Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

346

Таблиця 22  

Диференціальна діагностика форм клінічної стадії  

маститу за А.П. Студєнцовим 

Форма 

Загальний 

стан 

тварини 

Стан молочної 

залози 

Характеристика

секрету 

1 

2 

3 

4 

Серозний 
мастит 
 

Пригнічений, 
може спосте‐
рігатися не‐
значне погір‐
шення апети‐
ту та підви‐
щення темпе‐
ратури тіла 

Під час огляду уражена 
частка чи половина вим’я 
збільшена, шкіра червону‐
вата, пальпацією встанов‐
люють збільшення щіль‐
ності, напруженість, бо‐
лючість і підвищення тем‐
ператури. Молочна про‐
дуктивність знижується 

На початку за‐
хворювання мо‐
локо має звичай‐
ний вигляд, по‐
тім стає водянис‐
тим із пластівця‐
ми казеїну, си‐
нюватого кольо‐
ру, водянистої 
консистенції 

Катараль‐
ний 
мастит 
а) катар 
цистерн та 
молочних 
проток 
 

– 

Частки незначно збільше‐
ні. Можливе ущільнення 
нижньої ділянки молоч‐
ної залози, підвищення 
температури шкіри і 
болючість. Продуктив‐
ність знижується 

Секрет на почат‐
ку доїння − з 
пластівцями та 
згустками казеї‐
ну, що мають 
жовтуватий ко‐
лір; потім стає 
звичайним на 
вигляд 

б) катар 
альвеол 
 

– 

Уражені частки збільшені, 
під час пальпації відчува‐
ються дифузні або локаль‐
ні ущільнення, незначна 
болючість і підвищення 
температури шкіри. 
Продуктивність знижу‐
ється 

Пластівці та 
згустки казеїну 
виділяються від 
початку до кінця 
доїння 

347

Продовження таблиці 22 

1 

2 

3 

4 

Фібриноз‐
ний 
мастит 
 

Значне пригні‐
чення тва‐
рини. Погір‐
шення або 
відсутність 
апетиту. 
Підвищення 
температури 
тіла. Іноді 
спостеріга‐
ється кульга‐
вість на кінців‐
ку збоку 
хворої частки 
вим’я 

Уражена частка або поло‐
вина вим’я значно збіль‐
шується, спостерігається 
почервоніння та легкий 
набряк шкіри, підвищу‐
ється температура, спо‐
стерігається болючість та 
виражене ущільнення 
тканин, часто − крепіта‐
ція; збільшуються над‐
вим’яні лімфатичні вузли. 
Рівень надою різко 
зменшується. 

З ураженої 
частки виділя‐
ється секрет 
жовто‐сірого 
кольору із 
крихтами і 
пластівцями 
фібрину 

Гнійний 
мастит 
а) гнійно‐ 
катараль‐
ний 

Загальний 
стан тварини 
пригнічений. 
Апетит погір‐
шений або 
відсутній, 
значно  
підвищується 
температура 
тіла 

Уражена частка 
збільшена, температура 
шкіри підвищена, 
помірно або значно 
виражені болючість і 
ущільнення тканин, 
збільшені надвим’яні  
лімфовузли. Процес 
супроводжується 
гіпогалактією 

Молоко має 
сірувато‐білий 
або жовтий 
колір із доміш‐
ками пластівців 
та гною 

б) абсцеси 
молочної 
залози 

Пригнічення 
загального 
стану тварини, 
погіршення 
апетиту, під‐
вищення тем‐
ператури тіла 

Помірне або значне збіль‐
шення частки молочної 
залози (за множинних 
значне). Над поверхнею 
абсцесів шкіра почерво‐
ніла, набрякла, напруже‐
на. Ущільнення тканин 
дифузне або локальне,  
може бути флуктуація. 
Болючість сильна, місцева
 температура підвищена.  

Молоко за по‐
одиноких абсце‐
сів не змінюєть‐
ся, а за множин‐
них стає водяни‐
стим із домішка‐
ми слизу та гною 
(якщо абсцес 
прорвав у ємніс‐
ну систему) 

348

Продовження таблиці 22 

1 

2 

3 

4 

Реґіонарні лімфовузли 
збільшені. Рівень надою 
знижується 

в) флегмо‐
на молоч‐
ної залози 

Тварина при‐
гнічена, апе‐
тит погірше‐
ний або від‐
сутній. 
Температура 
тіла підвище‐
на. Виражена 
кульгавість 

Уражена частка або вся 
молочна залоза значно 
збільшена, шкіра напру‐
жена з розлитою чи сму‐
гастою гіперемією. Ткани‐
ни ущільнені (кам’янисті), 
болючі. Місцева темпера‐
тура підвищена, реґіо‐
нарні лімфатичні вузли 
збільшені. Супроводжу‐
ється гіпогалактією 

На початку 
захворювання 
секрет водянис‐
тий, з часом 
набуває сірого 
кольору з доміш‐
ками пластівців 

Гемо‐
рагічний 
мастит 

Загальний 
стан тварини 
пригнічений, 
апетит погір‐
шений, значно 
підвищується 
температура 
тіла 

Уражені частки або вся 
молочна залоза значно 
збільшується, шкіра наб‐
рякла, з червоними або 
багряними плямами, ін‐
коли з дифузною гіпере‐
мією. Тканини ущільнені, 
болючі. Місцева темпера‐
тура підвищена, реґіо‐
нарні лімфатичні вузли 
збільшені. Рівень надою 
знижується 

