Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

351

рефлексотерапії.  Для  підвищення  терапевтичної  ефективності 
разом з розчином новокаїну вводять антибіотики. 

Симптоматична  терапія  передбачає  внутрішньовенні  вве‐

дення  глюкози  і  кальцію  хлориду,  гемодезу,  плазмозамінників, 
гама‐глобуліну  і  внутрішньом’язові  –  вітамінних  препаратів  та 
застосовується  залежно  від  загального  стану  тварини,  окремих 
систем організму і молочної залози. 

Із  засобів  фізіотерапії  частіше  використовують  масаж 

молочної  залози,  натирання  шкіри  вим’я  камфорним  спиртом, 
розчином  іхтіолу,  рідше  –  накладання  глини,  парафіну  і 
озокериту,  ультрафіолетове  та  лазерне  опромінення,  електро‐  і 
ультразвукову терапії. 

Ефективність  терапії  маститу  залежить  від  характеру 

запального  процесу  та  періоду  лактації.  Для  лікування  корів  з 
субклінічним  маститом  застосовують  неспецифічну  стимулю‐
ючу  та  новокаїнотерапію.  Лікування  лактуючих  тварин,  хворих 
на гострий (серозний, катаральний чи гнійно‐катаральний) мас‐
тит,  передбачає  використання  засобів  етіотропної,  новокаїно‐  і 
фізіотерапії.  Під  час  лікування  корів  з  хронічним  маститом 
застосовують  неспецифічну  стимулюючу,  етіоропну  і  фізіотера‐
пію,  а  використання  новокаїну  є  малоефективним.  Використан‐
ня  симптоматичної,  етіоропної,  патогенетичнї  і  фізіотерапії 
більш  доцільне  за  геморагічного,  фібринозного  і  гнійного 
маститу,  але  за  даних  форм  запалення  протипоказаний  масаж 
вим’я.  Для  лікування  тварин  у  період  запуску  і  сухостою 
ефективним  є  використання  етіотропної  (внутрішньоцистер‐
нально  вводять  протимаститні  препарати  пролонгованої  дії  – 
орбенін  ЕДС,  нафпензал  ДС,  фурадин,  дифумаст,  йодосан, 
мультимаст ДС тощо), загальностимулюючої і новокаїнотерапії, 
а також антиоксиданти (підшкірне введення 25 мл 0,2 % розчину 
натрію  селеніту  або  інші  препарати  селену).  Після  виявлення 
абсцесів  та  флегмон  застосовують  засоби  протисептичної  дії  та 
хірургічне втручання. 

352

Профілактика  маститу  забезпечує  не  тільки  високу  якість 

молока,  але  й  здоров’я  людей.  Вона  складається  з  комплексу 
господарських,  зоотехнічних,  ветеринарних  і  санітарно‐гігієніч‐
них  заходів  у  різні  фізіологічні  періоди  (запуск,  сухостій, 
підготовка до родів та роди, лактація і годівля новонароджених). 

У корів профілактику маститу розпочинають з організації 

запуску  та  підготовки  нетелей  до  родів.  Для  цього  корів  за  
60–45  днів  до  передбачуваних  родів  запускають,  а  нетелей  за  
3 місяці переводять у відділення для сухостійних тварин. 

Для  підвищення  резистентності  організму  і  активізації 

регенеративних  процесів  тканин  вим’я  сухостійним  коровам 
призначають  комплексне  введення  вітамінів,  тканинних  препа‐
ратів, імуномодуляторів та антиоксидантів. 

Запуск  розпочинають  за  10–15  днів  до  початку  сухостою. 

Для прискорення гальмування лактації застосовують препарати 
камфори.  У  останній  час  для  високопродуктивних  тварин  все 
більше  проводять  одномоментний  запуск.  Після  останнього 
доїння  для  профілактики  та  лікування  маститу  рекомендують 
вводити  у  цистерну  вим’я  антибіотики  (орбенин  ЕДС, 
нафпензал  ДС,  фурадін,  діфумаст,  йодосан)  або  внутрішньо‐
венно чи внутрішньом’язово – пеніцілін, біцилін і стрептоміцин, 
а також заклеювання фуропластом соскового каналу. 

