ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.07.2020
Просмотров: 6369
Скачиваний: 3
48
мертвого спекотного моря піщаних дюн, гробової тищі й безмежнії сонячного світла викликає трепет душі, благоговіння перед
життям.
Зрозуміти всю силу емоційно-естетичного впливу цих пам'яток і Гароєгипетської культури можна лише тоді, коли усвідомиш, що всі вони були не просто витвором мистецтва, а складовою частиною культу, заупокійного ритуалу, реалізацією певного світо-
сприйняття.
Стародавні єгиптяни обожнювали природу і земну владу. Тварини вважалися священними, їх тримали при храмах, віддавали їм шану, а після смерті бальзамували і хоронили в саркофагах. Збереглися цілі кладовища священних биків, баранів, кішок, крокодилів. На тотемізмі базується звіроликість єгипетських богів, верховним серед яких уважався бог сонця Ра, якого нерідко зо-бражували соколом або телям. Фараон вважався «сином сонця», з цим пов'язані і почесті, які йому віддавались, і відповідне відтворення в культурі: перехідне не цікавило, фараон зображувався величавим, звільненим від влади часу і земної реальності; у скульптурних зображеннях він спокійно-холодним, неземним як за поставою, так і за виразом обличчя та поглядом очей, відходив у
вічність.
У Новому царстві розквітла архітектура храмів. У цей час широко провадилось будівництво святилищ, найвідрміщими з яких є храми Амона-Ра в Кариаці і Луксорі поблизу Фів. Характерна особливість цих архітектурних споруд — маса різноманітних колон, які символізували ліс (наприклад, лише в гіпостильному залі храму в Карнаці було зведено 144 колони). Стелю покривали темно-синьою фарбою з золотими зірками, і складалося враження, ніби людина увечері в лісі спостерігає зоряне небо.
Надзвичайно цікаві розписи гробниць у Фівах, які вражають своєю пластикою, художньою оригінальністю. Стародавні єгиптяни ввели традицію зображення фігур у такий спосіб: голова і ноги — в профіль, а торс — розвернутим. Цього принципу вони дотримувались послідовно, лише в VII столітті до н. є. у єгипетському мистецтві зникає традиція такого зображення (рельєф з Мемфіса «Плакальники»), але це було вже на схилі староєгипет-ської культури, напередодні завоювання Єгипту персами.
Значні досягнення стародавніх єгиптян у галузі фізики, хімії, медицини, хірургії. Вони користувалися десятковою системою числення, їм були відомі арифметичні і геометричні прогресії. Щоб будувати піраміди, палаци, гробниці, потрібні були не тільки знання з математики, але й з геометрії, треба було вміти обчислювати об'єми циліндра, півкулі, піраміди. Стародавні єгиптяни вміли передбачити затемнення Сонця, інші явища природи,-особливо періоди розливу Нілу, від яких залежало ведення зрошувальної системи сільського господарства.
49
Нагромаджений тисячоліттями досвід стародавньоєгипетської культури через Грецію і Рим збагатив західноєвропейську та світову цивілізацію.
Культура Месопотамії. Месопотамська цивілізація виникла на Близькому Сході, на території сучасного Іраку, між ріками Тигр і Євфрат, у IV тисячолітті до н. є. На півдні Месопотамії, де широко провадилось іригаційне сільське господарство, розвинулись прадавні міста-держави Ур, Урук, Кіш, Еріду, Ларса, Ніппур, Ла-гаш, Умма та ін. Розквіт цих міст називають золотим віком стародавньої держави шумерів. Це справедливо і в прямому, і в метафоричному розумінні: тут вироблялися з золота предмети найрізноманітнішого побутового призначення та зброя; культура шумерів справила величезний вплив на подальший прогрес не тільки Месопотамії, а й усього людства. Шумерам належать важливі відкриття: вони першими навчились виготовляти кольорове скло та бронзу, винайшли колесо і клинописне письмо, створили першу професійну армію, склали перші правові кодекси, винайшли арифметику, в основі якої лежала позиційна система числення.
Світ духовної культури шумерів заснований на міфології. Людина створена з глини, замішана на божій крові; її призначення — працювати на богів і їсти ту їжу, яку вони чомусь не споживають. Всесвіт — божественна держава, в якій усе побудоване на слухняності. Тема слухняності в сім'ї, в громадській поведінці, вважає дослідник В. Полікарпов, становила суть доброчинства і правильного життя взагалі у стародавній Месопотамії, адже людина створена для рабської повинності й вірного служіння богам. Старанний і слухняний слуга може розраховувати на милість господаря. Отже, шлях слухняності, вірної служби та пошани до старших, Правителів і богів — це шлях земного успіху, здоров'я й довголіття. Звідси детерміністична концепція життя людини: від самого дня народження воно визначене богом, і нічого в ньому змінити неможливо, так само неможливо відвернути смерть. Смерть — це кульмінація життя, завершення успіхів і перемог людини у боротьбі за встановлення справедливого і слухняного життя. В культурі шумерів уперше в історії людина зробила спробу морально подолати смерть, зрозуміти її як момент переходу у вічність. У шумерській міфології вже існують міфи про золотий вік людства та райське життя, які згодом увійшли до релігійних уявлень народів Передньої Азії, а пізніше — в біблійні сюжети.
У стародавнім Шумері починається розвиток науки, яка намагається оволодіти дійсністю. Жерці міста Ур робили астрономічні спостереження протягом 360 років, на основі чого встановили, що протяжність року — 365 днів, 6 годин, 15 хвилин і 41 секунда. Це відкриття трималося жерцями у глибокій таємниці і використовувалось для зміцнення влади над народом, складання релігійно-
50
містичних ритуалів та організації управління державою. Жерці й маги використовували знання про рух зірок, Місяця і Сонця, про поведінку тварин, про форми рослин для ворожінь, Передбачення подій у країни. Вони були тонкими психологами, вмілими екстрасенсами та гіпнотизерами. У духовній культурі шумерів ще й досі залишається багато нерозгаданого.;
Дослідники відзначають досить високу художню культуру шумерів. Вирізняються красою й художньою досконалістю їх архітектура та скульптура.| В Уруці був зведений комплекс священних споруд — зиккуратів,' які стали центром духовної культури. За своєю архітектурою святиня Уру була прототипом Вавілонської вежі. У Шумері добре розвинулася скульптура. Статуї царів, жерців, воїнів виконувалися з експресією при мінімумі засобів вираження, що свідчить про високу майстерність їхніх творців. Набуло значного розвитку мистецтво пластики в металі: уперше золото використовувалось в комбінації зі сріблом, бронзою і кістю. У словесному мистецтві шумери першими застосували спосіб безперервної розповіді про події, що дало змогу створити перші епічні твори, иайвідоміший з яких — епічна легенда «Гільгамеш».
У кінці II тисячоліття до н. є. шумери асимілювалися з вавілонянами. Розквітає стародавня рабовласницька держава Вавілон, яка проіснувала до VI ст. до н. є. Вавілонська, халдейська та ассирійська цивілізації дуже багато перейняли з культури шумерів. Найбільших успіхів досягли вавілоняни в астрономії. Однак поступово втрачається незалежність рабовласницьких міст-дєр-жав, а з установленням персидського Панування Вавілон перестає бути столицею, його палаци й зиккурати перетворюються в руїни. У матеріальній та духовній культурі стали панівними інші звичаї, закони, вірування, ідеологія. Вавілонська цивілізація, по суті, була останньою фазою шумерської цивілізації та культури.
Наближалась нова епоха в розвитку світової культури, серцеви-ну якої становило поклоніння людині, піднесеній до божества. Це був величезний, навіть небезпечний з точки зору моральності, переворот у духовному світі стародавньої людини. У вавілонській поемі «Енума Еліше» космологія створення людини хоч і базується на основі шумерської космології, але вже має іудейську інтерпретацію, згідно з якою людина не просто «раб божий», але й пан на землі, «цар природи». Колонізаторська ідея «панування людини иад усією землею», успадкована від Тори, через багато століть була оживлена у марксистському вченні про панування людини не тільки над природою, але й над самим суспільством.
Культура Індії. Перші відомі нам центри індійської культури існували вже в ПІ тисячолітті до н. є. на берегах Інду, однак справжнього розквіту вона досягла в II тисячолітті до н. є., в епоху «Рігвед». На основі великого зібрання гімнів «Рігвед» було витворено своєрідну духовно-світогілядну систему індуїзму —
51
серцевини індійської культури.В цю ж епоху склався поділ суспільства на касти — явище, без з'ясування якого неможливо зрозуміти характер та своєрідність індійської культури Саме в «Ріг-ведах» були обгрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на чотири стани (варни) — брахманів (жерців), кша-тріїв (воїнів), вайшвів (землеробів) і шудрів (слуг).
Було вироблено цілу систему життя і поведінки людини в залежності від стану. Наприклад, законним вважався лише шлюб у межах однієї варни (ендогамія), це ж стосувалось вибору професії, заняття певним ремеслом, навіть їсти можна було тільки тріїв (воїнів), вайшвів (землеробів) і шудрів (слуг).
Індійська каста — результат тривалого процесу становлення виробничих, правових та' культурних відносин між людьми, які поділені між собою за походженням, професією, звичаями та законами. Остаточний поділ суспільства на касти закріпився у період раннього Середньовіччя і становить надзвичайно складне явище: так, у 1947 році, на час проголошення Індії незалежною державою, кількість каст досягла майже 3,5 тисячі.
Іншим важливим фактором, який зумовив специфіку індійської культури, була система громадсько-політичного життя, заснована Буддою у другій половині І тисячоліття до н. є. Особливого розвитку державно-політичне життя на принципах буддизму набуло за часів царювання Ашоки (середина III ст. до н. є.). Збереглися численні едікти — вибиті на камені за наказом царя написи, розшифрування яких дає змогу реконструювати форму державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців. З'ясовано, що Ашока пропагував і утверджував у своєму царстві досить цікаві морально-політичні принципи, які базувались на буддизмі. У культурі центральне місце відводилось релігії, що мала духовно єднати розірване на варни суспільство. Ашока висунув ідею завоювання світу не шляхом збройних нападів на сусідів, а через проголошення вчення Будди, на якому базувалося справедливе правління країною, тобто через добрий приклад праведного життя взагалі. Звідси ті дивні, як на той час, принципи людяності в управлінні державою, які пропагував Ашока. Підданих він оголосив своїми дітьми, для управління якими застосовував учення про ахімсе — незашкодження людям і тваринам. Хоча пізніші наступники зігнорували ці принципи й проводили типову загарбницьку-ку політику зовні і тоталітарно-диктаторську всередині країни, все ж в індійській культурі залишились досить глибокі сліди ашотизму. Так, загальновідомий вплив на весь світ політики не-насильства, яку проводив Махатма Ганді і завдяки якій Індія здобула незалежність, — політики, яка знаходить все більше прихильників.
На художню культуру староіндійського суспільства глибокий вплив зробили індуїзм, буддизм та іслам, засновані на таких свое-52