Файл: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Лизогуб В. Г., Богдан Т. В., Шараєва М. Л.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 06.12.2023
Просмотров: 213
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
ЛЗ. Важкість реакції визначає тактику. Якщо реакція була важ- кою, то краще уникати повторного застосування препарату. При неважкій реакції можна провести провокаційний тест і при нега- тивному його результаті препарат можна призначити повторно
Інколи застосовують метод плацебо для виключення плацебоза- лежних ефектів і підтвердження ідіосинкразії.
При реакціях гіперчутливості необхідно провести всі можливі
діагностичні дослідження. У випадку достовірно від’ємних ре- зультатах ЛЗ можна призначити повторно. У решта випадків не- обхідно зважувати користь і ризик анафілактичності і краще уникати призначення даного ЛЗ.
Методи тестування побічних ефектів
Лабораторно-інструментальні дослідження допомагають в ді- агностиці тих побічних реакцій, які пов’язані зі специфічним ураженням органів (дослідження печінкових тестів, остаточного азоту, кількості клітин крові, аналізу сечі, рентгенографія легень
і т.д.)
Існує дуже невелика кількість специфічних тестів, які підт- верджують побічну дію ЛЗ. До них відносяться імунологічні і
біохімічні маркери, які підтверджують участь іммуннопатологіч- них механізмів в розвитку реакцій.
Біохімічні маркери є триптази альфа і бета. Підвищення в крові концентрації альфа-триптази свідчить про збільшення кіль- кості тучних клітин, а підвищення концентрації бета-триптази свідчить про активацію тучних клітин, що спостерігається при анафілактичних і анафілактоїдних реакціях. Таким чином, під- вищення концентрації бета-триптази викликають ті ЛЗ, які сти- мулюють тучні клітини через імунологічні механізми (інсулін,
пеніцилін) або не імунологічні (опіати, мязеві релаксанти). Так,
як Т 1/2 триптази становить близько 2 год., визначення її кон- центрації може мати перевагу перед визначенням концентрації
гістаміну, який має високу швидкість розпаду.
Рекомендації. Визначення концентрації триптази необхідно проводити у перші 1-2 год. від початку анафілактичної реакції.
Нормальний рівень її становить 1 мкг/л; підвищення концентра- ції вище цього рівня свідчить про активацію тучних клітин; під- вищення концентрації вище цього рівня свідчить про активацію тучних клітин; підвищення концентрації більше 5 мкг/л типово для анафілактичних реакцій, опосередкованих через активацію тучних клітин. Разом з тим необхідно враховувати, що рівень бета-триптазии може залишатися нормальним при відсутності
117
геодинамічних порушень під час анафілактичної реакції.
Імунологічні маркери. До імунологічних маркерів можна від- нести тест з радіоалергосорбентом у діагностиці анафілактичних реакцій, пов’язаних і непов’язаних з IgE, тоді як анафілактичні
реакції обумовлені саме IgE і можуть бути тестовані з радіоале- госорбентом.
Дослідження антиядерних антитіл сприяє діагностиці меди- каментозно залежного вовчка. Проте навіть наявність в організмі
медикаментозно-залежних антитіл може бути достовірним дока- зом зв’язку захворювання з побічною дією ЛЗ.
Внутрішньо-шкірні і скарифіковані тести іn vivo викори- стовуються для діагностики алергічних реакцій негайного типу
(включаючи анафілаксію), опосередкованих через утворення ме- дикаментозно-залежних IgE-антитіл. Такі можуть викликати: ЛЗ
поліпептидної природи, мультівалентні або високомолеку- лярні(лікарські глобуліни, інсулін, стрептокіназа); деякі низько- молекулярні антибіотики.
Позитивний результат свідчить про присутність медикамен- тозно-залежних IgE-антитіл; а від’ємний – або про відсутність,
або про неможливість їх визначення за допомогою даного діаг- ностичного методу, що може бути пов’язано з відсутністю інфор- мації про імунохімію ЛЗ чи їх метаболітів.
