Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

26

За повноцінної годівлі статеве дозрівання настає раніше, а 

за неповноцінної – з запізненням. 

У кліматичних умовах північних широт статеве дозрівання 

тварин настає пізніше, ніж у південних і середніх. 

Домашні тварини досягають статевої зрілості швидше, ніж 

дикі. 

У  диких  тварин  у  природних  умовах  існування  строки 

настання  статевої  зрілості  чітко  виражені  і  максимально 
наближені до строків фізіологічної зрілості. 

Чим  коротше  життя  у  того  чи  іншого  виду  тварин,  тим 

раніше настає статеве дозрівання. 

Настання статевого дозрівання у тварин ще не дає підстави 

робити висновок про готовність її до відтворення нащадків. 

Вона  настає  разом  з  завершенням  формування  організму, 

набуттям  екстер’єру  та  70–75  %  маси  тіла,  властивих  дорослим 
тваринам даної породи. 

Для  відтворення  потомства  необхідно  використовувати 

тварин, які досягли фізіологічної зрілості. 

Таблиця 1  

Вік настання статевої і фізіологічної зрілості тварин  

(у місяцях) 

Вид і стать тварин 

Статева зрілість 

Фізіологічна зрілість

ВРХ: телиця 
          бугай 

6–12 
8–10 

13–18 
16–18 

Коні: кобила 
          жеребець 

12–18 
12–15 

36 

36–48 

ДРХ: вівця, коза 
          баран, цап 

5–8 
5–8 

12–15 
12–20 

Свині: свиноматка 
            кнур 

5–8 
5–6 

10–12 
10–12 

Фізіологічна  зрілість

  – стадія  фізіологічного  розвитку,  за 

якої настає здатність самок і самців відтворювати потомство. 

27

1.5. СТАТЕВИЙ ЦИКЛ ТА ЙОГО ВИДОВІ 

ОСОБЛИВОСТІ 

У  1898  р.  англійський  біолог  У.  Хіпп  запропонував 

морфофізіологічні  зміни,  які  відбуваються  у  статевому  апараті 
дозрілої самки поділяти на стадії (фази): 

•  проеструс (передтічка); 
•  еструс (тічка, вираженої статевої активності); 
•  метеструм (передтічка); 
•  діеструм (між тічка, стадія спокою). 

У  диких  тварин  та  тварин  із  вираженою  сезонною 

циклічністю  є  ще  одна  стадія  –  анеструм  –  тривалий  період 
відсутності статевої активності.  

У  статевому  циклі  за  А.П.  Студенцовим  (1953  р.)  роз‐

різняють три стадії: збудження, гальмування та зрівноваження. 

Стадія  збудження  характеризується  проявом  чотирьох 

феноменів:  тічка,  загальне  збудження,  статева  охота  і  овуляція, 
що виникають у наведеній послідовності. 

Тічка  –  процес  виділення  слизу  із  статевих  органів  як 

наслідок  морфологічних  змін  статевого  апарату  самки. 
Характеризується  процесами  проліферації.  Настає  оновлення  і 
розростання залоз слизової оболонки яйцепроводів, рогів, тіла і 
шийки  матки.  Замість  3–4  шарів  епітелію  слизова  оболонка 
піхви  і  переддвер’я  покривається  18–20  шарами,  одночасно 
злущуються епітеліальні клітини. 

Спостерігається  сильна  гіперемія  статевих  органів,  набу‐

хання  слизової  оболонки  і  підсилення  функції  переддверних 
залоз. Шийка матки відкривається, через неї у піхву виділяється 

Статевий 

цикл

–

це 

складний 

рефлекторний, 

нейрогуморальний  процес,  який  характеризується  комплексом 
фізіологічних  і  морфологічних  змін  у  статевих  органах  і  організмі 
самки від однієї стадії збудження до наступної. 

28

слиз,  який  потім  витікає  із  вульви  у  вигляді  тяжів  (,,поводків”). 
Матка збільшується, тургор і скорочення її зростають. 

Статеве  збудження  (загальна  реакція)  –  це  зміни  у 

поведінці  самки,  які  настають  пізніше  початку  тічки  і 
проявляються  занепокоєнням,  різкою  реакцією  на  зовнішні 
подразники,  зменшенням  апетиту  або  відказом  від  корму, 
зниженням  надою,  змінами  якості  молока.  У  цей  період  самки 
подають  голос,  стрибають  на  інших  самок  та  дозволяють    їм 
стрибати на себе, проте садку самця не допускають. 

Статева  охота  –  позитивна  реакція  самки  на  самця,  що 

виникає  внаслідок  внутрішніх  неврогуморальних  подразнень 
гіпоталамо‐гіпофізарної системи. Самка наближається до самця, 
приймає  позу  для  статевого  акту,  проявляє  „рефлекс 
нерухомості”,  часто  здійснює  сечовипускання,  яке  у  кобил 
завершується „миготіння петлі”, допускає садку і статевий акт. 

У  цей  період  статеві  органи  самки  оптимально 

підготовлені до статевого акту і запліднення. 

Стадія 

гальмування 

розпочинається 

після 

стадії 

збудження  і  характеризується  згасанням  її  ознак.  Зменшується 
гіперемія 

і 

набряк 

статевого 

апарату. 

