Файл: Torgovlya_lyudmi_i_prinuditelny_trud_Kontrol.pdf

ації примусової праці, мігрували самостійно і стали потерпілими уже в процесі переїзду або
після прибуття в іншу країну.  

а) Вербування 

Набір людей, або вербування, може здійснюватися різними способами:   

•

застосування сили, примус та обман. Вербувальники заманюють потенцій?
них потерпілих брехливими обіцянками добре оплачуваної роботи в іно?
земних країнах. Вони можуть також застосовувати силу та насилля. Деякі
жертви були викрадені, але в більшості випадків торговець і потенційна
потерпіла особа є співучасниками на етапі вербування. 

•

добровільне вербування мігрантів, які не підозрюють небезпеки: потен?
ційним мігрантам у цьому випадку змальовують «рожеві» перспективи
життя за кордоном і вони добровільно звертаються за допомогою до тор?
говців людьми, аби працевлаштуватися за кордоном, охоче фінансують
усі витрати, позичаючи для цього гроші у вербувальника. У цьому випад?
ку вони ризикують стати потерпілими від торгівлі людьми, якщо заборго?
ваність буде використано як засіб примусу.  

•

використання зв’язків між проституцією і мережами торгівлі людьми: жін?
ки, які працюють у секс?індустрії у країні походження, особливо ризику?
ють бути проданими за кордон, адже їх сутенери часто мають зв’язки з
кримінальними структурами, а самі повії, як правило, займаються своєю
справою недобровільно (вони вже є потерпілими від торгівлі людьми в
межах країни).

•

використання  підроблених документів: мігрантів забезпечують підробле?
ними документами (паспорти, візи, трудові контракти, шлюбні сертифіка?
ти тощо).

•

нав’язування певних умов: перед відправкою торговці людьми змушують
мігрантів або їх родини сплатити за перевезення всю суму чи частково, го?
тівкою або в іншій формі. Ось які умови можуть поставити торговці людь?
ми перед мігрантами:

1) «покровительство» з боку місцевого представника мережі в країні призна?

чення мігранта;

2) обов’язкове працевлаштування в країні призначення на умовах, визначе?

них торговцями людьми;

3) працевлаштування тільки в тих галузях чи секторах економіки, що визна?

чені самими торговцями людьми, без права обговорення і оскарження;

4) Дотримання так званої «клятви мовчання», порушення якої тягне за собою

арешт і депортацію.

б) Перевезення 

Торгівля людьми може відбуватися:

•

в межах однієї країни або між країнами;

•

із використанням різних засобів та методів, наприклад, торговці можуть
вдаватися до послуг перевізників;

•

при використанні різних транспортних засобів: перевезення може бути на
літаках, в контейнерах, на кораблях, моторних човнах, вантажівках, або ж
мігранти подорожуватимуть пішки;

•

шляхом використання простих та складних маршрутів транспортування:
час між відправкою та прибуттям у країну призначення можуть сягати де?

9

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

кількох місяців або навіть років. Торговці людьми, а не мігранти, визнача?
ють кінцевий пункт призначення.

Приклади незадовільних умов переїзду мігрантів та того, що з ними може трапитися під час
переїзду:

•

порушення початкової домовленості з боку торговця: наприклад, прибут?
тя в зовсім іншу країну, ніж ту, про яку йшла мова перед відправкою;

•

переїзд великими групами і на небезпечних транспортних засобах;

•

передача людей одним торговцем іншому;

•

фізичне, емоційне та сексуальне насилля.

в) Отримання мігрантів і визначення трудових обов’язків 

Торговці людьми розкривають свої жорстокі, насильницькі та експлуататорські наміри ли?
ше тоді, коли мігрант прибуває в країну призначення. Там вони обплутують своїх жертв па?
вутинням остаточної залежності та придушують будь?які спроби протесту. Як бачимо, те,
що спочатку здавалося незаконним перевезенням мігрантів, може насправді перейти у тор?
гівлю людьми. 

Деякі найбільш поширені форми зловживань з боку роботодавців:

•

порушення умов контракту: наприклад, ненормований робочий день і тиж?
день, відсутність будь?якої зарплатні взагалі або виплати лише частки тих
грошей, на які погодився мігрант до від’їзду, або оплата роботи не в гро?
шовій формі,  інші види робіт, ніж ті, що їх погодився виконувати мігрант
до від’їзду, наприклад, проституція;

•

відсутність оплачуваної відпустки у зв’язку з хворобою;

•

відсутність вихідних днів під час офіційних державних свят;

•

фізичне, психологічне та сексуальне насилля;

•

проживання у відлюдних місцях та приміщеннях, що не відповідають нормам; 

•

примусове вживання наркотичних речовин;

•

недостатнє харчування і навіть голодомор.

