1. Планування – це:

1. необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації;

2. реалізація концепцій, в яких поєднується цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації;

3. низка цілеспрямованих рішень, які визначають діяльність організації.

2. До етапів стратегічного планування відносять наступні:

1. проведення досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

2. визначення основних орієнтирів підприємства;

3. порівняння першого та другого етапів результатів;

4. всі перераховані варіанти.

3. До основних орієнтирів підприємства належить:

1. місія організації;

2. принципи організації;

3. позиції організації.

4. Принцип, який передбачає те, що плани мають бути конкретизовані і деталізовані в тій мірі , як це дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності фірми – це:

1. принцип єдності;

2. принцип точності;

3. принцип гнучкості.

5. Принцип, який передбачає, що планування в економічній організації має носити системний характер – це:

1. принцип єдності;

2. принцип участі;

3. принцип гнучкості.

6. В процесі планування повинні брати участь:

1. вище керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів;

4. всі перераховані варіанти.

7. Архітектором процесу планування є :

1. керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів.

8. Аналіз і оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства здійснюють:

1. секретар керівника;

2. вище керівництво;

3. плановики, поряд з іншими спеціалістами.

9. Процес планування в економічній організації не включає?

1. визначення стратегічних цілей:

2. вибір стратегії;

3. креативні рішення.

10. Цілевизначення – це:

1. орієнтири, яких розраховується досягти у певному періоді;

2. керівна філософія бізнесу;

3. ціль, задля якої організація існує і котра повинна бути виконана в плановому періоді;

4. вихідний момент у діяльності менеджера, який набуває все більшої ваги в умовах ринкової економіки, що розвивається.

11. Керівна філософія бізнесу, обґрунтування існування фірми, відчуття основної цілі підприємства – це:

1. цілевизначення;

2. місія;

3. бачення.

12. До факторів, які визначають вагомість бачення відносять;

1. є засобом мотивації працівників підприємства;

2. допомагає об’єднувати діяльність людей в одному напрямку;

3. створює почуття перспективи в діяльності організації;

4. все перераховане.

13. Місія організації є:

1. більш конкретним орієнтиром, ніж бачення.

2. більш загальним орієнтиром, ніж бачення;

3. ці орієнтири приблизно однакові.

14. Зміст місії не включає в себе:

1. характеристику ринку;

2. технологію;

3. філософію;

4. психологію.

15. Типи цілей в організації поділяються на:

1. економічні та неекономічні;

2. зовнішні та внутрішні;

3. ефективні та неефективні.

---

16. Усі цілі в організації можуть поділятись на:

1. зовнішні та внутрішні;

2. ефективні та неефективні

3. коротко-, середньо-,довгострокові.

17. Скільки виділяють ключових просторів, в рамках яких організації визначають свої цілі:

1. 4 простори

2. 6 просторів;

3. 8 просторів.

18. Найбільш важливими цілями для організацій є:

1. фінансові;

2. соціальні;

3. мотиваційні.

19. Головними критеріями якості є:

1. конкретність цілей;

2. принциповість цілей;

3. виконуваність цілей.

20. Стратегічний план складається на:

1. 1рік;

2. 2 роки;

3. 5 років і більше.

21. Основу загальних планів організації складають:

1. стратегічні плани;

2. план розвитку;

3. проекти підприємства.

22. До сфер стратегічного планування відносять:

1. інноваційна діяльність;

2. фінанси;

3. трудові ресурси;

4. всі варіанти.

30.Термін "парадигма" у філософію науки уперше впровадив:

1. Г. Бергман;

2. Дж. Вілсон;

3. М. Портер.

31.Парадигма – це:

1. модель постановки проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань;

2. спосіб наукового мислення, який проявляється в певній закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі;

3. системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм;

4. всі вище перераховані.

32.Управлінську діяльність організації можна представити наступними рівнями:

1. короткостроковим, середньостроковим, довгостроковим;

2. стратегічним, оперативним;

3. низьким, середнім, високим.

33.Модель стратегічного управління, першочерговим завданням реалізації якої є проведення стратегічного аналізу перспектив розвитку суб'єкта ринку у нових умовах середовища, - це:

1. модель аналітичного управління;

2. модель ситуативного управління;

3. модель оперативного управління.

34.Основою формалізації стратегічного управління є чітка регламентація процедур обгрунтування і реалізації стратегії – це:

1. модель оперативного управління;

2. модель формалізованого стратегічного управління;

3. модель формального управління.

35.Модель стратегічного управління, яка виникла в результаті подальшого ускладнення зовнішнього середовища, що значно обмежене, і навіть зробило неможливим передбачення майбутніх змін, - це:

1. модель ситуативного управління;

2. модель аналітичного управління;

3. модель формального управління.

36.Відповідно до якої парадигми управлінська наука розвивала положення, які обґрунтували необхідність централізації управління, обмеження самостійності у господарській діяльності підприємств, жорсткої системи розподілу між підприємствами ?

1. марксистська парадигма;

2. традиційна парадигма;

3. циклічна парадигма.

37.Дана модель не має чіткої методології, прогнози будуть, як правило, помилковими, а стратегічні рішення – не обґрунтованими:

1. модель принципового управління;

2. модель логічного управління;

3. модель принципологічного управління.

---

38.Основою стратегічного управління є:

1. формування і реалізація стратегії суб'єкта ринку;

2. формування і реалізація стратегії об’єкта ринку;

3. формування і реалізація стратегічних моделей ринку.

39.Дана модель управління передбачає розробку стратегії у формі плану з чітко визначеними параметрами стратегічного розвитку – це:

1. модель прогностичного управління;

2. модель логічного управління;

3. модель планового управління.

40.Модель, яка позбавлена заздалегідь визначених формалізованих процедур, що передують прийняттю і реалізації стратегічних рішень, - це:

1. модель формалізованого управління;

2. модель аналітичного управління;

3. модель інтуїтивного управління.

41.Для підприємства можливі такі передбачення майбутнього:

1. передбачення способом екстраполяції;

2. частково очікувані проблеми за «сильними сигналами»;

3. очікувані зміни.

42.Система управління, яка застосовується тоді, коли темп змін зовнішнього середовища прискорюється, але майбутнє ще можливо передбачити шляхом екстраполяції тенденцій минулого:

1. управління на базі інтерполяції;

2. управління на базі екстраполяції;

3. управління на базі передбачення змін.

43.Система управління, яка застосовується тоді, коли передбаченість майбутнього велика:

1. управління на основі контролю;

2. управління на основі прогнозування;

3. управління на основі планування.

44.Історики виділяють такі етапи у розвитку корпоративного планування:

1. бюджетування, короткострокове планування, стратегічне планування, інноваційний менеджмент;

2. бюджетування, довгострокове планування, короткострокове планування, інвестиційний менеджмент;

3. бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент.

45.Система управління, яка впроваджується в поточний час в умовах, коли багато важливих задач виникають настільки навально, що їх неможливо вчасно передбачити, - це:

1. управління на основі планування;

2. управління на основі гнучких екстрених рішень;

3. управління на базі передбачення змін.

46.Управління, яке ґрунтується на розподілі проблем на три види: термінові, відкладені і проблеми, які можна не брати до уваги – це:

1. управління на основі аналізу стратегічних задач;

2. управління на основі контролю;

3. управління на основі ранжування стратегічних задач.

47.Дана система управління застосовується, коли стали з’являтися неочікувані явища і темп змін прискорився:

1. управління на базі передбачення змін;

2. управління в умовах стратегічних несподіванок;

3. управління на основі контролю.

48.Концепція стратегічного управління з'явилася:

1. на початку 60-х р. ХХ ст.;

2. на кінець 70-х р. ХХ ст.;

3. на початку 70-х р. ХХ ст.

50.Система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток організації – це:

---

1. мета управління;

2. процес управління;

3. концепція управління.

51.Ступінь передбачуваності змін у середовищі має визначатися такими характеристиками:

1. субєктивними ознаками динамізму факторів середовища, що обумовлюють рівень його не стабільності;

2. суб'єктивною здатністю організації передбачувати майбутні зміни;

3. всі вище перераховані.

52.Прогнози, які мають на меті передбачити можливі варіанти ходу розвитку подій і підготувати організацію до відповідних, планово визначених дій, - це:

1. кількісні прогнози;

2. якісні прогнози;

3. сценарні прогнози.

54.Еволюція систем загальнофірмового управління має такий вигляд:

1. довгострокове планування, стратегічне планування, бюджетування, стратегічний менеджмент;

2. бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент;

3. довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент, бюджетування.

55.Акцент в управлінні в бюджетуванні направлений на:

1. творчість;

2. стабільність;

3. передбачення.

56.Темп змін у стратегічному менеджменті:

1. повільніше, ніж реакція;

2. порівняно з реакцією фірми;

3. швидше за реакцію фірми.

57.Основою управління в стратегічному плануванні є:

1. стратегічні зміни;

2. контроль відхилень;

3. врахування розвитку ринку і зовнішнього середовища.

58.Стратегія підприємства, яка визначає загальний напрямок його діяльності, формується його вищим керівництвом і передбачає сформувати (вибрати) власне головний напрямок діяльності підприємства і його стратегічних одиниць бізнесу (СОБ) – це:

1. корпоративна стратегія;

2. ділова стратегія;

3. функціональна стратегія.

59. Аналіз середовища підприємства – це:

а) середовище безпосередніх контактів з фірмою, воно включає тих учасників ринку, з котрими фірма має прямі відносини, або які мають прямий вплив на фірму;

б) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей;

в) необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації;

г) становище підприємства на ринку, яке забезпечує йому можливість переборювати сили конкуренції і залучати покупців.

60. Робоче середовище – це:

а) середовище безпосередніх контактів з фірмою, воно включає тих учасників ринку, з котрими фірма має прямі відносини, або які мають прямий вплив на фірму;

б) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей;

в) приділення уваги на одному з сегментів ринку, на особливій групі покупців (наприклад, тільки похилого віку), визначеній групі товарів або на обмеженому географічному секторі ринку;

---

г) сукупність наявних ресурсів і можливостей (спроможностей) для розробки та реалізації стратегії підприємства.

2. Характер діяльності підприємства впливає на:

а) оцінку факторів середовища та на вибір критичних точок;

б) встановлення значущих факторів економічного середовища;

в) впливають на специфіку критичних точок організаційного середовища;

г) встановлення значущих факторів технологічного середовища;

4. Внутрішнє середовище організації включає в себе такі основні елементи:

а) Розміри і потужності ,тип і вік обладнання, джерела постачання, тенденції продуктивності

б) економічні, технологічні, політичні, соціальні;

в) виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру;

г) усі відповіді вірні.

5. Зовнішнє середовище організації включає в себе такі основні елементи:

а) Розміри і потужності ,тип і вік обладнання, джерела постачання, тенденції продуктивності

б) економічні, технологічні, політичні, соціальні;

в) виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру;

г) усі відповіді вірні.

6. Виділяють такі основні типи зовнішнього середовища:

а) мінливе середовище;

б) вороже оточення, створене жорсткою конкуренцією;

в) різноманітне оточення, що властиве глобальному бізнесу

г) технічно складне середовище;

д) усі відповіді вірні.

7. Інформацію про найбільш значимі фактори середовища організації можна одержати такими способами:

а) сканування середовища (пошук інформації, яка вже сформована);

б) моніторинг середовища (відслідковування поточної інформації, що з’являється як нова);

в) прогнозування (створення інформації про майбутнє середовище);

г) усі відповіді вірні.

8. Оцінка інформації є:

а) заключним етапом аналізу організаційного середовища;

б) попереднім етапом аналізу організаційного середовища;

в) основним етапом аналізу організаційного середовища;

г) усі відповіді вірні.

9. До основних методів оцінки можна віднести

а) метод SWOT;

б) метод Мак – Кінзі;

в) метод БКГ;

г) усі відповіді вірні.

11. Можливості появи нових конкурентів в галузі залежить від так бар’єрів:

а) тенденції розвитку галузі, система збуту продукції, структура галузевих витрат;

б) прихильність покупців щодо торгової марки, контроль над товарами збуту,

економія на масштаб виробництва, труднощі доступу до виробничого досвіду;

в) реальний і потенційний розмір галузі, перспективи росту галузі і стадії її життєвого циклу, структура і масштаби конкуренції;

г) портфельний аналіз, кабінетні дослідження: робота з бухгалтерськими документами, статистичними та іншими документами всередині фірми, спостереження та опитування працівників підприємства за спеціальними методиками;

12. Ключові фактори успіху (КФУ) – це:

а) загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні, реалізація яких дає можливість покращити конкурентні позиції підприємства;

---

Смотрите также файлы

• МДС 81-35.2004.docx

• Индивидуальная психологическая карта школьника.docx

• Комарова К.В. и др. Лидерство Учебное пособие 2008.pdf

• Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник.pdf

• МОДЕЛЬ ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ.doc