Внутрішньо-шкірні тести можуть бути нечутливими, неспе- цифічними і навіть небезпечні для життя. Описане летальне внутрішньо-шкірне тестування до пеніциліну.
У минулому застосовувалися нашкірні тести для діагностики деяких контактних дерматитів. З урахуванням того, що вони до- водять імунологічну роль Т-лімфоцитів у розвитку деяких меди- каментозно-залежних реакцій, ці тести можуть мати більш широке застосування, включаючи діагностику різних шкірних висипів як проявів медикаментозної гіперчутливості негайного або сповільненого типу.
Тести in vitro застосовуються для виявлення медикаментозно- залежних IgE-антитіл до антибіотиків, проте вони ще менше чут- ливі, ніж внутрішньо-шкірні тести. Дані тести використовуються для виявлення випадків індивідуальної алергічної реакції на ан- тибіотики.
Тести із введенням ЛЗ для виявлення їх побічної дії ще більш потенційно небезпечні, ніж шкірні тести. Їх введення може бути оправдано тільки у тих випадках, коли ці ліки є єдиними препа- ратами для лікування даного захворювання і не має еквівалентної
заміни. Наприклад, аллопурінол для лікування подагри. Інші
118
Імунологічні маркери. До імунологічних маркерів можна від- нести тест з радіоалергосорбентом у діагностиці анафілактичних реакцій, пов’язаних і непов’язаних з IgE, тоді як анафілактичні
реакції обумовлені саме IgE і можуть бути тестовані з радіоале- госорбентом.
Дослідження антиядерних антитіл сприяє діагностиці меди- каментозно залежного вовчка. Проте навіть наявність в організмі
медикаментозно-залежних антитіл може бути достовірним дока- зом зв’язку захворювання з побічною дією ЛЗ.
Внутрішньо-шкірні і скарифіковані тести іn vivo викори- стовуються для діагностики алергічних реакцій негайного типу
(включаючи анафілаксію), опосередкованих через утворення ме- дикаментозно-залежних IgE-антитіл. Такі можуть викликати: ЛЗ
поліпептидної природи, мультівалентні або високомолеку- лярні(лікарські глобуліни, інсулін, стрептокіназа); деякі низько- молекулярні антибіотики.
Позитивний результат свідчить про присутність медикамен- тозно-залежних IgE-антитіл; а від’ємний – або про відсутність,
або про неможливість їх визначення за допомогою даного діаг- ностичного методу, що може бути пов’язано з відсутністю інфор- мації про імунохімію ЛЗ чи їх метаболітів.
Внутрішньо-шкірні тести можуть бути нечутливими, неспе- цифічними і навіть небезпечні для життя. Описане летальне внутрішньо-шкірне тестування до пеніциліну.
У минулому застосовувалися нашкірні тести для діагностики деяких контактних дерматитів. З урахуванням того, що вони до- водять імунологічну роль Т-лімфоцитів у розвитку деяких меди- каментозно-залежних реакцій, ці тести можуть мати більш широке застосування, включаючи діагностику різних шкірних висипів як проявів медикаментозної гіперчутливості негайного або сповільненого типу.
Тести in vitro застосовуються для виявлення медикаментозно- залежних IgE-антитіл до антибіотиків, проте вони ще менше чут- ливі, ніж внутрішньо-шкірні тести. Дані тести використовуються для виявлення випадків індивідуальної алергічної реакції на ан- тибіотики.
Тести із введенням ЛЗ для виявлення їх побічної дії ще більш потенційно небезпечні, ніж шкірні тести. Їх введення може бути оправдано тільки у тих випадках, коли ці ліки є єдиними препа- ратами для лікування даного захворювання і не має еквівалентної
заміни. Наприклад, аллопурінол для лікування подагри. Інші
118
тести, такі як, де грануляція еозинофілів, пасивна гемаглютина- ція, трансформація лімфоцитів, інгібування міграції лімфоцитів
(макрофагів) мають дуже невисоку чутливість і навіть у випадку від’ємної відповіді не виключають наявність ятрогенної реакції.
