Файл: Torgovlya_lyudmi_i_prinuditelny_trud_Kontrol.pdf

•

З якими формами обману та експлуатації ми маємо справу у випадку, що
трапився з Петром?

•

Як можна через об’яви у газетах та в мережі Інтернет відстежити
незаконних посередників із працевлаштування?

•

Запропонуйте, яким чином Ви провели б перевірку діяльності подібного
туристичного агентства та на що саме Ви б звертали увагу в першу чергу?

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 3 (ГРУПА 3)

Випадки нелегального працевлаштування: досвід Петра

3

«Мене звати Петро, мені 20 років і я з України. Я хочу заробляти гроші, але в Україні не
маю такої можливості. Багато моїх співвітчизників працює у Великій Британії та
Німеччині. Вони повертаються назад з грішми. Отож і я вирішив попрацювати деякий
час за кордоном. 

Я не мав жодного уявлення про те, як знайти роботу за кордоном, тому й зазирнув у
місцеву газету, де містилися об’яви. В одній із таких об’яв пропонували допомогу з
працевлаштуванням за кордоном у сільськогосподарському секторі. В газеті був
телефон і адреса туристичного агентства. Я зустрівся з людьми з агентства й вони
повідомили мені, що не лише допомагають з пошуком роботи, а й забезпечують
кожного мігранта необхідними документами й квитками. Мені запропонували роботу в
Англії, допомогу з оформленням закордонного паспорта та придбанням квитків.
Коштували такі послуги близько 5 000 доларів США. Звісно, я не мав таких грошей і
агентство запропонувало мені позику, я погодився.

Як тільки я зійшов з літака в Англії, мене зустрів чоловік і відвіз на ферму. Умови були
жахливі, я працював багато годин на день, отримував лише половину того, що мені
обіцяло українське туристичне агентство. Декілька разів я змінював роботодавців,
зустрічаючи інших українців. Більшість із них також мали борги, але все ж таки деякі
знайшли роботу через офіційні канали й практично нічого за це не платили. Я відчував,
що потрапив в халепу, але не міг одразу повернутися додому, бо мав борги».

69

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

3 Приклад взято із обстеження торгівлі людьми і примусової праці, проведеного МОП за методом швидкої оцінки
в Україні (Проект звіту 2004). Імена й географічні назви було змінено.

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 4

4

Допомога потенційним і фактичним потерпілим від торгівлі людьми й примусової

праці: випадок із Корнелієм

Корнелій – будівельник із Румунії, 34 роки. Упродовж майже всього свого життя він
працював в Бухаресті. Він почув, що може заробити більше грошей, працюючи на
будівництві в Італії й звернувся до Румунської Національної служби працевлаштування
за кордоном, але не зміг отримати дозволу на роботу. Нарешті, одне приватне агентство
запропонувало Корнелію контракт без будь?якої бюрократичної тяганини. Він підписав
контракт, сплатив агентству 3000 доларів США і вилетів до Італії.

Коли Корнелій прибув до Італії, то зіткнувся з непередбаченими й не обговореними
раніше умовами: помешкання було жахливе, а працював він довше, ніж зазначалося в
контракті. Пропрацювавши місяць, Корнелій звернувся до роботодавця за своєю
заробітною платою, але той все відтягував. Ще через місяць стався нещасний випадок,
коли Корнелій ніс важкі сталеві бруси (технікою безпеки, звичайно ж, нехтували). Після
цього роботодавець сказав, що звільняє його і не хоче більше ніколи бачити. Коли ж
Корнелій почав вимагати свої гроші, то отримав лише частину від того, що мав би
одержати згідно з умовам контракту. Роботодавець погрожував здати його поліції.

Через те, що в Корнелія не було дійсного дозволу на роботу, він не наважився
звернутися до поліції, проте все ж таки звернувся за допомогою до однієї неурядової
організації, що діяла від імені італійської профспілки. Організація надала Корнелію
притулок і медичну допомогу. Місцева влада наполягала на тому, щоб він повернувся
до Румунії і подавав скаргу в себе на батьківщині. Профспілка й неурядова організація
звернулися до своїх румунських колег, повідомивши їм про випадок із Корнелієм. 

