Файл: -file-menedzhment_personalu.doc

Обсяг вибірки може встановлюватися виходячи з деяких визначених заздалегідь умов. Наприклад, відомо, що при проведенні аналогічних опитувань обсяг вибірки зазвичай складає 300 – 500 осіб, тому і в даному дослідженні приймається такий саме обсяг вибірки. Може обмежувати обсяг вибірки сума коштів, виділених на дослідження, або визначений для проведення опитування термін часу.

Обсяг вибірки може визначатися на основі статистичного аналізу. Цей підхід заснований на встановленні мінімального обсягу вибірки виходячи з певних вимог до надійності та достовірності результатів дослідження.

Найбільш обґрунтований і коректний підхід до визначення обсягу вибірки заснований на розрахунку довірчих інтервалів.

Довірчий інтервал – це діапазон, крайнім точкам якого відповідає певний процент певних відповідей на окреме запитання. Це поняття тісно пов’язане з поняттям «середнє квадратичне відхилення ознаки, яка вивчається, в генеральній сукупності»: чим воно більше, тим ширше повинен бути довірчий інтервал, щоб включити до його складу, наприклад, 95% відповідей.

З характеристик кривої нормального розподілу витікає, що кінцеві точки довірчого інтервалу, який дорівнює 95%, визначаються як добуток числа 1,96 (нормованого відхилення) на середнє квадратичне відхилення. Середнє квадратичне відхилення характеризує середню відстань від середньої оцінки відповідей кожного респондента на конкретне запитання. Числа 1,96 і 2,58 (для 99 % - ного довірчого інтервалу) позначаються як Z. Величину Z для різних довірчих інтервалів можна визначити за допомогою таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Значення нормованого відхилення оцінки (Z) від середнього значення в залежності від довірчої імовірності (L) отриманого результату

L, %	60	70	80	85	90	95	97	99	99,7
Z	0,84	1,03	1,29	1,44	1,65	1,96	2,18	2,58	3,0

---

Вихідними даними для визначення обсягу вибірки на основі розрахунку довірчого інтервалу є величина варіації (схожості або несхожості відповідей респондентів на певне запитання), яку має сукупність; бажана точність; рівень довірчості, якому повинні відповідати результати дослідження.

Обсяг вибірки розраховується за формулою

де: - обсяг вибірки;

- нормоване відхилення, яке визначається в залежності від обраного рівня довірчості (таблиця 3.2);

- встановлена для вибірки варіація;

= 100 -;

- припустима помилка.

Рівень довірчості зазвичай дорівнює 95 % або 99 %. Першому значенню відповідає , що дорівнює 1,96, другому – , що дорівнює 2,58. Якщо вибирається рівень довірчості 99 %, це говорить про те, що ми впевнені на 99 % в тому, що частка членів сукупності, які потрапили в діапазон %, дорівнює частці членів вибірки, які потрапили в такий же діапазон помилки.

Якщо прийняти варіацію на рівні 50 % і точність на рівні %, при 95% - ному рівні довірчості обсяг вибірки складе:

.

.

При рівні довірчості 99 % і точності на рівні % обсяг вибірки складе:

.

Обсяг вибірки можна визначати також на основі використання середніх значень, а не відсоткових величин. Якщо припустити, що рівень довірчості складає 95 % (=1,96), середнє квадратичне відхилення (S) дорівнює 100 і бажана точність складатиме %, обсяг вибірки складе:

---

.

На практиці, якщо вибірка формується вперше і аналогічні опитування не проводилися, то S невідоме. В цьому випадку доцільно задавати погрішність () в частках від середньоквадратичного відхилення. Тоді формула буде виглядати таким чином:

.

Якщо обсяг вибірки складає менш 5% від сукупності, то сукупність вважається великою і розрахунки проводяться за правилами, викладеними вище.

Якщо обсяг вибірки перевищує 5% від сукупності, вона вважається малою і в наведені вище формули додається поправочний коефіцієнт.

Обсяг вибірки в таких випадках розраховується за формулою

де - обсяг вибірки для малої сукупності;

- обсяг вибірки, розрахований за формулами, наведеними вище;

N - обсяг генеральної сукупності.

---

Рекомендована література

1. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н. Новгород: НИМБ, 2005. – 624 с.

2. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА – М, 2008. – 638 с.

3. Балабанова Л.В., Сардак О.В. – Управління персоналом: Навч. посібник. – К .: ВД ²Професіонал² , 2006. – 512 с.

4. Виноградський М.Д., Беляєва С.В., Виноградська А.М. Управління персоналом: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.

5. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навч. посібник. – К.: Конкор, 2003. – 296 с.

6. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. – М.: ИНФРА – М, 2008. – 736 с.

7. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Знання, 1998. – 512 с.

8. Алавердов А.Р. Управление персоналом в коммерческом банке. – М.: Соминтэк, 1997. – 256 с.

9. Уткин Э.А. Управление компанией. – М.: Ассоциация авторов и издателей ²ТАНДЕМ² . Издательство ²ЭКМОС², 1997. – 304 с.

10. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – М.: Дело, 2007. – 336 с.

11. Возняк Є.П.

    Столяренко Л.Д. Психология управления: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 507 с.

12. Павлова І.В., Управління персоналом: Опорний конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 56 с.

24

---