ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 13.10.2020
Просмотров: 2056
Скачиваний: 1
працевлаштування і наймання. Також висловлювалися застереження, що приватні
агентства з працевлаштування діють в основному у своїх інтересах і тому можуть бути
схильними до зловживань та кримінальної діяльності, такої як торгівля людьми і
примусова праця. Однак, коли на початку 1990?х років у багатьох країнах монопольне
становище державних служб зайнятості почало слабшати, ставлення до приватних агентств
змінилося. У багатьох країнах цьому також посприяли розвиток і зміцнення індустрії набору
кадрів і працевлаштування. Такі події відображали зміни в структурі економічного
середовища і посилення з боку роботодавців вимог щодо гнучкості. Сьогодні Міжнародна
організація праці повністю визнає приватні агентства з працевлаштування законними
суб’єктами на ринку праці, які часто надають послуги з працевлаштування більш
ефективно, більш гнучко та за меншу ціну, ніж державні служби зайнятості. Проте разом з
розповсюдженням приватних агентств із працевлаштування збільшилася кількість
зловживань та протизаконних дій, в тому числі пов’язаних із торгівлею людьми.
Інколи вербувальники, або посередники, або представники агентства самі в минулому були
потерпілими від торгівлі людьми. Наприклад, жінки, котрі раніше займалися проституцією,
використовують свої зв’язки, вербують таким чином інших жінок, які в свою чергу стають
жертвами торгівлі людьми. Особливу проблему, що спричинює подальший розквіт торгівлі
людьми, становлять оголошення в пресі та в мережі Інтернет. Такі оголошення в надмірній
кількості розміщують в інформаційних мережах країн походження мігрантів, а також країн
їх призначення. Вони спокушають потенційних мігрантів брехливими обіцянками. Джерела
недостовірних оголошень дуже важко відстежити. Окремі посередники та приватні
агентства з працевлаштування можуть несвідомо вербувати людей, яких у подальшому
будуть використовувати для примусової праці за кордоном. Часто буває важко встановити
чіткий зв’язок між вербувальником та роботодавцем, який має за мету експлуатувати
працівників у кінці ланцюжка торгівлі людьми. Тому замість того, щоб із самого початку
вважати протизаконними дії агентства з працевлаштування, варто встановити норми
запобігання зловживанню на будь?якому етапі циклу міграції. Крім того, мігрант може бути
найнятий на роботу після його прибуття до країни призначення. Однак торгівлі людьми
сприяють розвинуті мережі підпільних організацій, які офіційно незареєстровані як
приватні агентства з працевлаштування. Для того щоб здійснювати незаконне
працевлаштування, вони діють, називаючись туристичними агентствами, au?pair,
агентствами з надання побутових послуг або шлюбними агентствами. Нижче представлено
стислий опис таких агентств і можливі лазівки для торгівлі людьми.
3. ПРИВАТНІ ВЕРБУВАЛЬНИКИ: ОРІЄНТОВНИЙ ПРОФІЛЬ
Вербувальників можна поділити на дві категорії:
1. Посередник
окремий вербувальник, який працює самостійно, але часто входить у
кримінальну мережу
Посередники можуть працювати під різними прикриттями, наприклад:
•
«Приятель приятеля»
•
Член сім’ї
•
Хлопець/дівчина або наречений/наречена
•
Поважна літня людина в селі
2. Агентство Індивідуальний вербувальник або організація вербувальників, які працюють
законно, напівзаконно або роблять вигляд, що працюють законно
•
Приватні агентства, що займаються вербуванням, можуть працювати,
прикриваючись різними офіційними назвами, наприклад:
•
приватні агентства з працевлаштування (ПАП)
•
туристичні агентства
•
модельні агентства
14
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
•
агентства з працевлаштування танцюристів/танцюристок (сфера розваг)
•
агентства з працевлаштування артистів
•
шлюбні агентства
•
агентства, які займаються вербуванням, при цьому це не є їх основним
видом діяльності
•
клуби знайомств (в тому числі через листування)
а) Туристичні агентства
Приватні агентства з працевлаштування часто працюють під виглядом туристичних
агентств як посередники у циклі торгівлі людьми з метою використання їх для примусової
праці. Незважаючи на те, що вони здебільшого займаються контрабандою людей,
очевидним є той факт, що ці агентства також причетні до торгівлі людьми, особливо на
етапі вербування і перевезення потерпілої особи. Відсутність законодавчих норм може
додатково призвести до існування прогалин у системі захисту потерпілих від торгівлі
людьми. Туристичні агентства все більше пропонують свої послуги студентам, які хочуть
виїхати за кордон з метою вивчення мови. Студентські візи дозволяють їм вчитися та
працювати для того, щоб оплачувати навчання і сплатити завищену вартість послуг
туристичних агентств.
