ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 2473
Скачиваний: 5
І.Об'єктивістська
(або атомістична) концепція. їі
зміст полягає в розумінні нації як
суми, як збірної назви для певної
кількості людських одиниць-атомів, що
відрізняються від інших спільними,
притаманними їй прикметами чи ознаками.
Серед даних ознак звичайно виступають
Фмова,
^-культура, ^територія, Шісторичні
традиції, ^економічне життя тощо.
До цієї ірупи поглядів належать концепції
одного фактору або ж баїтітофакторності.
^^^^■""^ Увага!
^^^-^"^
Прикладом однофакторної концепції
можна вважати"^^^^
ЬБагатофакторні
концепції нації
в якості основних прикмет нації визнають
сукупність різних ознак чи їх різноманітну
комбінацію. В концепціях такого гагу
нку жодна з ознак чи прикмет не відіграє
доміну юної чи визначальної ролі.
В
середовищі українських соціологів в
еміграції найбільшого розповсюдження
дістали власне концепції багатофакторності.
Так, засновник Українського інституту
громадознавства у Празі М.Шаповал
аналізує
процеси етногенезу та націогенезу і
стверджує, що проміжними ступенями
розвитку етносу були Фплем'я,
^народність і
Шниція.
Плем"я
характеризується чинниками мови,
релігії і раси. Народність є верства
мовно-територіальна.
Нація
є складним соціальним скупченням, що
характеризується чинниками мови,
території та держави.
А/.
Шаповал
Об'
єктивні ознаки нації вигворюють складні
комбінації, що розвиваються в
історично-просторових формах, коли
одна з них змінює іншу.
2.
Суб'єктивістська концепція нації
розглядає останню як єдність,
самоусвідомлювану людьми. Серед багатьох
прихильників цієї концепції можна
назвати українських соціологів в
еміграції В.Старосольського
та
О.-І.Бочковського.
Нація
є спільнотою, основою якої є ірраціональна
стихійна воля. Вона твориться інстинктом,
психічною прихильністю та настроями
членів гурту, що утримує її як зв'язану
внутрішню цілістність.
В.Старосольський
*
Отже, основна сутнісна характеристика
нації - це національна свідомість, воля
і бажання належати до певної спільноти.
Джерелом творення національної спільноти
та тією силою, якою вона існує, виступає
стремління до політичної самодіяльності
і самостійності, боротьба за суверенність
і створення власної незалежної держави.
Основний
мотив концепції О.-І.Бочковського
збігається з положеннями В.Старосольського
про визначальну роль психічного чинника
- національної свідомості, який об'єднує
і перетворює первісний народ у новітню
націю. У
■^^^марксистське
вчення про націю, де з чотирьох її ознак
чільне і визначальне^^^>-
^""■"■■■■■«^місце
відіграє ознака спільності економічного
життя. -""""^
зв'язку
з цим він розрізняє етногенез
(тобто
процес творення європейських народів
з УШ по ХУШ ст.) та націогенез
(тобто
процес творення націй, розпочатий з
часу Французької революції 1789 р).
Націогенез завершується утворенням
новітньої нації, яку Бочковський розуміє
як окрему суспільно-культурну особовість,
індивідуальність, посталу шляхом
масового усвідомлення себе як самості.
Ним особливо підносяться національна
свідомість і воля як. вирішальні сутнісні
ознаки нації. Завершується праця
Бочковського міркуваннями про відносини
між нацією і державою.
Розвиток
нації історично і неминуче приводить
до утворення власної держави, <• ікщо
нація ще не в стані створити її, то
держава може й має виплекати зі свогс
інонаціонального населення одну націю.
О.Бочковськиі
3.Синтезовані
концепції нації характеризуються
пошуками якогось проміжного підходу
до нації, її нового, синтетичного
поняття, яке включає комбінацію елементів
суб'єктивістської та об'єктивістської
концепцій. Таку спробу здійснює професор
Колумбійського університету (США),
українець за походженням О.Мотиль.
Націю
сьогодні можна розуміти як сукупність
людей, об'єднаних певною системок
Як
бачимо, тут міститься спроба поєднати
певні об"єктивні характеристики
нації (насамперед систему культурних
вартостей і символів) з суб'єктивним
прагненням належати до цієї спільноти.
Такий підхід можна вважати найбільш
поширеним у сучасній соціологічній
думці - як західній, так і українській.
Незважаючи
на існування різноманітних підходів
і концепцій етносу і нації, уявляється
можливим дати їх сучасні соціологічні
тлумачення.
ФЕтнос
-
це специфічна природно-соціальна і
антропологічна стала спільнота людей,
яка виникає і розвивається на основі
єдності природпо-ландшафтних умов,
кровної спорідненості, мови, особливостей
зовнішнього вигляду, спільної культури
і релігії, яка володіє самоусвідомленням
себе як соціальної солідарності і
відмежуванням себе від інших спільнот.
ШНація
ж
- це поліетнічна соціальна спільнота
людей, що історично склалася, яка виникіа
і розвивається на основі спільності
їх території, економічних зв язків,
особливостей національної самосвідомості,
психічного складу, єдиної уніфікованої
мови в її літературній формі, поліфонічної
культурі з своєю системою цінностей і
символів, державно-правового регулювання
усіх сфер життєдіяльності.
:имволів
і знаків, які ними поділяються і
відрізняють одну національну спільноту
віг
ншої і які свідомі цього. До таких
символів і знаків належать спільні
способи і знакт
сомунікації, мова,
спосіб мислення, поведінки, міфологія,
символічні вартості тощо.
О.Мотилі
Якщо
етнос є спільнотою, утвореною на
культурно-історичігих та духовно-регулятивних
засадах, то нація є утворенням
політико-правовим і соціально-економічним.
Єднає їх те, що нація є вищою формою
існування етносу. Раса вказує на рідство
за кров ю, а нації можуть (|х>р.\гуватися
в процесі сумісного життя і "змішування"
представників різних рас. Саме дана
обставина характеризує нації всіх
країн. По суті, немає нації, всі
представники якої відаосилися б тільки
до однієї раси.
спільність
похооження спільність мови
^
спільність території
► спільність
економічного життя
спільність
інтересів людей, які Оо неї входять
Увага!
Поняття
національність
позначає
етнічні ознаки не тільки"
цілих
націй, які компактно проживають на
певних територіях, але й всіх її
представників,
де б вони не проживали, в тому числі на
території інших
народів
і держав
14.3.
Концептуальні схеми етносоціології
і соціології нації
Відповідно
до розглянутих підходів до розуміння
нації існують і основні концептуальні
схеми її розвитку, або патогенезу,
тісно пов'язані з соціальною практикою.
В
межах об'єктивістського
напрямку прибічники
однофакторноетт перебільшують роль
і значення одного чинника, зазвичай
економічного. Це приводить до тверджень,
що в сучасну добу економічне життя має
тенденцію до інтеграції та створення
світової економічної системи, де
національні явища поволі втрачають
своє значення і нація поступово
відмирає. Прикладом такого роду процесів
часто слуїують глобалізація, створення
Європейської Спільноти з руйнацією
кордонів, об'єднанням економічного і
політичного життя, запровадженням
єдиної валюти тощо.
На
думку вчених, які визнавали однаково
важливу роль декількох факторів у
національному розвитку, з часом
переважна більшість об'єктивних ознак
нації втрачає своє значення і у своєму
розвитку людство прийде до якихось
безнаціональних форм об єднання. Як
бачимо, в кінцевому підсумку прихильники
«диофакторності і багатофакгориості
приходять до майже тотожних висновків
госовно занепаду національних
характеристик і поступового відмирання
нації. Помірковаїгу позицію у поглядах
на патогенез займав український
соціолог Чаповап.
Не
заперечуючи інгеїраційних тенденцій
у сучасному світі, він ін
подальшу
можливість у творення в майбутньому
''громади
національних ід",
в
якій би органічно поєднувалися
інтернаціональні та національні
РОЗДІЛ
14.
чинники
у рівній мірі. Нація тоді не має
спрямування до зникнення, а шукає
можливостей до співпраці і рівноправних
стосунків між національними державами.
Погляди
представників суб'єктивістського
напрямку щодо
розвитку і
Культурна
нація мусить переотупкти межі тільки
культурним устремлінь, гноби стати
■повною" нацією. Домагання нацією
держави є сутнісним критерії м нації
В.Стирусольськиіі
По-друге,
створення
національної держави не є тією висхідною
точкою,
Насправді
людство знає соціальну інтеграцію і
диференціацію - два рухи, які відбуваються
рівнобіжно в людському розвитку. Вони
не виключають, а доповнюють один одного.
Звідси будь-яке штучне національне і
культурне винищення у майбутньому
неможливе.
(?,-І,Бочковсьшї
Бочковський
передбачає консолідацію людства через
об'єднання і вільний розвиток націй.
Він прогнозує появу нової політичної
системи - націократії,
в
якій вільний розвиток націй-держав
створить гармонійне єднання всіх
народів і
де
не буде жодних національних утисків і
несправедливостей.
Вживаючи слова Старосольського, у
минулому, сучасності і
в
майбутньому знаходить прояв "величава
ритміка історії", в
якій національний чинник може часом
послаблюватися, але згодом знову
набирати сили. Тому нація для українських
соціологів не є засудженою на загибель
формою суспільства. Вона ще далеко не
вичерпала усіх своїх внутрішніх ресурсів
розвитку.
Синтезований
чи символічний підхід до
націогенезу наголошує на тому, що
національний розвиток відбувається з
використанням як традиційних символів
і знакових мереж, так і
виробництвом
нових. У такий спосіб нація створює
стимули до спільного життя своїх
представників, адаптуючись до нових,
змінених обставин. Особливу роль у
співжитті членів нації нині відіграють
різного роду політичні події, які
набувають значення символічної вартості.
В якості такої події для консолідації
нової української нації, наприклад,
виступає грудневий (1991 р.) референдум
з питання про незалежність. На думку
О.Мотиля,
він,
і
особливо
Акт
про незалежність України, вже
став складовою частиною семіотично-символічної
мережі тих людей в Україні (незалежно
від їх походження та національності),
яку вони вважають своєю. Подібні приклади
свідчать про
творення
нової української нації у значенні
держави і громадянства.
Етнічна
група - це та низка культурних ознак,
які відрізняють одну групу від іншої
Головні визначальні ознаки етнічної
групи - це мова, історія або походження,
релігія, а також манера вбиратися та
прикрашати себе. Етнічні ознаки повністю
засвоюються в процесі культурного
навчання, хоча іноді їх вважають
"приргодними".
Е.Гіденс
майбутнього
націй є більш послідовними. По-перше,
націогенез
передбачає
проходження нацією певних
етапів
розвитку
і переходу від культурницької
фази
свою існування до державницької.
від якої починається занепад
нації чи її розчинення серед інших
етнічних
організмів.
Увага! \^
Нині
серед соціологів, політиків, державних
їх.
громадських
діячів домінує ідея української нації
як\ тасамперед соціально-політичної
спільноти, члени якої пов'язанРЧ.
./єдиною територією, спільними економічними
і політичними інтересами іх. усвідомлюють
себе громадянами України незалежно
від їх етнічної та релігійної
приналежності, мови спілкування тощо.
Те, що їх єднає, сьогодні є більш вагомим,
ніж те, що їх розмежовувало в минулому:
це - ідея побудови власної ./^ незалежної
держави особливої соціальної спільноти
- Українського народу. Таке положення
закріплене у Конституції
України,
Таким
чином, соціологія займається аналізом
суспільства як органічної соціальної
системи, утвореної з спільнот, до яких
належить і нація. Нація,
в
свою чергу, виступає великою етносоціальною
спільнотою, члени якої свідомі своїх
спільних політичних, культурних,
господарських та інших інтересів.
*
Національні інтереси - це вибіркована
скерованість нації на збереження своєї
самобутньої життєдіяльності та її
розвиток в усіх сферах суспільного
життя у гармонії із загальнолюдськими
вартостями та ідеалами.
Свій
концептуальний вираз національні
інтереси знаходять в національній
ідеї, зміст якої зумовлений історичними
епохами у житті нації та їх істотними
соціальними характеристиками. Щодо
суті національної ідеї, то в ній
відображення й осмислення реального
стану національного розвитку доведене
до обгрунтування основної мети -
досягнення національної незалежності
і здобуття держави. Національні інтереси
і національна ідея виступають збудником
волі до практичних дій, особливо в часи
національного відродження. Суть
національного
відродження полягає
в усвідомленням нацією себе як активного
дійового суб'єкта історї та сучасного
світу.
14.4.
Національне відродження України та
роль етносоціології в розбудові
українського суспільства
Кожний
народ має душевний устрій такий же
усталенний. які його анатомічні
здібності. З
цього
"душевного устрою" виникають
почуття, його думки, вірування, мистецтво,
а також різного роду установи, які
регулюють його суспільне життя.
Г.Лебон
Проблема
національного відродження виступає
однією з центральних в етносоціології
включно з соціологією нації. Це зумовлено
тим, що нині український
народ, будуючи
свою державу, відроджує досвід мшгулого
з метою перетворення національного
організму в масово свідому націю. Цей
процес здійснюється ступенево. Професор
Празького університету М.Грох
вважає,
що він для низки центрально- і
східноєвропейських країн (до яких
належить й Україна)
пкгія
лпгтьгч
у
тричттрчттгу
мотеїть
оенпшті
фл-іч
якої
г
нпступнтгмн _
