виявляється тісний зв'язок і взаємодія цих наук і соціології (передусім, безпосередньо зі спеціальними і галузевими соціологічними теоріями).

Конкретно-соціологічне дослідження має ряд етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності.

Етапи кч) і ік-ре шо-со і ііо. і оі і • н і огодослі,тжепня

1. Розробка програми і робочого плану. Визначення предмета і завдань дослідження, робочої гіпотези, методів дослідження, виконавців і строків.

2. Підготовка до збору інформації. Розробка документів програмового збору інформації, пілотажне дослідження.

3. Збір інформації. Спостереження, опитування, експеримент, вивчення документів

4. Обробка інформації. Перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання таблиць тощо.

5. Оцінка результатів. Інтерпретація даних, формулювання висновків, оформлення звіту про дослідження, розробка пропозицій.

6. Реалізація результатів дослідження.

Розрізняють такі основні види конкретно-соціологічного дослідження: •=>за метою їх проведення - ♦теоретичні й * емпіричні;

Оза частотою проведення - * разове, * повторні (останнє може бути когортним,

панельним і мошторіїнговим); •^■заглибиною вивчення проблеми - ^розвідувальні, *описові, * аналітичні; •=>за способом забезпечення репрезентативності - *суцільне, * локальне,

♦ вибіркове;

•=>за масштабом проведення - * міжнародне, * загальнонаціональне, ♦регіональне, *галузеве.

*Вид конкретно-соціологічного дослідження визначається характером Ц поставлених мети її завдань, глибиною аналізу соціального процесу і т.д.

За умов суцільного дослідженім об'єктом є вся сукупність респондентів, яка належить до якоїсь спільноти або групи. Найкрупніша з таких спільнот - населення країни. Але є і більш дрібні, наприклад: персонал підприємства, мешканці невеликого міста, села тощо. Різновидом суцільного дослідження є перепис населення. До речі останій перепис в Україні проводився у грудні 2001 р.

Монографічним є дослідження, спрямоване на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який є представником цілого класу подібних об'єктів. При вибірковому дослідженні описується лише репрезентативна група.

* Теоретичні дослідження спрямовані на глибоке узагальнення зібраного фактичного матеріалу та отримання на цій основі нового знання про об'єкт пізнання. * Емпіричні дослідження спрямовані на розв'язання конкретної соціальної проблеми:.

*Розвідувальне (або пілотажне, зондажне) дослідження - найпростіший вид
соціологічного аналізу. Йде випробування інструментарію, тобто методичних
документів: анкети, бланк-інтерв'ю, опитувального листа, карток спостережеїшя.
карток вивчення документів та ін. І Іроірамата інструментарій такого дослідження
260 РОЗДІЛ 14.

---

спрощен. Сукугаюсті, що обстежуються, невеликі: від 20 до 80-100 чоловік.

Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення про­блеми. Уточнюються мета, гіпотези, завдання, питання, їх формулювання. Проводити таке дослідженім особливо потрібно у тих випадках, коли проблема вивчена недостатньо або ж взагалі постає вперше. Розвідувальне дослідження дає змогу отримати оперативну соціологічну інформацію.

♦Найвагомішим видом соціологічного дослідження є аналітичне дослі­дження. Воно не лише описує елементи явища або процеса, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі. Пошук причинно-наслідко-вих зв'язків - головне призначення цього дослідження. Якщо в описовому дослі­дженні встановлюється зв'язок між характеристиками явища, що вивчається, то в аналітичному з'ясовується, чи має цей зв'язок причинний характер і що є основною причиною, яка визначає те або інше соціальне явище. В аналітичному дослідженні вивчається сукупність багатьох чинників, що обумовлюють те або інше явище. Зазвичай їх класифікують як основні і неосновні, постійні і тимча­сові, контрольовані і не контрольовані і т. д.

Аналітичне дослідження неможливе без детально розробленої програми і відпрацьованого інструментарію. Воно переважно завершує розвідувальне Й опи­сове дослідження, в ході яких збирають відомості, які дають попереднє уявлення про певні елементи соціального явища або процесу. Аналітичне дослідження найчастіше має комплексний характер. За методами, які використовують, це дослідження багатше, різноманітніше, ніж розвідувальне й описове дослідження.

^Описове дослідження - більш складний вид соціологічного аналізу. З його допомогою отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається До описового дослідження відносяться у тому випадку, якщо об'єкт аналізу - відносно велика сукупність, яка відрізняється різними характерне гиками, наприклад, трудовий колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій, статі, віку, стажу праці і т. д. Виділення в структурі об'єкта вивчення відносно однорідних груп (наприклад, за рівнем осв­іти, віку, професій) дає змогу оцінити, порівняти характеристики, що цікавлять дослідника, виявити наявність або відсутність зв'язків між ними. В описовому дослідженні може бути застосовано один або декілька методів збору емпіричних даних. Поєднання методів підвищує достовірність інформації, дає змоіу зробити більш глибокі висновки і обгрунтовані рекомендації.

Для визначення видів КСД використовуються й інші критерії, пов'язані з формою і характером проведення дослідження Залежно від того у статиці чи в динаміці вивчається соціальне явище, виділяють два види соціологічного дослідження: разове і повторне.

* Разове дослідження дає інформацію про стан об' єкта аналізу, про кількісні характеристики якогось явища або процеса в момент його вивчення. Таку інформа-Цію називають статичною, оскільки віддзеркалює нібито моментальний "зріз'

---

характеристик об'єкта і не дає відповіді на гопання про тенденції його зміну часі.

* Повторне дослідження - це дослідження одного й того ж або різних кон­тингентів, які проводять декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах.

Розділяють когортні, панельні ілонгітюдні повторні дослідження.

Об'єктом когортного дослідження є певна вікова група (когорта), яка залишається постійною в часі повторних досліджень.

За умов панельного дослідження обстежуються одні й ті ж люди через одна­кові часові інтервали (через певну кількість років, за умов здійснення якогось соціального заходу тощо).

Лонгітюдним називають дослідження, момент повторення якого визначаєть­ся з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Новою і перспективною формою організації соціальної інформації є Асоціальний моніторинг - цілісна система, яка дає змогу фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються у конкретному пункті, регіоні, країні в цілому. Збір даних у формі моніторингу передбачає наявність теоретичної бази і технічних засобів його здійснення.

Теоретичною базою моніторингу слугує програма збору інформації, роз­робка форм представлення і збереження цієї інформації, технічною - розгалу­жена мережа каналів зв'язку, яка охоплює всі об'єкти спостереження, головний обчислювальний центр та інші (обласні, районні, міські) обчислювальні ценгри.

Як правило, в системі моніторингу виділяють дві підсистеми: соціологічний і статистичний моніторинг. Соціологічний моніторинг є цілісною системою визначення змін у суспільстві на підставі аналізу масових уявлень про них. Для цього проводяться щомісячні і щоквартальні експрес-опитування з найбільш акту-альштх проблем. Статистичний моніторинг- це система одержання кількісних характеристик - статистичних показників і коефіцієнтів про різні сфери суспільного життя. Йдеться про збір показників соціальної, моральної і економічної статистики, необхідної для ефективного аналізу' явищ в економічній, соціальній, політичній та інших сферах.

ОСНОВНІ риси соціального МОНІТОрИНГу: охоплення найбільш значних соціальних явищ в суспільстві; наявність певного постійного складу показників та індикаторів (соціологічних і статистичних); наявність тимчасових показників, які доповнюють основну систему і які змінюються залежно від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу; передача даних каналами зв 'язку на центральний обчислювальний центр. їх обробка і збереження; проведення моніторингу з єдиного організаційного центру.організація доступу споживачів до наявної інформації.

ОСНОВНІ Правила Проведення СОЦІаЛЬНОГО МОНІТОрИНГу: проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на одних і тих же територіях або адміністративних одиницях; узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних

дпниг-пгіііпипиітнігті, тіггіднпг фпрм гічя пдер-цгпиня донну • а ідпрпцтятіну критеріїв

---

кореляції соціологічних і статистичних даних;наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації.

Зазначимо, що в Україні з 1996 р. центром "Соціальний моніторинг" при Ук­раїнському інституті сощальних досліджень видається інформаційний бюлетень, в якому публікують дані моніторингу громадської думки.

Мотторинг громадської думки торкається сощально-політичшгх орієнтацій насе­лення, його сташіення до різних суспільно-політіяних інституцій, рівня життя та соціального самопочуття громадян України, їхньої думки щодо різних соціальних проблем та окремих подій суспільного життя, електоральної поведінки, рівня соціальної напруга та виміру конфліктного потенціалу населення Україгаї тощо. Матеріали інформаційного бюлетеня готують за підсумками щомісячного масового репрезентативного опитування населення України, яке проводять у дванадцяти регіонах, або вусіх областях, м. Києві та АР Крим. Загальна іштькість огштаїшх складає від 1800 до 3000 респондентів. Інформація подається у вшля ді графіків і таблиць, які супроводжуються коментарем на підставі аналізу розбіжностей за статтю, віковими групами, рівнем освіти та регіональним розподілом населення. Деякі з видань були присвячені, наприклад, проблемам дитинства, жінок, молоді. Матеріали, вміщені в інформаційному бюлетені, широко використовують працівники державних струк­тур, громадських оргашзацій, політичні лідери, нау ювіц-суспшьс'гвознавці, журналісти різних засобів масової інформації, широкий загал.

15.2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка

Програма конкретно-соціологічного дослідження

В практиці КСД надається особливо важлива увага складанню програми досліджень. Саме з неї, а не із складання питальника (анкети) починається підготовка соціологічного дослідження.

*Під програмою КСД розуміють документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та оброб­ки соціологічної інформації. У програмі КСД реалізується зв язок між: У соціологічними методами;

У загальносоціологічною теорією та соціальними фактами, гцо вивчаються;

• суб'єктом та об'єктом соціологічного пізнання;

• структурними елементами, що складають програму;

У досліднигіькими групами та окремими виконавг^ями, гцо взаємодіють у процесі вивчення об єкту;

•*> дослідниками та практичними працівниками, гцо відпраг/ьовують рекомендагцї согііологів.

---

у/ Увага! X.

уг Розробка програми - обов'язкова умова соціоло- X. уУ гічного дослідження. У ній відображена структурна Х^ уУ організація соціологічних знань га навичок, необхідних для х,. уУ проведення дослідження, закладається механізм отримання теоретичних у? висновків дослідження та розробки практичних рекомендацій. Якщо соціолог. X. приступаючи до польового дослідження, має готову програму, то і йото дії, і контроль за цими діями будуть логічними, послідовними. Програма X. соціологічного дослідження створює можливість оптимального уУ N. зв'язку соціолога, як суб'єкта пізнання, з людьми, яких він уУ вивчає, та має значення при аналізі та корегуванні їх уУ

X. ДІЙ.

Програма КСД складається з двох частин (розділів): методологічної та процедур­ної. Методологічна частина починається з опису проблемної ситуації, де відби­вається важливе завдання складання програми - визначення об'єкта та предмета дослідження. Потім формуііюються цілі та завдання дослідження. Не зважаючи на ілюзію суб'єктивності, мета завжди є об'єктивною, тобто тісно пов'язаною з суспільною практикою, та виражає потреби людей. Розробка системи основних та неосновних завдань забезпечує комішексігий характер дослідження, чергування його теоретичних та практичних аспектів. Постановка завдань надає систематичності всьому дослідженню, дисципліну є дослідницький колектив. З метою використання єдиного понятійного апарату в ітроірамі визначаються основні поняття, їх емпірична інтерпретація та операціонилізація, тобто відбувається їх теоретичне уточнення, знаходження їх аналогіву соціальній дійсності (емпіричних індикаторів) та засобів заміру чи фіксації індикаторів (індексів). Цей етап дослідження неможливий без попереднього визначення та системного аналізу об'єкта. Важливе місце в розробці програми дослідження займає формулювання гіпотез, які конкретизують ціль дослідження та є його головним методологічним інструментом. Окрім формулю­вання гіпотез, програма включає вказівку способів їх підтвердження та перевірки. Зупинимось детально на окремих структурних елементах нього розділу.

Ф Проблема і проблемна ситуація. Ці поняття не є тотожними, хоча й тісно пов'язані між собою. Іноді проблема є ширшою за проблемну ситуацію, а може бути й так, що проблемна ситуація включає декілька проблем. Проблемна ситуація може розглядатися в межах однієї проблеми, але може бути вужчою або ширшою за неї. Якщо проблема - це якесь нерозв'язане завдання, то проблемна ситуація - це квінтесенція проблеми (однієї чи декількох), протиріччя, яке підлягає емпіричному дослідженню. Розрізняють проблеми соціальні і наукові.

♦ Соціальна проблема - життєве суспільне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій на його усунення. Наукова проблема - це стан "знання про незнання ", коли фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів і засобів здійснення цих дій. Постановка наукової проблеми - це завжди вихід за межі вивченого у сферу недослідженого. Соціальні проблеми мають різні масштаби: У проблеми невеликих соціальних груп (навчальних, професійних колективів);

> проблеми локальних територій (на рівні мікрорайону або невеликого поселення);

^ проблеми, що торкаються інтересів великих соціальних груп (наприклад, професійних, конфесійних, етнічних, вікових);

► проблеми соціальних інститутів (сім "і, освіти, армії, релігії і т. д.);

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc