Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

366

фурациліну (1:5000), видаляють механічні часточки, присипають 
антимікробною присипкою і закривають швами. Під час накла‐
дання  швів,  для  недопущення  утворення  кишень  і  деформацій 
соска, потрібно вирівняти краї рани чи відпрепарувати шкіру. 

Для  закриття  і  кращого  загоювання  ран  дійок  фірма 

“Альфа  Лаваль  Агрі”  пропонує  пов’язку  “бандаж”  з  м’якого 
природного  латексу,  котра  розм’якшується  від  тепла  пальців, 
легко  закриває  дефект  і  міцно  фіксується  за  рахунок  того,  що 
набуває потрібної форми. 

За  великих  та  глибоких  ран  в  їх  нижній  кут  вставляють 

марлевий  дренаж,  просочений  лініментом  Вишневського, 
синтоміцину,  стрептоциду  і  потім  накладають  шви.  Під  час 
закриття  проникаючих  ран  після  релаксації,  місцевого 
знеболення і підготовки операційного поля у сосковий канал на 
період  операції  вводять  катетер,  а  для  профілактики  кровотечі, 
біля  основи  соска,  накладають  джгут.  Потім  вирізають  нерівні 
краї, ліквідують затоки та кишені, видаляють змертвілі тканини, 
зрошують  рану  розчином  фурациліну  чи  пеніциліну,  знімають 
джгут,  зупиняють  кровотечу  (лігують  судини  тонким  кетгутом) 
та  накладають  шви  (на  краї  слизової  оболонки  цистерни 
накладають  вузлуваті  шви  із  кетгуту,  забезпечуючи  герметич‐
ність, а під час накладання швів на шкіру, не захвачують слизову 
оболонку і забезпечують стік ексудату) (рис. 60). 

Рис. 60. Схеми накладання швів:  

а – за І.Є. Поваженко та Л.І. Немировським; 

б – за І.С. Нагорним; в – за З.Л. Политису; г – за Л.І. Целіщевим 

367

Після  накладання  швів або  з’єднання  країв  клеєм  на  рану 

накладають клеючу пов’язку чи лейкопластир. Для забезпечення 
спокою  і  попередження  спайок  на  період  лікування  в  сосковий 
канал  вводять  укорочений  молочний  катетер  або  стерильну 
поліхлорвінілову  трубку.  Необхідно,  щоб  її  верхній  кінець 
розміщувався  вище  пошкодження.  Вільний  кінець  (2  см)  за 
межами  соска  розрізають  навпіл  і  кінці  підшивають  до  шкіри. 
Через  катетер  вводять  протимаститні  засоби  або  розчини 
антибіотиків. Шви знімають на 7–10 добу і видаляють катетер. 

Рани  верхівки  соска,  особливо  пов’язані  з  ураженням 

сфінктера,  загоюються  дуже  повільно  і  можуть  закінчуватися 
звуженням  чи  зарощенням  соскового  каналу.  В  таких  випадках 
проводять  операцію  для  розширення  каналу  або  ампутують 
сосок. 

9.11. ЗАПАЛЕННЯ СОСКА МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ 

(ТЕЛІТ) 

Причинами  теліту  є  травми,  що  виникають  від  ударів, 

після  наступання  на  соски  інших  тварин  або  самотравмування  
(у  корів  з  відвислим  вим’ям  під  час  вставання).  Часта 
катетеризація,  розширення  соска  пір’їнами  та  іншими 
предметами, зскрібання кірочок з верхівки дійки перед доїнням 
ведуть до порушення цілісності слизової оболонки, травмування 
та  інфікування  соска  й  розвитку  його  запалення.  Теліти  часто 
ускладнюють перебіг ящуру, віспи та філяріозу. 

Травмування  може  виникати  під  час  грубого  ручного  чи 

машинного  (особливо  тугодійних  корів  з  короткими  сосками 
двотактними  апаратами)  та  порушенні  режиму  доїння  (частота 
пульсації,  високий  вакуум,  перетримування  доїльних  стаканів, 
“сухе  доїння”,  жорстка  соскова  гума  тощо).  Систематичне 
травмування веде до аномалій верхівки дійки (присоскоподібна, 
тарілкоподібна,  лійкоподібна,  загострена),  деформації,  звужен‐
ня  і  заростання  соскового  каналу  та  цистерни.  Больова  реакція 

368

супроводжується  гальмуванням  молоковіддачі,  маститом  та 
гіпогалактією. 

Під  час  запалення  сосок збільшений в  об’ємі,  пальпацією 

виявляють  потовщення  його  стінки,  підвищення  місцевої 
температури  і  болючість.  За  великого  набряку  поверхня  дійки 
стає  гладенькою,  блискучою,  темно‐червоного  кольору  або 
синюшною. Канал соска звужується. 

За  фібринозного  теліту  на  епітеліальній  оболонці  соско‐

вого  відділу  цистерни  нашаровується  фібрин,  з  якого  в 
подальшому утворюється перегородка між відділами цистерни. 

Належним  протизапальним  ефектом  володіють  кортико‐

стероїдні  мазі.  Застосовують  також  іхтіолову  або  новокаїнову 
мазь,  лінімент  Вишневського,  емульсію  стрептоциду.  Під  час 
теліту  до  зникнення  ознак  запалення  розширяти  звужений 
сосковий  канал  не  доцільно.  Виявивши  травми  верхівки  соска, 
після  кожного  доїння  для  відновлення  кровообігу  проводять 
лікувальний  масаж  і  нанесення  кремів  чи  синтоміцинового 
лініменту. 

