Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

356

Під  час  лікування  тварину  ізолюють,  надають  їй  спокій, 

обмежують  водопій,  проводять  масаж  залози  з  камфорними 
препаратами,  іхтіоловою  та  іншими  мазями  (за  гнійного 
маститу мазь наносять без втирання). Не допускають поросят до 
ссання  уражених  сосків.  Внутрішньо  задають  монохлорид  ртуті 
(каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Двічі‐
тричі  на  добу  вводять  внутрішньом’язово  по  400–800  тис.  од. 
антибіотиків  широкого  спектру  дії.  Застосовують  коротку 
новокаїнову  блокаду  уражених  часток,  вводячи  над  основою 
кожного  пакету  по  30–50  мл  0,25–0,5%  розчину  новокаїну  з  
100  000  од.  поліміксину  та  еритроміцину.  Ін’єкції  повторюють 
через  24  години.  Втирають  у  тканини  уражених  пакетів 
камфорне масло, іхтіолову та інші зігріваючі мазі. 

Абсцеси  розтинають  і  на  рану  накладають  колодійну 

пов’язку.  У  випадку  гангренозного  маститу  вдаються  до 
ампутації  ураженої  частки,  щоб  не  допустити  розвитку 
септикопіємії. 

Особливістю  профілактики  маститу  свиноматок  є  запобі‐

гання виникнення хвороб шлунково‐кишкового тракту і статевих 
органів та неповного відсмоктування молока. 

Поросних  свиноматок  за  4–5  діб  до  родів  переводять  в 

індивідуальні  станки  площею  5–7,5  м

2

.  За  15–20  діб  до  опоросу 

скорочують кількість об’ємних кормів, до раціону вводять корми 
з  високим  вмістом  клітковини.  За  тиждень  до  опоросу  добовий 
раціон  скорочують  на  20–30  %,  а  за  2–3  доби  –  на  50  %.  У  день 
родів свиноматкам дають лише воду, а через 8–10 год – невелику 
кількість  бовтанки  з  пшеничних  висівок,  вівсяної  дерті  або 
комбікорму.  На  другий  день  кількість  комбікорму  поступово 
доводять  до  1,2–1,5  кг.  У  наступні  дні  раціон  поступово 
збільшують  і  доводять  до  норми  на  7–9  добу.  За  високої 
молочності  та  незначної  кількості  новонароджених,  які  секрет 
повністю не відсмоктують, зменшують раціон. 

Після  патологічних  родів  і  запалення  статевих  органів 

тварин  своєчасно  лікують.  Для  профілактики  травм  сосків 

357

поросятам  у  перші  дні  життя  зрізують  кінчики  ікол.  Під  час 
відлучення  поросят  від  добре  лактуючих  свиноматок  за  4–5  діб 
раціон зменшують на 40–50 %. Виключають соковиті, зменшують 
норму  концентрованих  кормів  і  обмежують  випоювання  води. 
Від молочних свиноматок поросят відлучають протягом  5–6 діб: 
у 1‐шу добу поросят підпускають до свиноматки 4 рази; 2‐гу – 3; 
3‐тю – 2; 4‐ту − 1 раз. 

За значної поширеності маститу свиней в умовах великих 

комплексів  особливу  увагу  звертають  на  умови  годівлі, 
утримання,  параметри  мікроклімату,  проводять  дезінфекцію, 
дезінсекцію  і  дератизацію.  Окрім  того,  можна  застосовувати 
медикаментозні  методи  профілактики  маститу  (за  3–5  діб  до 
опоросу  свиноматкам  один  раз  на  добу  дають  з  кормом  суміш 
біоміцину (1 г) і фуразолідону (0,5 г) або за 1 – 2 доби до опоросу 
і  у  першу  добу  після  нього  тваринам  вводять  антибіотики).  У 
господарствах, де реєструється мастит диплококової етіології, за 
2  місяці  до  опоросу  свиноматок  вакцинують  диплококовою 
вакциною. 

Свинок  з  кратероподібними  сосками  для  відтворення 

стада  не  відбирають.  Не  рекомендується  залишати  для  відтво‐
рення  стада  свинок  від  хворих  маток,  а  також  тих,  які 
перехворіли  на  хронічний  субклінічний  мастит  та  з  індурацією 
пакетів. 