У Румунії Корнелій, заручившись підтримкою місцевої профспілки, почав вимагати свої
гроші від агентства. Агентство відмовилося взяти на себе будь?яку відповідальність і
звинуватило в усьому італійського роботодавця. Тим часом, організація в Італії, до якої
раніше звернувся Корнелій, повідомила про можливі правопорушення інспекторам праці.
Інспектори здійснили рейд і виявили на будівництві декількох мігрантів, котрі не мали
дозволів на роботу і контрактів, працювали в жахливих умовах без дотримання належної
техніки безпеки. Коли їх почали розпитувати, вони відмовилися давати свідчення проти
роботодавця. Італійська організація допомогла Корнелію дістатися країни. Він свідчив у
суді, зміг отримати через суд свою зарплату. Можна вважати справу успішною, але
румунське агентство так і залишилося непокараним за свої протиправні дії.

70

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

4 Дану ситуацію було вигадано, але вона базується на прикладах успішної боротьби з правопорушниками в

Румунії й інших країнах походження і призначення трудових мігрантів.

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 6

Експлуатація працівниківBмігрантів з Індонезії за кордоном у сфері домашнього

господарства

Ебет, 18?річний жительці Індонезії, якийсь посередник (такі працюють поодинці, самі
часто є місцевими жителями і знають, хто шукає роботу) пообіцяв добре оплачувану
роботу домогосподаркою у Саудівській Аравії. Перед від’їздом вона підписала трудовий
контракт в офісі агентства з працевлаштування, але їй не дали можливості
ознайомитися із змістом цього документа. Замість обіцяної країни призначення вона
потрапила до Малайзії. В її обов’язки входило прибирання, приготування їжі, прання,
догляд за дітьми. У центрі, до якого вона була прикріплена, вона вивчала арабську мову.
Дівчина не розуміла англійської мови та продовжувала неправильно поводитися з
електроприладами і не завжди добре розуміла роботодавця. Їй не дозволяли
користуватися засобами зв’язку, і Ебет не могла повідомити своїй родині про те, що
вона у Малайзії замість Саудівської Аравії. Один із родичів допоміг її звернутися у
поліцію, і вона повернулась додому. 

ILO: Draft Report on Mapping Forced Labour and Human Trafficking for Labour and Sexual

Exploitation From, Through, and Within Indonesia, 2005 р.60

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 5 

Притягнення до відповідальності торговців людьми в Польщі

«Беззаперечним успіхом правоохоронних органів Польщі в боротьбі з торгівлею
людьми є притягнення до відповідальності із подальшим винесенням суворого вироку
одного організатора торгівлі людьми й двох його помічників. В 1996?1997 роках
звинувачені продали близько 100 жінок у такі країни як Туреччина, Австрія, Німеччина,
Франція, Швейцарія, Іспанія. Тісна співпраця між правоохоронними органами країн
призначення та країн транзиту жертв уможливила затримання й покарання польською
поліцією головного організатора торгівлі людьми. Після того в Польщі було розглянуто
більше ніж 200 подібних справ, але рідко коли діло доходило до суду чи
правопорушників було визнано винними. Згідно із свідченнями одного з
високопоставлених польських чиновників із поліції, розгляд кримінальних справ може
тягнутися роками і в більшості випадків закінчується тим, що правопорушник отримує
лише легкий вирок, або ж взагалі його визнають невинним через нестачу доказів.» 

