%Другий спосіб: нова техніка, нові технології створюють нові можливості для індивідів та груп в їх діяльності, спілкуванні. Нові можливості соціальної комунікації створені завдяки телефонізації, сприяли поширенню телебачення.

^Третій спосіб: нові технології, як правило, створюють нові форми взаємодії між людьми та різного роду спільнотами. Роботизація технологічних процесів значною мірою впливає на взаємини робітників у колективі. Спілкування за допомогою телефону суттєво змінило наші форми взаємодії із знайомим та незнайомими людьми.

Процес соціальних змін в сучасному світі відбувається під могутнім впливом складних та неоднозначних процесів глобалізації, які мають як своїх палких прихильників, так і не менш затятих противників. Виступи так званих анти-глобалістів відбувалися наприкінці XX та на початку XXI століть у різних куточках світу.

---

Жителі Сахари, для яких велика рогата худоба є ознакою і формою добробуту відмовилися від "раціональноГ' практики вирощування худоби, яка б привела до змен­шення поголів'я худоби на користь її фізичних параметрів. Іслам у багатьох регіонах Африки ігоиймався охочіше, ніж християнство переважно через те, що він не сприй­мався як "біла" релігія, а також тому, що дозволяв полігамію, яку переважно практи­кували африканці.

Для пояснення процесу соціальних змін існують численні теорії, які можна згрупувати по чотирьох основних категоріях: еволюційні, циклічні, функціональні та конфліктні.

Еволюційні теорії 'рунтуються на припущеннях, що суспільства поспіупово розвиваються (еволюціощпоть) від простих до складніших форм. Це підтверд­жується антропологічними та історичними досліджетіялш.

Починаючи віл О.Конта. соціологи вважали, що суспільства еволюціонують лише в одному напрямку, що у кожному суспільстві проявляється однолінійний розвиток - процес від простого до складного, від гіршого до кращого. Вони розглядали зміни як позитивні та доброчинні, оскільки еволюційний процес передбачав, що суспільства обов'язково сягають нових рівнів цивілізованості.

Еволюційний погляд на соціальні зміни спирався на теорію Ч.Дарвіна, яка продемонст­рувала, що всі нові природні форми еволюціонують від своїх предків в напрямку більшої складності. Г.Спенсер використав принцип дарвіиістської теорії "виживає більш пристосо­ваний" в аналізі суспільства. Він твердив, що західні "раси", "класи", "суспільства" вижили та еволюціонували до вищих рівнів, ніж незахідні. оскільки вони були краще адаптовані до умов виживання. Ця точка зору, відома як соціальний дарвінізм, поширювалася в кінці XIX ст. у Європі та США до початку Першої світової війни і використовувалася для виправдову­вання панування білих над небілими, багатих над бідними, сильних над слабими.

Такі еволюційні погляди виправдовували колоніальне правління над "відсталими наро­дами". Етноцентричні вірування стосовно того, що всі суспільства еволюціонують лінійно в одному напрямку - до вершин західної цивілізації, забезпечували розвиток ідеології, яка ви­правдовувала політичні та економічні ііп ереси колонізаторів. Примусове поширення західної культури розглядалося як "місія бічоїлюдини" - благородне завдання внесення вищих форм цивілізації в "життя відсталих народів".

Однією з вад еволюційної теорії однолінійного розвитку є те, що вона описувала, а не по­яснювала соціальні зміни. Друга проблема полягала у тому, що ця теорія грунтується на по­милкових інтерпретаціях даних. Напрямок західної історії етноцентрично задавався як "прог­рес" через те, що брався лише один аспект змін - технологічний або економічний розвиток.

Пізні версії еволюці йного підходу до розвитку суспільства розглядають цей процес лише як тенденцію, а не як універсальний закон, і не акцентують свою увагу на аналогіях між сус­пільством та живими організмами. Сучасні антрополога визнають, що процес соціальних змін може бути полілінійним, інакше кажучи, суспільство може розвиватися в різних напрямках, не обов'язково так само, як якийсь ідеальний взірець (західна чи східна цивілізація). На відміну від попередніх версій еволюційної теорії, зміни не обов'язково означають "прогрес".

Циклічні теорії соціальних змін фокусуют ь свою увагу на циклічній природі змін, що виявляється в періодичному розквіті та зтіепаді цивілізації

---

Припущення, що західна цивілізація є верхівкою розвитку, досконалості, виглядає в таких теоріях проблематичним. З'являєі ься навіть питання, а чи не приречена вона так само, як всі інші, до занепаду.

Якщо це так, то які сили можна вважати відповідальними за циклічність змін у суспільстві?

Одним із засновників теорії циклічного розвитку вважають О. Шпенглера. На його дум­ку, цивілізація подібна до біологічного організму і має такий самий життєвий цикл: • народження, 'дитинство, 'зріти вік, 'старіння, 'смерть. Вся творча активність припадає на ранні стадії циклу, по мірі розвитку, з набуттям рис зрілого організму, цивілізація втрачає свій початковий запал, стає більвт матеріалістичною і, нарешті, занепадає. Події, що відбува­лися на очах О.Шпенглера на початку XX ст. - війни, конфлікти, соціальний розклад, свідчи­ли, з його точки зору, про те, що західні суспільства вступили в стадію гниття та розкладу.

Дещо детальніше ця теорія була розроблена англійським істориком.-І. Тоїшбі. Він вважає, що ключовим концептом теорії має бути зв'язок "виклик - реакція". Кожне суспільство сти­кається з викликами, що йдуть від навколишнього середовища, пізніше - від внутрішніх та зовнішніх ворогів. Реагування на ці виклики в кінцевому рахунку і визначає "долю" суспільства. Віхи цивілізованості - це успішні реакції на більшість викликів, якщо суспіль­ство не спроможне реагувати на виклики - воно вмирає.

Циклічні теорії соціальних змін, на перший погляд, більш привабливі, оскільки намага­ються пояснити очевидний факт: всі цивілізації минулого мали злети і падіння. Ллє це зовсім не означає, що історичний і соціальний розвиток обов'язково циклічні. Природний факт, що сонце піднімається та сідає за горизонт кожен день, дає нам можливість передбачити, що подібний процес відбуватиметься у майбутньому. Зміни у суспільстві, тим не менше, не можна звести до таких беззаперечних "законів". Твердити, що циклічні змітіи спричинені тенден­цією до змін, що відбуваються циклічно,означає нічого не пояснити, так само, як не пояснює "автоматична тенденція" рух автомобіля. Ці теорії також занадто сильно покладаються тіа містичні сили (такі як "да-ія") і не приділяють уваги людським діям.

Функціопалістські теорії\ починають з аналізу соціальної статики перед тим, як перейти до процесів соціальної динаміки. Функціоналісти (Т.Парсонс, Р.А іертпон та ін.) аргументовано доводять, що суспільство складається з незалежних частин, кожна з яких допомагає підтримати стабільність цілісної системи. Суспільство має можливість за допомогою культурних норм і цінностей підтримувати стан рівноваги та балансу.

Т.Парсонс розглядає зміни як щось таке, що порушує соціальну рівновагу, з однієї' сторо­ни, але в такий спосіб, що в кінцевому рахунку створює якісно нову соціальну рівновагу. По мірі того, як суспільство ускладнюється, в ньому відбуваються два процеса змін. По-перше, відбувається процес диференціації (виникають різноманітні інститути, які беруть на себе виконання тих функцій, що раніше були недиференційовані). Ці нові інститути мають бути пов'язані один з одним, на цей раз у процесі інтеграції. Нові норми, наприклад, повинні ре­гулювати відносини між школою та сім'єю, повинні з'явитисятак звані "посередницькіінспт-тупш" (суди), чиє покликання - вирішувати конфлікти між частинами системи.

