Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

Показники оцінки становища ТШ на ринку капіталу. У рамках цього аналізу виконуються просторово-часові зіставлення показників, що характеризують становище підприємства на рин­ку цінних паперів: дивідендний вихід, дохід на акцію, цінність акції та щ. Цей фрагмент аналізу виконується, головним чином, у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів і реалізую-чих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово ві­льні кошти і бажає вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники цієї групи.

Важливе значення для акціонерів та потенційних інвесторів має аналіз показників використання акціонерного капіталу. Для оцінювання цих показників використовуються такі коефі­цієнти:

• оголошені дивіденди на акцію (К_ок)— розраховується як відношення оголошених дивідендів до загальної кількості випу­їдених простих акцій; цей коефіцієнт характеризує суму дивіден­дів на одну акцію;

• чистий прибуток на одну акцію (Кпн_А)— визначається як відношення загальної величини чистого прибутку після оподат­кування до кількості звичайних акцій в обігу;

• коефіцієнт «ціна — прибуток» (К_цп) — визначається відно­шенням середньої ринкової ціни на одну акцію до величини чис­того прибутку на одну акцію; чим вище значення цих показників, тим вища довіра фондового ринку;

• рентабельність акцій— відношення дивіденду на одну ак­цію до ринкової ціни акції; цей показник характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений у акції фірми;

• дивідендний вихід — відношення дивідендів на одну акцію до прибутку на акцію. Значення цього коефіцієнта зале­жить від інвестиційної політики фірми. З цим показником пря­мо пов'язаний показник реінвестування прибутку, який ха­рактеризує його частку, спрямовану на розвиток виробни­цтва. Показово, що сума значень цих коефіцієнтів дорівнює одиниці;

• коефіцієнт котирування акцій— відношення котирування акцій ринкової ціни акції до облікової ціни акції, де остання ви­значається діленням балансової вартості акціонерною капіталу на кількість простих акцій в обертанні.

Аналіз ринкової та інвестиційної активності не обмежується лише розрахунком названих коефіцієнтів. Вибір шляхів найбільш доцільного вкладення капіталу передбачає також використовува­ти спеціальні аналітичні методи, розроблені у рамках фінансової математики.

У процесі аналізу можна застосовувати жорстко детерміновані факторні моделі, що дозволяють ідентифікувати й дати порівня­льну характеристику основних факторів, які впливають на зміну певних показників.

Водночас, як свідчить практика, аналіз у рамках цього модуля проблематично виконати за даними бухгалтерської звітності. По­трібна додаткова інформація про стан компанії на ринках цінних паперів. А відтак, має бути доступ до аналітичних матеріалів, що дозволяють отримати певне уявлення про діяльність потенційно­го контрагента на фондовому ринку.

Формування системи показників. Як справедливо стверджує В. Ковальов, аналітичні коефіцієнти, що застосовуються зольо-

вано, є «безпорадними». Причиною цього є деякі специфічні осо­бливості, притаманні коефіцієнтам:

• методика розрахунку коефіцієнтів може дещо варіювати, що потрібно враховувати в корпоративному аналізі;

• більшість коефіцієнтів історичні за своєю природою, тобто характеризують фінансовий стан фірми за результатами вже за­вершених операцій;

• суттєвий вплив на значення коефіцієнтів можуть чинити властиві для даної компанії методи ведення обліку (наприклад, методи нарахування амортизації, створення резервів безнадійних боргів, оцінки матеріальних запасів тощо), що потрібно врахову­вати в порівняльному аналізі;

• найважливішим недоліком є те, що всі розрахунки ґрунтують­ся на облікових даних, а не на ринкових оцінках активів компанії;

• специфіка розрахунку окремих показників не дозволяє роз­раховувати їх за даними публічної консолідованої звітності, а відтак і застосовувати їх в експрес-аналізі.

Враховуючи означену специфіку аналітичних коефіцієнтів, варто зауважити, що компаніям, які бажають привернути увагу потенційних донорів капіталів, доцільно розширити аналітич­ну частину агрсгованих публічних звітів, включаючи в аналі­тичну записку розрахунки якнайбільшої кількості коефіцієнтів, особливо тих, які розраховують за даними управлінського об­ліку, аналітичного обліку, за ринковими оцінками. Крім того, можна рекомендувати наведення коефіцієнтів у динаміці та порівняно із середньогалузевими показниками. Відкрита пуб­лікація такої інформації може суттєво активізувати розвиток ділових контактів, певною мірою застерегти від можливості банкрутства потенційних інвесторів, лендерів та кредиторів і тим самим стимулювати вкладення капіталу в бажані галузі та види діяльності.

В. Ковальов наводить результати аналізу, проведеного Ч. Гіб-соном у 1987 р. Ліцензованим фінансовим аналітикам було за­пропоновано дати оцінку шістдесятьох аналітичних коефіцієнтів з позиції їхньої значущості для характеристики рентабельності, ліквідності і фінансової залежності. Потрібно було дати відповідь на два питання: 1) чи включати даний показник у число найваж­ливіших індикаторів по даному напрямку; 2) який ранг за шка­лою від 0 до 9 (9 — найвищий) можна привласнити даному пока­знику. Були отримані відповіді від 52 аналітиків. Деякі резу­льтати аналізу наведені в табл. 5.3 (коефіцієнти упорядковані за зменшенням рівня значущості).

Як видно з таблиці, серед аналітиків немає єдності щодо кла­сифікації аналітичних коефіцієнтів, що пояснюється винятковою розмаїтістю індикаторів. Проте помітно, що аналітики упорядко­вують коефіцієнти за значущістю в такий спосіб: рентабельність, фінансова залежність, ліквідність. Саме показники рентабельнос­ті займають верхні позиції за рівнем значущості. Таким чином, на думку В. В. Ковальова, система індикаторів повинна насамперед характеризувати рентабельність капіталу, тобто забезпечувати привабливість для інвесторів.

Другою за значущістю є характеристика фінансової залежнос­ті компанії від лендерів і кредиторів, тобто оцінка фінансового ризику, що уособлюється з даною компанією. Обидві групи інди­каторів можуть бути віднесені до показників, що мають значу­щість для прийняття стратегічно важливих рішень — брати чи не брати участь у діяльності компанії (як інвестор чи контрагент). Відносно меншу значущість мають індикатори, що характеризу­ють ефективність поточної діяльності (ліквідність, оборотність). Пояснення цьому, напевне, полягає в такому: поточна діяльність варіабельна за своїми результатами, оскільки залежить від бага­тьох факторів, проте збої в ній не є критичними і за необхідності їх можна усунути — це рішення і дії оперативного характеру.

З таким трактуванням проведених досліджені, можна не пого­дитись, оскільки за виконаними нами елементарними статистич­ними розрахунками дозволено виявити на базі даних таблиці інші пріоритети щодо значущості групи показників (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

РОЗРАХУНОК СЕРЕДНІХ ЗНАЧЕНЬ КРИТЕРІАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ

Виходячи з отриманих результатів розрахунків і ранжування труп індикаторів, акценти пріоритетності застосування показни­ків дещо змінюються. Упорядочення значущості показників має бути таким: показники фінансової залежності (розповсюдже­ність — 81,4, рівень значущості індикаторів — 6,76 %); показни­ки рентабельності (79,6 і 6,44 %); показники ліквідності (78,8 та 5,12%).

Виходячи із внесених уточнень в оцінку значущості окремих груп індикаторів та можливості їхнього розрахунку на основі пу­блічної бухгалтерської звітності, виникає потреба розробити сис­тему показників для проведення експрес-аналізу кредитоспромо­жності фірми-реципієнта капіталів. У рамках означених раніше модулів система може бути такою, як показано в табл. 5.5.

Таблиця 5.5

У рамках поглибленого аналізу, на додаток до наведеної вище системи показників доцільно використовувати таку послідовність взаємозалежних і нескладних за структурою і кількісно показни­ків таблиць:

• господарські засоби компанії та їхня структура (містить такі показники, як величина господарських засобів в оцінюванні нет­то, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти, власні оборотні кошти);

• основні засоби компанії (наводяться вартісна оцінка основ­них засобів, у тому числі активної їхньої частини за первісною та залишковою вартістю, частка орендованих, основних засобів, ко­ефіцієнти зносу та відновлення);

• структура і динаміка оборотних коштів компанії (наво­диться укрупнене угруповання статей певного розділу активу балансу, а також ряд специфічних показників, таких як вели­чина власних оборотних засобів, їхня частка в покритті товар­них запасів та ін.);

• основні результати фінансово-господарської діяльності ком­панії (виторг від реалізації, прибуток, рентабельність, рівень ва­лового доходу, рівень витрат обігу, фондовіддача, показники оборотності);

• ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники: усього фінансових ресурсів, у тому числі власних, за­лучених ресурсів, рентабельність авансового капіталу, рентабе­льність власного капітану та ін.).

Методика аналізу коефіцієнтів полягає, переважно, в порівнянні:

• фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а та­кож з коефіцієнтами за кілька звітних періодів;

• фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, корис­тувачі фінансових звітів рідко коли можуть це зробити);

• фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конку­рентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінан­сові статистичні органи або публікуються відкрито);

• фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використо­вують ці дані для контролю діяльності компанії, щоб не допусти­ти банкрутства. Важливим є й те, що аналіз коефіцієнтів дає змо­гу краще розуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно підприємст­во поєднує різні активи й пасиви, оскільки це впливає на прибу­ток або на кредитоспроможність.

Традиційно оцінка фінансово-господарського стану корпора­ції здійснюється за допомогою відносних показників, що харак­теризують корпорацію з різних сторін і базуються на даних двох основних фінансових документів — балансу та звіту про прибут­ки і збитки.

Цей факт накладає певні обмеження на результати коефіцієн­тного аналізу:

• коректність бухгалтерського балансового звіту залежить від обраного бухгалтером методу оцінки запасів, дебіторської забор­гованості. Тут має місце розбіжність цілей бухгалтерської та управлінської звітностей: перша має на меті мінімізацію бази оподаткування, друга— надання керівництву найвірої іднішої інформації;

• прибутки/збитки, визначені в звіті про прибутки і збитки, мають віртуальний характер і в більшості випадків не відобра­жають реальних вільних грошових коштів корпорації;

• результати коефіцієнтного аналізу через означені причини можуть бути неспавставними в динаміці;

• коефіцієнти, розраховані за даними звіту про прибутки й збитки в довгостроковому періоді, не враховуватимуть можливих коливань протягом цього періоду.

Альтернативою для традиційного аналізу коефіцієнтів можна вважати методику оцінювання кредитоспроможності позичаль­ника, розроблену для російських банків, зокрема викладену у відповідному Положенні «Інкомбанку». Проте ця методика не завжди прийнятна для лендера, зокрема при прийнятті рішень щодо доцільності та умов участі в реалізації інвестиційних прое­ктів (в якості кредитора, учасника банківського консорціуму, га­ранта тощо) з таких міркувань:

• аналіз коефіцієнтів не повинен бути визначальним фактором під час оцінювання кредитно-інвестиційних проектів. Адже зро­зуміло, що поряд із номінальним одержувачем кредитних ресур­сів до основних учасників інвестиційних проектів входять: спон­сор проект}/, підрядники, постачальники обладнання, сировини і матеріалів, покупці продукції тощо;

• із запропонованої методики випадає ряд важливих показни­ків, таких як показники оцінки ефективності та ділової активнос­ті, які, за західними методиками, домінують при визначенні ри­зику капіталовкладень;

• відповідно до міжнародної практики початку фінансування інвестиційних проектів обов'язково передує підготовка кваліфі­кованого техніко-економічного обґрунтування проекту, його тех­нічна та фінансова експертиза з використанням міжнародної ме­тодики з обов'язковим аналізом руху потоків готівки при різних, у т. ч. при свідомо «песимістичних» сценаріях реал ізації;

• при залученні іноземних кредитів для іноземного кредитора (інвестора) визначальне значення мають такі фактори: юридич­ний і організаційно-правовий статус позичальника, наявність прийнятних гарантій (від визнаних банків, урядові гарантії й ін.), наявність необхідних висновків міжнародних аудиторів, сприят­ливі /результати аналізу руху потоків готівки і фінансової стійко­сті гороекту.