Файл: Підручник Соціологія.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.11.2021

Просмотров: 2472

Скачиваний: 5

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Ключові поняття та терміни

етносоціологія

ф націократія

ф функцції етносоціології

ф етнос

український народ

ф титульна нація

національність

ф етногенез

етногенез

ф нація

ф націогенез

ф соціологічна теорія нації

ф національний розвиток

ф національні інтереси

ф національна ідея

ф національне відродження

ф плем'я

етнічна група

ф державна національна

політика


План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

  1. Етносоціологія та предмет її дослідження.

  2. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот.

  3. Концептуальні схеми етносоціології і соціології нації.

  4. Національне відродження України та роль етносоціології в розбудові українського суспільства.




14.1. Етносоціологія та предмет її дослідження


Етносоціологія є порівняно молодою спеціальносоцюлогічною наукою, що виникла на межі етнографії та соціологи. Сам термін "етносоціологія'' складається з двох слів різного походження: етнос (від грец. сіЬік« - народ) і соціологія (від лат. зосіеіаз - суспільство і грец. Іоідоз - вчення). Тому буквально цей вислів означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.

* Етпосоціологію визначають як науку, що досліджує походження, суть і функції різноманітних етнічних спільнот з метою виявлення основних тенденцій їх утворення, розвитку та взаємозв 'язків з іншими етносами, а також- механізми їх входження у систему соціальних відносин. Для етносоціології етнічні і національні спільноти є складними соціальними системами, що динамічно розвиваються \ взаємозв'язку з динамікою соціальної структури суспільства, з політичними, економічними, соціокультурними процесами, які відбуваються у суспільстві. Р.тносоціологія досліджує також особливості етнічної ідентифікації людей, соціальну зумовленість національної

свідомості і міжнаціональних взаємин.

^ ~~ Уваги!

-ч^^""" Термін "етносоціологія" впроваджений у науковий обіг

-^^соціології ще у 30-х рр. Х.\ ст. Р.Турнвальдом.




Саме тоді у західній соціології починає свою роботу перша когорта етносоціологів на чолі зХ.Сетон-Уотсопом, яка акцентувала свою увагу переважно на етнічних процесах в доіндустріальшгх та примітивних суспільствах. Але зчасом виявилося, що індустріалізація та пов' язані з нею урбанізація і зростання впливу засобів масової комунікації не затушовують значення і ролі етнічності. Навпаки, вони посилюють прагнення людей до збереження етнічної самототожності. Утворення багатонаціональних держав не означає етнічного нівелювання і повної асиміляції етнічних груп, а навпаки, воші посилюють боротьбу <>за рівний доступ до соціальних і культурних благ, Оза досягнення рівноправного статусу у такому суспільстві, °=>за врахування прав національних меншин. В добу етнічного ренесансу зростаючого значення набувають гасла автономії або самоврядування аж до побудови власної незалежної держави.

Таким чином, предметом етносоціології є взаємозв'язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами та процесами етнічними, а об'єктом - особливості етнічних виявів соціального.

Предметом етносоціології є соціальні аспекти

розвитку і функціонування етнічних спільнот і груп;

^ формування їх ідентичностей, інтересів і форм самоорганізації;

^ закономірностей їх колективної поведінки;

► взаємодії етнічних груп;

► взаємозв'язку особи, включеної до цих груп, і соціального середовища.

Дослідники відзначають, що сфера етносоціологічного вивчення є надзвичайно широкою, а проблеми, які досліджуються етносоціологією, -вельми численними. Це - етнічні особливості наступних соціальних змін:

Ф динаміки розвитку основних етнічних груп як всередині тої чи іншої країни, так і в діаспорі;

Ф темпів соціальних переміщень в етнічних групах;

Ф внутрішньої і зовнішьої міграції етнічних груп і національних меншин; Ф тенденцій розвитку внутрішньосімейних стосунків;

Ф напрямків змін у використанні мови титульної нації, мов національних меншин та

мов діаспори різноманітними соціальними групами; Ф процесів взаємодії сучасної і традиційної етнічної/національної культури; Ф змінюваної ролі традицій у політичному житті і соціальній поведінці, процесах

модернізації, постіндустріальному розвитку; Ф міжкультурних взаємодій представників різних етнічних і національних груп; Ф зростаючої ролі релігії у житті суспільства взагалі та окремих його етнічних

спільнот;

Ф формування етнічної самосвідомості, авто- і гетеростереотипів, етнічних

установок і національних інтересів, вироблення національної ідеї; Ф розвитку націоналізму;

Ф виникнення та розв"язання міжетнічних конфліктів, послаблення міжетнічної напруги.





Етносоціолопя має свою внутрішню структуру і поділяється на соціологічні субдисципліни, які вивчають певні етнічні спільноти - племена, народності тощо. Серед них особливе місце займає соціологія нації.

соціальні, економічні, політичні, духовні взаємовідносини між 'націями та національними меншинами як в окремих багато­

національних державно-територіальних утвореннях, так і у феогративній державі;

процеси формування і розвитку національних спільнот і груп, зміни в їх складі, відмінності у способі життя та культурних проявах;

сфера міжнаціональних напруг і конфліктів.

Роль соціології вбачається у виявленні таких точок напруги і недопущенні міжнаціональної конфронтації; в разі ж виникнення міжнаціональних конфліктів соціологи допомагають знайти шляхи їх мирного розв'язання, полагодження міжнаціональних стосунків.

З наведеного видно, що етносоціологія і соціологія нації покликані виконувати важливі соціальні функції у суспільстві. Серед таких функцій виділимо наступні.

  1. ТєОретиКО-ШЗНавальна* Вона полягає у тому, що етносоціологІчні дослідження дозволяють ^одержати знання про розвиток етнічних/національних спільнот у сучасних умовах, ^з'ясувати їх місце і роль у суспільному розвитку, *виявити вплив соціуму на етнічні спільноти і групи тощо. Внаслідок цього модифікуються попередні уявлення, теорії і концепції щодо етнічних/національних спільнот і груп, а також твориться нове знання про ці феномени і шляхи їх гармонійного розвитку на зламі сторіч.

  2. ОпііСО 6 О-ІН формацій на, Гі суть в тому, гцо соціологами здійснюється систематичний опис і накопичення матеріалу про етнонаціональні спільноти і групи. На основі цього в подальшому Зробляться практичні висновки, Сприймаються управлінські рішення, законодавчі акти; виробляється державна національна політика. Інформація соціологів допомагає проаналізувати стан міжнаціональних стосунків і взаємин, визначити ступінь їх конфліктності, запобігти вибуху міжнаціональних конфліктів.

  3. Функція соціального планування. Соціологи надають результати своїх досліджень для *планування розвитку різноманітних сфер життєдіяльності нації та національних меншин, • сприяння планомірному розвитку титульної нації й Інших етнічних груп, •забезпечення умов для всебічної реалізації національних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Плануванню за допомогою етносоціології підлягають й етапи реалізації державної національної політики.

  4. Прогностична функція. Етносоціологія та соціологія нації здатні розробляти науково обгрунтовані прогнози про тенденції розвитку етнонаціональних спільнот І груп в майбутньому, особливо в перехідні періоди. Соціологія допомагає визначати діапазон суспільних можливостей і вірогідностей етнонаціонального розвитку з вказанням на декілька можливих варіантів такого розвитку та їх наслідків, визначити побічні ефекти, а також довготермінові перспективи.

Можна вичленувати й інші функції етносоціології та соціології нації, такі, як
критична (суть якої полягає в критичному аналізі теоретичних положень і
практики регулювання етнонаціональної політики),
світоглядна (вплив
теоретичних концепцій та етнонаціональної політики держави на формування
Н ТНОСОЦІОЛОПЯ 247




національної свідомості й культури, етнополітичш орієнтації та поведінки), інтеграційна (передбачає інтегрування знань, набутих іншими соціогуманітарними науками щодо етнонапіональних процесів) тощо. Всі вони засвідчують велику роль і значення етносоціології в житті суспільства та в забезпеченні гармонійного розвитку етнонаціональних процесів і явищ.


14.2. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот


1 алойними рядоугворюючими категоріями етносоціології та соціології нації є етнос і нація. З приводу їх суті, утворення й функціонування існують різноманітні концепції і точки зору.



Соціобіологічний підхід


соцюлогічн нй


описує етнос з еволюціино-генетичних позицій як природню форму існування людини, як живий організм з певними віхами розвитку (народження, розквіт, занепад). Етнос як жива система працює на біохімічній енергії, поглинаючи її з довкілля. Надлишок енергії приводить до активізації етнічної сисісми. а дефіцит - до згасання її життєвих функцій і розпаду. В останньому

випадку етнічна система переходить до старечого живопння, поки не згине зовсім. Втім, руйнація тої чи іншої етнічної системи не означає її цілковитого знищення. Часто настає лише період розриву зв'язків між її компонентами і подальше їх входження до нової етнічної сигеми. Найбільш відомим представником такого підходу був російський вчений Л.ГуміяьОв.

ЕвОЛЮЦІІІІІО-ІСПІоричіШІІ підхід - пов язує етнос не з біологічними аспектами існування, а з певними стадіями розвитку суспільства. Згідно з ним кожній такій стадії суспільного розвитку відповідає окрема стадія розвитку етнічності. Можна виділюй такі стадії етнічності, як •плем'я, •народність, «нація. Існування етносів у формі племені вважається особливістю первісних (архаїчних) суспільств.

Плем'я - найбільш стародавня етнічна спільнота, життя і діяльність якої була засновано на родинних і соціальних зв'язках. Кожне плем'я мало ознаки етнічної спільності: вони різнились одне від одного своїм * походженням. ♦ мовою.

сформованими традиціями і ♦ звичаями, ♦поведінкою і * духовною культурою.

У кожного племені формувалася своя етнічна самосвідомість. Ця спільнота мала (етнонім) назву. Племена - це форма організації первісно-общинного' ладу, який в різні історичні епохи існував на різних континентах планети. Існують вони і зараз в деяких частинах азіатського, американського, африканського та австралійського континентів.

З переходом до цивілізації. при якій розпались племена і на перший план вийшли не родові, а соціальні зв'язки між людьми, плем'я поступилось місцем іншому типу етнічної спільності - народу. На відміну від племені народи досягай в епоху цивілізації незрівняно більшої соціально-етнічної консо.тізації і більш високого розвитку своєї ♦ мови.

матеріальної і ♦духовної культури. Саме в цей період почали формуватися національні характери багатьох народів, що зенайшло свій вираз в їх національній свідомості і самосвідомості.

Формування й існування народності пов'язується з суспільствами докапіталістичної стадії розвитку (рабовласництвом і феодалізмом). Нація в цьому ланцюгу виникає на


еолюцшно-

історичний


Теоретичні \ ' .


підходи до визначений суті

етносів


інструментальним
конструктнсісьтский
1
психологічний




індустріальній фазі розвитку соціуму, в період становлення капіталізму; саме тому нація розі іядається як вища (для сучасності) форма існування етносу.Історико-стадіальна типологія етнічних спільнот розвивалася в працях іншою російського дослідника Ю.Бромлея.

  • Інструментальний Підхід. Згідно з цим підходом потреба збереження етнонаціональних спільнот зумовлена практикою сьогодення, а саме: розгортанням процесів інтеграції, асиміляції, нищення етнічної ідентичності, а відтак виступає противагою цим процесам. Такий підхід міститься в працях американського вченого Дж.Девіса.

  • Конструктивістський підхід. Він полягає у твердженні, що етносів і націй насправді не існує, що це - зконструйовані інтелектуальною елітою чи вченими поняття. Представники цього підходу (зарубіжні вчені Ф.Геккманн, Е.Гел.чнер) вважають, що етнічна спільнота - це об'єднання людей, яке цілеспрямовано формується довкола певного ключового символу. Це може бути мова, міф про спільне походження, спільна історична пам'ять тощо. За сприятливих умов етноінтегруюча діяльність інтелектуальної еліти приводить до створення національної держави.

  • Психологічний Підхід. Ного суть полягає у визнанні провідної ролі психічних чинників у формуванні і функціонуванні етнічних спільнот. Поштовх до появи такого роду концепцій дає наприкінці XIX ст. французький вчений Е.Ренан. Вся його увага концентрується на моменті волі, бажанні належати до певної етнічної спільноти, становити одну колективну цілісність (наприклад, націю). Тому нація - спільнота, згуртована волею і бажанням людей належати до неї. Це окремий суб'єкт історії з власним життям, волездатністто та власною долею. Це логічно веде до висновку, що в сучасну добу люди можуть самі обирати ту етнічну/національну групу, до якої вони прагнуть належати. Як прояв такого підходу часто наводять слова Рснана: нація - це щоденний плебісцит.

Рядоутгюрюючою категорією соціології нації виступає такий складний феномен, як нація. З приводу суті нації точаться наукові дискусії і виникають різноманітні концепції. Вагомий внесок у розвиток соціологічних концепцій нації зробили українські вчені, особливо у період між Першою і Другою світовими війнами. Переважна більшість з них працювала в еміграції, оскільки в радянській Україні будь-які спроби дослідження національної проблематики мусили здійснюватися лише в межах марксизму-ленінізму. У середовищі ж українських соціологів в еміграції були розповсюджеш і предстаалені майже всі відомі з західної науки концепції нації та націогенезу. Поразка у національно-визвольній боротьбі 1917-1920 рр. зумовила концентрацію наукових інтересівукраїнськітх доатідшпов на першочергових за вагою для у країнців питаннях: Що таке нація? Що таке українська нація, в чому полягає специфіка її творення? Чому у крайщі зазнали невдачі у боротьбі за ичасну державу? Що слід зробити, аби сконсоліду ватиу країнців і досягнути основної мети - побудови незалежної держави?

Формування націй, яке почалося з розкладу родоплемінного стану, завершилося з розвитком машинного виробництва і капіталістичного ринку, який зв'язував всі райони і області тієї чи іншої країни в єдиний економічний організм.

В.Лавриненко

Серед великого багатоманіття означень нації та її суті виділимо лише три групи концепцій.