Тваринам  надають  щоденний  активний  моціон.  Вилуча‐

ють  із  раціону  молокогінні  корми,  а  включають  якісне  сіно, 
трав’яне  борошно  чи  різку,  сінаж,  мінеральні  або  білково‐віта‐
мінні добавки тощо. Нетелей за 45–60 діб до родів привчають до 
шуму працюючої доїльної апаратури і проводять масаж вим’я. 

За 7–10 діб до родів тварин ретельно чистять і розчищають 

копитця, а потім переводять до передродової секції родильного 
відділення.  Після  родів  стан  молочної  залози  контролюють  за 
рівнем  лактації,  показниками  набряку  чи  клінічної  стадії 
маститу.  Для  адаптації  мікрофлори  рубця  і  зменшення  дії 
кормового  стресу  після  родів,  за  21–15  діб  до  очікуваного  отелу 
починають  згодовувати  1/3  раціону  новотільних  корів.  У  перші 

353

3–5  діб  після  родів  годівля  не  відрізняється  від  попередньої,  а 
потім до раціону вводять соковиті та концентровані корми. 

Тварин  забезпечують  активним  моціоном  і  підстилкою  в 

стійлах  та  на  вигульних  майданчиках,  підтримують  нормальні 
параметри  мікроклімату  приміщень,  своєчасно  проводять 
ремонт  та  дезінфекцію.  Один  раз  на  місяць  діагностують 
субклінічний  мастит,  а  клінічний  –  щоденно  та  один  раз  на 
місяць одночасно з визначенням субклінічної стадії. 

Для  профілактики  маститу  необхідно  перед  кожним 

доїнням  перевіряти  основні  вузли  доїльної  системи:  визначати 
силу  і  стабільність  вакууму,  частоту  пульсацій  доїльного 
апарату,  жорсткість  і  ступінь  зносу  соскової  гуми;  підігрівати 

доїльні  стакани  до  температури  37–38

ºС,  не  допускати  під‐

смоктування  повітря  у  колекторі  тощо.  Звертають  увагу  на 
дотримання  правил  підготовки  вим’я  до  доїння  і  приділяють 
увагу  своєчасному  підключенню  і  зняттю  з  сосків  доїльних 
апаратів.  Важливим  профілактичним  засобом  маститу  є 
дезінфекція  стаканів  доїльних  апаратів  розчинами  хлору  або 
дезмолу.  Після  доїння  соски  вим’я  дезінфікують  бактерицид‐
ними розчинами (синтайод, 2% розчин гіпохлориту кальцію, 1 % 
розчин  хлораміну,  дезмол,  діпал)  за  допомогою  спеціальних 
приладів. 

До  профілактичних  заходів,  що  знижують  перехресне 

інфікування  корів,  відносять:  першочергове  доїння  здорових 
корів,  ізоляцію  тварин  з  ознаками  клінічного  маститу, 
дезінфекцію  рук  операторів  машинного  доїння  розчином 
хлораміну перед і після доїння кожної хворої корови. Здоювання 
вмісту  уражених  маститом  долей  проводять  у  спеціальний 
посуд  з  дезрозчином  з  наступною  утилізацією.  Не  допускають 
здоювання на підлогу.  

Запропоновано  для  профілактики  маститу  проводити 

введення  стафілококових  анатоксинів,  препарату  нативних 
імуноглобулінів  крові,  імунної  сироватки  та  використання 
електромагнітних  хвиль  надвисокої  частоти.  Важливе  значення 

354

має  також  селекція  щодо  виведення  тварин  з  генетично  закріп‐
леною  стійкістю  до  маститів  і  придатністю  до  машинного 
доїння. 

У  кобил  мастит  зустрічається  рідко.  Найчастіше  реєстру‐

ють  катаральне  чи  гнійно‐катаральне  запалення  половини,  рід‐
ше всього вим’я або ж частини, пов’язаної з однією цистерною. 