Гістологічні методи. Для підтвердження ятрогенної реакції
єдиним достовірним методом є гістологічне дослідження біопсій- ного матеріалу. Так, застосування ко-амоксиклаву може бути при- чиною розвитку ятрогенного гепатиту. Такі повідомлення почали надходити з 1991, хоча препарат почав застосовуватися з 1990
року. Це обумовлено тим, що початок реакції віддалений і у 70%
випадків вона розвивається уже після закінчення курсу лікування
(максимально через 6 тижнів). Проте гістологічне дослідження довело, що ко-амоксиклав викликає гепатит.
ПРОБЛЕМА КОНТРОЛЮ
ЗА БЕЗПЕКОЮ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
(МІЖНАРОДНИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД)
Основними вимогами, яким повинні відповідати сучасні лі- карські препарати, поряд з ефективністю, є якість і безпека їх за- стосування. Створення і розвиток системи фармаконагляду повинні забезпечити збір, вивчення і розповсюдженя данних про побічні реакції лікарських засобів для прийняття відповідних ре- гуляторних рішень. Наведені актуальні питання організації конт- ролю безпеки лікарських засобів на основі сучасного міжна- родного досвіду. Розглянута прогресивна ініціатива Нідерландів про залучення лікарів і фармацевтів для інформування у випад- ках небажаних ефектів ліків. Основний акцент зроблений на роз- межування функцій клінічного фармацевта порівняно з прові- зорем і лікарем у системі фармаконагляду. У такому зв’язку під- вищується інтеграція клінічного фармацевта в прооцесі моніто- рування безпеки препаратів, головним чином, на стаціонарному етапі лікування.
У даний час в Україні створена і розвивається державна си- стема контролю якості і безпеки лікарських засобів. На основі
Закону «Про лікарські засоби», відповідних наказів Міністерства
Охорони Здоров’я розроблена правова і адміністративна база, в основу якої закладені діючі міжнародні нормативні акти. Ство- рена система фармакологічного нагляду повинна “забезпечувати прийняття відповідних рішень по відношенню ліцензійованих лі- карських препаратів на основі отриманої інформації про побічні
119
(макрофагів) мають дуже невисоку чутливість і навіть у випадку від’ємної відповіді не виключають наявність ятрогенної реакції.
Гістологічні методи. Для підтвердження ятрогенної реакції
єдиним достовірним методом є гістологічне дослідження біопсій- ного матеріалу. Так, застосування ко-амоксиклаву може бути при- чиною розвитку ятрогенного гепатиту. Такі повідомлення почали надходити з 1991, хоча препарат почав застосовуватися з 1990
року. Це обумовлено тим, що початок реакції віддалений і у 70%
випадків вона розвивається уже після закінчення курсу лікування
(максимально через 6 тижнів). Проте гістологічне дослідження довело, що ко-амоксиклав викликає гепатит.
ПРОБЛЕМА КОНТРОЛЮ
ЗА БЕЗПЕКОЮ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
(МІЖНАРОДНИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД)
Основними вимогами, яким повинні відповідати сучасні лі- карські препарати, поряд з ефективністю, є якість і безпека їх за- стосування. Створення і розвиток системи фармаконагляду повинні забезпечити збір, вивчення і розповсюдженя данних про побічні реакції лікарських засобів для прийняття відповідних ре- гуляторних рішень. Наведені актуальні питання організації конт- ролю безпеки лікарських засобів на основі сучасного міжна- родного досвіду. Розглянута прогресивна ініціатива Нідерландів про залучення лікарів і фармацевтів для інформування у випад- ках небажаних ефектів ліків. Основний акцент зроблений на роз- межування функцій клінічного фармацевта порівняно з прові- зорем і лікарем у системі фармаконагляду. У такому зв’язку під- вищується інтеграція клінічного фармацевта в прооцесі моніто- рування безпеки препаратів, головним чином, на стаціонарному етапі лікування.
У даний час в Україні створена і розвивається державна си- стема контролю якості і безпеки лікарських засобів. На основі
Закону «Про лікарські засоби», відповідних наказів Міністерства
Охорони Здоров’я розроблена правова і адміністративна база, в основу якої закладені діючі міжнародні нормативні акти. Ство- рена система фармакологічного нагляду повинна “забезпечувати прийняття відповідних рішень по відношенню ліцензійованих лі- карських препаратів на основі отриманої інформації про побічні
119
реакції лікарських засобів в умовах їх звичного застосування”.
Основними завданнями фармакологічного нагляду є:
– організація роботи щодо виявлення і реєстрації побічних реакцій на лікарські засоби;
– аналіз і сестиматизація повідомлень про побічні реакції
вітчизняних і міжнародних лікарських препаратів, що надходять в Центр, а також повідомлень, а також повідомлень опублікова- них у вітчизняній і зарубіжній літературі;
– підготовка і представлення керівництву пропозицій, уза- гальнених даних про побічну реакцію лікарських засобів для прийняття адміністративних заходів (зміни і доповнення в ін- струкцію щодо застосування, обмеження або заборона застосу- вання лікарських препаратів у медичній практиці та інше);
– організація роботи з широкого ознайомлення медичних і
фармакологічних працівників, а також населення з питаннями безпеки лікарських засобів;
– підготовка методичних рекомендацій щодо профілактики
і лікування ускладнень медикаментозної терапії;
– надання методичної допомоги в організації і роботі пред- ставників по моніторуванню побічної дії ліків в Україні.
Вітчизняний і міжнародний досвід, пов’язаний з виявленням
і вивченням побічної реакції, свідчить про те, що для підвищення результативності з даної проблеми в країні з великою територією
і багатомільйонним населенням організація мережі регіональних центрів є абсолютно необхідною. Відповідно до наказів МОЗ
України керівники органів охорони здоров’я повинні здійснювати контроль за своєчасним наданням інформації про побічні реак- ції/побічні дії ЛЗ.
Основні завдання виробників щодо вивчення побічних ре-
акцій/побічних дій ЛЗ:
– аналіз, сестиматизація, верифікація повідомлень про по- бічні реакції;
– виявлення збільшення частоти виникнення відомих по- бічних реакцій;
– інформування медичної спільноти про побічних реак- цій/побічних дій
ЛЗ і про інші проблеми, пов’язані з медикаментозними уск- ладненнями;
– підготовка пропозицій у зв’язку з виникаючими пробле- мами в сфері безпеки ліків;
– організація спеціальних досліджень у регіоні з метою от- римання додаткової інформації, якщо це необхідно (наприклад,
120
Основними завданнями фармакологічного нагляду є:
– організація роботи щодо виявлення і реєстрації побічних реакцій на лікарські засоби;
– аналіз і сестиматизація повідомлень про побічні реакції
вітчизняних і міжнародних лікарських препаратів, що надходять в Центр, а також повідомлень, а також повідомлень опублікова- них у вітчизняній і зарубіжній літературі;
– підготовка і представлення керівництву пропозицій, уза- гальнених даних про побічну реакцію лікарських засобів для прийняття адміністративних заходів (зміни і доповнення в ін- струкцію щодо застосування, обмеження або заборона застосу- вання лікарських препаратів у медичній практиці та інше);
– організація роботи з широкого ознайомлення медичних і
фармакологічних працівників, а також населення з питаннями безпеки лікарських засобів;
– підготовка методичних рекомендацій щодо профілактики
і лікування ускладнень медикаментозної терапії;
– надання методичної допомоги в організації і роботі пред- ставників по моніторуванню побічної дії ліків в Україні.
Вітчизняний і міжнародний досвід, пов’язаний з виявленням
і вивченням побічної реакції, свідчить про те, що для підвищення результативності з даної проблеми в країні з великою територією
і багатомільйонним населенням організація мережі регіональних центрів є абсолютно необхідною. Відповідно до наказів МОЗ
України керівники органів охорони здоров’я повинні здійснювати контроль за своєчасним наданням інформації про побічні реак- ції/побічні дії ЛЗ.