•
По?перше, як уже згадувалося раніше, проблема розмитості межі між
контрабандним перевезенням та торгівлею людьми стає очевидною у
випадку з туристичними агентствами, які здійснюють такі протизаконні дії.
•
Оскільки туристичні агентства працюють не зовсім легально або навіть
незаконно і тому не підпадають під дію законів і положень, які
застосовуються до приватних агентств із працевлаштування, складно
викрити випадки торгівлі людьми і покарати злочинців. Особливою
перешкодою для ефективного застосування правоохоронних заходів у
переважній більшості країн є відсутність відповідних законодавчих норм,
які б стосувалися специфічної проблеми туристичних агентств, що є
прикриттям, та їх можливих і фактичних протизаконних дій.
•
Оскільки туристичні агентства діють як звичайні підприємства, у більшості
країн (походження та призначення) взагалі не існує ніяких особливих
законодавчих норм, які б регулювали діяльність туристичних агентств
стосовно їх участі в процесі вербування працівників.
•
На сьогодні запроваджено лише саморегулювання діяльності туристичних
агентства у контексті недопущення сексуальної експлуатації дітей. Цей
Кодекс поведінки для захисту дітей від сексуальної експлуатації у сфері
торгівлі і туризмі є проектом, який об’єднує туристичний приватний сектор
та неурядову організацію із прав дітей ECPAT, що ставить за мету
запобігання сексуальній експлуатації дітей у туристичних пунктах
призначення. Туроператори та їх об’єднання, асоціації, туристичні
агентства, готелі, авіакомпанії і т. д., які визнали Кодекс, беруть на себе
зобов’язання дотримуватися його.
б) Агентства au?pair
Працевлаштування за програмою «au pair» означає тимчасове проживання молодих
іноземців у родинах із метою надання певних послуг. Ці особи прибувають з метою
поглибити знання мови і дізнатися більше про країну. Вони зазвичай проживають у
родинах, які їх приймають, терміном до двох років, мають кімнату і забезпечені
харчуванням, а також отримують кишенькові гроші в обмін на допомогу по
домогосподарству і догляду за дітьми. Робота не повинна бути важкою і займати не більше
ніж 5 годин протягом дня. Особи, які приїхали за цією програмою, не повинні заміщати
домогосподарок чи няньок. За останні роки швидко зростає кількість агентств, які
15
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
пропонують скористатися програмою au?pair в іншій країні, особливо тих, що працюють
через мережу Інтернет.
На жаль, зростає також кількість протизаконних дій і зловживань з боку цих агентств та
експлуатація осіб, які приїхали за програмою au pair, членами родини, що їх приймають:
•
ситуація, в якій експлуатуються такі особи, відрізняється від ситуації з
мігрантами, які працюють у сфері домогосподарства, тим, що перші
зазвичай в’їжджають до країни призначення законно, і через це досить
важко їх ізолювати;
•
проте через свій молодий вік, особи, які працюють за програмою au pair,
надзвичайно уразливі до жорстокого ставлення та експлуатації;
•
оскільки сектор au pair у багатьох країнах (походження і призначення)
зовсім не контролюється, то і не існує адекватного саморегулювання
через «Міжнародну Асоціацію Au Pair» (МААР) в тій мірі, в якій воно може
служити захисту від протизаконних дій по відношенню до осіб, що
скористалися програмою au pair;
•
«Міжнародна Асоціація Au Pair» (МААР) була заснована у 1994 р. з метою
здійснення саморегулювання індустрії au pair. У 2002 р. видано
доопрацьований Кодекс поведінки для організацій, які займаються
програмою au pair. Проте він описує загальну сферу застосування,
оскільки в ньому представлені здебільшого директиви для здійснення
процедури відбору роботодавців та осіб для виконання робіт за
програмою au pair. При цьому в Кодекс не включені положення щодо умов
праці, зобов’язань і прав осіб, які їдуть за цією програмою. Але
«Міжнародна Асоціація Au Pair» (МААР) сама є прибічницею посиленого
контролю по всій Європі з метою уникнення експлуатації осіб, що
скористалися програмою au pair;
•
особливо багато тих агентств au pair, які працюють через мережу
Інтернет, виявляються такими, що постачають в рамках програми au pair
молодих осіб для торгівлі людьми з метою експлуатації їх у домашньому
господарстві в якості дешевої і легко контрольованої робочої сили.
