Файл: konspekt_finansi.doc

8. між підприємством і банківською системою - у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9. між підприємством і страховими компаніями - під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

10) між підприємством та інвестиційними інституціями – під час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

Кожна із зазначених груп фінансових відносин має свої особливості і сферу застосування, але матеріальною основою усіх їх є рух грошових коштів. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг виробничих фондів, формування і використання грошових фондів і резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові відносини визначають сутність і зміст фінансів господарських суб'єктів.

Фі­нан­си під­при­ємств ви­ко­ну­ють дві фун­к­ції:

1) фун­к­цію, по­в’я­за­ну із фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів, фон­дів;

2) кон­т­ро­ль­на, що про­яв­ля­є­ть­ся у кон­т­ро­лі за ви­ро­б­ни­ц­т­вом, роз­по­ді­лом, ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів та фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів.

Під ор­га­ні­за­ці­єю фі­нан­сів під­при­ємств ро­зу­мі­ють склад гро­шо­вих фон­дів під­при­ємств, по­ря­док їх утво­рен­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня, спів­від­но­шен­ня між роз­мі­ра­ми фон­дів під­при­ємств, вза­є­мо­від­но­си­ни під­при­ємств з фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ною си­с­те­мою.

6.2. Кла­си­фі­ка­ція фі­нан­сів під­при­ємств.

Фі­нан­си під­при­ємств кла­си­фі­ку­ють за та­ки­ми озна­ка­ми: га­лу­зе­вої при­на­ле­ж­но­с­ті; орга­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм; со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ної при­ро­ди.

За га­лу­зе­вою при­на­ле­ж­ні­с­тю фі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фі­нан­си:

* промисло­во­с­ті;

* сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­в;

* транс­пор­ту, зв’яз­ку;

* бу­ді­в­ни­ц­т­ва, поста­чан­ня;

* тор­гі­в­лі;

* жи­т­ло­во-­ко­му­наль­но­го го­с­по­дар­с­т­ва;

* шля­хо­во­го го­с­по­дар­с­т­ва.

Ви­хо­дя­чи з ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм фі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фінан­си:

* дер­жа­в­них під­при­ємств;

* му­ні­ци­паль­них під­при­ємств;

* ін­ди­ві­ду­аль­них при­ва­т­них під­при­ємств;

* по­в­них то­ва­риств;

* змі­ша­них то­ва­риств;

* то­ва­риств з об­ме­же­ною від­по­ві­даль­ні­с­тю;

* від­кри­тих ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств.

Ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­ва фор­ма у пер­шу чер­гу обу­мо­в­лює спе­ци­фі­ку фор­му­ван­ня статут­но­го фон­ду.

За со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ною при­ро­дою фі­нан­си під­при­ємств є єди­ни­ми. Це забезпечує­ть­ся єди­ною пра­во­вою ба­зою, єд­ні­с­тю гро­шо­вої си­с­те­ми, єд­ні­с­тю форм фінансової до­ку­мен­та­цій.

6.3. Фі­нан­со­ві ре­сур­си під­при­єм­с­т­ва, осо­б­ли­во­с­ті їх фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня в умо­вах рин­ку.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.[рис.6.1]

Фінансові ресурси підприємств

Формуються під час заснування підприємств

надходження

Внески засновників у статутний капітал

Валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності

Амортизаційні відрахування

Стійкі пасиви

Цільові внески членів трудового колективу

Рис.6.1. Формування фінансових ресурсів підприємств

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

6.4. Роль фі­нан­сів у кру­го­обі­гу ос­но­в­них ви­ро­б­ни­чих фон­дів.

Грошові кошти підприємницьких структур формуються уже на стадії утворення статутного капіталу підприємства, який з економічної точки зору являє собою майно суб'єкта господарювання на дату його створення. Джерела утворення статутного капіталу залежать від форми власності:

приватна —» власний капітал підприємця;

акціонерна—> акціонерний капітал;

державна —» асигнування з бюджету та централізованих фондів;

колективна (спільна) —> внески засновників

Внески у статутний капітал можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку. Такі внески можуть бути здійснені у вигляді будинків, споруд, транспортних засобів, предметів праці, цінних паперів, прав на користування природними ресурсами, прав інтелектуальної власності, грошових коштів. Тобто внески можуть здійснюватися у формі матеріальних і нематеріальних активів.

Держава законодавчо регулює розміри статутних капіталів окремих суб'єктів господарювання. Так, встановлені мінімальні розміри статутних капіталів для акціонерних товариств (не менше 1250 мінімальних заробітних плат), для товариств з обмеженою відповідальністю (не менше 100 мінімальних заробітних плат), для інвестиційних компаній (не менше 2000 мінімальних заробітних плат), для страхових компаній (не менше 1 500 000 євро).

Кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби при формуванні статутного капіталу, являють собою початкові фінансові ресурси підприємства.

Ос­но­в­ні ко­ш­ти – це гро­шо­ві ко­ш­ти ін­ве­с­то­ва­ні в ос­но­в­ні фон­ди ви­ро­б­ни­чо­го та неви­ро­б­ни­чо­го при­зна­чен­ня.

На час придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства залишкова вартість збігається з їхньою початковою балансовою вартістю. Надалі, в міру участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість наявних основних фондів. Зношена частка вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в амортизаційному фонді. Цей фонд поповнюється за рахунок щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів.

Оскільки розширене відтворення передбачає оновлення основних фондів у розмірах, які перевищують нараховану суму зносу, для фінансування капітальних вкладень, крім амортизації, залучаються також інші джерела фінансових ресурсів: прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства; фінансові ресурси, залучені від розміщення акцій; пайовий капітал; довгострокові кредити комерційних банків; придбання основних фондів на основі фінансового лізингу; інвестиційний податковий кредит; цільові субсидії; в особливих випадках, обумовлених рішеннями уряду - бюджетні асигнування та кошти державних цільових фондів. Кошти іноземних інвесторів використовуються при створенні на території України спільних підприємств із залученням іноземного капіталу. Однак обсяги іноземних інвестицій в Україні поки що незначні.

6.5. Особливості фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня обі­го­вих коштів підприємства.

Для ви­ро­б­ни­ц­т­ва про­ду­к­ції під­при­єм­с­т­ву по­ряд з ос­но­в­ни­ми фон­да­ми не­об­хід­ні оборо­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, що мі­с­тять ви­ро­б­ни­чі за­па­си (си­ро­ви­на, ма­те­рі­а­ли, па­ли­во, тара), за­ли­ш­ки не­за­вер­ше­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ви­тра­ти май­бу­т­ніх пе­рі­о­дів.

То­ва­р­на і гро­шо­ва фор­ми ре­сур­сів, що зна­хо­дя­ть­ся у сфе­рі обі­гу на­ле­жать до фон­дів обі­гу. Для за­без­пе­чен­ня без­пе­рер­в­но­с­ті про­це­су ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції ко­ж­не під­при­єм­с­т­во по­вин­но ма­ти од­но­ча­с­но і обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, і фон­ди обі­гу. Гро­шо­ві ко­ш­ти, аван­со­ва­ні в обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди та фон­ди обі­гу скла­да­ють обо­ро­т­ні кошти під­при­ємств.

За сво­їм змі­с­том обі­го­ві кошти — не фі­нан­со­ва, а за­галь­но-еко­но­мі­ч­на ка­те­го­рія; в зв’яз­ку з цим кіль­кість гро­шо­вих ко­ш­тів, що зна­хо­дя­ть­ся в обо­ро­ті під­при­єм­с­т­ва не мо­же бути від­не­се­на до фі­нан­со­вих ре­сур­сів.

Фі­нан­со­ві від­но­си­ни у сфе­рі фун­к­ці­о­ну­ван­ня обі­го­вих коштів ви­ни­ка­ють у трьох випад­ках:

• в про­це­сі утво­рен­ня ста­ту­т­но­го фон­ду під­при­єм­с­т­ва;

• в про­це­сі ви­ко­ри­с­тан­ня фі­нан­со­вих ре­сур­сів на збіль­шен­ня вла­с­них обі­го­вих за­со­бів;

• при ін­ве­с­ту­ван­ні над­ли­ш­ку обі­го­вих ко­ш­тів у цін­ні па­пе­ри.

Для нарощування обігових коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.

Фінанси безпосередньо не беруть участі у технологічному процесі виробництва, але за їх допомогою здійснюється вартісна оцінка цього прогресу: нараховується амортизація, формується фонд оплати праці, оцінюється розмір витрат обігових коштів, визначаються відрахування до централізованих фондів цільового призначення, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

6.6. Роз­по­діл та ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­т­ку.

Фун­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств на за­са­дах ко­ме­р­цій­но­го роз­ра­хун­ку при­зво­дить до того, що при­бу­ток ви­сту­пає не тіль­ки як го­ло­в­ний ре­зуль­тат фі­нан­со­во-­го­с­по­дар­сь­кої діяльно­с­ті, але й як дже­ре­ло за­до­во­лен­ня рі­з­них по­треб як са­мо­го під­при­єм­с­т­ва, так і суспіль­с­т­ва в ці­ло­му.

При­бу­ток є ва­ж­ли­вим дже­ре­лом роз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва і за­без­пе­чен­ня ін­ших внутріш­ньо-­го­с­по­дар­сь­ких по­треб; ча­с­ти­на йо­го ви­ко­ри­с­то­ву­є­ть­ся для ма­те­рі­аль­но­го стимулю­ван­ня пра­цю­ю­чих і за­до­во­лен­ня їх со­ці­аль­них за­пи­тів; постій­но зро­с­тає роль прибут­ку у фор­му­ван­ні бю­джет­них, по­за­бю­дже­т­них та до­б­ро­чин­них фон­дів. В умо­вах, ко­ли при­бу­ток за­до­во­ль­няє рі­з­но­ма­ні­т­ні по­тре­би, ва­ж­ли­вим за­вдан­ням стає роз­роб­ка еко­но­мі­ч­но обгрунтова­ної си­с­те­ми йо­го роз­по­ді­лу.

У розподілі прибутку підприємницьких структур можна виділити два етапи.

Перший - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом таких чинників, як визначення об'єкта оподаткування, ставок податку, надання податкових пільг. Установлення оптимальних пропорцій розподілу прибутку між державою і підприємством має велике значення для забезпечення потреб підприємства і формування фінансових ресурсів держави, тому воно є одним із центральних у фінансовій політиці кожної країни.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що перебуває в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі розподіл прибутку може здійснюватись через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямуванням коштів безпосередньо на фінансування витрат. Згідно з прийнятими в Україні положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше, зокрема фонду нагромадження і фонду споживання.