Під  час  лікування  хворих  тварин  проводять  часті 

здоювання  (3–4  рази  на  добу),  для  чого  можна  застосовувати 
окситоцин  (20–40  ОД)  або  пітуїтрин  (13–25  ОД).  Обмежують 
водопій  і  переводять  кобилу  на  сухий  корм,  призначають 
послаблюючі, внутрішньовим’яні та внутрішньом’язові введення 
антибіотиків, коротку новокаїнову блокаду нервів за Д.Д. Логви‐
новим (вводять 100 мл 0,5 % розчину новокаїну з пеніциліном чи 
стрептоміцином),  поряд  з  цим  доцільно  застосовувати 
симптоматичну  терапію  –  кальцію  глюконат,  кальцію  хлорид, 
норсульфазол  чи  етазол,  тривіт  або  тетравіт.  Для  кращого 
видалення  ексудату  протягом  10–15  хв  масажують  вим’я  від 
основи  донизу,  а  через  канал  соска  за  допомогою  тонкого 
молочного  катетера  у  цистерну  вводять  20–30  мл  1–2  %  теплого 
розчину  двовуглекислої  соди  і  ретельно  здоюють  вміст  обох 
половин 

молочної 

залози. 

Застосовують 

надплевральну 

новокаїнову  блокаду  за  В.В.  Мосіним  (одноразово  з  розрахунку 
0,5 мл на 1 кг маси тварини). Високий терапевтичний ефект має 
внутрішньоаортальна  ін’єкція  0,5%  розчину  новокаїну  за  
І.І. Магда та І.І. Вороніним у дозі 100–150 мл. 

Для  проведення  короткої  новокаїнової  блокади  нервів 

молочної  залози  у  кобил  голку  вводять  спереду  вим’я,  відсту‐
пивши  на  1–2  см  від  білої  лінії  в  бік  ураженої  половини  на 
глибину 5–8 см. 

Лікувальний ефект має внутрішньовенне введення (по 250– 

300 мл 1–2  рази  на  день) суміші  лікарських  речовин  (камфора  –  
4  г,  глюкоза  –  60  г,  етиловий  спирт  –  300  мл,  уротропін  –  10  г, 
аскорбінова кислота – 1,5 г, кальцію хлорид – 10 г, 0,9 % розчин 
хлориду натрію – 700 мл). 

355

Залежно  від  характеру  запального  процесу  застосовують 

холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим’я втирають камфорне 
масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.  

Лікування  абсцесів,  що  дозріли,  полягає  в  хірургічному 

втручанні.  За  хронічного  перебігу,  численних  абсцесів  чи 
ботріомікозу лікування стає малоефективним. 

Для  профілактики  хвороб  молочної  залози  кобил  запус‐

кають  через  6–8  місяців  лактації.  Сухостійний  період  триває  
3–4  місяці.  Запуск  відбувається  без  застосування  особливої 
технології.  Кобил  звільняють  від  роботи  за  15  днів  до  родів,  і 
переводять  у  денники  з  безприв’язним  утриманням.  Після 
народження  лоша  залишають  з  кобилою,  а  через  20–25  діб    її 
доять  1–2  рази  на  добу.  З  35–40  доби  лактації  кобил  доять  5–6 
разів. Вночі лошат утримують з кобилами, а вдень – нарізно. Для 
стимуляції  молоковіддачі  кобил  доять  у  присутності  лошат.  У 
першій  половині  лактації  кобил  доять  7–9  разів  з  інтервалом  у  
2–2,5  години.  На  час  підсосу  звертають  увагу  на  стан  лошат  і 
поведінку кобил, планову діагностику маститу не проводять. 

Мастит  у  свиней  виникає  після  інфікування  залози, 

найчастіше  лімфогенно  –  через  пошкодження  шкіри  зубами 
поросят,  рідше  –  галактогенно  і  гематогенно  (за  ураження 
статевих органів виникає метрит‐мастит‐агалактія), найчастіше у 
свиноматок  виявляють  серозне  (молочна  гарячка  свиней), 
катаральне  чи  гнійно‐катаральне  запалення  окремих  пакетів. 
Нерідко причиною абсцесів є актиномікоз. 

Як  правило,  хвороба  обмежується  однією  залозистою 

долею,  рідше  половиною  вим’я  чи  ще  рідше  уражає  обидві 
половини  і  перебігає  у  гнійно‐катаральній  формі.  За  гнійного 
запалення в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або 1 – 
2 великих абсцеси. 

За  гангрени  залозистого  пакету  процес  швидко  охоплює 

всю половину вим’я. Після тривалого перебігу будь‐якої форми 
маститу  наступає  індурація  ураженого  пакета.  Прихований 
мастит характеризується гіпо‐ та агалактією.