Файл: ONDR-konsp.doc

О
рганізаційно-методична підготовка наукового дослідження, включає його техніко-економічне обґрунтування, складання плану дослідження, визначення його методики та підготовку робочого плану.

На основній стадії відбувається створення нової інформації, а потім перетворення її за допомогою наукових методів дослідження згідно з програмою робот.

Створення нової інформації передбачає проведення спостереження за об'єктом, вибір оцінних критеріїв, виявлення позитивних і негативних чинників, що впливають на його стан, тощо. Отриману інформацію класифікують і групують для подальшого перетворення згідно з метою дослідження.

На наступному етапі здійснюють власне дослідження: із застосуванням різних наукових методів доводяться висунуті гіпотези, формулюються висновки і рекомендацій, ставляться експерименти, корегуються попередні висновки і результати, оприлюднюються остаточні результати і висновки.

На завершальній стадії проводиться узагальнення та апробація отриманих результатів, а далі і впровадження їх у практику в тій чи іншій формі.

3.2. Підготовча стадія науково-дослідного процесу

Підготовча стадія науково-дослідного процесу — це ціла низка процедур, що виконуються на початку кожного дослідження (див. рис. 3.3).

Етапи конкретизації теми наукового дослідження та вивчення теоретичних основ

Виконання будь-якого наукового дослідження починається з визначення його напряму, проблеми, теми та постановки наукових питань, що є дуже відповідальним завданням. Тут важливо вміти відрізняти так звані псевдопроблеми (хибні, удавані) від справжніх наукових проблем. Поява псевдопроблем практично завжди обумовлена недостатньою інформованістю наукових працівників, що призводить до повторної розробки тих чи інших питань з отриманням відомих науці результатів. До цього ж зайво витрачаються величезні кошти, час та зусилля вчених. Однак іноді під час розробки найбільш актуальної проблеми доводиться йти на дублювання досліджень з метою залучення для їх реалізації різних наукових колективів у конкурсному порядку.

А
ктуальні для країни напрями і комплексні проблеми досліджень формулюються в директивних документах Президента та Уряду України, Національної академії наук України на підставі всебічного вивчення стану і перспектив соціально-економічного розвитку держави. Пріоритетними в Україні напрямами розвитку науки і техніки на період 1999—2003 років визнано такі:

01 Охорона навколишнього природного середовища.

02 Здоров'я людини.

03 Виробництво, переробка та зберігання сільськогосподарської продукції.

04 Екологічно чиста енергетика та ресурсозберігальні технології.

05 Нова сировина та матеріали.

06 Перспективні інформаційні технології, пристрої комплексної автоматизації, системи зв'язку.

07 Наукові проблеми розбудови державності в Україні.

Подальша конкретизація напряму досліджень є результатом вивчення стану суспільних потреб і стану досліджень у тому чи іншому напрямі на певному проміжку часу. У процесі вивчення стану і результатів вже проведених досліджень можуть виникнути ідеї комплексної реалізації кількох наукових напрямів для вирішення поставлених завдань. Практика розробки великомасштабних народногосподарських програм показала, що вони повинні базуватися на єдиній науковій основі послідовного і цілеспрямованого вирішення економічних і соціальних проблем в умовах динамічного розвитку народного господарства. Такою науковою основою стали цільові комплексні народногосподарські програми, що містять окремі соціально-економічні, виробничі, науково-дослідні, організаційно-господарські та інші програми, спрямовані на вирішення народногосподарських проблем найбільш ефективними методами у регламентовані терміни. Ці комплексні програми виходять за межі окремих галузей і регіонів. Вони мають точно визначену цільову орієнтацію всіх заходів, завдань, ресурсів на ефективне вирішення чітко визначеного народногосподарського завдання. За напрямками роботи, основними видами комплексних програм є:

- соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку, закріплення та вдосконалення основ способу життя, підвищення матеріального й культурного рівня життя людей;

- науково-технічні, пов'язані з вирішенням фундаментальних проблем у різних галузях науки, вивченням можливостей практичного використання результатів досліджень у конструкторських розробках, забезпеченням упровадження кращих із них у серійне виробництво;

- виробничо-технічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й вдосконалення виробництва, підвищення його технічного рівня та економічної ефективності, розширення номенклатури і підвищення якості продукції;

- регіональні, призначені для врегулювання територіальних розбіжностей рівнів соціально-економічного розвитку областей та районів, освоєння нових територій, а також для формування і розвитку великих народногосподарських територіально-виробничих комплексів;

- екологічні, розраховані на розробку і здійснення заходів щодо раціонального природокористування, проведення найважливіших природоохоронних заходів.

