Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

331

пробірки здоюють по 10 мл секрету й одержані проби ставлять у 

холодильник або інше місце з температурою 4–8

ºС (щоб молоко 

не скисло) на 16−18 год. 

На  другу  добу  проби  оцінюють,  звертаючи  увагу  на 

наявність  осаду,  характер  вершків  і  колір  молока.  У  молоці 
здорових корів осад не утворюється, а колір його білий, іноді із 
синюватим  відтінком.  За  субклінічного  маститу  секрет  стає 
водянистим,  утворюються  домішки  пластівців,  а  вершки 
набувають слизоподібної, в’язкої консистенції. 

9.3. АГАЛАКТІЯ І ГІПОГАЛАКТІЯ 

 
Агалактія  (повне  призупинення  молокоутворення)  та 

гіпогалактія  (зниження  рівня  молокоутворення)  бувають  функ‐
ціональними  чи  патологічними.  Функціональні  спостерігаються 
з  наближенням  сухостійного  періоду,  родів,  відлученням 
сисунів,  з  віком,  а  патологічні  виникають  в  зв’язку  з  морфоло‐
гічними  змінами  в  молочній  залозі  або  на  ґрунті  функціональ‐
них розладів молокоутворення та молоковиведення. 

Агалактія  та  гіпогалактія  може  бути  (за  А.П.  Студєн‐

цовим):  вродженою,  старечою,  кліматичною,  експлуатаційною, 
аліментарною, штучно набутою та симптоматичною. 

Вроджені  агалактія  та  гіпогалактія  є  спадковими  і 

виникають за відсутності планового добору під час вирощування 
тварин,  відсутності  селекційної  роботи,  використання  бугаїв‐
погіршувачів та імбридингу і проявляються недостатнім розвит‐
ком молочної залози й відсутністю ознак запалення. 

Старечі  агалактія  та  гіпогалактія  розвиваються  на  ґрунті 

вікових змін у молочній залозі та інших органах і проявляються 
поступовим  зниженням  й  припиненням  молокоутворення  у 
зв’язку з атрофією паренхіми. Зміни у такої тварини характери‐
зуються  зменшенням  і  ущільненням  молочної  залози,  утворен‐
ням  в  ній  флуктуючих  чи  щільних  ділянок,  зниженням  надою, 
погіршенням  якості  молока.  Запустівання  альвеол,  зменшення 

332

кількості паренхіми і виникнення гіпогалактії у корів починають 
відмічати з 7–9 річного віку. Старечу агалактію виявляють у корів 
віком 15–20, у кобил – 17–27, у овець і кіз – 6–8, у свиней – 6–7, сук 
і кішок – 8–11 років. 

Аліментарні  агалактія  та  гіпогалактія  супроводжуються 

порушенням 

обміну 

речовин 

і 

виникають 

на 

ґрунті 

неповноцінної,  недостатньої  та  надмірної  годівлі,  згодовуванні 
недоброякісних  кормів,  рослин  родини  хрестоцвітих  й  водного 
голодування вагітних, молодих та лактуючих тварин. 

Штучно  набуті  агалактія  та  гіпогалактія  є  наслідком 

стресу,  який  виникає  після  порушення  правил  машинного 
доїння,  розпорядку  дня,  недодоюванні,  зміні  стійла,  доярки, 
грубому поводженні з тваринами тощо. 

Штучно  спрямовані  агалактія  та  гіпогалактія  виникають 

після відлучення від маток сисунів, запуску дійних корів з метою 
припинення  лактації  у  намічені  строки.  Гальмують  секрецію 
молока  камфора,  парлодел  (бромокриптин),  естрогени,  маткові 
ріжки та їх препарати, атропін, антибіотики, сечогінні. 

Кліматичні  агалактія  та  гіпогалактія  виникають  після 

порушення  мікроклімату  в  тваринницьких  приміщеннях 
(підвищена  вологість,  недостатність  вентиляції  й  освітлення 
тощо), за випасання в спеку або холодну, дощову погоду та ін. 

