ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.07.2020
Просмотров: 6355
Скачиваний: 3
рідних філософських системах пояснення світу, як джайнізм, брахманізм, локаята й ін. Художньо-образне сприймання через призму названих релігійних та філософських систем відзначається витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду вражаючими є фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори. Одним із чудес світу називає В. Полікарпов храм Кайласа. Це справді унікальна пам'ятка архітектури: протягом 150 років стародавні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж.
Ще однією характерною рисою староіндійської культури є її сексуальний зміст, статева символіка, вираження в художніх образах ідеї поклоніння бргу кохання -— Ками. Грунтувався цей чзміст на тому, що індійці розглядали шлюбну пару бога і богині як процес космічного творення. Тому зображення божої пари в міцних обіймах досить поширене у храмах.
Великим шовковим шляхом з Індії до Аравії, на Близький Схід не тільки перевозились товари, але й відбувався жвавий культурний обмін. Індія у цьому процесі відіграла значну культу-ротворчу роль.
Культура Китаю. Китай - країна стародавнь оїцивілізації: на його території виявлені залишки первісної культури ранньо- го палеоліту ,та бронзового віку. Первісно-общинний лад існував тут довго — до_ХIV ст. до н. е., коли сформувалась,. перша рабо-власницька держава Інь. Саме в інську епоху зародилася культу-
ра, яка дала початок китайській цивілізації в усій її специфіці та
значущості. Був складений в основних рисах місячний календар та винайдене письмо — прообраз сучасної ієрогліфічної каліграфії. Подальший розвиток культури відбувався у перших централізованих імперіях — династії Цінь (221—207 до н. є.) та династії Хань (206 до н. є. — 220 н. є.).
Стародавній Китай збагатив світову науку і культуру значними досягненнями: він є батьківщиною таких винаходів, як компас (III ст. до н. є.), спідометр (III ст. до н. є.), сейсмограф (II ст. н. є.), порох (X ст. н. є.), книгодрукування (VI-—VIII ст:), фарфор (III—V ст.). В галузі математики був відкритий метод розв'язання рівнянь першого ступеня з двома і трьома невідомими, вичислене відношення довжини кола до його діаметра — число п. В галузі астрономії китайці знали, як вираховувати дату затемнення Сонця, склали один із перших каталогів зірок, вели спостереження за плямами на Сонці і ін.
Досить широкого розвитку набула торгівля, цей важливий фактор культури і прогресу. Китайці вели жваву торгівлю з Індією та країнами Середньої Азії Великим шовковим шляхом, а
53
також з «рабськими країнами, Кореєю, Японією — морським шов-ковим шляхом.
На весь світ славиться китайська медицина, яка має трьохти-сячолітшо історію. В Стародавньому Китаї вперше було написано «Фармакологію» (Бень цао), вперше стали проводити хірургічні операції з застосуванням наркотичного засобу, вперше описали і застосували метод лікування голковколюванням, припеченням, масажем.
Китайські будівничі здобули собі славу двома своєрідними пам'ятками; Протягом двох тисяч років, починаючи з VI ст. до н. є., в Китаї будувався найбільший у світі Великий канал, який у XIII ст. з'єднав Пекін з Ханчжоу, — складна гідротехнічна споруда з численними пристроями, цікавими способами перекачування та очищення води. Друга видатна споруда — Велика китайська стіна.
У духовній культурі стародавнього Китаю важливе місце посідав феномен буденної свідомості, відомий в історії як «китайські церемонії». Це суворо фіксовані стереотипи етико-ритуальних норм поведінки і мислення, які складались на основі дотримування культу старовини. В. Полікарпов зазначає, що гіпертрофія цих етико-ритуальних принципів зрештою призвела до того, що вони замінили релігійно-міфологічне сприйняття світу. А деміф'ологіза-ція й до певної міри десакралізація етики та ритуалу спричинились до формування унікальності китайця як носія культури. Насамперед місце культу богів посів культ реальних кланових та сімейних предків. З другого боку, ті боги, які залишилися в пошанівку, позбавились найменшого олюднення і стали холодними, абстрактними божествами-символами, як-от Небо, Піднебесна, Дао тощо. Ці поняття не мають аналогій в інших стародавніх культурах, бо, скажімо, китайське Небо — не якийсь бог, а вища загальність, холодна, сувора, абсолютно байдужа до людини. Великий Дао — це всеохоплючий, всезагальний Закон і Абсолют, безформний і безіменний, небачений і нечуваний, недоступний органам чуттів людини, але всемогутній творець світу. Пізнати Дао, зрозуміти його своїм розумом, спробувати злитися з ним — ось ключові принципи та кінцева мета життя стародавнього китайця. Найяскравіше ця концепція пояснення світу втілена у філософських системах конфуціанства та даосизму.
