Файл: EOM-lab-pos.doc

2. За схемою на рис. 1.3 та наведеною у розд. 1.1.1 методикою, з використанням зразкової оправки, контрольної лінійки, магнітного стояка та індикатора годинникового типу перевірити неперпендикулярність осі шпинделя фрезерного широкоуніверсального верстата з ЧПК мод. 6А76ПФ2 та напрямних його столу.

3. У визначених положеннях, згідно із картою налагодження, виданою викладачем, установити шляхові перемикачі (електричні упори), що обмежують переміщення столу верстата і обкатати останній протягом 5 – 10 хв в автоматичному режимі. Під час обкатки переконатись у безвідмовній роботі столу та надійності спрацьовуванні перемикачів.

4. За допомогою секундоміра і лінійки перевірити відповідність заданих у карті налагодження та фактичних швидкості та величини переміщення столу верстата.

5. Проконтролювати щупом оптимальність зазору у напрямних столу верстата, при необхідності відрегулювати зазор.

6. В шпинделі верстата за допомогою перехідників установити ріжучий інструмент - свердло, а на столі у положенні визначеному картою налагодження закріпити кондуктор. Перевірити правильність установлення інструмента та кондуктора. При необхідності відкоригувати її.

1.3. Зміст звіту

Навести послідовність проведених перевірок та отримані кількісні дані. За результатами перевірок зробити висновки.

1.4. Контрольні запитання

1. Що називають агрегатним верстатом та автоматичною лінією?

2. Які основні уніфіковані вузли входять до їх складу?

3. Які умови та вимоги повинні бути дотримані під час їх монтажу?

4. За допомогою яких інструментів та пристосувань проводиться перевірка точності взаємного розташування вузлів агрегатного верстата?

5. Яка послідовність перевірки неперпендикулярності осі шпинделя до напрямних столу агрегатного верстата?

6. Які етапи містить послідовність введення агрегатного верстата в експлуатаційний режим, який їх основний зміст?

7. Що таке електричні, гідравлічні та пневматичні упори, де і як вони установлюються?

8. Як перевірити зазор в напрямних силових вузлів агрегатних верстатів?

9. Як перевірити робочу температуру підшипників шпинделя верстата, які вимоги під час її перевірки повинні бути дотримані?

10. Якими є вимоги нормальної роботи гідросистеми верстата?

11. Як перевіряється фактичне значення величини переміщення і подачі столу верстата?

12. Для чого на поверхні напрямних станини верстата наноситься масляна плівка?

13. Для чого служать кондукторні втулки та плити? Як їх правильно установити?

14. Як вивіряється положення інструмента відносно поверхонь заготовки, розташованих на різній висоті, відносно її базової поверхні?

15. Які вимоги повинні бути дотримані під час і після обкатки верстата разом з установленим інструментом?

16. Яке призначення упорів „Вихідне положення” та „Реверс”, а також блокувальних упорів в лічильному механізмі? Які основні вимоги їх нормального спрацьовування?

Лабораторна робота №2

Експлуатація силових самодіючих плоскокулачкових

головок агрегатних верстатів

Мета роботи: ознайомитись з кінематикою та послідовністю налагодження силових самодіючих плоскокулачкових головок агрегатних верстатів; засвоїти методику розрахунку параметрів настроювання головки.

Обладнання, пристрої, інструменти: фрезерний широкоуніверсальний верстат з ЧПК мод. 6А76ПФ2.

2.1. Теоретичні відомості

2.1.1. Призначення та кінематика силових головок

Силові самодіючі плоскокулачкові головки [14] відносяться до уніфікованих вузлів агрегатних верстатів і застосовуються для автоматизо-ваного виконання операцій точіння, розточування, фрезерування, свердління, зенкерування, розвертування та різьбонарізання [1, 12].

Н
а рис. 2.1 представлена кінематична схема головки, на якій спрощено зображені приводи головного руху (обертання) пінолі 7 та її осьової подачі. Обидва рухи забезпечуються одним електродвигуном: головний рух - через зубчасті колеса А, Б, В, Г - черв’як 3 - до пінолі 7; рух подачі – від черв’ячної передачі 3 – пару зубчастих коліс на вертикальних валах (при включеній кулачковій муфті керування 1) – змінні зубчасті колеса Д, Е – кулачок 8 – штовхач 9 – до пінолі 3. Шліцові пази, виконані в отворі черв’яка 3, в які входять шліці шпинделя пінолі, - передають останній обертальний момент і дають можливість зміщуватись в осьовому напрямку.