Експлуатаційні  агалактія  та  гіпогалактія  є  результатом 

надмірної  експлуатації  (подовження  лактації  й  вкорочення 
сухостійного  періоду),  осіменіння  телиць,  що  не  досягли 
фізіологічної  зрілості,  неправильної  організації  роздою  і 
підготовки нетелів до лактації, порушення правил та технологій 
доїння. 

Симптоматичні  агалактія  та  гіпогалактія  виникають 

внаслідок  захворювань  молочної  залози  чи  інших  органів  і 
характеризуються порушенням функції гіпоталамо‐гіпофізарної 
системи. 

Гіпогалактію  у  корів,  кобил,  кіз,  овець  визначають  на 

основі даних анамнезу, огляду молочної залози та стану молока 

333

(молозива).  Молоко  видоюють  з  кожної  частки  в  окремі 
посудини  або  спеціальним  приладом  ДАЧ.  За  гіпогалактії 
відмічається  зменшення  кількості  молока  з  ураженої  частки  на 
10 % і більше порівняно зі здоровою часткою вим’я. 

Діагностика  гіпогалактії  у  свиноматок  базується  на 

обстеженні  молочної  залози,  стану  поросят,  визначенні 
молочності 

свиноматок 

пробним 

доїнням. 

Молочність 

визначається  шляхом  зважування  поросят  до  і  після  ссання 
протягом  6  год.  Одержаний  результат  перемножують  на  4.  У 
нормі  маса  гнізда  після  кожної  годівлі  збільшується  на  40–60  г 
(за добу 8–10 кг), за гіпогалактії – менше 30 г. 

Пробне  доїння  свиноматок  проводять  після  внутрішньо‐

венного  введення  10–12  од.  окситоцину.  У  нормі  з  кожної 
функціонуючої  дійки  одержують  по  10–20  мл  молока 
(молозива);  за  гіпогалактії  –  5–8  мл,  а  за  агалактії  –  декілька 
крапель секрету. 

Лікування  усіх  видів  агалактії  та  гіпогалактії  полягає  в 

усуненні  причини,  поліпшенні  годівлі,  утримання,  організації 
моціону  корів,  застосуванні  масажу  вим’я  перед  доїнням.  Іноді 
позитивних  результатів  досягають  після  використання  молоко‐
гінних  засобів:  гірких  трав  (трава  і  коріння  кульбаби,  трава 
буркуну  жовтого,  меліси,  деревію,  листя  і  коріння  цикорію, 
кропу, кропиви дводомної, материнки звичайної, суниці лісової, 
плодів  глоду,  кмину,  кормових  буряків,  моркви),  пітуїтрину  
або  окситоцину  перед  доїнням  (підшкірно  корові  20–30  .,  свині 
7,5–10 од. на 100 кг маси, вівці і козі 5 од., собаці 20–10 од., кішці і 
кролиці 1–3 од.), синестролу, випоювання молозива. 

Профілактика 

агалактії 

та 

гіпогалактії 

передбачає 

комплекс  заходів:  вибракування  маломолочних  і  старих  корів, 
організація  запуску,  родів  та  післяродового  періоду,  цілеспря‐
моване  вирощування  ремонтного  молодняку,  дотримування 
зоогігієнічних  вимог  під час  утримання,  годівлі і доїння  тварин, 
організацію 

активного 

моціону, 

регулярної 

діагностики 

субклінічного  й  клінічного  маститу  та  своєчасного  лікування 

334

корів  з  запаленням  і  набряком  молочної  залози,  тріщинами 
шкіри дійок. 

Молочну  залозу  кобил  або  свиней,  які  у  попередню 

лактацію  давали  недостатньо  молока,  за  кілька  днів  до 
передбачуваних  пологів  натирають  естрогеновою  маззю.  Гострі 
зуби поросят треба скушувати щипцями. 

Лактогенно  діє  токоферолу  ацетат,  введений  у  період 

вагітності. Його призначають у період вагітності протягом 30–45 
діб  і  у  післяродовому  періоді.  Стимулюють  лактацію  ретинол, 
ціанкобаламін,  аскорбінова  і  нікотинова  кислота  та  деякі 
седативні і кейроплегіки (резерпін, аміназин та ін.). 

