Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

341

Рис. 59. Методи усунення лактореї:  

а – масаж сфінктера дійки; б – накладання касетного шва;  

в – гумове кільце; г – гумове кільце, надіте на дійку 

 
Дрібним  тваринам  вводять  ефедрин  всередину  два–три 

рази на добу. 

9.6. МОЛОЧНІ КАМЕНІ 

 
 
 
 
У процесі лактації вони випадають у порожнину молочної 

цистерни  й  виділяються  під  час  доїння  з  молоком  у  вигляді 
молочного  піску.  Іноді  камені  збільшуються  до  розмірів  горо‐
шини  безпосередньо  в  молочних  ходах  або  у  цистерні  (прома‐
цуються рухливі щільні утворення, які періодично обумовлюють 
важке  видоювання).  Консистенція  каменів  коливається  від 
щільно‐еластичної до дуже щільної. 

Молочний пісок і дрібні молочні камені видавлюють через 

канал  дійки.  Більші  утворення  пом’якшують  вливанням  у 
цистерну  1  %  розчину  питної  соди  з  наступним  розминанням 
пальцями і видавлюванням. Тверді молочні камені подрібнюють 

Молочні камені

 – утворення каменів у молочних протоках, 

що  виникає  внаслідок  відкладання  у  них  солей  фосфору  чи 
звапнення пластівців казеїну. 

342

ковпачкоподібним  ножем  через  15–20  хвилин  після  введення  
5–10  мл  10  %  розчину  новокаїну.  Великі  молочні  камені  можна 
видаляти  після  розтину молочної  цистерни. Після  їх видалення 
на  рану  накладають  шви,  а  в  дійковому  каналі  укріплюють 
молочний катетер до загоєння операційної рани. 

9.7. МАСТИТ 

За  даними  різних  авторів  мастит  частіше  реєструється  у 

корів  (20–75  %),  свиней  (до  40  %),  кіз  і  овець  (до  20  %).  У  кобил 
мастит виникає у 5 % випадків. 

На мастит хворіє від 7 до 80 % корів. Субклінічний мастит 

виявляють  у  32–90  %,  а  клінічний  –  у  4–30  %  лактуючих  корів. 
Серед  форм  клінічного  маститу  найчастіше  діагностують 
серозний, катаральний і гнійно‐катаральний, рідше – фібриноз‐
ний,  геморагічний  та  змішаний.  Частота  виникнення  хвороби 
зростає восени, взимку та навесні і знижується влітку. 

Як клінічним, так і субклінічним маститом частіше уража‐

ються  задні  частки  вим’я  і  рідше  –  передні.  Найчастіше 
уражується одна частка вим’я і рідше – дві та лише як виняток – 
одночасно  три  або  чотири.  Відмічена  тенденція  до  збільшення 
захворюваності маститом за збільшення добового надою і серед 
тварин віком 5–10 років. 

Запалення  молочної  залози  супроводжується  функціо‐

нальними  розладами  у  вигляді  гіпогалактії  і  агалактії  та 
погіршенням  якості  молока  і  молозива.  У  середньому  молочна 
продуктивність  знижується  до  15  %  за  субклінічного  маститу  та 
до 40 % – за клінічного. 

Мастит

  – запалення  молочної  залози,  яке  виникає  під 

впливом  механічних,  термічних,  хімічних  і  біологічних  факторів 
та характеризується патологічними змінами у тканинах і секреті 
молочної залози. 

343

У зв’язку з масовим поширенням маститів серед корів  (до 

40%  від  інших  хвороб)  значні  економічні  втрати  реєструються  у 
молочному  скотарстві.  Крім  того,  після  випоювання  молозива 
від  хворих  тварин  у  новонароджених  виникають  розлади 
функції шлунково‐кишкового тракту та до 5% з них гине. Якість 
виробів  із  молока  хворих  тварин  знижується.  Після  викорис‐
тання  молока,  що  містить  патогенні  мікроорганізми  або  їх 
токсини,  у  людей  виникають  розлади  функції  шлунково‐
кишкового тракту, ангіни, токсикоінфекції тощо. 

Отже,  мастит  на  субклінічній  і  клінічній  стадіях  перебігу 

зумовлює  прояв  негативних  економічних,  біологічних  і 
соціальних наслідків. 

Причини  виникнення  маститу  досить  різноманітні  і 

умовно  поділяються  на  зовнішні  і  внутрішні.  До  екзогенних 
причин  маститу  відносять  фізичні  (холод,  тепло,  протяги, 
підвищена  вологість,  травми,  порушення  технології  доїння), 
хімічні  (дія  кислот,  лугів,  газів,  фітоестрогенів,  токсинів),  біо‐
логічні  (мікроорганізми),  а  ендогенних  –  алергії,  нейродистро‐
фічні процеси, зниження резистентності організму. 

Із  усього  комплексу  причин,  які  викликають  мастит, 

найбільшої  уваги  надається  мікробному  фактору.  Бактеріоло‐
гічними  дослідженням  секрету  уражених  чвертей  виділено  біля 
90 видів різноманітних мікроорганізмів. 