Типовою рисою поведінки торговців людьми є домінування над потерпілою особою і ство?
рення становище залежності цієї особи від торговця людьми.  Інколи подібні форми жор?
стокої і часом нелюдської залежності виникають іще під час переїзду, але завжди після то?
го, як мігрант прибуває в країну призначення. Найбільш поширеними методами втягнення
мігрантів у повну залежність від роботодавця або торговця людьми є:

•

конфіскація документів, що засвідчують особу (громадянство) мігранта
тощо, щоб він/вона не мала змоги повернутися на батьківщину;

•

погрози повідомити про перебування мігранта компетентним органам
влади країни, на території якої він/вона знаходиться;

•

погрози або здійснення фізичної розправи/насильства над мігрантом;

•

соціальна ізоляція;

•

постійне стеження за мігрантом;

•

боргова залежність;

•

невиплата зарплатні або ж надмірні відрахування за невиконання вимог
роботодавця.

10

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ І ВПРАВИ

•

Special Action Program to Combat Forced Labour, Trafficking in Human Be?
ings: New Approaches to Combating the Problem, Geneva: ILO, 2003

•

ILO, A global alliance against forced labour: Global Report Under the Follow?Up
to the ILO Declaration on Fundamental Principles and Rights at Work, Geneva:
ILO, 2005

•

ILO, Human Trafficking and Forced Labour Exploitation: Guidance for Legislati?
on and Law Enforcement, Geneva: ILO, 2005

•

ILO, Towards a fair deal for migrant workers in the global economy, Internatio?
nal Labour Conference, 92end Session, Geneva: ILO, 2004

•

ILO, Stopping Forced Labour: Global Report Under the Follow?Up to the ILO
Declaration on Fundamental Principles and Rights at Work, Geneva: ILO, 2001

•

ILO, The role of private employment agencies in the functioning of the labour
markets, Report VI, ILC 81st session, Geneva: ILO, 1994

•

USA State Department (2003) The Annual Trafficking in Persons Report

http://www.state.gov/documents/organization/21555.pdf

•

Bales, Kevin, Disposable People: New Slavery in the Global Economy, Califor?
nia: University of California Press, ltd, 1999

•

http://www.ilo.org/forcedlabour

•

www.antislavery.org

ДОДАТОК 1 – СИТУАЦІЇ ІЗ ЖИТТЯ 1B10

11

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

Процес торгівлі людьми: вербування  мігрантів

1.

ТЕРМІНИ

ВЕРБУВАННЯ Цей термін використовується для позначення рекламування роботи, пошуку і

відбору кандидатів, посередництва при працевлаштуванні – прямого або
через представника. Фактично термін «вербування» є юридичним терміном і
має характеризувати початковий етап трудових відносин. У зв’язку з цим його
можна визначити як волевиявлення укласти контрактну угоду на таких
умовах, що одна сторона зобов’язується платити попередньо погоджену
зарплату за виконання попередньо погодженої роботи, що її зобов’язується
виконувати інша сторона протягом попередньо погодженого періоду часу. 

Однак у контексті торгівлі людьми вербування означає розміщення оголошень,

адресованих потенційним мігрантам, про можливості працевлаштування в
іншому місці або країні, набір претендентів та транспортування відібраних
мігрантів до місця призначення, застосовуючи силу, примус, обман або
шахрайство (див. Розділ 2). 

Інколи вербування передбачає прямі контрактні відносини, що виникають між працівником

та вербувальником. Іноді це посередництво, коли агенти займаються
набором працівників для певного роботодавця – замовника з?за кордону.
Вербування мігрантів з метою їх експлуатації та зловживань по відношенню
до них зазвичай здійснюється на основі усної угоди і тому або підкріплений
фальшивими документами, або взагалі нічим не підкріплений.

РОБОТОДАВЕЦЬ, ЩО НАЙМАЄ іНОЗЕМНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Фізична або юридична

особа (підприємство тощо), головний офіс якої розташований за межами
країни походження мігранта і котра/котрий прагне найняти мігранта (або вже
найняв/найняла) для виконання певної оплачуваної роботи, обумовленої в
письмовій/усній контрактній угоді. 

ПРИВАТНЕ АГЕНТСТВО З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Фізична або юридична особа

(підприємство тощо), ліцензована або ні, що не залежить від державних
установ та надає один чи більше з нижченаведених послуг на ринку праці:

•

послуги, що спрямовані на забезпечення відповідності між пропозицією
робочих місць та попитом на них з боку працівників. При цьому приватне
агентство з працевлаштування не стає учасником трудових відносин, які
можуть виникнути в результаті наданих послуг;

•

послуги з наймання працівників на замовлення третьої сторони
(роботодавця);

•

інші послуги, пов’язані з пошуком роботи, що їх визначає компетентний
орган влади після проведення консультацій із найбільш представницькими
обєднаннями працівників і роботодавців. Мається на увазі, наприклад,
інформаційне забезпечення, котре, однак, не має нічого спільного з
безпосереднім процесом пошуку кандидатів на заміщення вакансій.

2.

МОП І ПРИВАТНІ АГЕНТСТВА З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ (ПАП)

Позиція Міжнародної організації праці по відношенню до приватних агентств із
працевлаштування значно змінилася за останні двадцять років. Традиційно МОП віддавала
перевагу державним службам зайнятості, а не приватним агентствам, оскільки вважалося,
що монопольне становище цих служб дає більше можливостей для відбору працівників,

13

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

2