Одним з важливих напрямів досліджень є також зовнішньоекономічні програми співпраці. Крім того, економічні дослідження входять до комплексної програми довготермінового науково-технічного розвитку економіки. У межах цієї комплексної програми Кабінет Міністрів України затвердив перелік Державних науково-технічних програм за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на 1999—2003 роки.

Програмно-цільові методи в плануванні та організації наукових досліджень дають змогу спрямувати на конкретному напрямі необхідні народногосподарські ресурси, забезпечити їх високоефективне цільове використання.

Н
а початковій стадії науково-дослідного процесу вибір проблеми обґрунтовується передусім її актуальністю, тобто тим наскільки її рішення сприятиме виконанню програм економічного та соціального розвитку держави, міста, регіону. Проблема повинна бути чітко визначеною, послідовною і не суперечити економічним законам. Оскільки наукова проблема — це сукупність складних теоретичних або практичних питань, то в процесі наукового дослідження її поділяють на складові елементи — теми. Обґрунтування вибору теми дослідження проводять за такими критеріями (рис. 3.4):

- народногосподарська ефективність;

- відповідність профілю установи чи організації, що буде здійснювати розробку;

- забезпечення можливості фінансування і впровадження результатів дослідження.

Основними показниками народногосподарської ефективності дослідження є його актуальність, новизна та практична значимість результатів, які передбачається отримати.

На основі критичного аналізу та порівняння майбутніх результатів з відомими розв’язками проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Можна виокремити такі ступені актуальності:

- значення для розвитку основних напрямів галузі науки, техніки чи виробництва, планові показники яких передбачено директивними документами;

- значення для створення нових напрямів галузі науки, техніки або виробництва;

- якісні зміни в галузі, наприклад створення нових типів продукції, принципово нових методів її виготовлення;

- вирішення комплексу проблем — підвищення якості виробів, продуктивності праці; рентабельності виробництва; економія матеріалів; зменшення собівартості продукції; поліпшення умов праці;

- значення для розвитку другорядних напрямів галузі;

- вирішення окремих проблем, наприклад поліпшення параметрів виробів.

Формальною ознакою актуальності теми дослідження є її зв'язок з відповідною цільовою комплексною програмою або програмами з вирішення найважливіших науково-технічних проблем народного господарства країни чи його окремих галузей. За наявності такого зв'язку в обґрунтуванні наводяться назва конкретної програми чи підпрограми, її шифр та державний реєстраційний номер.

Формулюючи наукову новизну результатів дослідження, необхідно показати їх відмінність від відомих раніше варіантів вирішення проблеми, а також описати ступінь новизни (буде вдосконалено, дістане подальший розвиток тощо). Наукові результати теоретичних досліджень можуть мати форму концепції, гіпотези, класифікації, закону, методу та ін. Результатами прикладних та емпіричних досліджень стають технології, методики, алгоритми, речовини, штами тощо.

За місцем отриманих знань у сукупності вже відомих даних можна виділити три рівні новизни:

- перетворення відомих даних, докорінна їх зміна;

- розширення, доповнення відомих даних;

- уточнення, конкретизація відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об'єктів.

Рівень перетворення характеризується ступенем принципової новизни отриманих знань, які не доповнюють відомі положення, а становлять дещо самостійне.

На рівні доповнення новий результат розширює відомі теоретичні або практичні положення, вносить до них нові елементи, додає знання у певну галузь без зміни суті базової теорії.

На рівні конкретизації новий результат уточнює відоме, конкретизує окремі положення, що стосуються тих чи інших випадків. На цьому рівні відомий метод, спосіб можуть бути розвинуті і поширені на новий клас об'єктів, систем, явищ.

Загальновизнаного переліку ознак практичної значимості результатів досліджень не існує, але такими можуть бути:

- висновок науково-технічної ради Міністерства (Держкомітету) України або відповідного головного управління про практичну значимість і можливість використання результатів у масштабах галузі (кількох галузей), що містить рішення про розвиток прикладних робіт у новому науковому напрямі;

- висновок Міністерства освіти і науки України про можливість використання результатів досліджень у навчальному процесі, під час підготовки видання навчальних посібників, навчально-методичних вказівок і розробок тощо;

- рішення компетентного органу про закінченість досліджень і можливість подальшого практичного використання його результатів;

- можливість використання матеріалів досліджень при створенні державних і галузевих стандартів;

- можливість практичного використання результатів досліджень хоча б на одному підприємстві.

Відповідність профілю установи — важливий критерій вибору теми дослідження, в якому враховують:

- спеціалізацію наукової установи та можливість застосування нею накопиченого досвіду виконання наукових робіт з певної тематики;

- наявність кадрів за профілем роботи, що дозволяє скоротити термін розробки і знизити витрати на НДР;

- стан матеріально-технічної бази, який також слід враховувати при виборі теми дослідження.

Забезпечення можливості фінансування при виборі теми дослідження враховують з метою визначення його джерела (бюджетне, позабюджетні фонди, госпрозрахункове тощо), розміру коштів, рентабельності розробки для наукового закладу, а також можливості створення необхідних умов для впровадження результатів досліджень.

Таким чином, конкретизуючи проблему і теми наукових досліджень, на основі аналізу суперечностей досліджуваного напряму та виявлення пробілів в ньому, визначають загальні риси очікуваних результатів, розробляють структуру роботи, виділяють найважливіші питання, встановлюють їхню актуальність, визначають виконавців.

Визначення теоретичних основ розробки теми передбачає в першу чергу, вивчення історії питання та зміни його стану. На цьому етапі роботи вчені зазвичай користуються періодичними виданнями та інформацією з мережі Інтернет. Все це дозволяє у подальшому уникнути дублювання результатів дослідження, помилок інших дослідників і водночас використати їхні знання та досвід.

В ході реалізації етапу встановлюється повнота висвітлення проблеми в раніше проведених дослідженнях, необхідність подальшого її вивчення, виходячи з практичних потреб у цих знаннях. При цьому слід зібрати матеріал: ознайомитися з результатами раніше виконаних науково-дослідних робіт і захищених дисертацій, переглянути монографії, статті у фахових виданнях, звіти науково-дослідних, проектних, технологічних організацій, сертифікати, рекламні проспекти і зразки передової вітчизняної та закордонної продукції, вивчити директивні документи, що відображають найсучасніший стан досліджень у цій галузі, та ін. Потім проводиться первісне опрацювання та узагальнення зібраного матеріалу, подається теоретичне підкріплення мети досліджень, робляться практичні висновки та рекомендації. Однак за будь-яких обставин дослідник повинен починати свою роботу з вивчення теоретичних передумов, що дають можливість зрозуміти наукову значимість проблеми в цілому і визначити в ній місце теми дослідження. Це дає змогу «становити її зв'язок з тенденціями розвитку досліджуваного об'єкта та загальними закономірностями певної науки.

На наступному етапі початкової стадії зі всього проаналізованого таким чином матеріалу потрібно відібрати ті теоретичні положення, визначення, формули, схеми, таблиці, графіки або статистичні дані, які будуть використані у розпочатому дослідженні і від яких буде відштовхуватись виконавець при отриманні нової наукової інформації. Велику допомогу у вивченні стану питання можуть надати консультації з провідними спеціалістами в певній галузі науки, вченими, виробничниками.

Завершує вивчення теоретичних посилань етап висування та обґрунтування гіпотез. На цьому етапі аналізують сучасний стан проблеми, окреслюють коло питань що залишилися недослідженими, але можуть мати важливе значення у подальшому розвитку певної галузі знань. Висування гіпотез повинно ґрунтуватися на науковому прогнозуванні тенденцій розвитку досліджуваних явищ. Висунуті гіпотези стануть відправним пунктом у визначенні перспектив подальшого вивчення проблеми і встановлення програми дослідження.

Організаційно-методична підготовка наукового дослідження

Організаційно-методична підготовка науково-дослідного процесу починається з розробки програми досліджень. Вона визначає завдання, загальний зміст і народногосподарську значимість, окреслює методи дослідження. Крім того, у програмі зазначається замовник робіт, підрозділ-виконавець, обсяги і терміни виконання робіт.