Шийка 

матки 

закривається,  слиз  не  виділяється,  переддверні  залози  не 
функціонують.  Інтенсивно  функціонують  маткові  залози. 
Змінюється загальний стан самок, покращується апетит, зростає 
продуктивність,  поліпшується  якість  молока.  Статева  охота 
змінюється “відбоєм” (негативною реакцією самки на самця). У 
яєчниках  проходить  розвиток  жовтого  тіла,  зростає  кількість 
прогестерону.  Ця  стадія  триває  у  всіх  сільськогосподарських 
тварин близько 3–4 діб. 

Стадія  зрівноваження  –  настає  після  стадії  гальмування  і 

триває до настання нової стадії збудження. Загальний стан самки 
зрівноважений,  негативне  ставлення  до  самця.  Жовте  тіло 
виробляє  гормон  прогестерону,  який  проявляє  домінуючий 
вплив  на  статеві  органи  і  організм  самки.  Розпочинається  ріст 
фолікулів, і у корів до 10 дня після завершення стадії збудження 

29

закінчується  ріст  першої  хвилі  фолікулів  і  проходить  їх  атрезія 
(зворотний  розвиток).  Перша  хвиля  розвитку  фолікулів 
дозволяє  накопичитися  естрогенам,  а  з  початку  другої  хвилі 
росту  фолікулів  з  10–11  дня  до  13–14  дня  статевого  циклу 
розпочинається лізис жовтого тіла. Воно зменшується у об’ємі і 
знижується  поступово  кількість  прогестерону,  до  17–18  дня 
жовте  тіло  розсмоктується.  Підвищується  кількість  ФСГ  у 
гіпофізі,  на  цьому  фоні  проходить  фолікулогенез,  дозрівають 
фолікули (графові міхурці), збільшується секреція естрогенів, які 
забезпечують  проявлення  наступної  стадії  збудження  статевого 
циклу. 

Статевий  цикл  за  перебігом  може  бути  повноцінним  і 

неповноцінним. 

Повноцінний 

– 

коли 

протягом 

стадії 

збудження 

проявляються всі феномени. 

Неповноцінний  –  протягом  стадії  збудження  випадають 

один або декілька феноменів: 

• анестральний – відсутність тічки; 
• ареактивний – відсутність загальної реакції; 
• алібідний – відсутність статевої охоти; 
• ановуляторний – відсутність овуляції. 
За  випадіння  декількох  ознак  неповноцінний  статевий 

цикл може бути анестрально‐ареактивним, алібідно‐ановулятор‐
ним  та ін. 

За  синхронністю  феноменів  стадії  збудження  статевий 

цикл може бути: 

• синхронний  –  прояв  феноменів  у  послідовності:  тічка, 

загальне збудження, статева охота, овуляція; 

• асинхронний  –  порушення  послідовності  прояву 

феноменів. 

За ритмом статеві цикли можуть бути: 
• ритмічними  –  стадії  збудження  настають  через  час, 

характерний для виду тварин; 

30

• аритмічними  –  тривалість  інтервалів  між  стадіями 

збудження більша або менша порівняно з нормою. 

За  проявом  стадії  збудження  протягом  року  розрізняють 

тварин: 

поліциклічні  (велика  рогата  худоба,  свині)  –  статеві  цикли 

повторюються постійно протягом календарного року; 

поліциклічні  з  вираженим  статевим  сезоном  (кобили,  вівці, 

кози) – проявляється декілька статевих циклів один за другим, а 
після цього настає тривала стадія зрівноваження; 

моноциклічні  (суки)  –  протягом  року  проявляється  одна–

дві стадії збудження. 

Статевий  сезон  –  це  пора  року,  під  час  якої  у  тварин  з 

сезонністю  статевої  циклічності  ритмічно  проявляються  стадії 
збудження статевого циклу і відбувається парування. 

Сезонність  зумовлюють  такі  фактори:  сонячне  світло, 

тривалість  дня,  корм,  температура,  вологість  повітря  –  вони  є 
сигналами  і  регуляторами,  які  установлюють  початок  і  кінець 
статевого сезону. 

Видові  особливості  статевого  циклу.  Статевий  цикл 

корови  триває  18–22  доби  (в  середньому  21).  Після  отелення 
стадія  збудження  проявляється  через  17–25  діб.  Стадія 
збудження  триває  3–5  діб,  гальмування  –  3–4,  зрівноваження  
12–13 діб. 

Тічка  характеризується  почервонінням  та  набуханням 

слизової  оболонки  переддвер’я  і  піхви.  Канал  шийки  матки 
привідкритий.  Із  вульви  витікає  слиз,  спочатку  його  мало,  він 
каламутний,  потім  він  стає  прозорим,  рідким,  його  кількість 
збільшується,  звисають  шнури.  Під  кінець  тічки  кількість  слизу 
зменшується, він стає мутним і каламутним. 

Через 24–36 годин на тлі ознак тічки проявляються ознаки 

статевого  збудження.  Корова  неспокійна,  мукає,  стрибає  на 
інших  корів  і  допускає  їх  стрибки  на  себе,  у  неї  зменшується 
апетит і надій, змінюється якість молока.