Поросним  свиноматкам  рекомендується  надавати  щоден‐

ний активний моціон з випасом та інсоляцією. 

У  овець  і  кіз  зустрічаються  такі  ж  форми  маститів,  як  і  у 

корів. Найчастіше мастит зустрічається в перші дні після окоту, 
особливо  в  літню  спеку,  коли  вигорає  травостій,  раціон  стає 
бідним.  У  овець  виникає  агалактія,  а  голодні  ягнята  за  інтен‐
сивного ссання травмують вим’я. У всіх випадках захворювань у 
секреті  залози  виявляється  патогенна  мікрофлора  –  найчастіше 
це  стафілококи  та  стрептококи,  рідше  кишкова  паличка  чи 
змішана  мікрофлора,  що  накладає  свій  відбиток  на  перебіг 
захворювання. 

358

Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що 

вони перебігають гостро і одна форма переходить в іншу. 

Під  час  лікування  хворих  на  мастит  вівцематок  виділяють 

разом з ягнятами з отари в ізолятор. Для звільнення від патоло‐
гічного  секрету  і  зменшення  напруженості  молочну  залозу 
обережно  здоюють  3–4  рази  на  добу  в  окрему  посудину  з  
3–5% розчином карболової кислоти, хлораміну, креоліну та ін. 

Для  подавлення  розвитку  патогенної  мікрофлори  у 

молочній  залозі  застосовують  антибіотики  і  сульфаніламідні 
препарати.  Хворій  вівці  внутрішньом’язово  вводять  розчини 
пеніциліну, стрептоміцину,  еритроміцину,  окситетрацикліну та 
інші  антибіотики  з  розрахунку  5000–10000  од.  на  1  кг  маси 
тварини на добу протягом  3–5 днів. Біцилін‐3 вводять у дозі 750 
тис.  од.  на  тварину  1  раз  на  3–4  дні.  Всередину  дають 
норсульфазол або стрептоцид 2–3 рази на добу по 2–3 г. 

В  уражену  половину  вим’я  через  сосковий  канал  за  допо‐

могою  стерильного  тонкого  молочного  катетера  і  20‐грамового 
шприца вводять антимікробні препарати. 

Застосовують коротку новокаїнову блокаду нервів вим’я за 

Д.Д.Логвиновим,  провідникову  анестезію  за  Б.А.Башкіровим, 
надплевральну  новокаїнову  блокаду  за  В.В.Мосіним  або 
внутрішньоаортально вводять 1%‐ий розчин новокаїну. 

За важкого стану тваринам внутрішньовенно вводять 40 мл 

40%‐го розчину глюкози, 10 мл 10%‐го розчину кальцію хлориду 
або  глюконату.  Для  прискорення  розсмоктування  інфільтратів 
на  вим’я  накладають  аплікації  нагрітого  парафіну,  озокериту. 
Дозрілі 

абсцеси 

розтинають 

вертикальним 

розрізом, 

порожнину  абсцесу  промивають  3%‐ним  розчином  хлораміну 
або  іншим  дезінфікуючим  розчином,  а  рану  присипають 
порошком  стрептоциду.  При  гангрені  некротизовані  тканини 
видаляють  хірургічним  шляхом  або  ампутують  уражену 
половину вим’я. 

Із  специфічних  маститів  у  овець  зустрічаються  стафілоко‐

ковий, пастерельозний та інші. 

359

Профілактика  маститу  у  овець  і  кіз  має  особливості  за 

підсосу та доїння. 

За  підсосу  звертають  увагу  чи  все  молоко  виссане.  Після 

захворювання новонароджених і молодняку маток видоюють. 

З  метою  профілактики  набряків  молочної  залози  за 

декілька  днів  перед  родами  та  після  них  з  раціону  видаляють 
молокогінні  корми.  Хворих  тварин  з  приплодом  ізолюють,  а 
місце  їх  постійного  утримання  дезінфікують.  За  запальних 
процесів  статевих  органів  овець  і  кіз  лікують.  Після  відлучення 
приплоду  з  раціону  маток  вилучають  молокогінні  корми  та 
випасають на бідних рослинністю пасовищах. 