Секрет 
водянистий, 
червонуватий 

 
Перехід  клінічної  стадії  маститу  з  однієї  форми  у  іншу 

залежить  від  дії  етіологічних  факторів,  стану  захисно‐
адаптивних  механізмів  організму,  своєчасності  та  ефективності 
лікування. За серозного маститу клінічні ознаки зникають через 
1–3 доби від початку лікування. Можливий хронічний перебіг та 
перехід  запалення  у  катаральну  форму.  Катаральна  форма,  як 
правило,  швидко  переходить  у  гнійну  та  інколи  перебігає 
хронічно.  Особливістю  перебігу  фібринозної  форми  маститу  є 

349

ускладнення  гнійним  запаленням,  що  супроводжується  сепси‐
сом  з  метастазами  у  легенях,  нирках,  печінці.  Функціональні 
структури молочної залози заміщуються сполучною тканиною. 

Специфічний  мастит  виникає  під  час  захворювання  корів 

на  ящур,  бруцельоз,  віспу,  лептоспіроз  та  туберкульоз,  після 
проникнення  в  тканини  залози  через  пошкоджену  шкіру  чи 
слизову  оболонку  актиномікозного  грибка  (Аctinomіcеs)  або 
застосування антибіотиків. 

Іноді  мастит  може  перебігати  без  видимих  клінічних 

ознак, тобто субклінічно, приховано, безсимптомно. 

Індурація  –  ущільнення  вим’я  внаслідок  розростання 

сполучної  тканини  та  атрофії  паренхіми.  Основною  ознакою 
індурації  вим’я  є  відсутність  больової  реакції  та  інших  ознак 
запалення. 

Гангрена  вим’я  характеризується  ускладненням  (інфіку‐

вання)  маститу  та  ран  вим’я  анаеробною  інфекцією,  що  супро‐
воджується високою температурою, інтоксикацією, некрозом та 
гнильним розпадом тканин залози.  

Найчутливішим  до  впливу  хвороботворних  факторів 

вим’я буває під час запуску, у останні дні вагітності і на початку 
лактації.  

Діагностику клінічного маститу здійснюють з урахуванням 

анамнезу, загального клінічного дослідження тварини та молоч‐
ної  залози  методами  огляду,  пальпації  і  візуальної  оцінки 
секрету.  Діагностику  субклінічного  маститу  проводять  лабора‐
торними дослідженнями секрету молочної залози планово, один 
раз на місяць. 

Для  лікування  хворих  маститом  корів  використовують 

методи:  етіотропної,  патогенетичної,  симптоматичної  і  фізіо‐
терапії. 

Перед  початком  лікування  звільняють  молочну  залозу  від 

секрету  шляхом  частого  здоювання  (5–6  разів  на  добу).  Для 
легшого  і  повного  видоювання  застосовують  окситоцин  або 
пітуїтрин  у  терапевтичних  дозах.  У  разі  закупорювання  каналу 

350

соска згустками казеїну проводять катетеризацію і розріджують 
вміст частки вим’я антисептичними розчинами. 

Найбільш ефективним методом лікування корів, хворих на 

мастит,  є  внутрішньом’язове,  внутрішньовенне,  внутрішньо‐
аортальне  або  внутрішньоцистернальне  використання  засобів 
етіотропної  терапії:  антибактеріальні  препарати,  анатоксини, 
фітонциди,  пробіотики  тощо.  Для  введення  у  цистерну  молоч‐
ної залози корів розробили препарати, які швидко виводяться з 
організму, мають слабокислу реакцію, і речовини, що активують 
фагоцитоз, не перевищують 10 см

3

 та не подразнюють тканини. 

Високою  терапевтичною  ефективністю  володіють  комп‐

лексні  препарати  для  внутрішньоцистернального  введення 
(мастицид,  бровамаст‐1Д,  2Д,  С,  декамаст,  мастисан‐А,  Б,  Е, 
мастивален,  пенерсин,  мастикур,  діоксидин,  діфурол,  масти‐
флок,  еримаст,  септогель,  геліомаст,  нафпензал  ДС,  мастієт 
форте,  мастоміцин,  кобактан,  мастіжет  форте,  сінулокс, 
ампіклокс,  орбенін,  мастаерозоль,  аеромаст,  неостерпін  тощо) 
згідно  з  інструкцією.  Ефективність  використання  антибакте‐
ріальних  препаратів  підвищується  після  визначення  чутливості 
до  них  мікрофлори  та  поєднання  їх  з  протизапальними 
(преднізолоном, гідрокортизоном) і ферментними препаратами 
(рибонуклеаза і дезоксирибонуклеаза). 

Основними  недоліками  використання  антибіотиків  є 

тривале  виведення  їх  з  організму,  виникнення  дисбактеріозу, 
тератогенної  дії  на  плід та  зниження  резистентності  організму  і 
тканин молочної залози. 

Для  підвищення  резистентності  організму,  регулювання 

нервових імпульсів, зменшення набряку тканин молочної залози 
та відновлення функції уражених часток використовують засоби 
патогенетичної, симптоматичної і фізіотерапії. 

Із  засобів  патогенетичної  терапії  найчастіше  використо‐

вують  коротку  новокаїнову  блокаду  нервів  вим’я,  внутрішньо‐
аортальне  і  внутрішньочеревне  введення  розчинів  новокаїну 
 за  Д.Д.  Логвиновим,  засоби  неспецифічної  стимулюючої  та