Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

361

медузами,  актиніями,  гусінню,  укуси  комах,  комарів,  ґедзів, 
москітів,  бджіл,  ос,  шершнів,  після  використання  антибіотиків 
або  стороннього  білку), кормовими екзантемами  (дерматит, що 
виникає  у  корів  як  алергічна  реакція  після  згодовування 
фотосенсибілізуючих  кормів  –  картоплі,  бурякової  гички,  вики, 
зеленої  маси  люцерни,  гречки,  капусти,  ріпаку,  конюшини), 
фурункульозом  (гнійне  запалення  волосяного  мішечка  і 
пов’язаної  з  ним  сальної  залози  та  оточуючої  сполучної  клітко‐
вини  шкіри  молочної  залози  тварин).  Сприяють  виникненню 
дерматитів забруднення, інфекції, опіки, обмороження та укуси 
комах і змій.  

Клінічні  ознаки  дерматитів  характеризуються  почерво‐

нінням шкіри та болючістю чи свербежем, а за гнійних уражень 
з’являються  частіше  між  половинами  вим’я,  потовщеннями 
шкіри. На їх поверхні утворюються тріщини, з яких виділяється 
гнійний  ексудат.  Змішуючись  з  пилом,  він  засихає  або 
перетворюється в марку, брудну, з іхорозним запахом масу, що 
склеює  волоски.  Поряд  з  виразками  шкіри  формуються 
множинні  гнійні  ураження  розміром  від  макової  зернини  до 
лісового  горіха.  Інколи  процес  охоплює  соски  і  під  час  доїння 
тварина сильно турбується. Якість молока не змінюється, але за 
великої  площі  ураження  шкіри  в  секреті  збільшується  кількість 
лейкоцитів.  За  гнійного  дерматиту  можуть  збільшуватися 
надвим’яні лімфатичні вузли. 

Під  час  лікування  усувають  причину  хвороби:  змінюють 

раціон,  утримують  тварин  у  чистих  приміщеннях  та  забезпе‐
чують  спокій.  Уражені  ділянки  ретельно  вимивають  теплою 
водою  з  милом  або  розчином  соди.  Волоски,  що  злиплися, 
вистригають, а шкіру змазують в’яжучими або антисептичними 
мазями  (борний  вазелін,  іхтіол‐гліцерин,  іхтіолова  чи  цинкова 
мазь тощо). 

Мокнучі  дерматити  присипають  ксероформом,  окисом 

цинку і тальком або іншими присипками. За гнійних дерматитів 
вим’я  обмивають  перекисом  водню,  розчином  калію  перман‐

362

ганату,  етакридину  лактату  та  використовують  антисептичні 
мазі. За появи болючості до мазей додають дикаїн (з розрахунку 
1–5 %) і обережно доять, а за ураження соска – молоко здоюють 
через катетер. 

Під  час  лікування  тварин  з  опіками  застосовують 

антигістамінні  препарати  (кортикостероїдні  мазі)  або  емульсію  
Вишневського, норсульфазолову чи інші антимікробні мазі. Для 
лікування  сонячних  опіків  необхідно  усунути  причину,  забезпе‐
чити  спокій  тварині,  уражені  ділянки  вим’я  змазують  борним 
вазеліном,  вазеліновою  олією,  сметаною,  нафталановою  та 
іншими мазями. 

Перед лікуванням тварин з обмороженням вим’я потрібно 

уражені  ділянки  шкіри  обережно  очистити  від  бруду  та  для 
відновлення  кровообігу  протерти  70°  спиртом  або  призначити 
зігріваючі  ванни  чи  УВЧ.  Потім  змазують  вазеліном,  свіжим 
топленим  салом,  пташиним  жиром,  таніном,  емульсією 
Вишневського,  стрептоміциновою,  іхтіоловою,  ригефеновою, 
прополісовою  чи  іншою  протимікробною  і  протизапальною 
маззю.  Тріщини  та  ерозії,  що  утворилися,  змазують  йодогліце‐
рином  (однакова  кількість  5  %  розчину  йоду  і  гліцерину)  та 
присипають сумішшю пеніциліну з стрептоцидом. За наявності 
сильного болю застосовують анальгін та димедрол. 

