Дуже важливо, щоб студенти навчились економно витрачати реактиви й фарби, бережливо відносилися до лабораторного обладнання й апаратури, особливо до мікроскопа, дотримуватись правил особистої гігієни та профілактики.

Студент повинен уміти відповісти на питання для самоконтролю і захистити роботу в день проведення занять.

Наприкінці «Методичних указівок» приведено літературні джерела, які студент може використати для підготовки до лабораторних занять.

Перш, ніж приступити до виконання лабораторних робіт, необхідно ознайомитися з правилами техніки безпеки при роботі в мікробіологічній лабораторії.

ПРАВИЛА РОБОТИ Й ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

У МІКРОБІОЛОГІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ

Загальні правила роботи в мікробіологічній лабораторії

1. Лабораторія повинна утримуватися в ідеальній чистоті.

2. У лабораторію забороняється входити у верхньому одязі і класти на робочі столи сторонні предмети (сумки, портфелі й інші особисті речі).

3. У мікробіологічній лабораторії дозволяється працювати тільки в халатах, що захищають одяг від забруднення мікроорганізмами, а також перешкоджають поширенню їх за межі лабораторії.

4. За кожним студентом закріплюється постійне робоче місце і мікроскоп. Робоче місце під час занять утримується в повному порядку, на ньому не повинно бути нічого зайвого.

5. Необхідно чітко виконувати інструкції до лабораторних занять. Роботу з біологічним матеріалом проводити тільки інструментами.

6. Робоче місце, де безпосередньо проводиться робота з культурами мікроорганізмів, вимагає особливо ретельної обробки. Стіл перед початком роботи варто дезінфікувати.

7. Під час виконання практичних занять зберігати тишу, запобігати зайвого ходіння, відкривання та закривання дверей, що посилює рух повітря.

8. Дуже важливо навчитись економно витрачати реактиви та фарби, бережливо відноситися до лабораторного обладнання й апаратури, особливо до мікроскопа, дотримуватись правил особистої гігієни та профілактики.

9. Закінчивши роботу із заразним матеріалом, необхідно провести профілактичну дезінфекцію рук і робочого місця. Для дезінфекції відпрацьованого матеріалу після занять використовують 2 %-ний розчин хлораміну чи 3 %-ний розчин карболової кислоти. Для знезаражування рук після роботи, як правило, використовують ізопропіловий або етиловий спирт, розчин хлораміну в концентрації 0,5 %, потім руки миються з милом.

10. На всіх пробірках і чашках обов'язково пишеться назва мікроорганізмів, дата його посіву, прізвище студента, № групи.

11. Не можна виносити за межі кафедри будь-які матеріали (пробірки, фарби та ін.).

12. Про випадки улучення досліджуваного матеріалу культури мікроорганізмів на руки, стіл, халат чи взуття необхідно негайно повідомити викладача і під його керівництвом провести дезінфекцію.

13. У лабораторії категорично забороняється приймати їжу, пити воду. Не допускаються зайві ходіння, різкі рухи, сторонні розмови (особливо під час посіву мікроорганізмів).

14. Металеві предмети (бактеріологічні петлі, голки й пінцети) після кожного зіткнення з культурами пропалюють у полум'ї спиртівки. Використані шпателі, предметні та покривні стекла, піпетки поміщають у банки з дезінфікуючим розчином. Класти на стіл названі предмети категорично забороняється.

15. Забруднені патологічним матеріалом чи культурою мікробів градуйовані та пастерівські піпетки, скляні шпателі й металеві інструменти негайно після використання опускають у ємності з дезінфікуючим розчином.

16. На кожне заняття в групі призначаються чергові. Під час роботи вони стежать за виконанням кожним студентом правил роботи й поводження в лабораторії. Після закінчення заняття чергові здають відпрацьований матеріал на стерилізацію, виключають прилади, світло і провітрюють приміщення.

Дезінфекція

Мікробіолог у більшості випадків має справу з чистими культурами мікроорганізмів, що являють собою потомство однієї клітини. Через те, що в повітрі і на поверхні предметів лабораторії (на столах, інструментах, одязі), а також на руках, волоссі і т.д. завжди мається велика кількість різноманітних мікроорганізмів, варто постійно піклуватися про збереження чистоти досліджуваних культур. Для цього живильні середовища, посуд, інструменти й прилади стерилізують, лабораторію та робочі місця утримують у чистоті й періодично піддають спеціальній обробці, що спрямована на знищення мікроорганізмів.

У лабораторному практикумі з мікробіології не передбачені роботи з живими патогенними мікроорганізмами. Проте варто мати на увазі, що з посівом сапрофітних мікроорганізмів з навколишнього середовища може бути внесена й патогенна форма. Сама робота із сапрофітними формами в ряді випадків вимагає абсолютної стерильності для одержання надійних результатів досліду.

У зв'язку з цим правила роботи в мікробіологічному практикумі є загальними з будь-якою бактеріологічною лабораторією.

Забезпечити повну стерилізацію лабораторії важко, і це не завжди необхідно. У мікробіологічній практиці з метою знищення мікроорганізмів в повітрі і на різних поверхнях лабораторних приміщень широко застосовують різні способи дезінфекції. Слово «дезінфекція» означає знезаражування, тобто знищення збудників інфекційних захворювань на об'єктах зовнішнього середовища. Під час дезінфекційної обробки можуть знищуватися не тільки патогенні, але і сапрофітні форми.

Дезінфекція повітря лабораторій найбільше просто здійснюється провітрюванням. Тривала вентиляція приміщення через кватирку (не менш 30–60 хвилин) призводить до різкого зниження кількості мікроорганізмів в повітрі, особливо за умов значної різниці температур між зовнішнім повітрям і повітрям приміщення.

Найефективніший і найчастіше застосовуваний спосіб дезінфекції повітря – опромінення УФ-променями протягом 30 хвилин до декількох годин у залежності від ступеня забруднення повітря. Як джерело УФ-випромінювання використовуються бактерицидні лампи. Необхідно мати на увазі, що УФ-промені можуть викликати важкі поразки очей. У невеликих приміщеннях при включеній бактерицидній лампі знаходитися не можна.

Робоче місце, де безпосередньо проводиться робота з культурами мікроорганізмів, вимагає особливо ретельної обробки. Стіл варто дезінфікувати не тільки до початку роботи, але і після її закінчення. Для протирання поверхні столу можна користуватися розчинами хлораміну, карболової кислоти, а також ізопропіловим і етиловим спиртом. Спирти можуть використовуватися і для дезінфекції рук. Поверхню робочого столу можна дезінфікувати й УФ-променями.

Особливо відповідальні роботи з мікроорганізмами (пересівання чистих культур) бажано здійснювати в спеціальному приміщенні, яке називається «бокс». Бокс являє собою ізольовану кімнату, розділену перегородкою на дві частини. Вхід в основне, робоче приміщення боксу здійснюється через тамбур із рухливими дверима, що виключає різке переміщення повітря і, отже, занесення ззовні сторонньої мікрофлори.

Причини пожежі у мікробіологічній лабораторії

і способи її гасіння

Можливість виникнення пожежі в мікробіологічній лабораторії особливо велика, тому що постійно треба працювати з газовими чи спиртовими пальниками, електронагрівальними приладами, фіксаторами, розчинниками, приготовленими на спирті, фенолі, ацетоні та ін. У роботі з газовим пальником можливе «проскакування» полум'я, що може призвести до загоряння гумової трубки чи прилеглих предметів і речовин. Загоряння може відбутися під час стерилізації сухим жаром посуду, що загорнена в папір, за умов неправильного режиму роботи сушильної шафи. Причиною пожеж може стати несправність електричних приладів.

У випадку виникнення пожежі необхідно пам'ятати, що спосіб його гасіння залежить від причини, що обумовила загоряння, і від характеру палаючого об'єкта. Палаючі дерев'яні предмети можна гасити водою, піском і за допомогою вогнегасника. Нерозчинні у воді органічні речовини (наприклад, бензин) не можна гасити водою, тому що в цих умовах пожежа може навіть підсилитися. Ці речовини варто гасити піском або швидко накрити азбестом. Розчинні у воді органічні речовини (спирт, ацетон) можна гасити водою. Для гасіння усіх вище названих речовин придатний чотирихлористий вуглець. У зіткненні з вогнем він утворює важкі пари, що витісняють кисень, у результаті чого горіння припиняється. Найефективнішим протипожежним засобом у лабораторії є вогнегасник. На кожному з них міститься інструкція, із якою повинні бути ознайомлені всі працюючі в лабораторії.

Таким чином, на випадок пожежі в лабораторії у відповідних місцях завжди повинні бути: пожежний рукав; шухляда з піском; азбестова ковдра; вогнегасник; чотирихлористий вуглець. За умов виникнення пожежі в лабораторії всі наявні під рукою засобу гасіння необхідно негайно використовувати й одночасно викликати місцеву пожежну команду.

Правила безпечної роботи із застосуванням пального

1. Перед запалюванням спиртівки треба переконатися, що корпус її вирівняний, ґніт випущений на необхідну висоту і розгорнутий.

2. Запалену спиртівку не можна переносити з місця на місце; не можна запалювати одну спиртівку від іншої.

3. Гасити спиртівку необхідно, накриваючи полум'я ковпачком. Задувати полум'я забороняється.

4. У спиртівках використовується тільки етиловий спирт; користатися бензином чи іншими пальними рідинами забороняється.

5. Брикети (таблетки) сухого пального можна також використовувати для нагрівання. Запалювати їх потрібно на керамічних пластинках, гасити – ковпачками для спиртівок чи керамічними тиглями. Брикети, що не догоріли, після погашення необхідно забрати у витяжну шафу.

6. З появою пожежі насамперед необхідно виключити всі нагрівальні прилади, потім гасити полум'я. Його не можна задувати. Якщо горять органічні речовини, не слід заливати полум'я водою. Необхідно скористатися піском, азбестовою ковдрою, вогнегасником (краще вуглекислотним).

7. За умов незначних опіків обпалене місце потрібно обробити етиловим спиртом чи міцним розчином марганцевокислого калію, якщо опіки важкі, необхідно звернутися до лікаря.

Невідкладна медична допомога в лабораторії

У лабораторії бувають випадки, що вимагають невідкладної медичної допомоги – порізи рук, опіки гарячими предметами, кислотами та лугами й т.п. При пораненнях склом потрібно насамперед видалити його осколки з рани (якщо вони в ній залишилися) і, переконавшись, що там вони відсутні, змазати рану йодом і перев'язати уражене місце. При термічних опіках першого й другого ступеня обпалене місце необхідно внести під струмінь холодної води, а потім присипати гідрокарбонатом натрію чи обробити примочками зі свіжоприготовлених розчинів питної соди (2 %-й) чи перманганату калію (5 %-й). Кращим засобом для примочок є абсолютний чи 96 %-ний етиловий спирт. Він виявляє одночасно знезаражуючу й знеболюючу дію. При опіках кислотами та лугами уражене місце варто швидко промити великою кількістю води. Потім на обпалене місце накласти примочку: при опіках кислотою – з 2 %-го содового розчину, при опіках лугом – із слабкого розчину оцтової чи борної кислоти.

За умов отруєння газом постраждалого необхідно вивести на свіже повітря і негайно викликати лікаря чи доставити його в медпункт.