Мастит  викликається  коковими  (стрептококи,  стафілоко‐

ки,  диплококи)  і  паличкоподібними  формами  мікроорганізмів 
(кишкова  паличка,  коринебактерії,  клебсієли,  ентеробактерії 
тощо),  мікроскопічними  грибами,  водоростями  (прототеки), 
вірусами  і  рикетсіями.  У  монокультурі  із  секрету  молочної 
залози  стафілококи  виділяють  у  20–97  %  хворих  корів, 
стрептококи – у 30–75 %, кишкову паличку – у 15–53 % і протей – 
у 5–8 %. У 14–53 % корів з запаленням вим’я виявляють змішану 
мікрофлору. 

344

Субклінічний  мастит  у  корів  частіше  викликається 

стафілококами,  а  клінічний  –  стрептококами  і  грибковою 
мікрофлорою.  Виділені  з  секрету  вим’я  мікроби  відносять  до 
трьох  груп:  контагіозні  (Staphylococcus  аureus  і  Staphylococcus 
аgalactiae),  умовнопатогенні  (Streptococcus  uberis,  Streptococcus 
disagalactiae  і  Esherichia  сoli)  та  сапрофіти  (Staphylococcus 
saprofitis). 

Можливі  три  шляхи  проникнення  у  молочну  залозу 

мікробів:  галактогенний  (через  сосковий  канал),  гематогенний  і 
лімфогенний. 

Подоланню  захисних  бар’єрів  соскового  каналу  і 

накопиченню  мікроорганізмів  у  молочній  цистерні  сприяють 
такі фактори: велике мікробне обсіменіння сосків вим’я, підлоги, 
підстилки;  травмування  соскового  каналу;  порушення  роботи 
доїльних  апаратів  та  неповне  закриття  соскового  каналу  після 
доїння протягом однієї – двох годин. 

Через  кров  мікроорганізми  потрапляють  у  молочну 

залозу  за  наявності  запальних  процесів  у  інших  органах, 
особливо за сепсису. Лімфогенний шлях проникнення має місце 
після поранень шкіри вим’я. 

У  12–15  %  корів  мастит  розвивається  без  участі  мікро‐

флори і є результатом механічної, хімічної, термічної травм або 
інтоксикації  організму  за  хвороб  статевих  органів,  печінки, 
нирок, шлунково‐кишкового каналу і згодовування неякісних та 
отруйних кормів. 

До  виникнення  маститу  в  корів  призводять  сприяючі 

фактори:  анатомічні  і  функціональні  аномалії  молочної  залози, 
порушення  годівлі  і  утримання  тварин,  порушення  технології 
санітарно‐гігієнічних правил машинного доїння, хвороби шкіри 
вим’я, хвороби статевих органів, генетична схильність. 

У свиноматок мастит частіше виникає після захворювання 

статевого  апарату,  травм  молочних  залоз  зубами  поросят,  при 

345

захворюваннях  шлунково‐кишкового  тракту  і  за  неповного 
відсмоктування молока поросятами. 

У  корів,  кобил,  овець  і  кіз  мастит  виникає  на  фоні 

зниження резистентності тканин молочної залози, що зумовлено 
дією  комплексу  несприятливих  факторів  довкілля.  На  цьому 
фоні  підвищується  вірулентність  мікроорганізмів,  які  часто 
стають основною причиною запалення. 

Залежно  від  фізіологічного  стану  тварини  в  момент 

захворювання мастит поділяють (за Г.В. Звєрєвою) на: лактацій‐
ний,  періоду  запуску  і  сухостою.  За  перебігом  (за  М.І.  Полян‐
цевим) розрізняють гострий (від 3 до 7 діб), підгострий (від 8 до 
15  діб)  і  хронічний  (більше  15  діб),  за  проявом  захворювання  – 
клінічний  і  субклінічний  (прихований  або  латентний)  мастит,  а 
за  закінченням  (ускладненням)  –  індурація  і  гангрена  вим’я. 
Залежно  від  етіолгічного  чинника  запалення  молочної  залози 
поділяють  на  інфекційні  (стрептококові,  стафілококові,  коліба‐
цильозні,  піобацильозні,  туберкульозні,  актиномікозні  і  некро‐
бацильозні)  та  неінфекційні  (асептичні).  За  видом  збудника 
мастит може бути неспецифічним (бактерійний, мікозний, асеп‐
тичний)  чи  специфічним  (ящурний,  актиномікозний,  туберку‐
льозний, бруцельозний, віспяний, лептоспірозний ). 

За  клінічними  ознаками  (А.П.  Студенцов)  розрізняють: 

серозний,  катаральний  (катар  альвеол,  катар  цистерни  і 
молочних  проток),  фібринозний,  гнійний  (гнійно‐катаральний, 
абсцес  і  флегмона),  геморагічний  і  специфічний  (ящур, 
туберкульоз і актиномікоз вим’я). 

Диференціальна діагностика форм клінічної стадії маститу 

в  лактуючих  корів  за  А.П.  Студєнцовим  із  внесеними  уточнен‐
нями представлена у табл. 22.