З позиції загальної теорії держави і логіки держава - це особлива політична організація суспільства (державно-організоване суспільство), яка має свою систему органів державної влади і місцевого самоврядуван­ня, систему права і законодавства, економічну, політичну, соціальну, релі­гійну, фінансово-грошову і податкову системи, свій державний (консти­туційний) устрій або форму держави, свою територію, суверенітет і юрис­дикцію, державну мову і національну культуру, правосуб'єктність, є юри­дичною особою і на міжнародній арені виступає від імені всього народу і виконує багато внутрішніх і зовнішніх завдань та функцій для нормально­го існування і розвитку суспільства [22, с.98].

Особливо слід звернути увагу на дефініції держави у філософській інтерпретації. Зокрема, держава - це структура панування, яка постійно поновлюється в результаті сумісних дій людей, дій, які здійснюються за­вдяки гпредставництву, і яка в результаті впорядковує суспільні дії в тій чи іншій галузі [51, с.114]. Держава - це відповідним чином організована суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль за деякими аспектами поведінки людей на певній території з метою підтримувати лад у дикому суспільстві. Доки поведінка та взаємини людей у спільноті регу­лювалися звичаями, не існувало й особливої установи, яка б їх спрямову­вала та контролювала (хоча можливо віднайти у найдавніших суспільст­вах деякі протодержавні утворення) [52, с.150].

Потрібно визначити методологічні засади держави. Тобто виб­рати ті установки, які призводять до утворення держави, є рушійними силами в її діяльності і мають національну специфіку.

Завдання для самоконтролю

/. Які методологічні засади є для держави України?

2. Які фактори впливають на формування методологічних засад будь-якої держави?

3. Співставити методологію національного права з методологією держави.

До третього питання «Методологія антропології права» важ­ливо спочатку з'ясувати поняття «антропології», «філософської антро­пології», «антропології права».

Антропологія - наука про походження й еволюцію людини [50, с. 24], утворення людських ареальних груп (рас), про типи й варіанти фізич­ної будови людини [52, с. 28]. Антропологія фокусує свою увагу на біологі­чній і культурній диференціації різноманітних груп людей, на тих інтегра­тивних рисах, що допомагають уявити людства як одне ціле [9, с. 60].

Філософська антропологія - наука про сутність і сутнісну структуру людини, про її основні відносини з природою, суспільством, іншими людь­ми, самою собою; про її походження, соціальні й матеріальні основи її існу­вання, основні категорії і закони її буття [53, с.932]. Тут необхідно звернути увагу на взаємовідносини людини з природою та закони буття людини, що сприяє дослідженню природи правових аспектів людської життєдіяльності. Йдеться про правові аспекти, які містяться у самій людині.

---

Антропологія права - вчення про людину як істоту, котра ство­рюється правовим порядком [52, с.30]. Доцільно розглянути триєдину антропологічну будову людини (тіло, душа, дух) і здійснити правовий (природно-правовий) аналіз кожного елемента. Для цього необхідно опрацювати навчальний посібник з філософії права [46, с.6-62]. Крім того потрібно пояснити таку схему антропології права:

у

Бажано встановити функціональну залежність людини від права:

y = f(x).

Рекомендується зупинитися на методологічності екзистенції людини. Слід врахувати, що екзистенція - специфічне людське існу­вання у світі, що характеризується як «позамежове» (трансцеденталь-не) щодо натуралістично-психологічних параметрів буття і як незага-льно-однократне, унікальне [52, с.187]. Екзистенційний напрям дослі­дження права має антропологічну орієнтацію щодо сенсу життя люди­ни на землі. З цього виникає екзистенційне право.

Виходячи з антропологічного та екзистенційного права необ­хідно виявити їх методологічні засади.

Завдання для самоконтролю

1. Пояснити поняття: «людство як одне ціле» шляхом використання
природного права.

2. Як проявляються методологічні установки в антропології права?

3. В чому полягає методика використання антропології права? Яки-
ми методами здійснюється це використання?

У четвертому питанні «Методологічна роль природного пра­ва у захисті свобідної волі людини» важливо зупинитися на понят­тях: «воля», «свобода», «свобідна воля».

Воля - специфічна здатність або сила. В історії європейської фі­лософії поняття волі мало два основних значення: 1) здатність розуму до самовизначення (в т.ч. морального) і породженню специфічної при-чиності; 2) фундаментальна властивість сущого (передуючого розуму) і основа всіх пояснювальних моделей [31, с.432]. Воля - на противагу потягу є духовним актом, завдяки якому підтверджується деяка цін­ність, визнана такою, чи завдяки якій прямують до неї. Воля може бу­ти скерована тільки на (суб'єктивно) цінне (бажати зла може тільки «сатана»), тому вона залежить від індивідуальної субординації ціннос­тей. Вольовий мотив, а також, і цінність чи положення речей, що воло­діє цінністю, виявляються в межах деякої ситуації. Кожен вольовий мотив породжує контрмотив (гальмування), від сили якого залежить, буде воля мати своїм наслідком деяку дію. Воля як духовний акт зав­жди є свобідною волею, тобто може вибирати серед мотивів навіть такий мотив, який суперечить життєвим потребам людини. Завдяки цьому людина є єдиною істотою, яка може добровільно діяти напере­кір власним інтересам [51, с.83]. Тут важливо наголосити на волю до влади, волі як випадковості розуму, волі як інтелектуально-імперативний аспект, смислі твердого розумного наміру, волі, яка від­повідає «практичному» розумові, волі як мислення, волі до життя та ін.