Для  профілактики  перед  доїнням  звертають  увагу  на 

технічний  стан  доїльного  обладнання  і  придатність  тварин  до 
машинного  доїння.  Після  закінчення  молоковіддачі  не  можна 
стягувати доїльні стакани, не відключивши вакуум. Соски і вим’я 
корови  після  доїння  протирають  чистим  сухим  рушником, 
змазують  антисептичною  емульсією  або  занурюють  на  2–3  се‐
кунди в 1 % хлорид йоду, дезмол, хлорамін тощо. 

9.12. ПАПІЛОМИ (БОРОДАВКИ) ДІЙОК 

 
Папіломи – доброякісні фіброепітеліальні новоутворення. 

Бородавки  характеризуються  гіперпластичним  розростанням 
шкіри  без  проникнення  у  підшкірний  шар.  У  практиці 
диференціальну діагностику папілом і бородавок не проводять. 

Причини  виникнення  бородавок  і  папілом  остаточно  не 

з’ясовані.  Однак  припускають,  що  вони  можуть  мати  вірусну 

369

етіологію  або  є  результатом  порушення  обміну  речовин.  До 
сприяючих  факторів  відносять:  антисанітарні  умови  утримання 
тварин  та  тривале  подразнення  шкіри  дійок  пошкодженнями 
підлоги,  несправними  доїльними  апаратами  тощо.  Частіше 
бородавки  з’являються  у  молодих  корів  і  можуть  бути 
поодинокими та множинними. Останні перешкоджають доїнню 
корів (тріскаються, кровоточать, викликають запальну реакцію і 
болючість, 

локалізуючись 

в 

ділянці 

соскового 

каналу 

перешкоджають  відтоку  молока)  та  можуть  бути  причиною 
маститу. 

На  шкірі  дійок  бородавки  (папіломи)  виступають  у 

вигляді  не  болючих,  плоских,  з  широкою  чи  тонкою  ніжкою 
новоутворень,  схожих  на  шип,  нитку,  просяне  зерно,  лісовий 
горіх  чи  кольорову  капусту.  Поверхня  їх  гладенька,  іноді  нічим 
не  відрізняється  від  поверхні  нормальної  шкіри.  Зустрічаються 
також  бородавки  з  загостреною  верхівкою,  поверхня  яких 
ороговіває і тріскається. 

Лікування  тварини  проводять  у  тих  випадках,  коли 

бородавки  заважають  доїнню.  Великі  папіломи,  що  сидять  на 
ніжці,  можна  перев’язати,  відкрутити,  а  ніжку  припекти 
ляпісом,  рідким  азотом,  карболовою  чи  оцтовою  кислотою  і 
щоденно  змазувати,  до  повного  зникнення,  саліциловим 
колодієм.  Довгі  бородавки  перетягують  тонкою  лігатурою  біля 
основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою основою 
після  місцевої  анестезії  (під  основу  папіломи  вводять  4–5  мл  
1%‐го розчину новокаїну) вилущують скальпелем та ножицями. 
Після  зупинки  кровотечі  накладають  1–2  шви  або  застосовують 
електрокаутер. 

Можна  використовувати  внутрішньовенні  чи  внутрішньо‐

аортальні  введення  0,5  %  розчину  новокаїну  (3–5  разів  з  інтер‐
валом 72 години) або підшкірні ін’єкції тканинних та вітамінних 
препаратів  (4–6  разів  з  інтервалом  7  діб).  Рекомендовані  також  
2–3‐разові  внутрішньом’язові  введення  10  мл  10%  суспензії  
АСД‐2 на тривіті. 

370

Заслуговує  на  увагу  застосування  тканинного  препарату  з 

папілом  (вирізані  папіломи  подрібнюють,  висушують  за  40  °С 
впродовж  3–5  діб,  розтирають  у  ступці,  розводять  ізотонічним 
розчином  натрію  хлориду  у  співвідношенні  1:20,  фільтрують 
через  шар  марлі  і  стерилізують  на  водяній  бані  протягом  
10 хвилин). Вводять препарат підшкірно у дозі 3–5 мл. 

Є  повідомлення  про  позитивні  наслідки  5–6‐разового 

обмивання  дійок  теплим  відваром  медуниці.  Ефективним  є 
змазування  після  доїння  папілом  напротязі  5–6  діб  мозольною 
рідиною  (саліцилова  кислота  –  3  грами,  молочна  кислота  –  
2 грами, колодій – 20 грам). Після потрапляння на шкіру рідина 
викликає  дерматит.  Через  3–4  доби  сосок  миють  2  %  розчином 
соди,  бородавки  витягують  пінцетом,  а  ранку  обробляють 
настойкою йоду. 

9.13. ТРІЩИНИ ШКІРИ ДІЙОК 

 
Тріщини  шкіри  дійок  характеризуються  руйнуванням 

епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини можуть бути 
одиничні  й  множинні,  поздовжні  й  поперечні  (циркулярні), 
поверхневі  й  глибокі,  з  та  без  пошкоджень  епідермісу. 
Захворювання частіше буває влітку в корів і кіз. 

Причинами  тріщин  є  втрата  еластичності  верхніх  шарів 

шкіри  внаслідок  систематичного  забруднення,  обвітрювання 
вологої  шкіри  під  час  та  після  доїння,  без  витирання  обмитого 
вим’я, пошкодження під час ссання.  

Уражені соски набряклі, болючі і гарячі. Шкіра уражених 

дійок  суха,  на  ній  є  невеличкі  тріщини  з  червоним  обідком, 
окремі з них вкриті кірочками. Після порушення цілості кірочок 
із  тріщини  витікає  кров.  Краї  тріщин  потовщені  та  тверді.  Під 
час  доїння  корови  непокояться  від  болю,  б’ють  кінцівками,  що 
перешкоджає  повному  видоюванню.  На  початку  захворювання 
молоко  не  змінене,  однак  в  подальшому  може  виникнути 
мастит.