в) Шлюбні агентства
В основному незаміжні жінки, які бажають вийти заміж за іноземців, стають жертвами
жорстокого ставлення і протизаконних дій при вчиненні шлюбними агентствами дій,
пов’язаних із торгівлею людьми. Комітет із питань заборони дискримінації жінок описав
подібні шлюби, організовані такими агентствами, як нову форму сексуальної експлуатації.
•
Ці організації часто працюють, представляючи рекламу в різних журналах,
на телебаченні та в мережі Інтернет, подібно до того, як це роблять
сумнівні агентства au pair. Часто жінок рекламують скоріше як товар, ніж
як людей; при цьому їх зображення носять порнографічний характер.
•
Жінки, які залишають свої родини вдома, аби вийти заміж за іноземця,
можуть
стати
жертвами торгівлі людьми, що здійснюється
недобросовісними агентствами, оскільки ці жінки не знають країни
проживання, їм бракує знання мови і вони не отримали ще права на
постійне проживання. У зв’язку з останнім такі наречені ризикують бути
втягнутими в стосунки, коли відбувається зловживання ситуацією,
оскільки отримання візи залежить від цього шлюбу/стосунків.
•
Такі наречені опиняються в ситуації, подібній до ситуації з трудовими
мігрантами, зайнятими у сфері домашнього обслуговування, оскільки
вони «вибрали» життя і роботу у помешканні чоловіків, які віддають
перевагу більш покірним «східним» жінкам. Ці жінки ризикують бути
насильно поневоленими і стати жертвами домашнього насильства,
16
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
включаючи не лише фізичне жорстоке ставлення, але й сексуальні
домагання і зґвалтування.
На відміну від індустрії au pair, яка принаймні певною мірою підлягає саморегулюванню,
шлюбні агентства взагалі не контролюються. Однак, враховуючи характер і структуру цієї
індустрії, саморегулювання буде недостатньо, і для запобігання торгівлі потенційними
нареченими з метою сексуальної експлуатації або використання для примусової праці,
необхідний державний контроль. Проте, як свідчить ситуація на Філіппінах, державний
контроль теж може призвести до протилежних результатів. У 1990 р. Республіканською
постановою 6955 шлюбних агентств були проголошені поза законом. У результаті ці
агентства змінили свою назву на «клуб знайомств», отже, вони не підпадають під дію
вищезгаданої постанови. Як видно з цього прикладу, так звані клуби знайомств можуть
слугувати прикриттям для шлюбних агентств.
г) Модельні агентства, агентства з працевлаштування танцюристів /танцюристок (сфера
розваг) і агентства з працевлаштування артистів
Ці види агентств дуже добре зарекомендували себе в індустрії моди й розваг, а також у
галузі професійного фотографування і спорту. Вони здебільшого пропонують
короткотермінову роботу за кордоном. Основне завдання цих агентств полягає в
регулюванні професійної діяльності своїх клієнтів шляхом обговорення умов контрактів і в
консультаціях із клієнтами з приводу майбутнього кар’єрного росту. Проте оскільки ці
агентства за останні роки стали дуже розповсюдженими, особливо через мережу Інтернет,
все більша їх частина займається вербуванням людей з метою торгівлі ними. Це може
відбуватися у різних формах.
•
Оскільки послуги, які надаються цими агентствами, базуються на довірі і
клієнти часто надто сильно довіряють, коли йдеться про перспективи
кар’єри, то іноді трапляються порушення з боку довіреної особи, яку
представляють агентства, своїх обов’язків по відношенню до клієнтів.
•
Однією із найбільш розповсюджених форм шахрайства є, мабуть,
пропозиція неіснуючої роботи. Тому гонорар, який сплачує потерпіла
особа, не пов’язаний із якоюсь послугою, наданою агентством. Це
особливо практикується у модельних агентствах.
•
Іншою проблемою, пов’язаною з працевлаштуванням через ці агентства, є
те, що вони часто призначають надто високу ціну, а це може призвести до
заборгованості клієнта навіть ще до його виходу на обіцяну роботу.