У китайському мистецтві особливе місце посідають каліграфія, поезія та живопис. Ієрогліфічна кодова система давала змогу через ці три види мистецтва відображати життя людини в най-потаємніших порухах її душі, найбільш повно відтворювати її прагнення до злиття мистецтва з мистецтвом життя.
Антична культура. Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейсь-кого моря, на західному узбережжі Малої Азії, на берегах Мар-
54
мурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сіцілія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція або Еллада, У XII— VIII ст. до н. є. у Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилось патріархальне рабовласництво, яке у VІІІ—VI ст. до в. є. стало основою економічного і політичного життя суспільства. Розвинулося товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабовласницьких містах-державах (полісах). Ключову роль у цей час відігравали два міста-держави —- Афіни і Спарта, боротьба між якими за владу закінчилась перемогою Спарти в Пелопонеській війні (431—404 до н- є.). У 146 р. до и. є. територія Греції була включена до складу Римської імперії.
У старогрецьких полісах сформувалась могутня духовна культура, яка справила великий вплив на розвиток цивілізації багатьох країн світу. У наше сьогоднішнє життя органічно вплелися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції. Коли ми хочемо підкреслити величину предмета, то кажемо, що він «гігантських» розмірів, коли наголошуємо на величі якоїсь роботи, то кажемо, що вона «титанічна», і навпаки — незначних людей називаємо «пігмеями» з тих же джерел і вирази «панічний жах», «яблуко розбрату», «ріг достатку», «олімпійський спокій», «лебедина пісня», «ахіл-лесова п'ята», «муки Тантала», «сізіфова праця» та багато інших. Численні наукові поняття своїм корінням сягають у старогрецьку мову. Кращі зразки старогрецької архітектури, скульптури та мистецтва є в певному розумінні неперевершеними, класичними, на них вчаться все нові й нові покоління митців, таємницю їх гармонії й естетичного впливу намагаються розгадати дослідники.
Щоб зрозуміти специфіку стародавньої грецької культури, потрібно враховувати соціальні зрушення тієї історичної епохи. У Греції, на відміну від країн Стародавнього Сходу, склався не монархічний, а республіканський тип рабовласницької держави. Містамй-державами керували колективно їх вільні громадяни. Це була своєрідна рабовласницька демократія, вона виховала у греків особливе світосприймання, бо суспільним ідеалом стала вільна й політично активна людина. Саме така людина була головним об'єктом і змістом культури. Ця антропоцентрична концепція культури знайшла своє вираження у знаменитому висловлюванні афінського філософа Протагора: «Людина — -мірило всіх речей». Герой єгипетської, месопотамської чи індійської культури сильний своєю загадковістю, надприродністю, зв'язком із небом та його стихійними силами, герой же культури Стародавньої Греції — реальна людина. Навіть грецькі боги мають людську подобу, володіють людськими достоїнствами і людськими слабостями: вони помиляються, сваряться, ревнують, зводять один на одного наклепи і т. д. Н. Дмитрієва не без підстав зауважує, що, напевне, в
55
демократії та глибокому гуманізмі й полягає загадка «грецького чуда». Греки високо цінували зваженість, рівновагу, міру вчинків людини, яка була вільним громадянином і брала участь в управлінні державою/Звідси відсутність у грецькому мистецтві гігантоманії, звідси прагнення вписувати споруди і скульптури у природне середовище. Зразком такого доцільного вписування в ландшафт є комплекс Акрополя в Афінах. Або ж візьмімо для прикладу скульптуру Афродіти Мілоської. Висота фігури дорівнює зростові середньої гречанки, в ній ніякої помпезності й показної величі, зате скільки піднесеного спокою, краси жіночого тіла виражено у мармурі.