---

Свобода - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), свобода безпосередньо виявляє себе у людській життєді­яльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому свобода насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільно­го) і в цьому плані є усвідомленням необхідності [52, с.570]. В цілому свобода визначає можливість діяти так, як хочеться, але в межах онто­логії обов'язку, враховуючи субстанційність (граничну засаду).

Свобідну волю часто визначають як вільне волевиявлення, свободу волі. Зокрема, свобода волі - це здатність суб'єкта вільно визначити сут­ність підстави власного воління; своєрідна похідна від волі загалом, що унеможливлює морально-етичну значущість останньої. Філософська про­блема свободи волі висуває питання не про те, як людині «дати волю» власній волі (що можна вважати лише однією з граничних її інтерпрета­цій), а про завбачувану в людині здатність бути вільною від примусовості власної волі і, отже, свобідно й відповідально обирати власні мотиви і цінності і, зрештою, власне діюче «Я» [52, с. 571].

Вивчивши такого змісту матеріал, потрібно визначити дію при­родного права. Тобто «помістити» свобідну волю у природно-правовий простір. Далі визначити ті установки природного права у свобідній волі, які є методологічними. При цьому слід врахувати, що основна методологічна роль природного права у свобідній волі не сті­льки для її обмеження, скільки для її захисту.

Завдання для самоконтролю

1. У яких випадках свобідна воля не підвладна розумові? Чи перебуває
такий випадок у зоні обов'язку?

2. Що означає субстанційність свобідної волі?

3. Пояснити як можна бути вільним від примусової власної волі. Де
тут методологічні засади?

Семінарське заняття 2. Доктринальне обґрунтування філософії права

План

1. Метафізичне пізнання права.

2. Гносеологічна теорія предмету філософія права.

3. Регулятивна природа принципів.

4. Природно-правовий вимір функцій філософії права. Підсумок.

Ключ-завдання

Готуючись до семінарського заняття, слід зосередити увагу на те, як здійснюються обґрунтування теоретичних аспектів навчальної дисципліни, її місця серед інших навчальних дисциплін. Ці первинні теми є важливими і складними. Тому необхідно вникнути у питання об'єкта, предмета, його принципів, функцій, та інших загальнотеоре­тичних концептів. Для цього здійснюється аналіз якомога більшої кі­лькості підручників, посібників, наукових статей з філософії права, особлива увага звертається на поняття «гештальт», «холізм».

Методичні рекомендації

Звертаючи увагу на перше питання «Метафізичне пізнання права», доцільно наголосити, що йдеться не про позитивістське пі­знання права, а філософське, яке межує з логічним і психологічним пізнанням, але вивищується над раціональним. Потрібно досліджувати право надемпірично, трансцендентально, апріорі, що перебуває над можливим досвідом. Зрозуміло, що це може здійснити така філософсь­ка теорія пізнання як гносеологія.

---

Зауважимо, що теорія пізнання (гносеологія) - це галузь філософ­ського знання, одна з центральних філософських дисциплін, наука, що в вивчає закони, форми і засоби виробництва об'єктивно істинного знання про реальний світ. Теорія пізнання надає перевагу чуттєвим пізнавальним здатностям і вважає відчуття єдиним джерелом знань, для неї чуттєвий досвід відіграє визначальну роль у творенні знання, а форми мислення є лише засобами впорядкування даних цього досвіду, прибирає форми ем­піризму. Основними категоріями теорії пізнання є: суб'єкт у сукупності з його пізнавальними здатностями (відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам'ять, мислення, розум) та об'єкт як даність суб'єктивної і об'єктивної реальності; пізнавальна діяльність як взаємодія суб'єкта і об'єкта, засто­сування пізнавальних здатностей для осягнення об'єкта [52, с.634]. Центральною проблемою теорії пізнання є проблема істини [53, с.863]. Основна гносеологічна схема аналізу пізнання включає суб'єкта, наділе­ного свідомістю і волею, і протиставлений йому об'єкт природи, який незалежний від свідомості і волі суб'єкта та пов'язаний з ним тільки пізна­вальним відношенням. Центральну позицію в рамках гносеології займає методологія науки й епістемології (наука про знання) [9, с.243-244].