•
Іншим способом обману є надання неправдивої інформації про сутність
роботи. Наприклад, танцюристок або артистів можуть насправді
використовувати у сфері проституції чи загалом секс? індустрії.
4. СЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ СТИМУЛЮЄ ПОШИРЕННЯ НЕЗАКОННОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
Взагалі у середовищі, в якому панують соціальні негаразди, недостатньо розвинута
юридична і адміністративна системи, процвітає незаконне працевлаштування, активізують
діяльність недобропорядні агенти. Цей безлад у сфері працевлаштування може спричиняти
цілий ряд факторів:
•
відсутність будь?якої поваги до прав людини, в тому числі її права на
працю;
•
відсутність регульованих державою законних міграційних пересувань;
•
недостатня інформація про міграцію взагалі та можливості
працевлаштування, умови праці за кордоном;
•
відсутність у мігрантів необхідних коштів, щоб фінансувати поїздку за
кордон;
17
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
•
відсутність або низька ефективність адміністративно?правових
інструментів і системи контролю за діяльністю агентів/агентств із
працевлаштування.
5.
ВЕРБУВАЛЬНИКИ І ЗЛОЧИННА ГРУПА, В ЯКІЙ ВОНИ ЗАДІЯНІ
Посередник дійсно ніколи не діє сам. Зазвичай він/вона належать до розгалуженої мережі
співучасників, котрі й допомагають в її/його брудній справі. Помічниками й прикриттям для
торгівців людьми можуть бути:
•
«інформант» – чоловік або жінка, який/яка на місцевому рівні (село,
містечко) виявляє потенційних жертв;
•
група злочинців, причетних до виготовлення фальшивих документів;
•
перевізники;
•
корумповані чиновники;
ПАМ’ЯТКА 1
Торгівля людьми з Індонезії
У 1990 роках в Індонезії зафіксовано один із найвищих в Азії рівнів міграції населення.
Ті індонезійці, які хочуть працювати за кордоном, офіційно повинні знаходити роботу за
допомогою 400 агентств, які мають на це державний дозвіл. А останні встановлюють
надто велику платню за підготовку, розгляд заяв та працевлаштування. З цієї причини
мігранти зазвичай мають великий борг ще до того, як покинути країну. Крім того, від
них вимагають підписувати контракти з агентствами з працевлаштування, а брати
участь в обговоренні договірних умов вони або не можуть зовсім, або таке право
суттєво обмежується.
Агентства висувають перед можливими мігрантами вимогу проживати у спеціальних
таборах під час підготовки, що триває 1?14 місяців. Там їх часто змушують працювати
на персонал агентства, а також прибирати, ходити за покупками та готувати їжу.
Більшість мігрантів у цих таборах не мають навіть матраців, щоб спати, і недоїдають. У
таких місцях також трапляються випадки фізичного і сексуального зловживання, дуже
розповсюджені хвороби, а медична допомога є незадовільною.
Агентства продовжують вигідно використовувати працю мігрантів, коли останні нарешті
від’їжджають на роботу за кордон. Заробітна плата за перші місяці роботи йде на
погашення боргу агентству. Проте навіть після того, як борг було сплачено, більшість
мігрантів, як і раніше, працюють в умовах примусу, цього разу знаходячись у руках
роботодавця/експлуататора за кордоном. Індонезійські мігранти не можуть вийти із
ситуації примусової праці, оскільки вони підписали контракт з агентством, хоча дуже
часто вони навіть не бачили цього документа або він складений іноземною мовою.
Навіть після повернення мігрантів продовжують експлуатувати. Повертаючись, мігранти
мають пройти через спеціальний термінал міжнародного аеропорту Соекарно Хатта. Є
свідчення того, що в цьому місці мігранти ставали жертвами фізичного насилля і
зґвалтувань. Крім того, багатьом мігрантам доводиться давати хабарі, щоб отримати
основну інформацію та послуги. Якщо перевезення мігранта також залежить від
агентства, то це знову ж таки коштуватиме надто великі гроші, десь у 10 разів більше,
ніж реальна вартість послуг.
Міжнародне об’єднання проти рабства,
Азійський міграційний центр та Індонезійський союз працівників*мігрантів
http://www.antislavery.org/archive/submission2003*indonesia.htm
Див. також ILO: Application of International Labour Standards: Report of the Committee of
Experts on the Application of Conventions and Recommendations, 2005, Geneva.
18
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів