Файл: -file-menedzhment_personalu.doc

Соціологічні дослідження бувають:

а) конкретні та теоретичні;

б) разові та повторні;

в) суцільні та вибіркові.

В індивідуальному завданні передбачається розробка програми проведення конкретного, разового, вибіркового соціологічного дослідження.

Етапи проведення соціологічного дослідження наведено на рис. 3.1.

1 Визначення проблеми і цілей дослідження

1.1 Визначення проблеми

1.2 Обґрунтування потреби в проведенні дослідження

1.3 Формулювання цілей дослідження

2 Розробка плану дослідження

2.1 Вибір методів проведення дослідження

2.2 Визначення типу потрібної інформації та джерел її отримання

2.3 Вибір методів збирання даних

2.4 Розробка форми для збирання даних

2.5 Визначення обсягу вибірки

3 Реалізація плану дослідження

3.1 Збирання даних

3.2 Аналіз даних

4 Інтерпретація отриманих результатів і доведення їх до керівництва

Рисунок 3.1 – Послідовність етапів проведення соціологічного

дослідження

В індивідуальному завдання треба:

- навести коротку характеристику підприємства;

- сформулювати проблему, виходячи з теми завдання;

- обґрунтувати потребу в проведенні дослідження;

- сформулювати цілі дослідження;

- обрати конкретні методи проведення дослідження;

- визначити тип необхідної інформації та джерела її отримання;

- обрати метод збирання інформації;

- розробити форму для збирання даних (анкету);

- визначити об’єм вибірки.

Стисло сутність проблемної ситуації, яка склалася в трудовому колективі, визначається темою завдання. В індивідуальному завданні треба більш докладно описати цю ситуацію, визначити в ній протиріччя і конфліктні моменти.

Для рішення багатьох реальних проблем використовуються різноманітні інші методи, але в даному випадку треба обґрунтувати необхідність проведення саме соціологічного дослідження.

Цілі дослідження можуть мати розвідувальний характер (тобто спрямовані на збирання попередньої інформації, призначеної для більш точного визначення проблеми), описовий характер (тобто полягають в отриманні простого опису тих чи інших аспектів проблемної ситуації) або казуальний характер (тобто спрямовані на обґрунтування гіпотез, які визначають зміст тих причинно-слідчих зв’язків, що виявлені).

В індивідуальному завданні треба чітко визначити, які саме цілі встановлюються у даному дослідженні.

Основними методами проведення соціологічного дослідження зазвичай є аналіз документів, опитування, метод спостережень і експеримент.

В індивідуальному завданні передбачається використання методу опитування.

Інформація, яку отримують в результаті проведення соціологічних досліджень, може бути первинною і вторинною.

Первинну інформацію отримують в результаті спеціально проведених так званих польових досліджень шляхом опитувань, спостережень, експериментів.

Вторинну інформацію отримують в результаті проведення так званих кабінетних досліджень шляхом аналізу документів, періодичних видань, матеріалів конференцій, банків даних і т.д.

В індивідуальному завданні програмою проведення соціологічного дослідження передбачається отримання первинної інформації шляхом проведення опитування.

Опитування – це отримання відповіді на питання, які підготовлені заздалегідь.

Різновидами опитування є анкетування, інтерв’ю, експертне опитування і соціометричне опитування.

Анкетування – це опитування за допомогою спеціального документа (анкети), що містить питання, відповіді на які фіксуються письмово. Передує питанням звернення, в якому коротко визначається ціль анкетування, міститься прохання щиро відповідати на питання, за необхідністю гарантується анонімність відповідей. Формулювання цілі має бути зрозумілим респонденту. Якщо дослідник відсутній при заповненні анкети, в зверненні треба визначити порядок її заповнення (потрібне підкреслити, непотрібне закреслити, проставити цифру, обрати одну або декілька відповідей тощо).

Інтерв’ю – це акт безпосереднього спілкування респондента та інтерв’юєра (особисте або телефонне).

