Перш за все треба уяснити, в якому сенсі в соціології вживається термін «соціальні зміни», який соціологічний зміст цього терміну. Для цього варта би зробити два уточнення.

По-перше, поняття «соціальнізміни» потрібно відрізняти від поняття «соціальний роз­виток». Поняття «соціальний розвиток» характеризує лише певний вид соціальних змін, які мають спрямованість на покращення, ускладнення, вдосконалення і т.п. Однак існує ба­гато інших соціальних змін, які неможливо визнати змінами спрямованими на покращення або вдосконалення, наприклад, виникнення, становлення, зникнення, упадок, перехідний період, перехідний стан і т.п. Це просто зміни, що не несуть в собі ні позитивного, ні не­гативного змісту, вони не спрямовані ні в сторону прогреса, ні в сторону регреса. Виходя­чи з цих міркувань, в соціології віддають перевагу терміну «соціальні зміни», який не має оціночного компоненту, охоплює широке коло різноманітних змін безвідносно до їх чіткої спрямованості. Це поняття фіксує сам факт соціальних змін.

По-друге, соціальні зміни не варта розуміти як взагалі будь-які зміни, що відбуваються у суспільстві. Коли розглядаємо соціальні зміни у соціологічному змісті, маємо на увазі не будь-які зміни, що відбуваються у будь-якій сфері - економічній, політичній, технологічній, а лише зміни в тій сфері, яка є предметом соціології. Це зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, соціальних організацій, їх взаємодій.

♦ Отже, за допомогою поняття «соціальні зміни» позначаються зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях і суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Види соціальних змін можна розглядати за критерієм тих соціальних елементів,

які змінюються. За цією ознакою можна виділити чотири типи соціальних змін.

^> Структурні соціальні зміни - зміни, які торкаються структур різноманітних соціазьнихутворень. Такими можна назвати змішу структурі сім 'ї (полігамна, моногамна, багатодітна, розширена, нукзеарна), у структурі будь-якої іншої спільності-малоїгрупи, професійної, територіальної, нації, суспільствавцілому, зміни в структурі влади, у структурі соціокультурних цінностей. До цього виду змін можна віднести структурні зміни соціальних інститутів (торгівлі, системи освіти,науки, релігії), соціальних організацій тощо.

^ Процесуальні соціальні зміни - зміни, що торкаються соціальних процесів. Нам постійно доводиться спостерігати зміни, що відбуваються у сфері соціальних взаємодій та взаємовідносин різноманітних утворень: спільностей, інститутів та організацій, особистостей, індивідів. Це відносини солідарності, напруженості, конфлікту, рівноправ 'я та підпорядкування, які постійно зна­ходяться в процесі змін.

Ь Функціональні соціальнізніни-зміші, що торкаютьсярізнаманітшк функцій соц­іальних систем, інститутів, організацій. Так, у відповідності до нової Конституції України суттєві зміни відбулися у функціях законодавчої та виконавчої влади країни;

---

^> Мотиваційні соціальні зміни - зміни у сфері мотивацій індивідуальної та колективної діяльності. Ймовірно, що характер потреб, інтересів, мотивацій у поведінці та діяльності індивідів, спільностей, різноманітних груп не залишаються незмінними.Истрикчад, при переході до ринкових відносин сут­тєво міняється мотиваційна сфера індивідів. На перший тап виступають мо­тиви особистого грошового заробітку, прибутку, що вшиває па їх поведінку, мислення, свідомість.

^ Увага! ^^"""«"^^^

^^^^^Всі види змін пов'язані між собою: зміни одного типу тягнуть за~~»^^^
^^^собою зміни інших типів. Наприклад, за структурними змінами обов'язково йдуть^^>-
^^^■•^зміни функціональні, за мотиваційними - процесуальні. ^^^^^

За характером, внутрішньою структурою, мірою впливу на суспільство, механізмом здійснення соціальні зміни можна поділити на дві великі групи -еволюційні та революційні. Першу групу складають зміни часткові, поступові, що здійснюються як достатньо стійкі та постійні тенденції до зростання або зменшення якихось якостей, елементів у різних соціальних системах; вони (зміші) можуть на­бувати висхідної або низхідної спрямованості. Еволюційними за своїм характером можуть бути всі чотири види змін, що були описані раніше: ч> структурні, Афункціонаїьні, ^процесуальні та ^мотиваційні.