Метафізика досліджує надчуттєві принципи і засади буття. Ме­тафізичне судження не може бути послідовно виведеним із спостере­ження і пізнання конкретної дійсності, воно опирається на рішення людини як вільної істоти [53, с.490-491]. Метафізика є тією наукою, яка робить темою дослідження буття, що існує як таке, піддає дослі­дженню елементи і основні умови всього існуючого взагалі та описує значні, важливі галузі і закономірності дійсного, тобто вона є наукою, яка у всій зміні явищ і виразів шукає постійність і зв'язок [51, с.270].

Далі студент висвітлює питання пізнання права, наголошуючи при цьому на метафізичному аспекті, що є об'єктом дослідження філософії права.

Завдання для самоконтролю

/. Як можна розвинути у собі чуттєві пізнавальні можливості до­слідження природного та позитивного права?

2. Які існують прийоми встановлення істини у природному та пози­тивному праві?

3. В чому полягає ідея надчуттєвих засад буття природного права?

Вивчення другого питання «Гносеологічна теорія предмета філософії права» пов'язане із самим поняттям філософії права.

Філософія права - це філософсько-понятійне осмислення сутно­сті права та його виникнення, його зв'язки з іншими явищами об'єктивного духу, осмислення співрозмірності сформульованих і ко­дифікованих правових положень з покладеними в їх основі ідеями та моральною метою. Зокрема, філософія права досліджує право з логіч­ної, гносеологічної, психологічної, соціологічної та етичної точки зо­ру. Різноманітні за змістом напрями філософії права пояснюються від­мінностями у світоглядах які покладені в їх основу, і в тому історич­ному стані права, з яким пов'язано його філософське осмислення. До сьогоднішнього дня важливими напрямами філософії права були: при­родне право, історична правова школа (Савінь"ї ), неокантіанська школа права (Штаммлер) [51, с.468-469].

---

Філософія права - міждисциплінарна галузь знання, яка об'єднює пізнавальні зусилля філософи, юриспруденції, соціології, психології та інших соціогуманітарних дисциплін у дослідженні сутності правових реа­лій, аналізі причинно-наслідкових зв'язків, якими вони поєднані з онтоло­гічно-метафізичними першоосновами буття [8, с.ЗЗО].

Філософія права вивчає сутність держави і права у зв'язку з фі­лософським вивченням про всезагальне буття, розробляючи питання правової онтології і методології, охоплюючи широке і складне коло питань, до числа яких відносяться такі питання, як історико-логічне пізнання права, вольова природа права, пізнання мети права, пізнання свободи та її реалізації правом та ряд інших [18, с.9].

Студентам необхідно проаналізувати програму навчальної дис­ципліни і спробувати дати власне визначення філософії права.

Досить складним питанням є дослідження об'єкта та предмета філософії права. Тут найбільше дискусій з цих проблем. Для цього необхідно проаналізувати думки різних авторів.

Якщо об'єктом філософії виступають граничні основи буття сві­ту і буття у світі, то об'єктом права є відносини людини і світу. Тому філософія права є застосуванням методу філософського аналізу у сфері права, критична рефлексія з приводу основних понять та проблем юриспруденції [21, с.35-36].

У філософії права об'єктом дослідження є життєвий світ людини, правова реальність, оскільки філософія права під життєвим світом люди­ни розуміє взаємодію повсякденної реальності життєдіяльності людини з системним світом, тобто з світом норм, законів, установок, приписів. Саме ця взаємодія І формує правову реальність як об'єкт філософії права [16, с.6-7]. Тут доцільно проаналізувати відповідну монографію [23].

Предметом науки філософії права є найзагальніші (гранично за­гальні) об'єктивні закономірності виникнення, структури, функціону­вання й розвитку того явища, яке відображається терміно-поняттям «право». А саме ця наука становить, відповідно, систему знань про такі закономірності [54, с.14].

Предметом філософії права є взаємодія повсякденного і систем­ного світів людини [16, с.8].

Предмет філософії права - це право (як сутність) і закон (як пу­блічно-владне, офіційно-обов'язкове явище) у їх відмінності і співвід­ношенні (співпадання або неспівпадання) [ЗО, с.13].

Предметом філософії права є буття права, методологія, соціаль­на реальність, правосвідомість, філософствування [7, с.15-24].

Часто до предмета філософії права відносять природне право, ідею права, правову рефлексію, герменевтику права та ін. Потрібно здійснити аналіз предмета філософії права згідно з лекційним матеріа­лом, зосередити свою увагу на понятті гештальта.

При цьому слід пам'ятати, що філософія зобов'язана виходити за межі безпосередньо споглядальних данностей і поглиблюватися в сферу інших початків, оголювати причинно-наслідкові, генетичні і логічно-смислові зв'язки між соціальними фактами та їхніми онтологічними пере­думовами й основами. Основа - це те, що є для предмета генетично нада­ним, онтологічно безумовним, що визначає головні особливості його сут­ності, межі його просторово-часового перебування, що забезпечує стійку динамічну єдність його структури й змісту [7, с.15].

---

Смотрите также файлы

• Информатика - Лекция.doc

• Рим пр дневное.doc

• Запрещенная история - целиком.doc

• Методичка (Історія України).doc

• Әлеуметтану - 1 бөлік.doc