9.4. ТУГОДІЙНІСТЬ 

 
Тугодійність  (важке  видоювання)  виникає  внаслідок 

звуження  каналу  соска.  Опосередковано  важке  видоювання 
може  бути  пов’язане  з  відсутністю  дійкового  каналу, 
зменшенням  просвіту  цистерни  та  гіпертрофією  циркулярної 
складки, що знаходиться на рівні основи соска. 

У  нормі  діаметр  дійкового  каналу  у  корів  становить  від         

2,5 до 4 мм, у тугодійних – не більше 2 мм. Причинами звуження 
каналу  соска  у  корів  є  потовщення  складок  епітеліальної 
оболонки  (гіперкератоз),  уроджена  чи  набута  гіпертрофія  та 
переродження  м’язів  сфінктера.  Гіперкератоз  виникає  після 
нашарування  зроговілих  клітин  на  складки  розетки  дійкового 
каналу.  Сприяє  цьому  неправильне  і  грубе  доїння  та  частий 
контакт  з  хімічними  речовинами  (занурення  сосків  в  йодоформ 
тощо). 

Молоковіддачу  утруднюють,  а  іноді  повністю  перекри‐

вають  дійковий  канал  папіломи,  афти,  що  знаходяться  на 
верхівці,  епітеліальній  оболонці  каналу  або  біля  його  входу  зі 
сторони  цистерни,  рубцеві  розростання,  що  з’являються  після 
травм  та  запальних  процесів.  Причиною  тугодійності  також 
бувають надриви слизової оболонки соскового відділу цистерни. 

335

Тугодійність  може  бути  обумовлена  порушенням  форми 

та  локалізації  соскового  каналу.  Довгий,  косий,  зігнутий  чи 
іншої  форми  канал  не  може  повністю  розширюватися  під  час 
доїння, а складки розетки будуть перекривати вхід в канал соска.  

Погіршується  молоковіддача  за  зменшеного  об’єму 

соскової  цистерни  внаслідок  вродженого  потовщення  стінки, 
нашарування на ній фібрину та розростання фіброзної тканини 
після  хронічних  запальних  процесів.  Часто  на  стінці  соскового 
відділу  цистерни  утворюються  папіломи  або  епітеліальні 
розростання, які іноді повністю перекривають просвіт цистерни. 

Опосередкованою  причиною  тугодійності  буває  гіпертро‐

фія  циркулярної  складки.  У  нормі  вона  має  товщину  від  2  до  
6  мм  і  складається  із  сполучної  тканини,  м’язових  волокон  та 
циркулярної  вени,  а  після  запалення  розростається  і  може 
повністю  закривати  просвіт  між  надсосковим  і  сосковим 
відділами цистерни. 

Тугодійність  супроводжується  гальмуванням  молоковід‐

дачі, неповним виведенням молока, травмуванням епітеліальної 
оболонки  цистерни  з  подальшим  розвитком  маститу,  гіпо‐  і 
агалактії. 

Під  час  доїння  корів  зі  звуженим  каналом  соска 

виділяється  тонка  цівка  молока,  а  частка  і  дійка  збільшені  за 
рахунок  переповнення  секретом.  Машинне  доїння  таких  корів 
практично  неможливе,  а  за  ручного  –  доводиться  затрачати 
багато  зусиль  та  часу.  У  ділянці  сфінктера  дійки  вдається 
промацати  потовщення  чи  рубець.  Частка  вим’я  із  зарощеним 
дійковим каналом поступово запустіває і атрофується. 

Вроджену  відсутність  дійкового  каналу  діагностують  у 

первісток за сильним збільшенням частки молочної залози через 
накопичення  секрету.  Верхівка  соска  на  місці  каналу  не  має 
отвору або, якщо канал закритий шкірою, остання випинається 
у вигляді горошини. 

Під  час  звуження  порожнини  соскового  відділу  цистерни 

виявляють ущільнення по всій довжині дійки, в неї важко ввести