OSCE: Trafficking in Human Beings: Implications for the OSCE, 1999

http://www.osce.org/odihr/documents/background/trafficking/#f56

71

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 7

Експлуатація працівниківB мігрантів з Індонезії за кордоном у сфері домашнього

господарства

Яні, 37?річна домогосподарка з дев’ятьма дітьми, живе у Серангу, Бантен. Маючи
подвійний тягар через утримання надто великої кількості дітей та дороге медичне
лікування чоловіка, у жінки завжди були фінансові проблеми. У такій ситуації Яні
змушена була шукати роботу у сфері домашнього господарства, оскільки це єдине, що
вона вміла робити. Ана виступила спонсором та пообіцяла безкоштовно відправити Яні
до Малайзії. Вартість поїздки мала бути відрахована з її зарплати після того, як вона
влаштується на роботу. Яні і 24 інших працівники?мігранти вирушили до Малайзії на
кораблі через Понтіанак у провінції Західний Калімантан. Яні відправили безпосередньо
в Ентіконг/Беду. Там її чекав агент із Кучинга на ім’я Акван. Наступного дня вона
отримала роботу в ресторані. Робота тривала лише один місяць. Акван забрав її звідти
через те, що власник ресторану не виконав його вимоги виплатити йому готівкою
зарплату Яні за 2 місяці. Платню Яні за перший місяць роботи в ресторані забрав Акван.
Потім вона працювала в кафе. Окрім роботи в кафе Яні також виконувала роботу по
дому у свого роботодавця. Вона прала, готувала страви із свинини і навіть була
вимушена їсти свинину, хоча й відмовлялася від цього, оскільки це суперечило її
віросповіданню. Їй також заборонили молитися, бо, на думку роботодавця, це відривало
її від роботи. Крім того, жінці заборонили спілкування з родиною. Вона мала працювати
з четвертої години ранку до другої години ночі наступного дня – отже, в неї не
залишалося часу на відпочинок. Після двох місяців такого жорстокого ставлення та
роботи в таких нелюдських умовах Яні вирішила втекти із будинку свого роботодавця,
вистрибнувши о 3 годині ночі з вікна четвертого поверху. Вона отримала перелом ноги
та хребта і була вимушена повзти від будинку роботодавця до шосе. Її побачили
патрульні поліцейські. Вона віддала їм документ, що засвідчує особу, в якому було
зазначено місце її походження – Серанг, Бантен, – і нічого не сказала. Поліцейські
доставили її у лікарню, де вона пробула один тиждень. Хтось із соціальної служби
Малайзії прийшов до Яні та супроводив її в посольство Республіки Індонезія. Там не
захотіли повернути Яні назад на батьківщину, оскільки вважали її незаконним
працівником?мігрантом. Яні випадково познайомилася з одним журналістом
приватного телеканалу, який висвітлював у Малайзії вибори президента Індонезії.
Завдяки цьому каналу про випадок із Яні було повідомлено по телебаченню. З
допомогою журналіста та за активної участі однієї неурядової організації у липні 2004
року Яні повернулася до Індонезії.

ILO: Draft Report on Mapping Forced Labour and Human Trafficking for Labour and Sexual

Exploitation From, Through, and Within Indonesia, Geneva, 2005, р.70

72

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

73

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

СИТУАЦІЯ ІЗ ЖИТТЯ 8

Експлуатація працівниківBмігрантів з Індонезії на заводах

Санті, 16 років, отримала інформацію про роботу від посередника, який прийшов до неї
додому та зустрівся з її батьками. Він пообіцяв заробітну платню у 9,20 малайзійських
ринггітів за день роботи у компанії, яка займається виготовленням фанери у місті
Бінтулу, Східна Малайзія. Місцевий голова допоміг оформити для дівчини документи,
згідно з якими вона була на 4 роки старша. Таким чином, їй тепер було 20 років. Голова
не поцікавився, навіщо їй збільшувати свій вік, оскільки батьки це дозволили зробити.
Спонсор перевіз Санті з її маленького містечка у місто Самбас. Перед цією поїздкою він
оформив їй паспорт. У Самбасі Санті разом з іншими працівниками?мігрантами зібрали
в будинку агента рекрутингової компанії. Звідти вся група вирушила на автобусі до
Ентіконга. На кордоні з Малайзією їх швидко забрав агент із Малайзії і направив
безпосередньо до Бінтулу. В компанії з виготовлення фанери групу гостинно зустрів
менеджер, який пояснив, у чому полягатиме їх робота. Їм не показали ні договору про
наймання, ні трудового контракту. 

Санті працювала із сьомої години ранку до сьомої години вечора. Їй платили стільки,
скільки й обіцяли, але тоді мова не йшла про понаднормові години і розмір їх оплати.
Якщо вона працювала понаднормово, то отримувала 1 малайзійський ринггіт за годину.
Зарплату виплачували один раз на два тижні. У святкові в вихідні дні дівчина теж
повинна була працювати. Після того, як дівчина почала працювати, посередник
повідомив їй, що ті гроші, які Санті отримає за рік роботи, вона має віддати, щоб
відшкодувати витрати на оформлення паспорта. А на цьому етапі паспорт Санті
знаходився у компанії, у неї була лише фотокопія. Заробітна плата Санті становила 400
малайзійських ринггітів. Дівчина мешкала у кімнаті, де окрім неї проживало ще 12 осіб.
Вона спала на килимі на підлозі. Доки вона була зайнята на цій роботі, Санті не
дозволялося виходити за межі території компанії. Якщо вона без дозволу відлучалася,
із її зарплатні відраховували 40 малайзійських ринггітів за день. Під час цієї роботи Санті
часто лаяв майстер, якщо вона робила помилку та/або не виконувала встановленої
норми. Покаранням за це було виконання такої роботи, як викидати сміття, прибрати у
туалеті та замітати на заводі протягом тижня.

ILO: Draft Report on Mapping Forced Labour and Human Trafficking for Labour and Sexual

Exploitation From, Through, and Within Indonesia, Geneva, 2005, р.78