За  сильного  обмороження  зберегти  цілісність  сосків  не 

вдається.  Вони  піддаються  рубцевим  стягуванням  і  деформації. 
Тому протягом 5–7 діб здоюють секрет за допомогою молочного 
катетера. 

Під час лікування тварин з кропивницею необхідна десен‐

сибілізація  організму.  З  цією  метою  коровам  внутрішньовенно 
вводять  200  мл  10  %  розчину  кальцію  хлориду  та  призначають 
димедрол 2–3 рази за добу. Місце ураження обробляють оцтом, 
спиртом чи кортикостероїдними мазями. 

На  початку  лікування  тварин  з  кормовими  екзантемами 

усувають  причини  (змінюють  раціон,  забезпечують  тварині 
спокій і поміщають її в затемнене приміщення чи в тінь). Доїти 

363

тварину  слід  обережно,  старанно  обмивши  уражену  частку 
водою  з  милом  чи  розчином  соди  і  вистригши  злиплі  волоски. 
Змазують  висушену  шкіру  в’яжучими  нейтральними,  кортико‐
стероїдними,  антисептичними  мазями  чи  аерозолями  (борний 
вазелін,  іхтіолова  мазь,  іхтіол‐гліцерин,  цинкова  мазь,  саліци‐
лова  мазь  тощо),  а  мокнучі  місця  присипають  ксероформом, 
таніном,  тальком,  ляпісом.  Внутрішньовенно  коровам  вводять 
200 мл 10 % розчину кальцію хлориду. Для профілактики необ‐
хідно влітку виключити з раціону тварин названі корми або щоб 
тварини після їх поїдання не знаходились тривалий час на сонці. 

Належні наслідки під час лікування тварин з фурункулами 

дає  згодовування  кормових  дріжджів,  автогемотерапія,  лакто‐
терапія,  внутрішньовенні  вливання  кальцію  хлориду,  внутріш‐
ньом’язові  введення  антибіотиків  та  сульфаніламідних  препа‐
ратів.  Під  час  лікування  старанно  обмивають  шкіру  теплою 
водою  з  милом  чи  розчинами  антисептиків.  Вистригають 
волоски,  видаляють  шкірки  ексудату,  змазують  шкіру  0,1–0,2  % 
розчином  йоду.  Голівки  фурункулів  змазують  чистим  іхтіолом, 
іхтіол‐гліцерином, пеніциліновою маззю, а дозрілі – розтинають 
хрестоподібним розрізом і змазують антимікробним лініментом 
Вишневського,  емульсією  стрептоциду,  маззю  “Септодин‐К”, 
кремом  ДЕ,  кремом  “Доктор”.  Можна  застосувати  синю  чи 
кварцову лампу, сухе тепло, ультразвук. 

Якщо  у  господарстві  фурункульоз  став  масовим,  треба 

звернути  увагу  на  ветеринарно‐санітарний  стан,  вітамінну 
повноцінність раціонів. 

Хворих  на  віспу  корів  ізолюють.  Уражені  ділянки  вим’я 

змазують  10  %  спиртово‐іхтіоловим  розчином.  Виразки  оброб‐
ляють  1–2  %‐м  розчином  піоктаніну,  5–6  %  розчином  калію 
перманганату  чи  присипають  сумішкою  стрептоциду  та  борної 
кислоти,  згодом  застосовують  стрептоцидову,  борну,  цинкову, 
ксероформну  емульсію.  Вим’я  повинно  бути  сухим  і  чистим.  У 
випадку  сильної  болючості  вим’я  роблять  коротку  новокаїнову 
блокаду за Д.Д. Логвиновим. 

364

9.9. ЗАБИТТЯ ВИМ’Я 

 
Хвороба  характеризується  порушенням  цілісності  й 

функції  тканин  молочної  залози  (частіше  кровоносних  судин  з 
крововиливами у підшкірну клітковину) за збереженої цілісності 
шкіри.  Вони  наносяться  рогами,  кінцівками  чи  зубами  інших 
тварин, палицею, цвяхами, сучками, кущами, пеньками, облом‐
ками  підлоги,  не  відремонтованим  доїльним  обладнанням, 
гноєтранспортером,  дротами  та  іншими  гострими  або  тупими 
предметами  огорож,  загонів  і  корівників.  У  деяких  корів  
(з великим і відвислим вим’ям) можливе самотравмування після 
наступання  на  соски.  Переважно  вони  наносяться  тупими 
предметами. За легкого забиття з невеликими синцями виникає 
асептичне  запалення,  що  швидко  розсмоктується.  Великі  гема‐
томи  розсмоктуються  частково,  а  іноді  інкапсулюються  й 
виступають  над  поверхнею  вим’я  або  промацуються  у  вигляді 
щільних  жовен.  Можливий  перехід  процесу  в  інтерстиціальну 
тканину  з  індурацією  залози  або,  після  проникнення  мікро‐
флори  і  некрозу  травмованих  тканин,  розвитком  абсцесу, 
флегмони чи некрозу всієї частки вим’я. 

Уражена  частка  набрякла  і  болюча,  місцева  температура 

підвищена,  шкіра  червоного  кольору,  в  молоці  можуть  з’явля‐
тися домішки крові. 

Необхідно  забезпечити тварині  спокій,  доїти  обережно.  У 

перші  дні  застосовують  холодові  компреси  (накладають 
торбинки  з  снігом  чи  льодом,  обмазують  холодною,  краще  з 
домішками  снігу  чи  льоду,  глиною).  Можна  втирати  в  ділянки 
забиття  гепаринову,  гепатотромбінову  та  інші  мазі.  Якщо 
запальний  процес  не  згасає,  то  з  3–4  доби  застосовують  теплові 
процедури.  На  5–6  добу  гематоми  розрізають  оперативним 
шляхом  і  видаляють  згустки  крові.  У  порожнину  гематоми 
вносять 

сульфаніламідні 

препарати. 

Можна 

застосувати 

внутрішньовенні  ін’єкції  10  %  кальцію  хлориду  чи  кальцію 

365

глюконату,  а  також,  для  профілактики  маститу,  внутрішньо‐
цистернально вводять антибіотики. 

9.10. РАНИ ВИМ’Я 

 
 
 
 
Причини ран вим’я ті ж, що і забиття. 
Рани  бувають  поверхневими  (непроникаючі  –  порушу‐

ється  цілісність  шкіри  і  підшкірної  клітковини)  і  глибокими 
(проникаючі  –  з  пошкодженням  паренхіми),  рваними, 
колотими,  різаними,  рубаними,  забитими.  За  локалізацією 
рани діляться на рани сосків і рани вим’я.  

Характерною  ознакою  поверхневих  ран  є  зіяння, 

кровотеча та біль. У випадку проникаючих до попередніх ознак 
додається  витікання  молока,  забарвленого  в  рожевий  колір. 
Через  добу  навколо  рани  розвивається  набряк  і  запалення. 
Роздавлені  краї  через  деякий  час  набувають  бурого  (майже 
чорного)  кольору.  Свіжі  та  непроникаючі  рани  можуть 
загоюватися під струпом, а інфіковані й глибокі ускладнюються 
розвитком  гнійного  маститу  (абсцесів,  флегмони)  і  втратою 
молочної 

продуктивності. 

Повільно 

загоюються 

також 

проникаючі  рани  в  області  цистерни  бо  просочування  молока 
між їх краями і подразнення під час доїння гальмує грануляцію і 
сприяє виникненню нориць. 

Терапію  тварин  з  ранами  молочної  залози  проводять 

залежно  від  стану  ранового  процесу  за  загальними  правилами 
хірургії.  На  початку  лікування  проводять  релаксацію  тварини 
шляхом  внутрішньом’язового  введення  рометару,  ромпуну  чи 
ксіли  і  знеболення  молочної  залози  (блокада  зовнішнього 
сім’яного  нерва  за  Башкіровим,  а  в  разі  необхідності  –  блокада 
промежинного  нерва  за  Магдою).  Свіжі  (до  18–20  годин) 
поверхневі  рани  обробляють  тампоном,  змоченим  у  розчині 

Рани  вим’я

 – це  механічне  пошкодження  тканин  і  шкіри 

вим’я з порушенням її анатомічної цілісності.