Основні завдання виробників щодо вивчення побічних ре-
акцій/побічних дій ЛЗ:
– аналіз, сестиматизація, верифікація повідомлень про по- бічні реакції;
– виявлення збільшення частоти виникнення відомих по- бічних реакцій;
– інформування медичної спільноти про побічних реак- цій/побічних дій
ЛЗ і про інші проблеми, пов’язані з медикаментозними уск- ладненнями;
– підготовка пропозицій у зв’язку з виникаючими пробле- мами в сфері безпеки ліків;
– організація спеціальних досліджень у регіоні з метою от- римання додаткової інформації, якщо це необхідно (наприклад,
120
радіаційні впливи, виявлення частоти виникнення будь-яких видів побічних реакцій – агранулоцитозів, тератогенних ефектів,
співвідношення користь/ризик і ін.).
З чого розпочинати роботу по вивченню побічних дій ліків:
Робота представника по вивченню побічних дій ліків почина-
ється з :
– аналізу даних медичних установ, де проводиться збір ін- формації про побічну дію;
– організація зустрічей (періодично) з медичним персона- лом з метою пояснення необхідності і важливості проведення даної роботи, а також з метою роз’яснення поставлених завдань
(що і як повинні робити);
– розповсюдження карт-повідомлень про побічні реакції (з певною періодичністю) серед медперсоналу;
– надання медичному персоналу інформації, яка стосується термінології в ділянці побічної дії лікарського засобу;
– організація забезпечення зберігання і ведення бази даних про побічні реакції/побічні дії ЛЗ.
Оцінка повідомлень
про побічні реакції/побічні дії ЛЗ
Відділом фармаконагляду проводиться аналіз, сестиматизація
і верифікація повідомлень, що надійшщи. Крім того, кожне пові- домлення необхідно оцінити з метою визначення ступеню досто- вірності зв’язку виникнення побічних реакцій з лікарським засобом. Для оцінки повідомлень про побічні реакції необхідні:
– якісна документація (наприклад, точність і чіткість запов- нення карти-повідомлення);
– знання і вміння користуватися кодуванням інформації,
яку вводять в карту-повідомлення. З цією метою використову-
ється кодова система ВООЗ кодуються ліки, симптоми, захворю- вання і т.д.);
– облік вимог органів охорони здоров’я країни, які пред’яв- ляються до ліків, контролю ліків і інше;
– проводиться оцінка ступеню достовірності зв’язку побіч- ної реакції, яка виникла з дією лікарського засобу; виділяють шість ступеней достовірності, що визначаються за такими показ- никами: часовий інтервал між введенням препарату і розвитком побічної реакції; знання фармакологічних властивостей препа- рату; знання клінічних проявів побічної реакції (симптоми,
ознаки, анатомічні дані, механізми; відповідна реакція на відміну
і повторне введення препарату.
121
співвідношення користь/ризик і ін.).
З чого розпочинати роботу по вивченню побічних дій ліків:
Робота представника по вивченню побічних дій ліків почина-
ється з :
– аналізу даних медичних установ, де проводиться збір ін- формації про побічну дію;
– організація зустрічей (періодично) з медичним персона- лом з метою пояснення необхідності і важливості проведення даної роботи, а також з метою роз’яснення поставлених завдань
(що і як повинні робити);
– розповсюдження карт-повідомлень про побічні реакції (з певною періодичністю) серед медперсоналу;
– надання медичному персоналу інформації, яка стосується термінології в ділянці побічної дії лікарського засобу;
– організація забезпечення зберігання і ведення бази даних про побічні реакції/побічні дії ЛЗ.