Усі сфери життєдіяльності суспільства підлягають в тій чи іншій мірі еволюційним змінам - економічне життя, різноманітні спільноти, політичні та організаційні структури, системи цінностей і т.п. Еволюційні зміни можуть бути організовані свідомо, і в тому випадку вони набувають форми соціальних рефюрм( відміна кріпацтва у 1848 р. вАвстро-Угорській імперії, реформа П.Столипіна на початку XX ст. в Росії, економічне реформування у сучасній Україні). Еволюційні зміни можугь відбуватися і стихійним шляхом. Як про таку загальну тенденцію можна говорити про підвищення впродовж останніх років середнього рівня освіти населення багагьох країн та загальне зменшення кі лькосі і неграмотних, хоча в ряді країн ця цифра (за­гальної кількості неграмотних) залишається доволі високою.

Революційні зміни відрізняються від еюлюційних суттєво:

0 по-перше, тим, що вони не просто радикальні, а радикальні у вищій мірі, вони передбачають докорінну ломку соціачьного об 'скта;

0 по-друге, - це не часткові, а загальні, або навіть всезагальні зміни;

0 по-третє, вони, як правило, спираються на насильство. Соціальна революція - предмет дискусій в історії, соціології та багатьох інших суспіль­них наук. К.Маркс називав соціальні революції «локомотивами історії», «моторам» істо­ричного розвитку, В.Ленін трактував їх як «свято всіх експлуатованих та пригнічених», а П.Сорокін назвав російсько-більшовицьку революцію 1917 р. «бійнею», письменник/.Яун/н назвав свою книгу про неї «Прокляті дні».

Соціальні зміни включають різноманітні комплексні параметри. Якщо воду нагріти до 100 °С, вона закигаїть. Отже, тепло є причиною змін, відповідно можна передбачити, що такі самі процеси відбудуться в подібних обставинах в майбутньому.

---

Змінну суспільстві не так просто вирахувати. Кожне суспільство єунікальним, будь-які зміни - це результат комплексу взаємопов'язаних факторів - технологічних, культурних, політичних, релігійних, економічних і т.п. З'ясувати причиїгу або причини змін у суспільстві через повторення обставин або постановку соціально­го експерименту з метою перевірки наших теоретичних припущень неможливо. Саме через унікальність кожного суспільства треба бути обережним у використанні досвіду одного суспільства як основи для прогнозів щодо соціальних змін в іншо­му. Соціолога ідентифікують певні специфічні фактори, які у взаємодії з іншими можуть спричинити зміни у всіх суспільствах. Природа та напрямок змін залежить від унікальних умов місця і часу, де вони відбуваються.

Природне оточення суттєво впливає на культуру та соціальну структуру суспільства. Люди, які живуть в арктичній тундрі, виробили інші соціальні форми, ніж ті, які живуть у пустелях або на тропічних островах. Дуже рідко соціальні зміни є прямим наслідком дії природного довкілля, тим не менше таке трапляється. Біля 1500 р. до н.е., наприклад, вулканічне виверження вЕгейсь-кому морі створило велетенську хвилю, яка зруйнувала Мінойську цивілізацію на острові Кріт. Взагалі катастрофічні явища можуть спричинити зміни у структурі населення, спровокувати міграції.

Вплив навколишнього середовища на соціальні зміни відбувається в процесі взаємодії соціальних та природних факторів. Суспільства, що розташовані на географічних перехрес­тях, перетворюються на центри соціальних змін. Суспільства географічно ізольовані менше змінюються. Тому не дивно, що найбільш "примітивні"' суспільст ва в світі знаходяться в гео­графічній ізоляції, віддалені океанами, пустелями, горами, джунглями.

Демографічні зміни. Будь-які значні зміни кількості населення впливають на соціальне життя. Населення, яке зростає швидкими темпами, потребує значних ресурсів. Результат - масові міграційні процеси, які спричиняють культурну дифузію, а іноді військові конфлікти через те, що мігранти займають територію, яка належить іншим народам. Результатом може бути соціальна дезорганізація та конфлікт з приводу обмежених ресурсів у суспільстві. Прикладом може послужи­ти падіння Римської імперії під натиском варварів. Населення, яке зростає повільно або зменшується, створює проблему виживання самого суспільства.

Зміни у демографічній структурі населення ведуть до соціальних змін. Післявоєнний "бебі-бум" у СІЛА привів до диспропорції у демографічній структурі, до необхідності у 50-60-ті роки XX ст. збільшити університетський потенціал. У сучасних США це поколін­ня насичує своїми вимогами ринок праці, ринок будівель, інших ресурсів. Покоління не створює певні проблеми для сфери медичного обслуговування людей похилого віку. Медицина повинна зосередитися на проблемах людей похилого віку, геронтологія має певні перспективи для розвитку.

Соціологи ще тільки мають дослідити соціальні наслідки швидкого зростання кількості населення Китаю та Індії.

Ідеї. Яку роль відіграють ідеї, системи вірувань або ідеології в процесі соціальних змін? Це питання одне з найдавніших та найсуперечливіших у соціологічнії! теорії.

---

К. Маркс, який вперше поставив цю проблему, аргументовано доводив, що соціальні умови формують певну ідеологію, а не навпаки. З його точки зору не ідеологія соціалізму примушує робітників чинити опір капіталістичному пригноблеігню. Саме капіталістичне пригноблення примушує робітників ггоігймати ідеологію соціалізму

Німецький соціологМ Вебер заперечив таку точку зору. Він твердив, що ''протестантська етика" тяжкої праці та відкладеної винагороди сприяла розвигку капіталізму. Неуспіх інших незахідних суспільств у розвитку капіталістичної системи, як він вважав, частково є наслідком відсутності подібної ідеології. Таким чином, він надавав ідеям більшого значення, ніж К.Маркс. Е.Дюркгейм поділяв гаку думку М. Вебера. Він вважав, що ідеї виникають із соціальних умов, але вірив, що вони іноді набувають самостійності, незалежності у формі "соціальних фактів", що може мати зворотній вплив на самі суспільні умови, а отже, вия­витися причиною соціальних змін.

ЬІдеї- виключно важливий елемент соціальних змін у суспільствах, які зорієнтовані на зміни як на спосіб життєдіяльності. Причина полягає у тому, що ми формуємо наше майбутнє в термінах наших уявлень про нього. Наші ідеї визначають те, що ми називаємо потребами і ми діємо, змінюємо наше суспільство у відповідності до потреб, які відповідно детерміновані ідеями.

Події. Термін "подія" соціологи використовують у значенні чогось непередбачу-ваного, якогось випадкового акту, який впливає на процес соціальних змін. Постріл &оивщДж.Кеннеді привів до президентського крісла ЛіндонаДжонсона і тим самим сприяв не згортанню, а посиленню військового конфлікту у Північно-східній Азії. Крадіжка у готелі "Вотергейт" у Вашингтоні стала початком серії викриттів, які привели до падіння Р.Ніксона та президентства Дж. Форда.

Хоча небагато соціологів намагаються врахувати елемент випадковості як чинник со­ціальних змін, існує переконання, що система в цілому може "визріти" для змін, а окрема "подія" послужити лише спусковим гачком для цих змін. Корупція у верхніх ешелонах влади у США -проблема, яка хвилює американське (і не тільки американське)суспільство. Раніше чи пізніше хтось мав попастися на подібних зловживаннях посадовими повноваженнями. Так трапилося, що ним став Р.Ніксон. Відсутність належного контролю за використанням зброї врешті-решт повинна була вилитися в трагедію - трагічно загинув президента Дж.Кеннеді.

* Отже, до деякої міри "події" можна пояснити в термінах історичних соціальних обставин. Тіш не менше, якправипо, випадкова природа "події" ускладнює і без того важке завдання передбачення, прогнозування соціачьних змін.

Людські дй. Очевидним джерелом соціальшк змін є людські дії, які можуть змінити суспільство незалежно від того, наскільки вони усвідомлені. Доречно говорити про два тиші значимих для процесу соціальних змін дій людей: дії впливових лідерів або інишх видатних особистостей, та соціальні рухи або колективна поведінка мас лю­дей.

---

Важко переоцінити вплив великої людини на перебіг історичних подій. Саме Ю.Цезар приймає історичне рішення перейти річку Рубікон, здійснити похід на Рим, скинути рес­публіканську дЬорму правління і встановити диктатуру. Саме його дії привели безпосеред­ньо до імперської форми правління . Імперія спадково перейшла до його стихЛвгуста, а пізніше до таких монстрів якНерон та Калігула. Можливо, якби не було прийняття рішен­ня перейти Рубікон, римську республіку було б збережено, Нерон та Калігула не стали б імператорами, і ціла історія Західної цивілізації розвивалася б інакше ? Ми не можемо поставити експеримент, усунувши Цезаря з історичної сцени.

Історики, біографи обов'язково аналізують дії великих людей і враховують їх у пояс­ненні історичних подій. Соціологи загалом не абсолютизують вплив великої людини на перебіг соціальних процесів. Вони розглядають амбіції та особу лідера як таку, на яку знач­ний вплив здійснює культура, за допомогою якої було соціалізовано цю людину. З точки зору соціологічної перспективи,соціальні зміни, які відбуваються через дії впливових осіб в історії, можна пояснити дією глибинних соціальних сил. Цезарю вдалося зруйнувати Римську республіку саме через те, що вона вже "визріла" для руйнації, за 50 років до цієї події сама думка про таку руйнацію була б неприпустимою. Якщо б не Цезар, хтось інший спробував би це зробити.

Роль колективних дій в процесі соціальних змін не викликає сумнівів. Колекгивна поведінка (мода, чутки, бунти) та соціальні рухи (такі,які ставлять собі за мету реформувати суспіль­ство або навіть здійснити революцію) являють собою спроби людей змінити соціальне середовище. Широкомасштабні рухи - такі як рух за національне визволення, за громадянські права, за релігійну трансформацію - є важливим джерелом соціальних змін.

Технологія - практичне застосування наукових знань як основне джерело соціальних змін. Більшість технологічних новацій грунтується на вже існуючих наукових знаннях. Чим розвинутішим є суспільство, тим більш прискореним буде темп технологічних змін. Чим прискоретшими є технологічні зміни, тим більш значними є соціальні зміни, які їх супроводжують.

Технологічні зміни впливають на всі сфери відносин у суспільстві. Розвиток медичних технологій продовжує життя людини і тим вносить значні зміни в структуру населення. Новації в індустріальних технологіях витісняють тисячі робітників із своїх робочих місць. Культурна дія набуває нових форм черезтакі новації, як радіо, телебачення, інтернет, іт.д. Продовжується процес освіти, соціалізація набуває рис перманентної ресоціалізації.

Вплив технологій на суспільство оцінюється настільки високо, що деякі соціологи спираються у своїх концепціях на принцип технологічного детермінізму як на основний принцип пояснення змін у культурі, соціальній структурі і навіть історії суспільства в цілому. Американські соціологи К.Каммайер, Г.Рітцер та Н.Йепшан розрізняють три способи, за допомогою яких можна ідентифікувати соціальні зміни, зумовлені змінами технологічно­го характеру.

*Ь Перший спосіб: зміни в технології створюють проблеми соціального порядку, які потребують певних дій зі сторони людей. Суттєві технологічні зміни вимагають формування нових соціальних норм, ролей для індивідів та цілих трудових колективів, формування нових цінностей. Так формується культурний лаг, тобто розрив між існуючими нормами, ролями, цінностями і новими вимо­гами, що обмовлені новою технологією.

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc