Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

376

Для  знищення  мікроорганізмів,  що  залишилися  соски, 

занурюють  у  0,5%  розчин  однохлорного  йоду,  дезмолу  чи  
інший  дезінфікуючий  розчин  або  змащують  антисептичною 
емульсією. 

V

Контрольні питання

1. Яку будову має молочна залоза корови? 
2.  Які  особливості  будови  молочної  залози  самок  тварин 

інших видів? 

3.  Яка  послідовність  клінічного  дослідження  молочної 

залози? 

4.  Назвіть  основні  причини  виникнення  гіпо‐  і  агалактії 

корів та методи лікування хворих тварин. 

5.  Що  таке  тугодійність,  яка  причина  її  виникнення  та 

способи усунення? 

6. Назвіть основні причини та методи усунення лактореї. 
7. З чого складається економічний збиток від маститу? 
8.  Які  основні  причини  виникнення  маститу  у  корів  та 

інших тварин? 

9.  Назвіть  симптоми  серозного,  катарального,  фібриноз‐

ного, геморагічного та гнійного маститу. 

10.  Охарактеризуйте  комплексний  метод  лікування  корів, 

хворих на мастит. 

11.  Особливості  перебігу  маститу  у  кобил,  свиней,  овець  та 

кіз. 

12.  У  чому  полягають  заходи  профілактики  маститу  у 

тварин? 

13.  Дерматит  вим’я  –  причини  виникнення  та  лікування 

хворих тварин. 

14.  Особливості  лікування  корів  з  забиттям  та  ранами 

молочної залози. 

15. Особливості догляду за молочною залозою корів. 

377

Розділ 10 

ГІНЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКО‐
ГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН 

10.1. ПОНЯТТЯ ПРО НЕПЛІДНІСТЬ І ЯЛОВІСТЬ 

 
Здорова,  фізіологічно  зріла  самка  спроможна  регулярно 

народжувати  потомство.  Ця  кратність  (плодючість)  має  певні 
особливості  у  різних  видів  тварин  і  визначається  ритмічністю 
статевих  циклів,  терміном  післяродової  інволюції,  продовже‐
ністю  репродуктивного  та  біологічного  життя.  Наприклад, 
нормальним  для  відтворення  є  народження  у  корови  одного 
(двох) телят на рік, вівці – 1–2 ягнят, свиноматки – 16–24 поросят 
(не  менше  двох  опоросів),  кобили  –  одного  лошати.  Якщо  у 
багатоплідних  самок  кількість  потомства  за  одні  роди 
зменшується  порівняно  з  нормою,  то  це  явище  називають 
малоплідністю. Виникає малоплідність за дії спадкових чинників, 
внаслідок  гінекологічної  патології,  ембріональної  смертності, 
старості самки. 

Ветеринарна  гінекологія

 – галузь  клінічної  ветеринарної 

медицини,  яка  вивчає  патологічні  зміни  у  статевих  органах 
самки та в усьому її організмі, що призводять до неплідності. 

378

У  випадку,  коли  самка  або  самець  втрачають  спро‐

можність  народжувати  потомство,  використовують  термін 
неплідність.  Відповідно,  неплідною  слід  вважати  корову,  яка  не 
запліднилася  протягом  30‐ти  днів  після  родів, а телицю –  через 
місяць після досягнення фізіологічної зрілості. Неплідна свиня – 
це самка, яка не проявила статеву охоту або не завагітніла після 
7‐ї  доби  з  моменту  відлучення  поросят.  Щодо  самок,  у  яких 
виражена сезонність статевої циклічності (кобили, вівці, кози), то 
їх  відносять  до  вагітних  чи  неплідних  по  закінченню 
парувального періоду. 

Часто  у  господарствах  для  оцінки  стану  відтворення 

тварин  використовують  поняття  яловість  (корови,  вівці,  кози) 
або холостіння (кобили, свині). Слід зазначити, що цей показник 
є  господарським  (економічним)  і  відображає  недоотримання 
приплоду в стаді, яке визначають через кількість народжених на 
100  маток.  Тому,  ялова  самка  –  це  та,  від  якої  протягом 
календарного  року  не  отримали  потомство,  а  ліквідованою 
яловість  вважається  за  отримання  на  100  маток  100  голів 
приплоду. 

10.2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕПЛІДНОСТІ САМОК 

 
Причини,  які  зумовлюють  у  самок  неплідність,  різно‐

манітні. Основними серед них є: 

3

 неповноцінна  годівля,  незадовільні  умови  утримання, 

порушення технології експлуатації маточного поголів’я; 

3

 акушерські  та    гінекологічні  хвороби,  а  також  патології 

інших  систем  й  органів,  що  унеможливлюють  запліднення  або 
нормальний перебіг вагітності і родів; 

3

 порушення 

технологій 

штучного 

і 

природного 

осіменіння  (використання  неякісної  сперми,  введення  сперми 
поза статевої охоти тощо); 

3

 неповноцінний ремонт стада. 

