунення  потуг  застосувати  низьку  сакральну 

анастезію або ханегіф. 

11.  При появі ознак родів зняти шви. 
12.  На  початку  утворення  вивороту  призначити  внут‐

рішньом’язово прогестерон. 

13.  Якщо  вправлення  неможливе  –  випнуті  тканини 

видаляють оперативним методом. 

Профілактика: 
• вилучити  з  раціону  вагітних  корми,  що  містять  фіто‐

естрогени та вражені грибами; 

• організувати щоденний активний моціон, інсоляцію; 
• підлога стійл повинна мати нахил не більше 5

0

.