Після  значного  поширення  маститу  проводять  диспансе‐

ризацію,  виявляють  ймовірні  причини  його  виникнення,  а 
хворих  тварин  ізолюють  і  лікують.  Визначають  чутливість 
мікрофлори  до  антибіотиків  і  проводять  курс  етіотропної 
терапії.  З  профілактичною  метою  всім  маткам  господарств, 
неблагополучних  щодо  маститу,  внутрішньом’язово  вводять 
біцилін‐5  у  дозі  15000–20000  од.  на  1  кг  маси.  Перший  раз 
антибіотик  вводять  у  день  родів,  а  потім  через  кожні  30  діб  до 
відлучення приплоду. 

Мастит  у  собак,  кішок  і  кролиць.  Хвороба  буває  наслідком 

травми сосків з їх інфікуванням. Сприяють виникненню хвороби 
затримання  молозива  після  народження  мертвого  приплоду, 
затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. 
Рідше  інфекція  заноситься  в  молочну  залозу  гематогенно  і 
перебігає у формі гнійного маститу. 

У  хворих  тварин  відмічають  загальне  пригнічення,  підви‐

щення  температури  тіла,  зниження  апетиту,  уражені  молочні 
пакети  бувають  набряклі,  болючі,  з  них  вдається  видавити 
невеличку  кількість  секрету  від  слизуватого  до  слизово‐гнійного 
з  домішками  крові.  У  товщі  залози  можуть  виникати  абсцеси, 
що проривають назовні. Якщо запалення набуває гангренозного 
характеру,  то  молочна  залоза  стає  холодною  і  фіолетовою  або 
чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально. 

360

Лікування  проводять  за  загальними  принципами.  Від 

хворої  тварини  відлучають  на  період  лікування  малят.  Під  час 
ураження лише одного пакета Д.С. Гришко (1999 р.) рекомендує 
наклеювати  пластир  на  сосок  і  допускати  цуценят  та  котенят 
лише  після  одужання.  В  тих  випадках,  коли  процес  охопив 
багато  пакетів,  доцільно  призупинити  лактацію  шляхом 
переведення  тварини  на  24‐годинну  голодну  і  безводну  дієту  з 
подальшим  поетапним  відновленням  раціону  на  1/4,  наступної 
доби – на 1/2, ще наступного – на 3/4 і нарешті на повний раціон. 

Медикаментозне лікування передбачає використання етіо‐

тропної, патогенетичної і симптоматичної терапії. Застосовують 
загальну  антибіотикотерапію  (пеніцилін,  стрептоміцин  і  ін.)  по 
60–200  тис.  од.  4  рази  на  добу;  проводять  коротку  новокаїнову 
блокаду  (5–10  мл  0,25–0,5  %  розчину  новокаїну  над  основою 
пакету з повторенням через 2–3 доби; в тканини молочної залози 
легко  втирають  пеніцилінову,  синтоміцинову  та  інші  мазі,  за 
негнійного процесу зігріваючі мазі (іхтіолова, камфорна, проти‐
маститна)  чи  пов’язки;  за  наявності  абсцесів  їх  розтинають, 
присипають  порожнину  сульфаніламідними  препаратами  і 
лікують  у  подальшому  з  використанням  антимікробних 
емульсій  та  мазей.  За  глибокого  ураження  залози,  розвитку 
гангрени залозу ампутують. 

9.8. ДЕРМАТИТ ВИМ’Я 

До дерматиту (запалення глибоких шарів шкіри) молочної 

залози  схильні  всі  види  тварин.  Причиною  запальних  процесів 
шкіри  можуть  бути  переохолодження,  обвітрювання,  втирання 
гострих  мазей,  антисанітарні  умови  утримання,  кормові 
інтоксикації  та  деякі  інфекційні  хвороби  (ящур,  віспа, 
ринотрахеїт,  злоякісна  катаральна  гарячка  та  ін.).  Найчастіше 
шкіра молочної залози уражається опіками, обморожуваннями, 
екземою  (запалення  поверхневих  шарів  шкіри),  кропивницею 
(алергічне  захворювання  шкіри  внаслідок  контакту  з  кропивою,