Файл: Torgovlya_lyudmi_i_prinuditelny_trud_Kontrol.pdf

•

роботодавці, включаючи власників борделів, фабрик, та такі, що надають
роботу домогосподаркам;

•

власне клієнти.

6.

ВЕРБУВАНЯ ПРАЦІВНИКІВ З МЕТОЮ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПРИМУСОВОЇ ПРАЦІ:
БІЗНЕС, ПОБУДОВАНИЙ НА ОБМАНІ

Вербування передбачає не лише примус і переконання але і обман, який є ключовим
елементом торгівлі людьми. Потерпілих можуть обманювати на всіх трьох етапах процесу
торгівлі людьми: спочатку мігрантів приваблюють оманливими обіцянками, провокуючи їх
таким чином вступити в трудові відносини, потім під час перевезення, і далі обман
продовжується, поки йде пошук замовника робочої сили, а потім під час трудової діяльності.
Обманюють не лише приватні агентства з працевлаштування, але часто й удавані або
замасковані під туристичні, модельні, агентства au pair або шлюбні агентства, які заманюють
потерпілих на роботу, де здійснюється експлуатація і має місце примусова праця.

Посередники вдаються до таких хитрощів:

•

вимагають надмірно великі грошові суми за візи та інші документи;

•

підроблюють документи, не повідомляючи про це мігрантові, який має
ними користуватися;

•

пропонують робочі місця, котрі не існують взагалі;

•

надають неправдиву інформацію про майбутні умови праці та специфіку
роботи (наприклад, жінки часто переконані, що їдуть працювати хатніми
працівницями, а насправді будуть примушені займатися проституцією);

•

нав’язують мігрантові грошову позику, погасити яку буде дуже важко
(адже на позику накручують неймовірно високі лихварські відсотки, хоча
мігрант зазвичай не знає цього). Таким чином, працівник опиняється в
ситуації боргової залежності від торговця людьми чи від роботодавця і
змушений працювати задарма, потерпати від знущань.

7.

ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

Жінки стають досить легкою здобиччю торговців людьми. Можна стверджувати про
«фемінізацію міграції», в результаті якої все більше жінок та дівчат стають жертвами
торгівлі людьми. За наявними даними 56% потерпілих від торгівлі людьми, яких
використовують для примусової праці, – це жінки й дівчата, а у сфері примусової
комерційної сексуальної експлуатації їх переважна більшість – 98 %.  Таким чином,
переважно жінки стають жертвами безпринципних роботодавців, які розглядають їх як
дешеву робочу силу, котру легко контролювати й експлуатувати.

А). Становище жінок на ринку праці

На національних ринках праці жінки потерпають від дискримінації у різний спосіб:

•

рівень жіночого безробіття вищий;

•

рівень заробітної плати, зазвичай, нижчий;

•

їх праця здебільшого відноситься до певної обмеженої кількості видів
роботи, особливо тих, які пов’язані з традиційними поглядами на роль
жінок в якості доглядальниць та домогосподарок, а також із сексуальними
стереотипами;

•

у них не тільки менше шансів знайти пристойну роботу, вони ще й мають
менше можливостей здобути освіту;

•

жінки приречені виконувати непривабливі види робіт, які не потребують
високої кваліфікації, низькооплачувані і виконуються в гірших умовах,

19

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

часто в секторах тіньової економіки, де є дефіцит робочої сили, де не
застосовується трудове законодавство і не діє соціальний захист;

•

часто вони працюють там, де немає організацій, які б представляли їх
інтереси, оскільки це здебільшого сектори, де працівники неорганізовані і
не мають права брати участь у колективних переговорах;

•

часто вони виконують індивідуальну роботу, що передбачає більшу
ізоляцію і відсутність можливості мати доступ до інформаційних каналів
та соціальної допомоги. 

Взагалі, така дискримінація на ринку праці обумовлює бідність жінок («фемінізація
бідності»), а отже, жінки частіше наражаються на ризик потрапити до торговців людьми.

Б). Жінки й незаконне вербування

Інші форми дискримінації підштовхують жінок до незаконного працевлаштування, а саме:

•

переважна більшість робочих місць, що надаються через законні канали
працевлаштування, призначена для чоловіків (робота на будівництві та в
сільському господарстві); 

•

жінки не мають доступу до надійних інформаційних джерел;

•

саме жінки вимушені проходити через ускладнені, обмежувальні,
розтягнені в часі та дорогі бюрократичні процедури, пов’язані із
законною міграцією. Деякі країни узаконили такі процедури, щоб
захистити жінок, забороняючи або обмежуючи їх можливості
працевлаштування за кордоном;

•

жінкам більше, ніж чоловікам, бракує фінансових ресурсів для законної
міграції;

•

специфіка роботи і форми міграції часто призводять до того, що жінки
вимушені звертатися за допомогою до сумнівних посередників.

20

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ І ВПРАВИ

•

Weissbrodt, Daniel and Anti?Slavery International, Abolishing Slavery and its
Contemporary Forms, Geneva, 2002

•

Langevin, Loise and Belleau, Marie?Claire, Trafficking in Women in Canada,
Ottawa, 2000

•

Council of Europe Doc. 10144, Domestic slavery: servitude, au?pairs and mail?
order brides, 19 April 2004

•

Committee on the Elimination of Violence Against Women (eleventh session,
1992), UN Doc A/47/38, general Recommendation No. 19

•

ILO, Application of International Labour Standards: Report of the Committee of
Experts on the Application of Conventions and Recommendations, Geneva:
ILO, 2005

•

ILO, The role of private employment agencies in the functioning of the labour
markets, Report VI, ILC 81st session, Geneva: ILO, 1994

21

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

Загальні напрямки політики, націленої на
протидію торгівлі людьми

Найважливішою передумовою успішної протидії торгівлі людьми є, перш за все,
організація урядами законних каналів для міграції. Якщо більшість мігрантів
користуватиметься законними каналами для працевлаштування за кордоном,
компетентним органам влади буде легше відстежити й покласти край незаконній
діяльності. До того ж, законні міграційні потоки можуть мати загалом позитивний вплив на
розвиток суспільства. Мається на увазі:

a) координація міграційної на внутрішньодержавної політики зайнятості

населення, наприклад: стимулювати експорт працівників, кваліфікаційні
навички яких не користуються значним попитом на внутрішньому ринку
праці або ж, навпаки, стримувати від’їзд за кордон спеціалістів, на які є
попит на національному ринку праці;

b) моніторинг  грошових переказів з?за кордону, що їх роблять мігранти,

стимулюючи їх подальше інвестування в національну економіку;

c) ефективне використання навичок, що їх набули мігранти під час трудової

діяльності за кордоном. 

1.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИКИ

Політика, що координує процес працевлаштування працівників за кордоном, має бути
спрямована перш за все на врегулювання міграційних потоків. Можливі наступні напрямки
такої політики втручання на різних етапах міграційного процесу:

•

встановлення стандартів та їх узаконення – розроблення правил і
положень, які регулюють процес міграції;

•

нагляд за діяльністю приватних агентств із працевлаштування –
моніторинг їхньої діяльності, забезпечення дотримання ними правил і
норм;

•

розвиток/розширення іноземних ринків праці – вивчення попиту на робочу
силу працівників?мігрантів за кордоном та його стимулювання;

•

моніторинг і управління пропозицією працівниківBмігрантів – ведення бази
даних про потенційних мігрантів, які мають намір працювати за кордоном,
шляхом, наприклад, створення бази даних з характеристиками
потенційних мігрантів;

•

надання додаткових послуг, пов’язаних із міграцією (можуть стосуватися
різних етапів міграційного процесу). Наприклад, організація мовних курсів
для мігрантів, котрі вирушають за кордон, або надання тим допомоги з
реінтеграції в суспільство, хто вже повернувся;

•

грошові перекази: встановлення правил переказу грошових коштів
громадянами з однієї країни в іншу;

•

заощадження та інвестиції мігрантів: стимулювати мігрантів інвестувати
свої заощадження в національну економіку, наприклад, надавати їм
пільгові умови для заснування власної справи;

•

повернення кваліфікованих або талановитих спеціалістів на батьківщину:
слід створювати умови, щоб працівники?мігранти, які повернулися на
батьківщину, могли застосовувати знання і навички, набуті за кордоном. 

23

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

3