?Вадою таких функціоналістськтгх теорій є все ж таки зосередження радше на соціальній статиці, а не на динаміці. Функціоналісти аналізують інститу-* цюнальні зміни, які мають місце лише у сучасних суспільствах.

---

Теоріїкошрлікту проголошують основним джерелом соціального розвитку є суперечність конкуруючих у суспільстві інтересів. К.Маркс наприклад, декларував, що "насильство - це повитуха історії", а Мао Цзедун писав, що "аміни приходять у суспільство через цівку рушниці". Суспільству властива соціальна нерівність, що неминуче породжує конфлікти і несталість суспіль­ства. В цьому плані загальними рисами суспільства є не стабільність і злагода, а панування, конфлікт, придушення.

Напруженість щодо розподілу обмежених ресурсів та цінностей звичайно веде до соціальних змін. Але конфліктні теорії не беруть до уваги всі форми соціальних змін. За допомогою такої теорії можна пояснити, яким чином феодалізм було замінено на капіталізм, але вона не пояснює, чому такий драматичний ефект на розвиток суспіль­ства справляє технологія, чому змінюються форми сімейної організації.

Функціоналісти вважають, що:	Копф.-ііктолік'и твердять, що:
1. кожне суспільство є відносно стабільним	1. суспільство перебуває у стані Веіперервн иял іін
2. суспільство є воаіо інтегро­ваним цілим	2. кожне суспільство переживає конфлікт і напруженість
3. кожен елемент суспільства вносить свій вкладу його функціонування	3. кожен елемент суспільства вносить свій вкладу його зміну
4. кожне суспільство підтримує свою цілісність за рахунок спільних цінностей його членів	4. кожне суспільство підтримує свою цілісність, тому що одна частина його (еліта) панує нао іниюю (масою)

Отже, окремі теорії, що намагаються пояснити соціальні зміни, є неза­довільні. Циклічні теорії занадто суб'єктивні і не пояснюють, як і чому відбуваються зміни. Однолінійні еволюційні теорії теж неприйнятні, оскільки грунтуються на помилкових припущеннях щодо інших культур. Полілінійні ево­люційні теорії визнають генеральну тенденцію: суспільства в цілому розвиваються від малих і простих до великих і складних. Це відбувається по-різному, але обов'язковим компонентом має бути спосіб виробництва. Ці теорії допомагають поясішти, чому відбуваються зміни, але вони не торкаються таких важливих явищ у житті суспільства, як війни, революції і т. п.

Функціоналістські теорії та теорії конфлікту доповнюють одне одного. Ба­зові тези двох теорій прямо протилежні:

Р.Дарендорф зауважив, що хоча всі ці твердження є істинними, вони можуть здаватися суперечливими. Причина цього парадоксу полягає у суперечливій природі самого суспільства. Суспільства - це стабільні, цілісні системи, але вони переживають періоди конфліктів та постійно змінюються. Функціоналі-стський та конфліктний підходи фокусують свою увагу на різних аспектах соціальної реальності: переважно на статиці або переважно на динаміці.

---

Немає такого аргументу, який би став на перешкоді об'єднання обидвох під­ходів до розгляду процесу соціальних змін: внести принцип напруженості з конфліктної теорії до функціоналістичної теорії. Конфлікт може бути функціональним для соціальної системи, оскільки він попереджає стагнацію ( застій ) та стимулює необхідні зміни. Еволюційна теорія в її політичній формі доповнює конфліктний та функцюналістський підходи.

ШПроцес соціальних змін, що відбувається впродовж періоду переходу суспільства від доіндустріалізованої до індустріалізованої форми життя, носить назву модернізації. Модернізація - це приклад одного з найбільш значних соціальних зрушень. Вона охоплює кардинальні зміни соціальних інститутів та способу життя людей. її основою виступає розвиток та поширення культури, "модерні/ні" : ^ринкових відносин, ♦раціональних цінностей, *розрахунку та орієнтації на грошовий успіх, бізнес, систему загальнолюдських цінностей.

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc