ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.08.2024
Просмотров: 1352
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції......16
Тема 2. Філософія стародавнього сходу...42
Тема 3. Антична філософія................. 61
Тема 4. Західноєвропейська філософія середньовіччя............81
Тема 5. Філософія відродження..............99
Тема 6. Філософія нового часу............. 116
Тема 7. Німецька класична філософія...............141
Тема 8. Історико-філософський процес у європі XIX ст……162
Тема 9. Зарубіжна філософія XX ст………...178
Тема 10. Нарис історії української філософії .... 213
Тема 11. Проблема буття у філософії................257
Тема 12. Свідомість як філософська проблема .277
Тема 13. Людина та II буття як предмет філософського осмислення.. 300
Тема 14. Філософія особистості................................329
1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія
1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія
Міфологічний світогляд і філософія
1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії
2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії
2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю
6.4. Б. Спіноза та г. Лейбніц -тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію
Тема 4 німецька класична філософія
7.2. Іммануїл Кант - творець німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта
8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософи у XX ст.
9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст.
9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.
9.5. Релігійна філософія XX ст.
Тема 10 нарис історії української філософії
10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури.
10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
10.3. Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні
10.4. Особливості філософських курсів Києво-
10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст.
10.6. Особливості розвитку української філософії XX ст.
11.2. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття
Тема 11. Проблема буття у філософії
11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)
Тема 12 свідомість як філософська проблема
12.2. Проблема походження свідомості
Сучасні концепції походження свідомості
12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова
12.4. Структура та функції свідомості
13.1. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини
13.2. Проблема походження людини: сперечання еволюціонізму та креаціонізму
13.5. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні
14.1. Співвідношення понять "людина - індивід -особа - особистість - індивідуальність" .
Тема 15 проблема пізнання у філософії
15.1. Поняття пізнання та його види
15.3. Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання
15.4. Людина і пізнання. Істина і правда
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
16.1. Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії
16.3. Проблема методу та методології в сучасній філософії
16.5. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання
Тема 17 діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод
17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії
17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, релятивізмом, софістикою, догматизмом та еклектикою
17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії
18.4. Людина та історія. Роль особи в історії
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні
19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей
19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи
19.4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємозв'язку
Тема 20 культура та цивілізація
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
20.1. Причини загострення питання про культуру наприкінці XIX - в перший половині XX ст.
Звідси стає зрозумілим, що сенс - це виключно людське явище. Коли людина вміє його вбачати у дійсності, ним оперувати, вона йде попереду стихійних процесів життя, принаймні, претендує на те, щоби взяти своє життя у своє свідоме вирішення та врегулювання. Ясно також і те, що поза людиною з її життєвими прагненнями, інтересами, жаданнями сенсу не існує, а тому стає зрозумілою філософська теза про те, що саме людина наділяє дійсність сенсами, хоча сама ця дійсність постає умовою і підставою для смислового відношення.
*• Звичайно, далеко не кожна людина ставить та вирішує питання про сенс свого життя, але реально воно все одно вписується у певний образ людського самовиявлення. Тому можна виправдано стверджувати: якщо ми самі не дбаємо про сенс свого життя та не реалізуємо його, то його за нас буде реалізовано - чи то стихією життя, чи то іншими людьми. Філософія ж однозначно наставляє нас на те, щоби ми були гідними дарованого нам випадку нашого життя і розпорядилися ним належним чином, тобто із думкою про сенс, життєві вчинки, відповідальність, реалізацію себе і своєї свободи.
Творчість і свобода надають сенсу видам людської діяльності і є передумовами самореалізації особистості. Прагнення здійснити сенс життя є основним мотивом • людської поведінки, який не виводиться з інших потреб, а навпаки - визначає їх. Він притаманний усім людям і є рушійною силою розвитку особистості.
Висновки
Людське буття настільки складне, розмаїте, варіативне, що це дає можливість розуміти людину як мікрокосм, як своєрідне зосередження, фокусування потенцій світу, виведення їх у виявлення та окреслення з найбільшою повнотою і виразністю.
Тема 14 філософія особистості
Центр духу, особистість, не є ні предметним, ні оречевленим буттям, але є лише постійно здійснювана всередині себе самого певна побудова актів... Щоби бути особистістю, ми можемо лише збирати самих себе у буття нашої особистості, сконцентруватися до нього, проте не об'єктивувати його.
Макс Шелер «
Чим більше людина заглиблюється у своє "Я", тим більше відчуває нескінченну значущість усякої, навіть незначної дрібниці, відчуває, що обрати саму себе не значить лише вдуматись у своє "Я " та його значення, але насправді та свідомо взяти на себе відповідальність за кожну своє справу або дію
Сьорен Кіркегор
Людська особистість (персональність) постає внутрішньою концентрацією людського початку в людині, тому звернення до її аналізу є необхідним і виправданим. У філософському дослідженні особистості виявляється її подвійний вимір: з одного боку, особистість постає як "самотність " - неподільний атом людського початку буття, що дозволяє характеризувати особистість як ідею даної людини; у цьому вимірі особистість розкривається через низку понять, що починаються словом "само": самоусвідомлення, самовладність, само-детерміпація. Проте особистість є властивістю реальної конкретної людини, тому інший вимір особистості її духовний світ, через який людська "самотність " виходить у зв 'язок із іншими характеристиками людини - із її психологічними особливостями, статтю, відношенням до інших людей, поведінкою.
суттєво
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні
найперші характеристики людської особистості;
вихідні поняття, за допомогою яких розкриваються най
перші виміри людини; ^ співвідношення особистості та цінності; "^> провідні характеристики людської свободи.
^ співвідносити поняття особистості із іншими поняттями, що характеризують людину (людина - індивід - особа);
^ застосовувати основні виміри людської особистості для пояснень певних ситуацій життя;
^ використовувати зміст понять цінності та свободи для характеристики проявів людської особистості.
♦ в чому полягає сенс спеціального дослідження поняття особистості;
♦ як співвідносяться між собою внутрішні та зовнішні виміри особистості;
♦ яке значення для характеристики особистості мають цінності (в тому числі - свобода у її різних проявах);
♦ чому спілкування постає однією із провідних форм виявлення людської особистості.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
14.1. Співвідношення понять "людина - індивід - особа - особистість - індивідуальність". Вихідні цінності людського буття.
14.2. Феномен людської особистості та проблема її онтологічного статусу.
14.3. Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "Я і Ти", "Я та Інший" у особистісному окресленні.
14.4. Основні аспекти буттєвих виявлень людської особистості.
ключові терміни і поняття
ГЕДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ - дослідження процесів впливу статевих характеристик людини на її інтелектуальні та соціальні характеристики і навпаки.
Ф "САМІСТЬ " - термін німецької класичної філософії, який набув поширення у філософських та психологічних концепціях XX ст., де він позначає внутрішній центр людської особистості, концентрацію особистих якостей людини. •^ С А МО ... - перша частина серії термінів, що позначають суттєві прояви людської особистості (самоусвідомлення, самовдосконалення, самодетермінація та ін.); означена частина засвідчує ту провідну особливість особистості, згідно якої остання володіє характеристиками субстанціальності, здатності бути духовним центром людини та вихідним джерелом її активності.
СПІЛКУВАННЯ-найперша сфера виявлення людської особистості, оскільки саме у спілкуванні людина проявляє те, якою мірою вона є особистість; спілкування - це перш за все взаємодія із іншими людьми, але далі - також: із природою, тваринами, пам ятками культури.
ЦІННІСТЬ - значущість будь-чого для людини; у кінцевому підсумку - це те, в чому людська особистість вбачає своє пряме виявлення або продовження, ^t "Я та Я", "Я і ТИ" - провідні відношення людської особистості, в яких вона постає через самоусвідомлення (внутрішнє відношення) та через спілкування (зовнішнє виявлення).
14.1. Співвідношення понять "людина - індивід -особа - особистість - індивідуальність" .
Вихідні цінності людського буття
Поняття "людина - індивід - особа - особистість - індивіду-альність", характеризують якісні прояви людини. > Поняття "людина" означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот.
> Поняттям "індивід" позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто позначають исловами: "типовий індивід", "дуже своєрідний індивід" і т.ін.
> Поняття "особи " характеризує певні реальні якості людського індивіда. Але це не означає, що риси індивіда і є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад, форми носа, на особу переносити безглуздо. Як звичайно, до поняття особи включають два найважливіших моменти.
По-перше, особа - це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, від кого продукуються соціальні дії та до кого вони спрямовані; за цією характеристикою особа постає у певних соціальних ролях (наприклад, керівник, сумлінний працівник, енергійний підприємець та ін.), постає представником певних соціальних верств (особа лицаря, селянина та ін.). За цією характеристикою у більшості розвинених країн досить чітко визначають на юридичному рівні, кого і коли можна вважати повноцінною особою, наприклад, за ознакою повноліття, можливістю виконання всіх основних соціальних повноважень та ін.
По-друге, особа характеризується через особливий, неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями. В даному випадку можна вести розмову про "сіреньку" особу, видатну особу, непересічну особу, моральну, принципову особу, особу інтелектуально заглиблену, примітивну та ін.
Оскільки особа постає як певна якість людського індивіда, то кожна особа постає унікальною та неповторною у своїх характеристиках і виявленнях, але водночас вона постає також представником людської особи взагалі, особи як такої, особи як родової характеристики людини.
Коли людина характеризується як особистість до характеристик особи додається "сімість", вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей; наявність у особи такої "самості" (дечого такого, що робить особу самою собою) дозволяє характеризувати її як сформовану, або розвинену, або досконалу, або духовну особистість.
Як особистість людина усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги і постає самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності.
■ ■ вид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності) живих організмів (homo sapiens)
■ ■ особлива -розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот
■ ■ характеристика того, наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини
♦ одиничний представник роду і стоїть у ряді
таких понять: рід - вид - індивід >. ♦ є носієм якихось важливих рис, притаманних
родові загалом ■ ♦> суб 'єкт та об 'єкт соціальних стосунків ♦> неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями людська самотність, вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей
^людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги
> особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що деи{0 в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати
* Поняття індивідуальності може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність, усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми: адже зрозуміти свою унікальність можна лише у порівнянні із іншими людьми та лише за умови переконаності у тому, що всі інші люди є люди, але в чомусь - не такі. Мірою відпов-ідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини, як родової істоти.