Оцінка повідомлень
про побічні реакції/побічні дії ЛЗ
Відділом фармаконагляду проводиться аналіз, сестиматизація
і верифікація повідомлень, що надійшщи. Крім того, кожне пові- домлення необхідно оцінити з метою визначення ступеню досто- вірності зв’язку виникнення побічних реакцій з лікарським засобом. Для оцінки повідомлень про побічні реакції необхідні:
– якісна документація (наприклад, точність і чіткість запов- нення карти-повідомлення);
– знання і вміння користуватися кодуванням інформації,
яку вводять в карту-повідомлення. З цією метою використову-
ється кодова система ВООЗ кодуються ліки, симптоми, захворю- вання і т.д.);
– облік вимог органів охорони здоров’я країни, які пред’яв- ляються до ліків, контролю ліків і інше;
– проводиться оцінка ступеню достовірності зв’язку побіч- ної реакції, яка виникла з дією лікарського засобу; виділяють шість ступеней достовірності, що визначаються за такими показ- никами: часовий інтервал між введенням препарату і розвитком побічної реакції; знання фармакологічних властивостей препа- рату; знання клінічних проявів побічної реакції (симптоми,
ознаки, анатомічні дані, механізми; відповідна реакція на відміну
і повторне введення препарату.
121
В Україні основним методом для виявлення побічної реакції
(побічної дії) лікарського засобу є метод спонтанних (випадко- вих) повідомлень про підозрілу небажану дію препарату. Адмі- ністративний метод зобов’язує медперсонал інформувати за встановленою формою про побічні реакції/побічні дії ЛЗ
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Інфор-
мація про побічні реакції/побічні дії ЛЗ повинна надходити у
відділ фармакологічного нагляду Державного фармакологіч-
ного центру від:
– лікарів;
– фармаковиробників;
– уповноважених міжнародних організацій;
– медичних інформаційних джерел і наукових видавництв;
– суспільних організацій, які представляють інтереси спо- живачів і громадян;
– комісії з питань етики (під час клінічних досліджень).
Основною фігурою системи контролю безпеки лікарських за- собів є лікар, який повинен брати участь у виявленні і вивченні
побічних реакцій. Проте світовий і європейський досвід перед- бачає надходження інформації про побічні реакції/побічні дії ЛЗ
від усіх медичних працівників – лікарів, фармацевтів, медичних сестер і судмедекспертів, а в американській системі FDA – ще і
від самих пацієнтів. Крім добровільної реєстрації і розгляду по- відомлень у більшості країн, у тому числі і в Україні, існує адмі- ністративний метод, який зобов’язує медперсонал інформувати про побічні реакції ЛЗ.
Повідомлення про побічні дії необхідні для:
– ранньої перевірки достовірності сигналів про ті побічні
реакції, які може викликати препарат. Перші повідомлення про підозрілу побічну реакцію ще не дають можливості зробити будь-які висновки і заключення про якість препарату і перспек- тивність його подальшого використання;
– прийняття адміністративних заходів: із накопиченням по- відомлень про препарат може виникнути необхідність у при- йнятті відповідних рішень (наприклад, включення в інструкцію нових даних про побічну дію, покази і протипокази, про обме- ження у використанні аж до заборони);
– розповсюдження інформації про побічні дії, що реєст- руються;
– підвищення рівня знань і кваліфікації спеціалістів, що в свою чергу стимулюватиме їх активність у реєстрації і виявленні
побічної реакції.
Незважаючи на те, що вивчення непереносимості і виявлення
122
побічних реакцій/побічних дій ЛЗ проводиться на стадіях доклі- нічного і клінічного вивчення препаратів, правдиве уявлення про
їхню непереносимість може бути отримане тільки у процесі ши- рокого медичного застосування на достатньо великій кількості
хворих. Так, за законами статистики, виявлення побічних реак- цій, які виникають з частотою 1 на 1 000, можливе при умові, що препарат отримали не менше 3 000 хворих за добре контрольова- них умов, при яких підвищується імовірність виявлення рідких і
сер’йозних побічних реакцій, хронічної токсичності, викори- станні лікарських засобів у хворих різних категорій, а також на- слідків взаємодії ліків.
Попри усе, навіть при добре налагодженій системі фармако- логічного нагляду, у світі (за критеріями ВООЗ кількість пові- домлень повинна становити 10% від загальної кількості лікарів і
близько 200 повідомлень на 1 млн. жителів у рік) достатньо роз- повсюдженим
є недоотримання випадків про побічні
реакції/побічні дії ЛЗ. Їх причини такі:
– нерозпізнання побічних реакцій/побічних дій ЛЗ;
– неясність, невпевненість випадку;
– незнання як повідомити;
– недостаток часу;
– стурбованість медичним дослідженням;
– стурбованість проблеми (скарги, судова тяжба);
– бажання опублікувати випадок самостійно.
Як відомо, лікаря вчили лікувати хворого, а не повідомляти про побічну реакцію/побічну дію ЛЗ, тому у даний час підвищу-
ється роль клінічного фармаколога у виявленні, описанні і на- данні інформації про побічну реакцію/побічну дію ЛЗ. При цьому лікар і фармацевт передбачають, що можливу побічну ре- акцію/побічну дію ЛЗ
легко виявити, якщо є:
– короткий часовий зв’язок;
– відома реакція (чіткий зв’язок з фармакологічною дією лі- карського засобу);
– чіткі прояви (наприклад, шкірні висипи) і важко виявити,
якщо:
– віддалена за часом реакція;
– випадок виникає поряд із важким захворюванням;
– неочевидні ураження (наприклад пульмонологічний фіброз)
Одночасно для оцінки підозрілої побічної реакції необхідно відслідкувати фактори, які впливають на виявлення причино-на- слідкового зв’язку з даним лікарським засобом. При цьому до не- залежних узгоджуваних комісій поряд з лікарями входять
123
їхню непереносимість може бути отримане тільки у процесі ши- рокого медичного застосування на достатньо великій кількості
хворих. Так, за законами статистики, виявлення побічних реак- цій, які виникають з частотою 1 на 1 000, можливе при умові, що препарат отримали не менше 3 000 хворих за добре контрольова- них умов, при яких підвищується імовірність виявлення рідких і
сер’йозних побічних реакцій, хронічної токсичності, викори- станні лікарських засобів у хворих різних категорій, а також на- слідків взаємодії ліків.
Попри усе, навіть при добре налагодженій системі фармако- логічного нагляду, у світі (за критеріями ВООЗ кількість пові- домлень повинна становити 10% від загальної кількості лікарів і
близько 200 повідомлень на 1 млн. жителів у рік) достатньо роз- повсюдженим
є недоотримання випадків про побічні
реакції/побічні дії ЛЗ. Їх причини такі:
– нерозпізнання побічних реакцій/побічних дій ЛЗ;
– неясність, невпевненість випадку;
– незнання як повідомити;
– недостаток часу;
– стурбованість медичним дослідженням;
– стурбованість проблеми (скарги, судова тяжба);
– бажання опублікувати випадок самостійно.
Як відомо, лікаря вчили лікувати хворого, а не повідомляти про побічну реакцію/побічну дію ЛЗ, тому у даний час підвищу-
ється роль клінічного фармаколога у виявленні, описанні і на- данні інформації про побічну реакцію/побічну дію ЛЗ. При цьому лікар і фармацевт передбачають, що можливу побічну ре- акцію/побічну дію ЛЗ
легко виявити, якщо є:
– короткий часовий зв’язок;
– відома реакція (чіткий зв’язок з фармакологічною дією лі- карського засобу);
– чіткі прояви (наприклад, шкірні висипи) і важко виявити,
якщо:
– віддалена за часом реакція;
– випадок виникає поряд із важким захворюванням;
– неочевидні ураження (наприклад пульмонологічний фіброз)
Одночасно для оцінки підозрілої побічної реакції необхідно відслідкувати фактори, які впливають на виявлення причино-на- слідкового зв’язку з даним лікарським засобом. При цьому до не- залежних узгоджуваних комісій поряд з лікарями входять
123