За Гераклітом, у грецькій культурі людина розглядалася як смертний бог, а бог — як безсмертна людина. Цей концептуальний підхід пронизує не тільки мистецтво, але й філософію, науку, міфологію, весь світогляд. Вже ранні філософські системи Анак-симандра, Парменіда, Піфагора, Демокріта, Геракліта пройняті ідеями знаходження у світобудові цілісності, гармонії, «логосу», діалектики. Знаменитий вислів Геракліта про те, що не можна двічі увійти в одну і ту ж" річку, став пізніше вихідною точкою розробки діалектики як принципу філософського мислення. У стародавній грецькій філософії беруть початок матеріалістичне а; • містичне вчення (Демокріт) іа ідеалізм (Сократ і Платои). У Стародавній Греції вперше виникла нова галузь знань — історія; «батько історії» Геродот започаткував літописно-описову форму вивчення суспільства. Арістотель у праці «Політика» створив першу теорію держави. Грецький учений Евклід заклав основи геометрії, Архімед — механіки.
У II столітті до н. є., як уже зазначалося, Греція потрапила під владу Риму. Але, як писав поет Горацій, «полонена Греція перемогла некультурного переможця». Гордовитий Рим, перед яким тремтіли завойовані народи, змушений був схилити голову перед величчю культури крихітної Еллади. Пізніше він, ставши велетенською імперією, створить свою небуденну культуру, але лигне тоді, коли набереться досвіду у завойованого сусіда. Передусім Рим запозичив весь пантеон грецьких богів, змінивши їх імена на латинський лад; скульптори та художники намагалися старанно копіювати грецькі зразки; поети і драматурги переспівували сюжети неповторної грецької поезії і драми. Вплив грецької культури був настільки сильним, що напочатку, після завоювання Еллади, римська наука стала двомовною. У римських освічених родинах прийнято було розмовляти поряд із латинською ще й грецькою. Вчений Апулей писав латинською, а Марк Авре-лій — грецькою. Лише з часом римські філологи розробили лексичну та синтаксичну систему латині настільки, що нею можна було передавати всі тонкощі всебічно розвинутої грецької мови. У І і II ст. поступово розквітає римська культура, в першу
56
чергу цивільне будівництво. У 75—80 рр. н. є. в Римі був збудований знаменитий Колізей, який став визначною пам'яткою старорим-ської архітектури. За своїм призначенням це величезний амфітеатр (висота його 48,5 м, в плані — еліпс, осі якого 190 і 156 м) для проведення гладіаторських боїв, циркових видовищ тощо. У першій чверті II ст. н. є. створена ще одна пам'ятка архітектури — Пантеон, або, як його називали, «храм усім богам». Це величезна циліндрична будова, перекрита півсферичним куполом, із входом у вигляді портика. Активно зводилися й інші споруди: арки, лазні, чудові терми, форуми, палаци, кріпосні стіни. Рим набув солідного і розкішного вигляду.
Значного розвитку набрали санітарія, гігієна, право, які становили гордість Риму. Розквітли живописне мистецтво, поезія, театр.
Для зміцнення своєї влади римські імператори широко використовували різноманітні масові видовища. Гак, Цезар у -46 р. звелів викопати на Марсовому полі штучне озеро, на якому організували битву між сірійським і єгипетським флотами, у ній брали участь дві тисячі гребців І тисяча матросів. А імператор Клавдій влаштував на Фуцинському озері битву сіцілійського і родоського флотів за участю 19 тисяч чоловік. Ці видовища вражали своїми масштабами і пишністю, переконуючи спостерігачів у могутності правителів Риму. Однак розкіш та багатство розбещували римську вищу знать, в середовищі якої щодня організовувались колективні обіди, що тривали по п'ять-шість годин; часто влаштовувались розгульні бенкети — оргії. Імператор Ві-теллій протягом року проїдав 900 млн. римських сестерціїв. Найбільш спритні підлеглі внаслідок фінансових махінацій ставали багатшими за самих імператорів. Посилився розклад суспільного організму Римської імперії, яка все частіше зазнавала тиску з боку численних племен готів, шо нападали на неї, потім полчищ, кочівників —- гуниів. Зрештою в 476 р. Рим був захоплений вестготами та вандалами, влада перейшла до варварських дружин.. Так відійшла в історію Римська імперія та її культура.
Література:. Василь в Д. Исторпя религий Воетока. М., 1988; Дми-трнева Н. Кратная исторпя искусетв. Вьш. 1. М., 1986; Культура Древнего Египта. М-, 1976; Культура Древнеіі Півдня. М,., 1975; Культура Древнего Рима. В'2-х т. М., 1985; Кун М. Легенди і міфи Стародавньої Греції. К, 1968; Підлісна Г. Світ античної культури. К., 1939; Полікарпов В. Лекції з історії світової культури. Харків, 1990.
57