Файл: ONDR-konsp.doc

На основі програми досліджень складають деталізований план теми з метою уточнення порядку проведення робіт. У плані встановлюється період проведення робіт, розписуються витрати, уточнюються обсяги та джерела фінансування, наводяться очікувані результати, визначаються підприємства, на базі яких проводитимуться дослідження, уточнюються терміни відряджень, окреслюються способи збору інформації та ін. План дослідження теми складається із вступу, назв розділів, глав і параграфів, що коротко відображують їх зміст, а також висновків. Складаючи план дослідження, необхідно дотримуватися правил і вимог, встановлених державним стандартом "Звіт про науково-дослідну роботу", що стосуються, зокрема порядку розділення теми на етапи.

Услід за програмою і планом дослідження складається техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) наукової роботи. У ТЕО вказуються найважливіші показники, що дають можливість ще на стадії підготовки дослідження визначити його наукову новизну та практичну цінність, очікуваний економічний ефект від впровадження результатів дослідження. ТЕО містить назву теми і проблеми, до якої ця тема відноситься, дані про замовника, наукового керівника робіт, підставу для виконання і класифікаційні ознаки НДР (теоретична, пошукова, прикладна, конструкторська розробка), кошторисну вартість і терміни виконання, місце й час можливого впровадження.

На підставі ТЕО розглядається питання про ефективність науково-дослідної роботи. Під економічною ефективністю в цілому розуміють зменшення матеріальних і (або) енергетичних витрат та витрат часу на виробництво продукції в тій галузі, де передбачається впроваджувати результати дослідження тої чи іншої теми, виконання науково-дослідної або дослідно-конструкторської розробки (НДР або ДКР). Розрізняють такі основні види ефективності наукових досліджень:

- економічна ефективність — зростання національного доходу; підвищення продуктивності праці, якості продукції; зменшення матеріальних та енергетичних витрат на виробництво;

- зміцнення обороноздатності країни;

- соціально-економічна ефективність — ліквідація або полегшення важкої праці, покращення її санітарно-гігієнічних умов, очищення довкілля;

- підвищення престижу вітчизняної науки.

Фундаментальні дослідження починають віддавати капіталовкладення лише через значний період часу після початку розробки. Результати їх широко використовують у різних галузях, іноді в тих, де зовсім не очікували. Планувати результати таких досліджень непросто, через практичну відсутність кількісних критеріїв оцінки їх ефективності. Тому у подібних випадках використовують тільки якісні критерії: можливість широкого використання результатів досліджень у різних галузях народного господарства країни; новизна явищ, що дає поштовх для принципового розвитку найактуальніших напрямків; суттєвий внесок в обороноздатність країни; створення нової галузі прикладних досліджень; широке міжнародне визнання робіт; опублікування фундаментальних монографій за темою та широке цитування їх вченими різних країн.

Ефективність прикладних досліджень оцінити набагато простіше. Для цього застосовують різні кількісні критерії. Взагалі, економічна ефективність НДР розраховується на всіх етапах проведення досліджень. Попередній економічний ефект визначають під час обґрунтування теми та внесення її до плану робіт. Розраховують його за орієнтовними показниками з урахуванням прогнозу обсягу впровадження результатів дослідження на групі підприємств певної галузі.

Очікуваний економічний ефект розраховують у процесі виконання НДР. Його умовно відносять (прогнозують) до певного періоду (року) впровадження продукції у виробництво. Очікувана економія — точніший економічний критерій, ніж попередній, хоча в деяких випадках він також є достатньо орієнтовним показником.. Очікуваний ефект розраховують не на один рік, а й на триваліший період: до 10 років від початку впровадження - для нових матеріалів і до 5 років - для конструкцій, приладів, технологічних процесів.

Фактичний економічний ефект розраховують після впровадження наукових розробок на виробництві, але не раніше, ніж через рік. Визначають його за фактичними витратами на наукові дослідження і впровадження з урахуванням конкретних вартісних показників продукції певної галузі (підприємства), де впроваджено наукові розробки.

Існує ціла низка методик визначення економічної ефективності в різних галузях, але всі вони зводяться до того, що основною оцінкою реальної економічної ефективності НДР за рік може бути так званий коефіцієнт економічної ефективності, що розраховується за формулою

,

де Е, В — відповідно сума реального економічного ефекту від упровадження результатів НДР за рік і загальна сума витрат на НДР за той же самий період у тис. грн.

Максимальний економічний ефект, який може бути досягнутий завдяки впровадженню результатів НДР у виробництво за розрахунковий період й у запропонованому обсязі, називають економічним потенціалом НДР.

Якщо наукове дослідження пов'язано з ризиком отримання негативного результату, економічний потенціал НДР визначають за формулою

де Е_і — розрахунковий економічний потенціал за і років;

р — ймовірність позитивного результату дослідження;

В — додаткові витрати в разі негативного результату;

q — ймовірність негативного результату наукового дослідження.

Економічний ефект зазвичай розраховують у разі виконання науково-дослідних робіт:

- зі створення нових технологічних процесів і засобів виробництва в металургії, промисловості, сільському господарстві, на будівництві і транспорті та в інших галузях економіки, а також при розробці машин і устаткування для цих процесів;

- з підвищення рівня організації виробництва та управління ним (використання економічних стимулів для розвитку виробництва і міжнародних торгових зв'язків, інвестування високорентабельних виробництв і їх корпоратизації, акціонування, приватизації тощо);

- з дослідження в галузі економічних і соціальних наук, результати яких використовують для підвищення ефективності виробництва та добробуту людини.

Одним із найважливіших етапів організаційно-методичної підготовки науково-дослідного процесу є розробка методики дослідження теми, у якій конкретизуються методи, прийоми і способи виконання робіт згідно з метою і планом досліджень. Структурно методика складається із загальних положень, основної частини і висновків.

У розділі загальних положень методики зазначають мету дослідження обраної теми, наводять формулювання основної гіпотези та обґрунтування її висування для проведення дослідження, вказують розділи та етапи дослідження, їх виконавців; галузь, на матеріалах якої проводитимуть дослідження, базове підприємство, форму й місце впровадження результатів, основні показники техніко-економічного обґрунтування досліджень.

Основна частина методики містить детальне викладення методичних вказівок щодо організації та проведення досліджень. Тут окреслюються об'єкти та методи досліджень, дається узагальнення результатів дослідження, вказуються способи їх реалізації, джерела інформації тощо. Для зручності користування методикою як конкретним керівним документом основну її частину поділяють на розділи і параграфи, у яких встановлюють правила проведення окремих робіт у хронологічному порядку згідно з планом дослідження.

Складаючи перелік джерел інформації, зазначають спеціальну вітчизняну і закордонну літературу та довідники, звіти з НДР та реферативні збірники, проектно-конструкторську та технологічну документацію, статистичні збірники і розробки та ін. У методиці також можуть бути представлені форми таблиць, схем, графіків, що складатимуться на основі інформації, зібраної на різних етапах виконання роботи. Таким чином, нова інформація, отримана під час проведення досліджень, цілеспрямовано накопичуватиметься і групуватиметься за певною системою впродовж усього періоду роботи за темою.

В основній частині методики досліджень із широкого набору загальнонаукових і конкретно-наукових методів відбирають ті, що найдоцільніше використовувати під час розробки конкретної теми. Застосування кожного методу або прийому необхідно максимально конкретизувати, не описуючи при цьому його змісту. За необхідності проведення експериментальних досліджень визначають підприємство або організацію, де будуть поставлені досліди, а далі розробляють схему та методику проведення експерименту в умовах, максимально наближених до виробництва, визначають способи обробки та узагальнення отриманих результатів, корегування первісних висновків і рекомендацій. Наводять також форми представлення результатів (таблиці, відомості, графіки, схеми тощо).

Крім цього, в основній частині методики викладають способи апробації результатів дослідження, наприклад: обговорення на наукових конференціях та семінарах, проведення рецензування та експертизи. Зазначають підприємства, на яких буде проведено дослідне впровадження, корегування і доопрацювання практичних методик виробничого впровадження. Визначають критерії ефективного впровадження результатів виконаної роботи залежно від мети дослідження. Так, наприклад, критеріями впровадження для докторської дисертації з економічних наук, за визначенням ВАК України, можуть бути:

- використання її результатів під час розробки комплексних програм економічного та соціального розвитку органами державного і господарського управління;

- рекомендації впровадження її результатів національними і міжнародними конференціями;

- використання під час викладання спецкурсів у ВНЗ і в системі перепідготовки кадрів.

Для кандидатських дисертацій:

- використання в практиці роботи органів управління різного рівня;

- використання її результатів у звітах про виконання НДР, прийнятих для практичного впровадження;

- використання в навчальному процесі у ВНЗ та інших закладах системи вищої освіти.

Для дипломних робіт студентів — використання в практиці роботи підприємств та інших суб'єктів господарської діяльності.

У розділі висновків методики досліджень зазначають форми узагальнення результатів і пропозицій за матеріалами роботи, дають визначення їхньої наукової новизни і практичної цінності для розвитку певної галузі науки. Тут також наводять можливі напрямки продовження досліджень за темою або обґрунтування їх припинення.

Необхідно відзначити, що в ряді випадків під час підготовки наукового дослідження складання його методики не проводиться. Наприклад, при проведенні періодичних типових досліджень або випробувань використовують розроблені раніше та затверджені відповідними органами типові методики, які періодично оновлюють, уточнюють і затверджують у новій редакції.

На основі методики дослідження та згідно із його програмою й планом складають робочий план. Це завершальний етап роботи на початковій стадії науково-дослідного процесу. Робочий план визначає календарні терміни початку й закінчення робіт за етапами, вартість робіт і питому вагу їх у повній сумі витрат. Крім того, у плані зазначають конкретних виконавців за кожним етапом, терміни і форму представлення звітів за етапами. Це дає можливість проводити достовірний облік і контроль ходу виконання робіт, встановлювати розміри і форму стимулювання працівників, уточнювати плани завершення досліджень.

Під час складання програми, плану та робочого плану дослідження потрібно враховувати й те, що саме на початковій стадії повинна бути проведена робота зі створення належних умов для виконання досліджень. Дослідники повинні бути забезпечені приладами, устаткуванням, обчислювальною технікою; у разі необхідності має бути розроблено й виготовлено або придбано додаткове експериментальне обладнання та апаратура, підготовлено процес виготовлення та випробування дослідних зразків продукції тощо. Якщо всі ці питання не вирішено на початковій стадії, терміни та якість наукового дослідження будуть порушені.

3.3. Основна стадія науково-дослідного процесу

Основні стадія науково-дослідного процесу, як і початкова, включає декілька етапів (рис. 3.5).

При проведенні досліджень за технічними напрямками створення нової інформації, як правило відбувається в результаті розробки нових або удосконалених схем технологічних процесів і (або) обладнання для їх здійснення. Дані процеси і (або) обладнання повинні бути більш ефективними, ніж відомі, що розглядались на попередній стадії. Порівняння запропонованих та відомих схем здійснюється спочатку теоретично за визначеними важливими критеріями (матеріало- та енергоємністю, раціональністю структури, складністю конструкції, експлуатації, обслуговування та ремонту, надійністю та продуктивністю роботи, якістю продукції, що виготовляється за допомогою запропонованих процесів та обладнання). Далі проводиться й експериментальна перевірка ефективності, при цьому, як правило на базі наявного обладнання, створюється дослідний зразок розробленої установки, визначається програма експериментів, підбираються необхідні для здійснення досліджень оснащення, пристрої та прилади, установлюються оптимальні режими роботи експериментального обладнання, при яких, наприклад витрати енергії є помірними, продуктивність реалізованих процесів – максимальною, а якість виготовленої продукції - найвищою. Експериментальні значення вказаних показників зіставляються з величинами відповідних параметрів, що забезпечуються при використанні інших відомих процесів та обладнання.