Експертне опитування – це різновид опитування, в якому респондентами є експерти (спеціалісти з конкретних питань).

Соціометричне опитування використовується для вивчення внутрішньоколективних та міжколективних зв’язків і дає можливість встановлення кількісної оцінки цих зв’язків.

В індивідуальному завданні передбачається проведення опитування методом анкетування.

Достовірність інформації, отриманої шляхом анкетування, в значній мірі залежить від кількості запитань, правильності їх формулювання та послідовності.

В індивідуальному завданні, як форму для збирання інформації, треба розробити анкету з кількістю запитань не менш двадцяти.

Запитання анкети повинні розрізнятися в залежності від їх функцій, змісту, конструкції, форми (рис. 3.2).

Основні (змістовні) запитання пропонуються для отримання потрібної інформації.

Функціональні запитання використовуються для упорядкування процедури опитування: психологічні задаються для зняття напруги та втомленості респондента, фільтруючі необхідні для встановлення компетентності респондента щодо конкретної проблеми, контрольні – для перевірки щирості відповідей.

Види запитань анкети

про факти

про події

психологічні

закриті

фільтруючі

про оцінки

альтернативні

з урівноваженим формулюванням

запитання - діалог

шкальні

Рисунок 3.2 – Класифікація запитань анкети

Відкриті запитання дають змогу респонденту самому сформулювати відповідь.

Напівзакриті запитання передбачають або невизначені альтернативні відповіді («не пам’ятаю», «не знаю», «не замислювався», «важко відповісти») або пропонують можливість, крім тих відповідей, що є, написати свою.

Закриті запитання пропонують респонденту перелік можливих відповідей, йому залишається тільки вибрати з них одну або декілька (кількість можливих відповідей задається дослідником).

Запитання з відповідями «так» - «ні» мають певні недоліки. По-перше, вони ніби підштовхують до відповіді, по-друге, не на кожне запитання можна відповісти «так» або «ні», а респондент не має можливості відповісти «не знаю», тому в результаті можна отримати або недостовірну відповідь або відхилення від відповіді.

Альтернативні запитання з урівноваженим формулюванням будуються приблизно таким чином: «Читаєте Ви чи не читаєте заводську газету?»

Альтернативні запитання – діалоги пропонують респонденту погодитися або не погодитися з думкою одного з вигаданих співрозмовників.

Альтернативні шкальні запитання дозволяють визначити інтенсивність того чи іншого явища.

Прямі запитання стосуються реальних явищ або ситуацій.

Прожективні запитання припускають умовну можливу ситуацію (²Щоб Ви зробили, якщо…?²).

Непрямі запитання формулюються таким чином, щоб дещо замаскувати справжнє значення потрібної досліднику інформації.

При розробці анкети треба дотримуватися певних вимог:

- анкета не повинна бути громіздкою;

- запитання повинні викликати у респондента бажання відповісти;

- запитання не повинні містити слова з подвійним значенням і малопоширені спеціальні терміни;

- краще уникати логічної послідовності запитань;

- не слід включати в запитання емоційно навантажені слова («чудово», «огидно» та інші);

- альтернативи відповідей треба ретельно підготувати; їх набір повинен повністю вичерпувати їх зміст.

Визначення обсягу вибірки обумовлюється необхідністю отримання достатньо точних результатів анкетування і можливістю його реалізації у часі.

Насамперед треба чітко визначити, хто буде одиницею вибірки (різні категорії персоналу, або одна категорія, чоловіки та/або жінки тощо).

Для визначення обсягу вибірки на практиці використовують декілька підходів.

Довільний підхід заснований на «правилі великого пальця». Наприклад, бездоказово приймається, що для отримання точних результатів вибірка повинна складати 5 % від сукупності. Але цей підхід не варто використовувати, якщо опитується весь персонал організації з дуже малою або дуже великою чисельністю працівників.