З піноллю пов’язаний кронштейн і штанга з кулачками 6, що натискають на штовхачі мікроперемикачів 5. Від мікроперемикачів подаються команди електродвигуну головки на зміну режиму роботи (перемикання з режиму швидкого підводення на режим робочої подачі – див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Типові цикли роботи силової плоскокулачкової головки

Схеми циклів	Номер та найменування циклу
	І. Свердління, зенкерування, розвертування, обточування, розточування
ШП ВП ШВ РВ РП	ІІ. Різьбонарізання
РП ШВ ВП	ІІІ. Фрезерування
ВП ШВ	ІV. Обробка з перебігом
ШП1 ВП ШВ2 ШВ1	V. Глибоке свердління

В табл. 2.1 застосовані такі скорочення: ШП – швидке підведення; ШВ – швидке відведення; РП – робоча подача; РВ – робоче відведення; ВП– вихідне положення.

Запобіжна кулькова муфта 2, виконана разом із черв’ячним колесом 3, призначена для захисту привода від поломок при перевантаженнях (недопустимому збільшенні обертального моменту на пінолі в процесі обробки, зіткненні пінолі з жорсткою перешкодою). В подібних випадках обертальний момент збільшується і на вертикальному валу з черв’ячним колесом, кульки 4 запобіжної муфти (рис. 2.2), що розташовані в розточках по колу черв’ячного колеса 1, викочуються з конічних лунок, виконаних на верхній поверхні втулки 2, внаслідок чого колесо починає провертатись на маточині втулки, на якій воно установлено по вільній посадці. Таким чином, обертальний момент від колеса 1 вже не передається втулці 2 – ланцюг подачі розмикається, піноль зупиняється. Кульки підтискаються до поверхонь лунок пружинами, що знаходяться в розточках колеса 1 через пальці 3. Всього в колесі виконано шість розточок, таким чином, число установлених кульок може змінюватись від 1 до 6. Разом з ним змінюється і максимально допустимий обертальний момент на вертикальному валу і в такий спосіб здійснюється налагодження муфти.

Л анцюг подачі можна розімкнути і примусово у будь-який момент під час обробки, за допомогою кулачкової муфти керування 1 (див. рис.2.1). При повороті кутового важеля ліворуч за схемою, кулачки верхньої півмуфти виходять із зчеплення з кулачками нижньої півміфти – зубчастим колесом, що установлено по посадці із зазором на одному валу з черв’ячним колесом 3 і передає обертання валу з колесами Д, Е. В результаті розчеплення кулачків, нижня півмуфта, а з нею і піноль 7 зупиняються.

Для здійснення встановлювальних переміщень корпуса головки використовують гвинт 4, який обертають за квадрат вручну за допомогою накидного ключа.

2.1.2. Налагодження силових головок

Попереднє налагодження плоскокулачкових головок здійснюється на заводі-виготовлювачі [9], однак у виробничих умовах в процесі експлуатації доводиться часто змінювати параметри їх настроювання.

Спочатку настроюється ланцюг головного руху, рівняння кінематичного балансу якого має вигляд

,

де n_п, n_е – частоти обертання пінолі 7 головки (див. рис. 2.1) та вала електродвигуна відповідно, об/хв.; z_А, z_Б, z_В, z_Г – числа зубців змінних шестерень А, Б, В, Г.

Ланцюг подачі налагоджується з допомогою змінних зубчастих коліс Д, Е, черв’яка 3 та кулачка 8. Кожний з вказаних елементів входить в уніфікований набір, з якого виходячи із заданих подачі та циклу обробки (табл. 2.1) обирають необхідні колеса, черв’як та кулачок.

Налагодження починають з вибору кулачка 8, який забезпечує робочий хід пінолі 7 в межах 3...80 мм та холостий хід (швидке підведення або відведення пінолі) – 83 мм. Робоча частина профілю кулачка виконана згідно із архімедовою спіраллю, що дозволяє отримати постійну швидкість переміщення штовхача 9, пов’язаного з піноллю. Ділянки кулачка, що відповідають холостим ходам, виконують за скріпленою дугами кола логарифмічною спіраллю для забезпечення сталості кута тиску між елементами кулачкового механізму і усунення імовірності його самогальмування. За напрямком підйому профілю кулачки можуть бути правими і лівими (останні використовують в головках з навісними пристроями, при необхідності реверсу шпинделя головки для одержання правого обертання шпинделя пристрою).

Черв’яки 3 головки можуть мати один, три або шість заходів. Однозаходні черв’яки застосовують для реалізації відносно невеликих подач (обробка стальних заготовок); тризаходні – при розвертуванні або обробці легких сплавів; шестизаходні – для виконання різьбонарізних робіт. За допомогою головки при уніфікованому налагодженні можуть нарізатись різьби з кроком 0,5...2 мм.

Ланцюг подачі пінолі силової головки настроюється згідно із таким рівнянням балансу

,

де S_п – подача пінолі, мм/об; Т – крок архімедової спіралі профіля кулачка, мм; К- число заходів черв’яка; z_Д і z_Е – число зубців змінних шестерень Д і Е.

2.2. Хід роботи

1. Ознайомитись з призначенням та кінематичною схемою силової самодіючої плоскокулачкової головки агрегатного верстата, послідовністю налагодження та типовими циклами її роботи.

2. Згідно із вказаним викладачем номером варіанта, за наведеними у табл. 2.2 вихідними даними – заданими видом обробки, частотою обертання (n_п) та подачею (S_п) пінолі, користуючись табл. 2.1 та рівняннями кінематичного балансу (див. розд. 2.1) визначити номер робочого циклу головки, числа зубців змінних коліс А, Б, В, Г, Д, Е, число заходів черв’яка, крок архімедової спіралі кулачка (з ряду 3, 5, 10, 15, 20, 30, 40, 60, 80 мм). Номінальну частоту обертання вала електродвигуна привода головки (n_е) прийняти рівною 1500 об/хв.

2.3. Зміст звіту

Навести визначення номеру типового циклу роботи головки та розрахунки параметрів настройки її кінематичних ланцюгів.

2.4. Контрольні запитання

1. Яке призначення силових самодіючих плоскокулачкових головок?

2. По яких кінематичних ланцюгах передаються головний рух різання та рух подачі?

3. Як здійснюється налагодження запобіжної кулькової муфти?

4. Від яких параметрів залежить швидкість різання та подача при обробці з використанням силової головки?

5. За допомогою яких змінних елементів проводиться налагодження головки?

Таблиця 2.2

Вихідні дні для проведення налагодження

силової самодіючої плоскокулачкової головки

Лабораторна робота №3

Експлуатація електромеханічних силових

самодіючих столів агрегатних верстатів

Мета роботи: засвоїти кінематику електромеханічних силових самодіючих столів, послідовність їх підготовки до експлуатації, вимоги та рекомендації, що стосуються налагодження електромагнітної та запобіжної фрикційної муфт, розповсюджені можливі несправності, їх причини та способи усунення.

Обладнання, пристрої, інструменти: фрезерний широкоуніверсальний верстат з ЧПК мод. 6А76ПФ2, запобіжна фрикційна муфта, електромагнітна муфта, динамометр стиску.

3.1. Теоретичні відомості

3.1.1. Призначення та кінематика силових столів

Електромеханічні силові столи як і плоскокулачкові головки є силовими уніфікованими вузлами агрегатних верстатів [1, 9]. На столах може установлюватись інше уніфіковане та оригінальне устаткування, яке несе інструмент (фрезерні бабки, розточувальні головки) або закріплюватись оброблювані заготовки.

На рис. 3.1 наведена кінематична схема столу [9], привод якого включає електродвигуни 3 і 6 – відповідно робочої подачі і прискорених переміщень. Під час механічної обробки електродвигун 6 вимкнений, а електродвигун 3 і електромагнітна муфта 8 – ввімкнені, внаслідок чого обертальний момент передається з вала VІІ на вал І і ходовий гвинт 10 через пари зубчастих коліс 1, 2, 4 (змінні), 12, 9, 7 і, таким чином, стіл приводиться в рух. Якщо ж необхідно здійснити його швидкий підвід або відвід, електродвигун 3 і муфта 8 вимикаються (пара зубчастих коліс 9 виводиться із зачеплення), вмикається електродвигун 6, від якого обертання передається через пару зубчастих коліс 7 на вал І і ходовий гвинт 10.

Запобіжна фрикційна муфта 13 захищає привод столу від поломок при перевантаженнях, що можуть обумовлюватись недопустимо великим збільшенням швидкості різання (зусиллям опору переміщення столу), або взаємодією останнього із жорсткою перешкодою. В подібних ситуаціях обертальний момент на нижньому зубчастому колесі пари 12 стає більшим номінального моменту на валу IV, якому відповідає зусилля тертя між дисками фрикційної муфти, що настроюється регулюванням попереднього стиску її пружини. Диски муфти, які знаходяться на валу IV та диски, що пов’язані із з нижнім колесом пари 12, починають проковзувати один відносно одного - ланцюг робочої подачі столу розмикається.

3.1.2. Налагодження та експлуатація силових столів

Перед початком експлуатації столу необхідно переконатись, що його редуктор заповнений мастилом до оптимального рівня. При відсутності або недостатньому рівні мастила необхідно його долити. На поверхнях напрямних столу повинна бути відчутною масляна плівка. У випадку її відсутності потрібно декілька разів ввімкнути змащувальну станцію і перевірити, чи потрапило мастило до напрямних.

Спочатку стіл переміщують вручну за допомогою накидного ключа, насадженого на вал електродвигуна 6, при вимкнених електродвигунах і муфті 8. Далі стіл обкатується у налагоджувальному і автоматичному режимах.