на нашу думку, можна "поєднати" предмети вивчення соціології праці і соціології у правління, бо якщо перша вивчає соціально-трудові процеси і відносини, то друга -управління ними.

Предмет науки "поєднує" п'ять складових: ^соціальні верстви, ^соціальні інститути в сфері праці, ^соціально-трудові відносини, ^соціально-трудові процеси, ^соціальне управління ними. Проілюструємо визначені аспекти соціології праці та управління, пов'язавши їх з найактуальнішими проблемами сьогодення, що вивчає дана наука.

Суб 'єкти праці - це соціальні верстви працівників, які беруть участь у трудовій діяльності (підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники тощо) і різняться своїм соціальним станом, положенням у трудових колективах. Вони мають різну кшліфікацію, досвід, соціальне становище, рівень і канали здобуття прибутків, нарешті, інтереси, які не завжди збігаються.

♦ Отже, соціологія праці та упрааління вивчає багато різних проблем, передусім співвідношення соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних відмінностей у трудових колективах (тобто, чому є підприємці, управлінці і робітники, які ж до того можуть стати безробіт­ними). Нарешті, вона вивчає специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для організації ефективного розвитку колективів, попередження чи вирішення конфліктів у них. Трудовий колектив як соціальна спільнота є елементом соціальної структури суспільства, і йому притаманний розподіл на групи, підструктури:

^функціональна, яка відображає ступінь соціальної і виробничої активності членів колективу (ступінь 'їх участі в управлінні виробництвам та ін);

Фпрофесійно-кваліфікаційна, яка відображає поділ робітників залежно від виконання ними в процесі виробництва функцій (робітники, службовці і т.д);

*соціально-демографічна, яка формується залежно від статево-вікових характеристик робітників, рівня їх освіти, сімейного стану, національності і т.п;

Шсоціально-психологїчна, згідно якої розрізняють робітників за специфікою притаманних їм цінностей, установок, мотивів трудової діяльності.

Трудовий колектив як соціальна організація є різновидом соціального інституту, і йому притаманна управлінська ієрархія, характерні ознаки:>цільове

призначення, Уієрархічність, > внутрішньоорганізаційний контроль, Усистема соціальних позицій та статусів, ^кооперація зусиль, що створює ефект синергії.

Соціально-трудові відносини це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов'язаних з поділом і кооперацією праці, актуалізується як відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.).

Зайнятість - діяльність людини, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Безробіття - соціальне явище, зумовлене низькими темпами економічного зростання, змінами у структурі економіки (наприклад, падіння традіщійних галузей

---

працемісткої промисловості), а також кількісним зростанням потеїщійної робочої сили.

З регуляцією соціально-трудових відносин пов'язано багато найактуальніших проблем, які нині стоять перед нашим суспільством та його економікою. Відомо, що вона має насамперед соціальний аспект. Одна з них — проблема мотивації праці. Ситуація, яка склалася в Україні в період переходу до ринку, характеризується тим, що мотиви змістовності праці поступилися місцем мотивам низької інтенсивності праці. Тобто сьогодні мотиви забезпечення працею засобів для існування перестали бути провідними. Тому, щоб люди стали працювати ефективно, треба переду сім вирішити найголовніші соціально-економічні проблеми, пов'язані з реформуванням економіки. Тільки тоді виникне нормальна мотивація до праці, підвищиться її ефективність, запрацюють нормальні мотиви до праці.

Розглянемо іншу проблему, пов'язану із соціально-трудовими відносинами, проблему зайнятості і безробіття, яка актуалізувалася в нашому суспільстві. Яка це проблема: економічна чи соціальна? Очевидно, що соціальна, бо коли ми маємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним або фрікційним), бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників (інколи закриття цілих підприємств) пов'язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов'язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).

Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці та упрашііння мас справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: * адаптацією, тобто пристосуванням до вироб­ничого середовища; * співробітництвом, ♦ суперництвом, * конфліктами та ін. Найбільш характерний та цікавий приклад - роль соціології праці та управління у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які відбуваються в Україні, не можна зводити лише до економічних (тут і погані умови праці, незадоволеність нерівністю у прибутках, що має місце між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.).

До страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало

Страйк - це тимчасове припинення роботи групою найманих працівників з метою висловити незадоволення або поставити свої вимоги. Страйк є одним із різновидів трудопих конфліктів, в який може втягуватися робітники та урядовці.

& Гідсен

внутрішніх та зовнішніх приводів, так би мовити "чинників провокування" страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві тощо. Отже, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці та управління.

Навряд чи доцільно говорити про те, наскільки велике значення має вивчення соціологією праці та управління соціальних інститутів у сфері праці. Зрозуміло, що праця як соціальний інститут, специфічна (рорма сумісної діяльності людей є не тільки методом, процесом здобування засобів існування людьми, а й визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесіву суспільстві, навіть суспільний ладу державі.

---

^ Увага!

Якщо вибору немає і конфлікт - єдиний доступний спосіб
врегулювати протиріччя, керівник трудового колективу, організації повинен
увійти в конфлікт, щоб управляти ним, тримати ініціативу в своїх
^""-"-■■«^^ руках.

Такий соціальний інститут суспільства, як трудовий колектив, не тільки поєднує людей для сумісного виробництва товарів та послуг, а й є практично єдиною у суспільстві формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових, суспільних інтересів людей, найважливішою формою соціалізації особистості.

Нарешті, декілька слів про соціальне управління соціально-трудовими відносинами і процесами.

Сутність соціального управління в трудовому колективі реалізується в функціях таких напрямів:

Сформування й оптимізація соціальної організації колективу та вдосконалення його соціальної

структури;

^створення умов для здійснення працівниками своїх соціальнім і політичних прав та задоволення

їхніх потенціальних і духовних благ; Ь-виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника;

^дослідження стану соціально-трудових відносин і проявів виявлення соціальних резервів творчого компчексу і прогнозування на їх базі подальшого його оптимального розвитку.

Будучи найбільш загальним підходом до управління суспільством, економікою (формування критеріїв та показників соціального розвитку, виділення соціальних проблем, які виникають у процесі розвитку, розроблення і застосування ефективних методів їх вирішення) , соціологія праці та управління вивчає методологічні та методичні аспекти вирішення таких проблем:

Ф вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень; 0 використання різноманітної інформації в процесі управління; 0 певних методів та стилів керівництва;

0 ефективність самоврядування і виробничої демократії та ін.

7.2. Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками про працю

Вивчення закономірностей трудової діяльності людини з урахуванням того важливого місця, що займає у суспільстві праця, свідчить, що багатосторонність різних аспектів ії впливу на життя людей є предметом ряду наук як несоціологічного, так і соціологічного профілю.

Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками.з не соціологічними

науками: Економіка праці. Трудове право,Інженерна психологія, Наукова організація праці. Фізіологія праці, Психологія праці. Гігієна праці. Ергономіка, Статистика праці. Економічна психологія,Економічна теорія. Філософія праці, Історія, Антропометрія, Технічна естетика. Педагогіка праці, Медицина праці,Демографія,Охорона праці, Промислова токсикологія.

3 соціологічними науками: Соціологія трудового колективу.Економічна соціологія.Соціологія

---

професій, Соціологія організацій,Соціологія міста. Аграрна соціологія. Промислова соціологія. Соціальне планування. Соціологія освіти,Заводська соціологія,Соціологія менеджменту. Соціологія бізнесу. Соціологія особистості. Соціологія споживання. Соціологія середовища. Соціологія повсякденного життя. Соціологія зайнятості.Соціологія побуту.

Увага!

'Праця - основа функціонування та розвитку суспільства; вона"

""є фундаментом,на якому грунтуються соціальні процеси, формуються"

соціальні відносини. В процесі праці змінюється становище, формується

соціальний та професійний портрет особистості.

Економіка праці - наука, що вивчає механізми дії економічних закономірностей у галузі організації праці, ефективності її використання, відтворення та розподілу робочої сили. Вона розробляє теоретичні основи вдосконалення організації та оплати праці, методи найефективнішого і раціонального використання трудових ресурсів.

При порівнянні предметів соціології і економіки праці очевидно, що перша вивчає, наприклад, найбільш загальні мотиви праці, сукупність таких мотивів, що включають не лише матеріальні, а й інші. Водночас економіка праці вивчає трудові витрати на усіх стадіях виробничого циклу, встановлює найприйнятніші й ефективні принципи га форми оплати праці.

Трудове право визначає правовий аспект соціально-трудових та функціональних відносин між працівниками та колективами, регламентує порядок прийому на роботу, переведення та звільнення робітників і службовців, тривалість робочого часу, розміри і форми оплати праці, міри стягнень за порушення трудової дисципліни, правил охорони праці та ін. Якщо соціологія праці вивчає міри контролю, але соціального, а саме: механізмів регулювання діяльності робітників через соціальні норми та цінності, які прийняті в суспільстві, то трудове право розглядає їх через призму адміністративного контролю, який грунтується на нормах праці, закріплених у юридичних документах, законах, постановах уряду тощо.

Інженерна психологія це галузь психології, що вивчає процеси інформаційної взаємодії між людиною і різноманітними технічними засобами, причому її насамперед цікавлять проблеми ефективного проектування й експлуатації сис\см "людина-машина". Інженерна психологія тісно пов'язана з ергономікою, науковою організацією праці, технічною естетикою і докладає зусиль до проектування такої техніки і устаткування, які б враховували можливості, недоліки та особливості людини.

Увага!

Соціологія праці та управління також має відношення до

вивчення проблем взаємодії людей із засобами і предметами праці.

Однак вона вивчає соціальні проблеми і наслідки зв'язку людини і колективу з

ними в умовах науково-технічного прогресу, комплексної механізації та автоматизації трудових процесів, наприклад, ставлення людей до роботи на

конвеєрі, в екстремальних умовах праці (на висоті, вночі, на

хімічному виробництві, у зоні підвищеної радіації

Можна розглянути і предмети інших несоціологічпих наук, які вивчають пращо: ^ наукової організації праці (розробляє міри комплексного проектування оптимальних трудових процесів з урахуванням технічних, економічних, психофізіологічних, правових і соціальних критеріїв);

^ фізіології та психології праці (вивчає ті психофізіологічні зміни, які вини­кають в організмі людини під впливом певних простих чинників праці, наприклад фізичних чи нервових навантажень);

---

> санітарії та гігієни праці (вивчає й оцінює чинники, пов'язані з робочим місцем і які можуть призводити до захворювань, погіршення здоров'я, зниження трудової активності).

Всі вищенаведені науки вивчають проблеми взаємозв'язку людини з природою в процесі праці. Але є й інша складова трудової діяльності: взаємозв'язок людини з людиною, який вивчає ряд соціальних і гуманітарних дисциплін. Розглянемо ті, які належать до наук соціологічного профілю, не аналізуючи економічні, філософські, правові, педагогічні та інші галузі знання, що також торкаються проблем праці.

Маємо справу з досить невідпрацьованою проблемою розподілу предметів галузевих соціологій, тобто соціологічних теорій середнього рівня, що так чи інакше торкаються проблем праці. Ця проблема нині настільки загострена, що у виданих останніми роками у країнах,СНД (Росії, Україні, Білорусії) словниках і довідниках переплутані визначення предметів таких наук, як ^соціологія праці, ^соціологія управління, ^економічна соціологія, ^індустріальна соціологія, ^промислова соціологія, ^заводська соціологія, ^соціологія колективів та ін.

Справа не в термінології. Зазначені науки дійсно існують, певною мірою стикуються з предметом соціології праці й управління. Тому їх коротка характеристика необхідна, щоб скласти уяву про те, які проблеми розглядаються в межах ряду інших суміжних соціологічних дисциплін, де можна знайти відповідні, потрібні спеціалісту матеріали, інформацію.

•^Індустріальна соціологія - це практично та ж соціологія праці й управління, але називається так за традиціями західної соціології. Вона також вивчає соціальні проблеми праці, соціально-трудові відносини, процеси, проблеми управління ними.

•^Промислова соціологія - одна із складових частин соціології праці й управління, яка вивчає відповідні проблеми у такій специфічній сфері матеріального виробництва, як промисловійь (таким же чином соціологія села, сільського виробництва вивчає відповідні проблеми села).

Соціологія, організацій вивчає ієрархічну структуру управління виробництвом, формальну і неформальну організацію підприємства, систему влади і підпорядкування, особистісні та безособистісні чинники організації праці.

Соціологія трудового колективу вивчає широке коло питань, що відбивають закономірності сумісної трудової діяльності людей, функції, цілі та структуру трудових колективів як найважливіших економічних, соціальних і політичних осередків суспільства.

Соціологія продЬесій виділяє свій предмету сфері суспільного поділу праці, вивчаючи проблеми специфіки різноманітних професій та їх соціального змісту, престижності певних видів діяльності людей у тому чи іншому суспільстві, ціннісні орієнтації молоді.

♦ Таким чином, усі наведені та деякі інші суміжні соціологічні теорії (соціологія освіти, особистості, соціальне планування) знаходяться із соціологією праці й управління у таких стосунках, що остання практично покриває предмети окремих галузевих соціологи. Тобто, коли йдеться про соціологію праці й управління, то можна говорити, що вона досліджує найважливіші процеси, які відбуваються в промисловості і на селі, вивчає проблеми організацій та колективів, професій і освіти, особистості тощо. Водночас вона вивчає найбільш загальні з даних проблем, у їх взаємозв'язку

з іншими важливими проблемами соціології праці й управління.

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc