ONDR-konsp.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлена: 30.12.2021

Просмотров: 1898

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Лекція 1. Актуальність, мета і задачі дисципліни

Особливості наукової роботи

МАТЕРІАЛИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття №1.

Організація навчальної та науково-дослідної роботи студентів

1.1. Як слухати й записувати лекції

1.2. Як готуватися й відповідати на іспиті

Повторення - мати навчання, але смертельний ворог творчості.

Леонід Мартинов

Учені настільки пішли з головою кожний у своє, що не бачать жодного явища в цілому, включаючи власні дослідження. (Принцип повноти картини) Всі великі відкриття робляться помилково.

(Закон Янга)

1.3. Оформлення звіту з НДР, курсового або дипломного проекту

Всі прожекти зело справні бути повинні, щоб казну зряшно не розоряти й Батьківщині збитку не чинити! А хто стане прожекти аби як ляпати – позбавлю чину й батогом бити велю!

Петро I

1.4. Формування теорії НДР

1.5. Планування НДР

1.6. Технологія наукової роботи

Час розтяжний. Він залежить від того, якого роду вмістом Ви наповнюєте його

С. Маршак

Працездатність мозку

1.7. Пошук літератури й бібліографія

1.9. Пошук професійної інформації в Інтернеті

1.10. Літературна робота науковця

1.11. Як готовити доповідь, статтю й виступати на науковій конференції

1.12. Інші форми представлення результатів наукового дослідження

Монографія

1.13. Деякі рекомендації старшокурсникам

ЛІТЕРАТУРА

Якщо десь у середині лекції Ви раптом починаєте заглядати за горобцями за вікном або розглядати гарних дівчат (їх у нас чомусь більше, ніж у Сорбоні), то це означає, що у Вас "криза уваги". Досвідчені викладачі враховують цей закон при побудові своїх лекцій, непомітно дають студентам короткі перепочинки з повторним роз'ясненням уже викладеного матеріалу (надлишкова інформація підвищує зрозумілість і дозволяє не втратити нитку міркувань), анекдотом з життя великих учених, професійно повчальним епізодом з особистої біографії, і т.д. Втративши нитку лекції, не соромтеся перервати викладача питанням або проханням: "Вибачите, я перестав Вас розуміти. Будь ласка, пояснить ще раз". І лектор, і товариші будуть тільки вдячні Вам за цей подвиг. Але подвиги не повинні ставати нормою. Якщо лектор молодий, недосвідчений, і не читав цього посібника, роз'ясните йому закон "криз уваги" (після лекції).

Головна різниця між Вами й лектором - у запасі знань і життєвого досвіду. Ніколи не вважайте себе розумово неповноцінним: Ви можете бути розумнішими й талановитішими за свого лектора й Учителя. Недарма говориться: "Учитель, виховуй учня, щоб було в кого потім учитися". Прагнення до знань - справа свята. І якщо Ваша допитливість і скрупульозність раптом зустрінуть із боку лектора не радість і задоволення, а зневагу, Ваша цілеспрямованість швидко вилікує його від цієї недуги. "Ті, у кого ми вчимося, правильно називаються нашими вчителями, але не всякий, хто нас учить, заслуговує цього імені" (В.Ґете).

Записати лекцію - дуже непросто. Даремно (і не треба) писати всі підряд, навіть якщо Ви володієте стенографією. Можна, звичайно, скористатися диктофоном (краще покласти його прямо на кафедру або стіл викладача). Це завжди корисно, іноді просто необхідно (наприклад, якщо Ви виручаєте відсутнього на лекції захворілого товариша), але конспекту не замінить. Тому застосовуйте систему умовних позначок і скорочень (абревіатур). Не поспішайте слідом за лектором, а намагайтеся фіксувати відразу значеннєві блоки. Не соромтеся прямо запитати: "Як краще сформулювати для запису те, що Ви зараз сказали?".

Однак й не перегинайте палицю, проявляючи на лекції надмірну активність. Звичайно, для викладача є втішним Ваш інтерес до розглядуваного матеріалу, але це не означає, що лектора потрібно «засипати запитаннями». Останні, якщо вони для Вас дійсно важливі, мають бути розумними і чітко сформульованими, для того щоб людина одразу зрозуміла про що йдеться.

Записи лекцій (так само, як і конспекти досліджуваних книг або статей) треба робити тільки на одній стороні аркуша, що дасть можливість доповнювати написане з інших джерел та власними думками.

Основи науки треба засвоїти так, щоб уже ніяким гіпнозом їх не можна було з Вас витравити. У кожній галузі науки є розділи, які фахівець має право забути хіба тільки в труні.


1.2. Як готуватися й відповідати на іспиті

Повторення - мати навчання, але смертельний ворог творчості.

Леонід Мартинов

Учені настільки пішли з головою кожний у своє, що не бачать жодного явища в цілому, включаючи власні дослідження. (Принцип повноти картини) Всі великі відкриття робляться помилково.

(Закон Янга)

Головна підмога у підготовці до іспиту - Ваш конспект лекцій. Заздалегідь підберіть у бібліотеці потрібні і придатні підручники. Якщо якийсь розділ або питання Ви не можете зрозуміти за одним підручником, не падайте духом і ніколи не вважайте себе дурнем. Просто візьміть підручник іншого автора. - "Важких наук немає, є тільки важкі неперетравлювані викладення", - говорив О. І. Герцен.

Не нехтуйте підручниками для технікумів. Як правило, їх пишуть дуже гарні фахівці, які в змозі пояснити, куди запрягається кінь, не прибігаючи до складної математики. Зверніться спочатку до цих підручників, якщо Ви слабко орієнтуєтеся в якомусь питанні. Потім знову беріть вузівські підручники, консультуйтеся у свого викладача. Але підручники - це вчорашній день науки, вони швидко старіють, а видаються рідко. Тому лекції часто містять такі матеріали, яких Ви не знайдете в жодному підручнику.

Вищий рівень підготовки забезпечується додатковим використанням спеціальних книг і монографій. У порівнянні з загально ознайомлювальними публікаціями викладення ідей у книгах набагато досконаліше і більш зріле. На відміну від статей монографія пропонує цілісний і синтетичний погляд на обговорювану проблему.

Математичні висновки обов'язково опрацьовуйте на папері. У найгіршому разі, це може бути й шпаргалка (все запам’ятати не можливо). Важливо тільки, щоб Вам усе було зрозуміло; потрібно осмислювати переписане. Тоді й шпаргалка на іспиті вже не знадобиться.

Перед іспитом треба обов'язково добре виспатися. Це набагато важливіше, ніж опрацювати абсолютно всі питання, хоча до цього й треба прагнути. Сніданок повинен бути, як перед спортивним змаганням - нещільним, але калорійним.

Здача іспиту завжди супроводжується хвилюванням, нервовим напруженням. При цьому змінюється склад крові, стає холодно, з'являється тремтіння й відчуття ознобу. Описаний неприємний стан - серйозна перешкода для відмінної відповіді. Щоб уникнути цього стану, застосуйте простий й ефективний спосіб. Захопить з собою з дому пару шматочків цукру, цукерок або упаковку таблеток аскорбінової кислоти, більше відомої як "вітамін Ц" (коштує дуже дешево в будь-якій аптеці). Покладіть під язика й ссіть, поки готуєтеся до відповіді. Вам відразу стане тепло й затишно.

Коли студент виходить відповідати й сідає поруч із екзаменатором, останній відразу дивиться на аркуш паперу, де записані відповіді на питання. Якщо екзаменатор бачить багато тексту (списано зі шпаргалки буквально, оскільки студент не знає, що говорити), невірні формули (або відсутність найважливіших формул і положень), неправильні графіки, та ще й з неправильно позначеними осями, рівень убогих знань студента стає зрозумілим у частки секунди, зі швидкістю фотоспалаху, коли Ви ще не встигли вимовити жодного слова. Якщо студент скористався чужим конспектом або шпаргалкою без розуміння - це видно відразу, як на рентгенівському знімку. На іспиті ніколи не сперечайтеся з викладачем - він завжди правий за визначенням.


Цінуйте час екзаменатора й не намагайтеся вразити його енциклопедичністю своїх знань. Не починайте відповідь здалеку, а відразу беріть бика за роги. Викладіть суть питання в декількох фразах. Повідомите, що основні графіки і математична теорія наведені на аркуші, що лежить перед екзаменатором (або що Ви по пам'яті написали кінцеві формули, і за необхідністю готові дати їх вивід). Обов'язково відзначте наукове й практичне значення розглянутого питання (саме з цього й треба починати відповідь).

Відмінна відповідь - коротка відповідь. Той, хто не володіє матеріалом просто не може відповістити на запитання коротко, тому що не здатний відокремити головне від другорядного (довго відповідають тільки слабо підготовлені студенти). Закінчивши відповідь, вимовте заключну фразу: "Я закінчив. Готовий відповісти на додаткові питання". Будьте готові до питань про фізичне значення використовуваних величин й їх розмірності. Не дивуйтеся, якщо Вам раптом поставлять запитання "не за програмою". Це гарна ознака - розмова пішла не на оцінку. Це означає, що екзаменатор з рівня діалогу зі студентом перейшов на рівень діалогу з колегою: екзаменатор захотів почути відповідь, якої, можливо, не знає сам. У цьому випадку сміло включайте фонтан своєї фантазії й не бійтеся помилитися. Науку рухають молоді. Ваші свіжі, частково дурні й парадоксальні думки, не обтяжені устояними забобонами, можуть пролити несподіване світло на проблему. У купі сміття може блиснути перлина.

Якщо ж якийсь із питань, що Вам дісталися, Ви не встигли належним чином опрацювати, краще прямо сказати про це екзаменаторові. Замість небажаного питання попросите його запитати що-небудь із того, що Ви добре розібрали й зрозуміли. Якщо питання, запропоноване Вам для заміни, досить серйозне, і Ви знаєте його досконально, Вам можуть навіть не знизити оцінку. Адже завдання екзаменатора - виявити Ваші знання й уміння їх застосовувати, а незнання окремого питання – справа, що може бути виправлена.

1.3. Оформлення звіту з НДР, курсового або дипломного проекту

Всі прожекти зело справні бути повинні, щоб казну зряшно не розоряти й Батьківщині збитку не чинити! А хто стане прожекти аби як ляпати – позбавлю чину й батогом бити велю!

Петро I


Основною та в більшості випадків обов'язковою формою узагальнення результатів НДР є звіт, у якому виконавці роботи викладають вичерпні відомості про її зміст. Матеріали звіту повинні бути опрацьовані й систематизовані згідно з метою дослідження. Не слід вміщувати до нього інформацію, що не має прямого відношення до теми і завдань дослідження.

Загальними вимогами до звіту є:

- чіткість побудови;

- логічна послідовність викладення матеріалу;

- переконливість обґрунтування;

- стислість і точність формулювань, що унеможливлюють суб'єктивне та неоднозначного тлумачення;


- конкретність викладення результатів роботи;

- доказовість висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Згідно з ДСТУ 3008-95 "Документація в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", звіт про НДР повинен містити:

- титульний аркуш;

- список виконавців;

- реферат (анотацію);

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

- вступ (характеризує актуальність, ступінь вивченості та сучасний стан питання, його наукове і практичне значення, містить постановку мети та задач дослідження);

- огляд стану питання;

- основну частину (отримані результати і їх аналіз);

- висновки та рекомендації;

- перелік посилань;

- додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою звітів і слугує повним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для пошуку та опрацювання документа. Заповнюється титульний аркуш за стандартною формою:

  • індекс УДК;

  • держреєстрації;

  • інвентарний № звіту;

  • назва Міністерства, університету, його адреса, номери телефону та факсу;

  • посада, П.І.Б. особи, що затверджує роботу;

  • дата затвердження;

  • вид і тема документу;

  • шифр держреєстрації теми;

  • посада та П.І.Б. наукових керівників університету та НДР;

  • дати завершення оформлення документа та затвердження його науково-технічною Радою університету.

Список виконавців вміщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичай наводять імена або перші літери імен і прізвища авторів, їхні посади, вчені ступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором.

Якщо звіт виконано одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші.

У рефераті наводяться відомості про роботу, її обсяг у сторінках, кількість ілюстрацій і джерел у переліку посилань; крім цього, наприкінці подають перелік ключових слів. Максимальний обсяг реферату - 1 сторінка формату А4 (для анотації – 0,5 стор.). Реферат повинен стисло відбивати основний зміст НДР і давати читачеві достатнє уявлення про доцільність вивчення всього звіту для отримання інформації, яка його цікавить. Загальна послідовність реферату має бути такою:

- об'єкт дослідження або розробки;

- мета роботи;

- методи дослідження та апаратура;

- отримані результати та їхня новизна;

- галузь застосування;

- ключові слова (не більше 15);

- умови отримання звіту.

Перелік умовних позначень має містити всі прийняті в звіті малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни. Незалежно від переліку після першого згадування цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку.

У вступі стисло викладають:

- актуальність роботи;

- оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи недоліки відомих способів, технологій або обладнання, що використовуються для її розв’язання;

- мету і задачі роботи;

- її наукову новизну та практичну цінність.


Далі переходять до викладення суті звіту — відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття суті роботи та її результатів. Зокрема, наводять опис: теорії, методів дослідження; характеристик або властивостей створеного об'єкта; будови та принципів його дії, тощо. Викладаючи суть звіту, особливу увагу приділяють науковій новизні та практичній цінності роботи, а також питанням продуктивності, матеріало- та енергоємності, структурній та конструктивній простоті, надійності, безпеці (в тому числі й екологічній), ремонтопридатності, розроблюваних технології і (або) обладнання, якісним показникам продукції, що випускається з їх допомогою. Якщо у звіті необхідно навести повні докази (наприклад, математичні — у звітах, що не мають безпосереднього відношення до предмета математики) або подробиці дослідження, їх вміщують у додатках. Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти і підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.

Якщо у звіті необхідно навести інформацію про нові аспекти роботи, інтерпретацію або коментар до результатів і факторів, на підставі яких зроблені висновки і рекомендації, вводиться окремий розділ або підрозділи, що можуть мати дискусійний характер. Дискусійні підрозділи можуть також вводитися у розділ, в якому описуються результати роботи.

Завершують основну частину висновки, в яких наводять оцінку отриманих результатів роботи або її окремих етапів (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленого завдання, а також зазначенням переваг, забезпечуваних при впровадженні результатів НДР. Вказують можливі галузі використання роботи; народногосподарську та наукову значимість роботи.

На основі отриманих висновків можуть наводитися рекомендації щодо ефективного використання результатів дослідження. Крім цього, в рекомендаціях, як правило, подається характеристика подальших робіт, які вважають необхідними для розвитку запропонованого у НДР напрямку. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою.

Перелік посилань містить бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті. Бібліографічні описи у переліку повинні відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи.

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти звіту, але вміщення його до основної частини може змінити впорядковане та логічне уявлення про роботу;

- не може бути розміщений в основній частині звіту через великий обсяг;

- може бути не цікавим і не обов’язковим для розгляду для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців цієї галузі.