ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.07.2020
Просмотров: 6351
Скачиваний: 3
44
ники, які, працюють колективно». Поголовний колективізм майбутнього соціалістичного суспільства витлумачувався вульгарно-догматично, як одноманітний світ людей-гвинтиків, позбавлених власних бажань, інтересів, прагнень, ідеалів.
Крім того, марксистська ідея самоуправління народу в інтерпретації Сталіна замінена ідеєю всезагальної бюрократичної організації життя суспільства. «Трудівники, які працюють колективно», слухняно та покірно, «виробляють якраз стільки, скільки треба суспільству», а «центральне і місцеві статистичні бюро керують і розподіляють вироблене» і навіть «різну роботу між; трудящими». Роздуми «корифея всіх наук» про соціалізм вражають своєю простакуватістю, наївним схематизмом, але, використовуючи безмежну особисту владу, він усіма силами впроваджував свої схеми у практику суспільного життя. І чим ясніше розкривалася їх нежиттєздатність, тим з більшою впертістю він намагався здійснити ідеал бюрократично-розподільчого соціалізму, не зупиняючись навіть перед дикими злочинами супроти народів, яких хотів ощасливити. Це була справжня драма диктатора і велика трагедія підлеглих йому народів, які, звичайно, не сприймали Ідеал сталінського командно-адміністративного соціалізму як своє власне завоювання.
Трагічною стала і доля культури, яка перетворилася в засіб ідеологічно-духовного маніпулювання людиною. Філософсько-світоглядиа основа культури була підмінена «наймудрішими вказівками вождя», авторитет якого абсолютизувався, обожнювався, канонізувався, внаслідок чого губився евристичний заряд науки і культури. Інтелектуально-творчі досягнення, стали піддаватися шельмуванню з боку сірої посередності, яка, пристосувавшись до «мудрих вказівок верховного мислителя» і не бажаючи губити завойовані позиції, стала глушити з позицій новостворених канонів усе нове, незвичне, прогресивне. Творчо-культурний прогрес спрямовувався в рамки вигідних для бюрократів замовлень, стали діяти численні табу і заборони цілих галузей наук, які девальвували зміст духовної культури. Була сформована могутня система брехні та лицемірства. На словах — захист розвитку національних культур народів, на ділі — репресії, знищення цілих ланок національної технічної і художньої інтелігенції, зведення національної культури до найнижчих її форм; на словах — захист ідей дружби, повної рівноправності народів та їх культур, на ділі — великодержавництво, підтримка фактичної нівеляції національних культур; на словах — турбота про демократичний розквіт та збереження унікальності кожної національної культури, на ділі — масовий психоз на грунті вишукування «ворогів народу», заохочування доносів, викривлення моралі, насаджування несумісних з гуманістичними принципами взаємовідносин між народами.
45
Соціальна фразеологія, демагогічне проголошення комуністичних Принципів і надалі — у роки застою, або точніше неосталініз-му, стали ідеологічним прикриттям імперської політики центру в ставленні до союзних республік, до національних культур народів, що остаточно скомпрометувало комунізм в очах мільйонів людей, які фактично жили в умовах колоніальних територій.
Література: Артановский С. Критика буржуазних теорий культури и проблеми идеологической борьбн, Ленинград, 1981; Буржуазньїе концепции культуры кризис методологии. К, 1980; Боголюбова Е. Культура и общество. М., 1978; Гегель Г. В. Сочинения. В 14-ти т. М.-Л., 1929—1959; Горбач Н. Культура міжнаціонального спілкування. Львів, 1990; Грабовський П Твори К., 1981; Данилевский Н. Россия и Европа. Спб., 1895; Донцов Д. Націоналізм. Жовква, 1926; Донцов Д. Культура примітивізму. Черкаси, 1918; Иконникова С. Диалог о культуре. Л., 1987; Кант И. Сочинения. В 6-ти т Т. 6 М 1966' Коцюбинський М. Твори. В 6-ти т. Т. 4. К-, 1962; Ленін В. Про культуру. К., 1981; Маркс К. и Энгельс Ф. Об искусстве. М., 1957; Проблеми философии культурьі: опит историко-материалистического анализа. М., 1984; Сковорода Г. Твори. В 2-х т. К, 1961; Современная западная философия. М., 1991; Сталін й. Твори. К., 1945—1959; Українка Леся. Твори. В 12-ти т. Т. 8 К 1977-философский энцеклопедический словарь. М., 1983; Франко І. Твори. В 50-ти т\ Т. 48. К, 1986; Хвильовий М. Твори. В 2-х т. К,, 1991; Шинкарук В. Філософія і духовна культура України//Трибуна, 1991, № 7; Шпенглер О. Закат Европм. Т. 1. М.-Л., 1923.
Розділ II. Історія світової культури
Тема 1. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
Захоплюючий світ старовини полонить уяву сучасної людині* пам'ятками ранніх цивілізацій. Стародавні культури підіймались-до незвичайних висот, що дивували своїх сучасників красою, надовго ставали носіями людського прогресу, та минали віки — і нони з різних причин гинули. Але культура жила: інші народи підхоплювали естафету розвитку, наповнювали культуру новим змістом, і вона знову розквітала, щоб чарувати своєю довершеністю, а з плином часу також ішла у небуття. Чим далі ми проникаємо у глибінь віків, тим більше спостерігаємо локальність окремих цивілізацій і культур. Очевидно, серед них були й такі, що народжувались і гинули замкнуто, залишивши після себе в степах І пустелях лише кам'яні фрагменти з загадковими написами.
У стародавніх цивілізаціях та їх культурах ще багато нерозшифрованого, невивченого. Яка культура була, наприклад, у західній півкулі планети в сиву давнину? Культура майя досліджена лише у її пізньому періоді, хоч вона мала довгу історію, сліди якої загублені. На території Мексики відкрито піраміду, що була похована під потоками лави вулкана, виверження якого, як визначили геологи, сталося вісім тисяч років тому. Отже, у західній півкулі існували культури, можливо, стародавніші, ніж у східній, але вони загинули, не залишивши після себе помітного сліду.
Новіші зі стародавніх цивілізацій, які досліджені наукою, — ті, що виникли у IV тисячолітті до н. є. на територіях Передньої Азії та Північно-Східної Африки: Вавілон, Шумер, Єгипет, Ассирія, Урарту й ін.
Дивними оазисами в долинах річок виникали ці перші держа-ии-деспотії. Економіка їхня трималась на общинному землекористуванні, яке подекуди збереглося до наших днів. Цікаво, що саме в цей час панування рабства й особистої деспотії парів та фараонів зводяться величезні храми, палаци, гробниці, піраміди, які вражають своїми розмірами. Очевидно, має рацію відома дослідниця історії світової культури Н. Дмитрієва, зазначаючи, що перехід людства від первіснообщинного ладу до заснованої на рабстві цивілізації був гігантським переворотом, який дав людині зрозуміти свою силу над природою. Люди стали творити культуру як «другу природу» — будували іригаційні споруди, обробляли
47
метали, подорожували морями, склали карту зоряного неба, за-клали основи медицини, математики, геометрії, „астрономії,, Але стародавня цивілізація мала й свою протилежну сторону. Рабство принесло страшне пригноблення людини людиною. Царі, фарао-ни, жерці, вища знать упивалися необмеженою владою над під-леглими, а тим більше над рабами. Кожен цар, фараон оголошував себе сином Божим, створював міф про свою надприродну могутність, загадкову силу, порівнювану хіба що зі стихійними силами. У цьому також було джерело художньої уяви стародавнього митця, який будував палац чи піраміду відповідно до могутності володаря, зображуючи його в гігантських розмірах, надаючи йому рис таємничості.
Вся архітектоніка уявлень про світ та смисл життя, а також почуттів і переживань, характерних для стародавніх культур, знайшла витончене втілення у цивілізації Стародавнього Єгипту.
Культура Стародавнього Єгипту. Цивілізація Стародавнього Єгипту нараховує понад три тисячі років. У кінці IV тисячоліття до н. є. в Південно-Східній Африці, у долині ріки Ніл, сформувалась ранньорабовласницька держава Єгипет, якій випала історична доля стати одним із найбільших центрів світової культури.
Майже двохтисячолітнго історію Стародавнього Єгипту прийнято ділити на три періоди: перший — Стародавній (бл. 2800— 2250 до н. є.), другий — Середнє царство (бл. 2050—1700 до н. є:), третій — Нове царство (бл. 1580—1070 до н. є.). Відповідно виділяють і три періоди в розвитку його культури.
Вже у Стародавньому та Середньому царствах були створені унікальні пам'ятки культури — гробниці фараонів Хеопса, Хеф-рена та Мікерииа, сфінкси фараона Хефрена в Гізі і фараона Аменемхета III, портретний дерев'яний рельєф «Зодчий Хесира» та численні художні скарби з гробниць Хенену і Хені. Наприклад, піраміда Хеопса за розмірами не має собі рівних серед кам'яних будов усього світу: висота її — 146 метрів, довжина основи кожної з чотирьох граней — 230 метрів, її середина — по суті суцільний масив кам'яних брил, у яких зроблено вузькі проходи до усипальниці фараона. Як підрахували дослідники, для того, щоб перевезти кам'яні блоки цієї піраміди, потрібно було б 20 тисяч товарних поїздів по 30 вагонів кожний. Це справді незвичайний пам'ятник необмеженої влади фараона і каторжної праці рабів. Понад сорок століть стоять ці витвори людини — піраміди Хеопса, Хефрена, Мікерииа — на скелястому плоскогір'ї пустелі поблизу Каїра, викликаючи у спостерігачів захоплення величчю людської праці та роздуми про вічне. До гробниць через піщану пустелю веде єдина дорога зі Сходу, від плодючих долин Нілу, дорога, що символізує шлях від життя до смерті і вічності. На початку пустелі межу її стереже велетенський сфінкс — лев з обличчям фараона Хефрена. Споглядання цього дива на фоні