379

За класифікацією А.П. Студєнцова розрізняють сім форм 

неплідності:  вроджена,  стареча,  аліментарна,  симптоматична, 
експлуатаційна, кліматична, штучна (надбана та спрямована). 

Вроджена  неплідність  виникає  внаслідок  внутрішньоутроб‐

ного розвитку аномалій статевих органів. Проявляється у формі 
інфантилізму, 

фримартинізму, 

гермафродитизму, 

аплазії 

(відсутності)  або  дуплікації  (подвоєння)  окремих  статевих 
органів. 

Для  інфантилізму  характерні  недорозвинутість  статевих 

органів,  найчастіше  яєчників  або  матки,  анафродизія.  Може 
виникати  внаслідок  генетичних  аномалій,  патологій  гіпофіза  та 
неповноцінних  годівлі  й  умов  утримання  вагітної  самки.  За 
незначних  порушень  морфофункціонального  стану  яєчників  та 
матки 

застосовують 

методи 

загальностимулювальної, 

гормональної  терапії,  а  самок  забезпечують  повноцінною 
годівлею,  активним  моціоном  та  дозованим  контактом  із 
самцем‐пробником.  У  більшості  випадків  інфантилізму  тварин 
вибраковують з ремонтного стада. 

Фримартинізм  виникає,  як  правило,  у  телиць,  які 

народилися  у  двійні  з  самцем.  Самки  мають  недорозвинутий 
статевий  апарат.  Зокрема,  клітор  значно  збільшений  і  виступає 
назовні, переддвер’я і піхва короткі, шийка матки часто відсутня. 
Яєчники  зменшених  або  нормальних  розмірів,  але  гістологічно 
неповноцінні  і  за  своєю  структурою  схожі  на  сім’яники.  Роги 
матки можуть бути відсутніми або зменшеними. 

Фримартинки  не  здатні  мати  потомство,  а  тому  їх  не 

використовують для ремонта стада. 

Для гермафродитизму притаманна наявність статевих ознак 

і  самця,  і  самки.  Виникає  через  порушення  набору  статевих 
хромосом.  Розрізняють  істинний  та  несправжній  гермафро‐
дитизм.  У  першому  випадку  у  тварини  виявляють  і  яєчник,  і 
сім’яник, а в іншому – яєчники та зовнішні статеві органи самця. 
Гермафродити завжди неплідні, а тому вибраковуються. 

380

Вроджені  аномалії  статевих  органів  зустрічаються  і  в 

свиней,  особливо  за  інбридингу.  Найчастіше  виникають  у 
вигляді  гермафродитизму,  однорогої  матки,  аплазії  яйцепро‐
водів, подвійної піхви. 

Стареча  неплідність  зумовлюється  атрофією  статевих 

органів,  насамперед  яєчників,  по  закінченню  репродуктивного 
періоду  життя  тварини  (клімакс).  Це  явище  фізіологічне  і  має 
вікові  показники.  Так,  корови  втрачають  відтворну  здатність  у 
15–20 років, свині – 7–8; кобили – 17–25; вівці і кози – 6–8; суки – 
10–13; кішки – 8–10; кролиці – після п’яти років. 

Стареча  неплідність  починає  проявлятися  у  вигляді 

малоплідності,  анафродизії,  низької  заплідненості.  Приплід  від 
старих  самок  має  слабку  життєздатність,  а  частота  народження 
мертвих  та  виродків  зростає.  Репродуктивне  життя  тварин 
можна  продовжити,  забезпечуючи  їх  повноцінною  годівлею, 
умовами  утримання,  фізіологічно  коректною  експлуатацією. 
Також  можна  використовувати  гормональну  стимуляцію, 
введення  вітамінів,  біологічно  активних  добавок,  тканинних 
препаратів, фізіотерапію тощо. 

Повноцінна  годівля  є  одним  із  головних  факторів 

забезпечення  здоров’я  та  відтворення  тварин.  За  недостатньої 
надлишкової  та  незбалансованої  годівлі  в  організмі  самки 
розвиваються  порушення  кислотно‐лужної  рівноваги,  обмінних 
процесів,  сольовий  дисбаланс,  мінеральний  та  вітамінний 
дефіцит, що призводить до зниження імунітету та ендокринних 
розладів.  В  свою  чергу,  це  стає  підґрунтям  для  виникнення 
патологій яєчників і матки, і в кінцевому рахунку – аліментарної 
неплідності. У розвитку останньої головну роль відіграє недостат‐
ність,  надлишок  або  порушення  співвідношення  основних 
компонентів  (протеїн,  цукор,  жири),  вітамінів  (A,  D,  E,  B,  C), 
макро‐  і  мікроелементів  (кальцій,  фосфор,  йод,  кобальт,  залізо, 
мідь,  марганець,  цинк,  селен).  Важливим  питанням  також  є  і 
згодовування тваринам доброякісних кормів, адже потрапляння 
з кормом патогенних грибів, мікрофлори, токсинів, ядів, тяжких