6.2 Основні операції кування і інструмент, що при цьому застосовується

Процес кування складається з чергування у певній послідовності основних і допоміжних операцій. До основних операцій кування відносяться: осаджування, протягування, прошивання, відрубування, вигинання, скручування.

Кожна основна ковальська операція визначається характером деформування і застосовуваним інструментом.

О
саджування – операція зменшення висоти заготовки при збільшенні площі її поперечного перерізу (рис.4, а). Осаджування застосовують: для одержання поковок з великими поперечними розмірами при відносно малій висоті (зубчасті колеса, диски і т. п.); як попередню операцію перед прошиванням при виготовленні пустотілих поковок (кілець, барабанів); як попередню операцію для знищення литої дендритної структури злитка і поліпшення механічних властивостей виробу.

Рисунок 4 – Схеми осаджування (а) та висаджування (б)

Деформація при осаджуванні може бути виражена величиною уковування

y = F₁/F₂ , (1)

де F₁ – більша площа поперечного перерізу;

F₂ – менша площа поперечного перерізу.

Очевидно, чим більше уковування, тим краще прокований метал, тим вищі його механічні властивості.

Осаджуванням не рекомендується деформувати заготовки, у яких відношення висоти h_заг до діаметра d_зar більше 2,5, тому що у цьому випадку може відбутися повздовжнє викривлення заготовки. Осаджують заготовки між бойками або підкладними плитами.

Різновидом осадки є висаджування (рис.4, б), при якому метал осаджується лише на частині довжини заготовки.

П
ротягування – операція видовження заготовки або її частини за рахунок зменшення площі поперечного перерізу (рис.5, а). Протягування виконують послідовними ударами або натисканнями на окремі ділянки заготовки, що примикають одна до другої, з подачею заготовки уздовж осі протягування і поворотами її на 90° навколо цієї осі. При кожному натисканні зменшується висота перерізу, збільшуються ширина і довжина

Рисунок 5 – Схема протягування і її різновиди

заготовки. Загальне збільшення довжини дорівнює сумі збільшень довжин за кожне натискання, а розширення по всій довжині однакове. Якщо заготовку повернути на 90° навколо горизонтальної осі і повторити протягування, то розширення, отримане в попередньому проході, усувається, а довжина заготовки знову збільшується. Чим менша подача при кожному натисканні, тим інтенсивніше видовження. Однак при занадто малій подачі можна одержати затиски (рис.5, б).

Протягувати можна плоскими (рис.5, а) і вирізними (рис.5, в) бойками. При протягуванні на плоских бойках у центрі виробу можуть виникнути (особливо при протягуванні круглого перетину) значні розтягувальні напруження, які призводять до утворення осьових тріщин.

При протягуванні у вирізних бойках сили, спрямовані з чотирьох сторін до осьової лінії заготовки, сприяють рівномірнішому плину металу й усуненню можливості утворення осьових тріщин.

---

Величина деформації при протягуванні, як і при осаджуванні, може бути виражена уковуванням.

Протягуванням одержують поковки з подовженою віссю (вали, важелі, тяги і т.п.). Нижче наведено основні різновиди операції протягування.

Розгонка – операція збільшення ширини частини заготовки за рахунок зменшення її товщини (рис.5, г).

Протягування з оправкою – операція збільшення довжини пустотілої заготовки за рахунок зменшення товщини її стінок (рис.5, д). Протягування виконують у вирізних бойках (чи нижньому вирізному 3 і верхньому плоскому 2) на ледь конічній оправці 1. Протягують в одному напрямку – до кінця оправки, який розширюється, що полегшує її видалення з поковки.

Розкатування на оправці – операція одночасного збільшення зовнішнього і внутрішнього діаметрів кільцевої заготовки за рахунок зменшення товщини її стінок (рис.5, е). Заготовка 5 опирається внутрішньою поверхнею на циліндричну оправку 6, що встановлена кінцями на підставках 7, і деформується між оправкою і вузьким довгим бойком 4. Після кожного натискання заготовку провертають відносно оправки.

Протягування з оправкою і розкатування на оправці часто застосовують сумісно. Спочатку розкатуванням знищують бочкоподібність попередньо осадженої і прошитої заготовки і доводять її внутрішній діаметр до необхідних розмірів. Потім протягуванням з оправкою зменшують товщину стінок і збільшують до заданих розмірів довжину поковки.

Прошивання – операція одержання порожнин у заготовці за рахунок витиснення металу (рис.6, а). Прошиванням можна отримати наскрізний отвір чи поглиблення (глухе прошивання).

Інструментом для прошивання є прошивки (рис.6, в) суцільні і пустотілі; останніми прошивають отвори великого діаметру (400 – 900 мм). При наскрізному прошиванні порівняно тонких поковок застосовують підкладні кільця (рис.6, б). Товстіші поковки прошиваються з двох сторін без підкладного кільця (рис.6, а). Діаметр прошивання вибирають рівним 1/2 – 1/3 зовнішнього діаметра заготовки; при більшому діаметрі прошивання заготовка значно спотворюється.

Р
исунок 6 – Схеми прошивання й відрубування:

а) – двостороння; б) – однобічна з підкладним кільцем; в) – прошивні;

г) – відрубування; д) – сокири

Відрубування – операція відділення частини заготовки по незамкнутому контуру шляхом проникання в заготовку деформувального інструмента – сокири (рис.6, г). Відрубування застосовують для одержання з заготовок великої довжини декількох коротких, для видалення надлишків металу на кінцях поковок, а також прибуткової і донної частин злитка і т.п. Інструмент для відрубування – сокири різної форми (рис.6, д).

Вигинання – операція надання заготовці вигнутої форми за заданим контуром (рис.7, а). Цією операцією одержують кутники, скоби, гачки, кронштейни і т.п.

Вигинання супроводжується зміною первинної форми поперечного перерізу заготовки і зменшенням його площі в зоні вигинання, названим утяжкою. Для компенсації утяжки в зоні вигинання заготовку виготовляють зі збільшеними поперечними розмірами. При вигинанні можливе утворення складок по внутрішньому контуру і тріщин по зовнішньому. Щоб уникнути цього явища за заданим кутом вигинання підбирають відповідний радіус заокруглення.

---

Скручування – операція, за допомогою якої частина заготовки повертається навколо поздовжньої осі (рис.7, б).

Скручування можна застосовувати при виготовленні колін колінчастих валів, свердл і т.п. При скручуванні звичайно одну частину заготовки затискають між бойками, іншу розвертають за допомогою різних пристроїв – воротків, ключів, лебідок.

---

Рисунок 7 – Схеми: а) – вигинання; б) – скручування;

в
) – штампування в підкладному штампі

Перерахованими операціями кування важко виготовити поковку з відносно складною конфігурацією. Тому при виготовленні невеликої партії таких поковок застосовують так зване штампування в підкладних штампах (рис.7, в). Підкладний штамп може складатися з однієї або двох частин, у яких є порожнина з конфігурацією поковки чи її окремої ділянки. У підкладних штампах можна виготовляти головки гайкових ключів, головки болтів, диски із ступицею, втулки з буртом та інші поковки.

6.3 Обладнання для кування

Машинне кування роблять на кувальних молотах і кувальних гідравлічних пресах.

Молоти – машини динамічної, ударної дії. Тривалість деформації на них складає тисячні долі секунди. Метал деформується за рахунок енергії, накопиченої рухливими (падаючими) частинами молота до моменту їх зіткнення з заготовкою. Тому при виборі молотів керуються масою їх падаючих частин. Енергія, накопичена падаючими частинами, не вся витрачається на деформування заготовки. Частина її витрачається на пружні деформації інструменту і коливання шабота – деталі молота, на яку встановлюють нижній бойок. Чим більша маса шабота, тим більший к.к.д. Практично маса шабота буває в 15 разів більше маси падаючих частин, що забезпечує к.к.д. удару _уд = 0,8 ÷ 0,9.

Основними типами молотів для кування є приводні – пневматичні і пароповітряні.

Пневматичний молот. Найрозповсюдженіша конструкція такого молота наведена на рисунку 8.

У литій станині 10 розташовані два циліндри – компресорний 9 і робочий 5, порожнини яких з’єднані через золотники 7 і 6. Поршень 8 компресорного циліндра переміщується шатуном 14 від кривошипа 15, що обертається електродвигуном 13 через шестерні 11 і 12 (редуктор). При переміщенні поршня в компресорному циліндрі повітря почергово стискується у верхній і нижній його порожнинах. Повітря, стиснуте до
0,2 – 0,3 МН/м², при натисканні на педаль чи рукоятку, що відкриває золотники 7 чи 6, надходить через них у робочий циліндр 5. Стиснене повітря діє на поршень 4 робочого циліндра. Поршень 4, виконаний як одне ціле з масивним штоком, є одночасно бабою молота, до якої кріплять верхній бойок 3. У результаті падаючі частини 3 і 4 періодично переміщуються вниз – вгору і наносять удари по заготовці, покладеній на нижній бойок 2, що нерухомо закріплений на масивному шаботі 7. Залежно від положення органів керування молот може наносити одиничні й автоматичні удари регульованої енергії, працювати на холостому ході (баба вільно лежить на нижньому бойку), здійснювати силове притискання поковки до нижнього бойка (наприклад, для операцій вигинання і скручування) і тримати бабу у висячому положенні.

Пневматичні молоти застосовують для кування дрібних поковок (приблизно до 20 кг) і виготовляють з масою падаючих частин
50 – 1000 кг.

---

Рисунок 8 – Схема пневматичного молота

---

Смотрите также файлы

• ONDR-konsp.doc

• Пример.doc

• СРС_2_для студентов.doc

• 2лаба.docx

• Zvit_6_Ya_1.doc