Добавлен: 06.02.2019
Просмотров: 17474
Скачиваний: 5
У другому рішенні (1936) англійський суд визнав рухомість, що •залишилась в Англії після англійця, доміцильованого в Туреччині, такою, що підлягає передачі до англійської скарбниці, бо за турецьким правом відумерлє майно надходить до скарбниці як безхоз-не, тобто - за правом окупації".
В Законі від 23.06.2005 р. згадка про перехід до держави від-умсрлого майна відсутня взагалі, що аж ніяк не може розглядатись як удосконалення правового регулювання відповідного питання.
Контрольні запитання
1. Якими є основні колізійні питання, що виникають при успадкуванні за сучасним МПрП?
2. Яким чином регулюються спадкові відносини у МПрП?
3. Що Вам відомо про регулювання спадкових відносин за новим ЦК України?
4. Коли і в як'і засоби спадщина переходить до держави?
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
Див. Луни Я. А. Курс международного частного права. С. 255. ' Див.: Тим само.
44U
МІЖНАРОДНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Глава 22
Поняття міжнародного цивільного процесу. Міжнародна підсудність
Як уже неодноразово зазначалось, специфічною особливістю предмета регулювання МПрП є та, за якою конкретна справа, що потребує судового розгляду, ускладнена іноземним елементом. Внаслідок цієї особливості два (або більше) правопорядків претендують на вирішення спору, який у цій справі виник. До речі, під спором у цивільному процесі прийнято розуміти оформлену у вигляді взаємних домагань суперечку між сторонами певного цивільного договору у зв'язку з його невиконанням чи неналежним виконанням1,
До цих пір проблему колізій, що в таких випадках виникають, ми розглядали під кутом зору матеріального права, яке слід обирати так, щоб цей вибір був або загальновизнаним, або, щонайменше, задовольнив обидва (чи всі) колідуюч! між собою правопоряд-ки. При чому, як правило, виходили з припущення, що це робиться у кожному окремому випадку судом, але залишали поза увагою те, яким саме судом це робиться.
Між тим у спорі, що виникає з певних фактичних відносин, сторони с одними й тими самими, тому цивільна справа, що може бути порушеною за ними, повинна бути лише одна. Внаслідок цього неминуче виникає питання про те, в суді якого з колідуючих правопорядків вона повинна бути порушена І розглядатися, бо недоречним виглядає припущення, за яким цю колізію слід вирішити шляхом надання можливості судам кожної із заінтересованих держав розглянути зазначену справу згідно з приписами свого національного правопорядку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що, як зазначається, будь-яка держава схильна надавати своїм власним судам більш широку юрисдикцію, ніж ту, яку вона готова визнати за іноземними судами".
Див.: Ерпы.'/еки Н. Ю. Международное частное право: Учебник для иуюв.-М.: Nota Вепе, 1999,- С. 255.
" Див.: Чешчр Дж., Норт П. Международное частное право / Пер. с англ. М.: Прогресе, 1982.-С.95.
443
Питання визначення суду, який е компетентним на розгляд справи, ускладненої іноземним елементом, отримало спеціальне позначення у якості конфлікту компетенции, і воно складає одну з фундаментальних проблем МПрП. Справа в тому, що віднайденням одного права (шляхом звернення до уніфікованих норм чи завдяки застосуванню колізійного методу), якому повинні бути підпорядковані дані фактичні відносини, лише частково вирішується та колізія, що виникла між відповідними правопорядками. Для того, щоб вона знайшла своє остаточне вирішення, тобто - була так би мовити «знята» з порядку денного, необхідно встановити ще суд конкретної держави, якому слід визначене матеріальне право застосувати, при чому зробити це так, щоб віднайдення компетентного суду задовольнило обидва колідуючих правопрядки, завдяки чому з'явилися б підстави очікувати, що. врешті-решт, цс єдине рішення одного національного суду стане легітимним в обох заінтересованих нравопорядках.
Вирішенням цього непростого завдання і займається та сфера правового регулювання, що отримала назву міжнародний цивільний процес, сфера, яка, на думку X. Шака, є привабливою та набуваючою все більшого значення галуззю права .
22.1. Поняття «міжнародного цивільного процесу»
Скласти уяву про те, що саме слід розуміти під явищем, яке позначається терміном «міжнародний цивільний процес», вкрай важко, тому спектр висловлених з цього приводу думок с досить широким.
1- Домінуючою в доктрині МПрП поки що залишається точка зору, за якою всі питання цивільного судочинства з іноземним елементом є складовою національного цивільно-процесуального права. Подібну точку зору у вітчизняній літературі, наприклад, висловив М. Й. Штсфан із зауваженням про те, що включення цих питань до складу МПрП ігнорує наукові основи «виділення галузей права за предметом їх правового регулювання»". Однак, розглядаючи таку точку зору, Т. М. Нешатаєва не без підстав зауважила, що класичне визначення національного цивільного процесу
Див/. Шок X. Международное гражданские процессуальное право: Учебнику Пер. с нем.- М.: БЕК. 2001.- С. X.
" Дик/ Штефсін Л/ И. Цивільний пронес. Підр\ч. для юрид. спеціальностей нищих закладів освіти.- К.: [н Юре, 1997. С. .556.
444
(<вихолощує тонку, специфічну характеристику міжнародного цивільного процесу: класичне визначення не враховує, що міжнародний цивільний процес засновується на взаємозв'язку різнорідних правових норм: а) взаємодії правових процедур різних держав і б) взаємодії міжнародних і національних процедур»1.
Проте, щодо цього питання існують Й інші міркування. Так, свого часу наш співвітчизник Г". К. Матвеев стверджував: норми, які регулюють питання міжнародного цивільного процесу, належать до МПрП2. В. І. Кисіль висловив з цього приводу ще більш радикальне судження, за яким міжнародний цивільний процес взагалі е незалежною від МПрП галуззю npaBaJ. Інші вітчизняні автори, щоправда, висловлюються з цього приводу дещо обережніше. Наприклад, О. Р. Кибенко зазначає, що «у перспективі можливе виокремлення міжнародного цивільного процесу в самостійну галузь права»4.
До речі, у зарубіжний доктрині МПрП останнім часом стає поширеною точка зору, за якою міжнародний цивільний процес уявляє, собою самостійну галузь права. Наприклад, X. Шак наголошує, що міжнародне цивільне процесуальне право пройшло шлях розвитку до самостійної, такої, що швидко розростається галузі права і вже довгий час не може розглядатися як простий додаток до підручника з МПрП. На його думку стрілки, що мають значення для судового процесу, були переведені ще до вступу в дію колізійних норм МПрП5. Останнє зауваження цитованого автора є настільки важливим, що заслуговує на спеціальний розгляд.
2. Справа в тому, що, як відзначив О. О. Мережко, коли суддя (цитований автор веде мову про американського суддю, проте висловлена ним думка цілком може бути узагальненою) вирішує справу, пов'язану з наявністю в ній іноземного елемента, перед ним, як правило, виникають два головні запитання: по-перше, чи €
' Hettiamaeea Т. Н. Международное частное право и международный гражданский процесс: Учебный курс в трех частях,- М.; Изд. дом «Городец», 2004.- С. 364.
~ Див.- Матвеек Г. К. Предмет, система н задачи дальнейшего развития международного частого права / Советский ежегодник международного права, І978.-М.: Наука. 1980.-С. 287-291.
J Див.: Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації.- К.: Україна, 2000.-С. 13.
Кипенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие.-X.: Эспала, 2003.-С. 17.
' Див.: Шак X. Цит. праця.- С. XI.
445
суд, у якому розглядається така справа, належним судом (proper forum); і, по-друге, якщо пей суд є належним, законодавство якої держави чи штату слід застосовувати у конкретній справі?1
Перше, із зазначених питань, негативна відповідь на яке усуває необхідність вирішення другого, являє собою блискучий доказ іманентного зв'язку цивільного процесу та матеріального права як єдиного правового явища, у зв'язку з чим важко не погодитися з думкою В. Л. Толстих про те, що МПрП І процесуальне право мають багато спільного, і для ефективного застосування норм МПрП необхідна їх гармонізацій з нормами процесуальними і навпаки".
Можливо, що зазначена О. О. Мережко логіка дій судді спонукала відомих німецьких дослідників почати свою працю саме ч питань цивільного процесу у якості передумови застосування МПрП, викладенню якого присвячено подальші сторінки їхньої праці . І якщо у цьому курсі автор притримується традиційної схеми викладення матеріалу, то пояснюється це не зневагою до норм міжнародного цивільного процесу, а думкою, за якою обрана послідовність має певні методичні переваги, що дозволяють, зокрема, більш повно зрозуміти проблеми самого міжнародного цивільного процесу.
3. Неоднозначними є і уявлення щодо предмета цієї сфери правового регулювання. На думку Г. Ю. Федосєєвої, міжнародний цивільний процес -- це збірне поняття, котре включає комплекс питань, пов'язаних із порядком та особливое тями розгляду в судах спорів, що випливають із цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом , Дещо по-іншому формулює в нашій доктрині визначення предмета міжнародного цивільного процесу І. І. Дахно. На його думку, це -- комплекс процесуальних дій, пов'язаних із захистом прав іноземних фізичних та юридичних осіб у судових та арбітражних органах України-. Між тим В. І. Ки-
Див.: Міжнародне привитие право. Актуальні проблеми / За редакцією npotj). А. Довгерта.- К.: Укр. центр правничих студій, 2001.-С. 61.
' Див.: Тилстых В. Л. Коллизионное регулирование в международном частном праве: проблемы толкования и применении раздела VII части третьей ГК РФ.-М.:Счарк,2002.-С. 171.
Див.: Кох X., Магнус У., Вчиклер фон Мор&Іфеяьс П. Международное частное право и сравнительное правоведение .' Пер. с нем. д-ра юр. наук Ю. М. ІО\Іа-шеча- М.: Междунар. отношения, 2001.
Див.: Федосеева Г. Ю. Международное частное право: Учебник,- М.: Осго-жье, 1999.-С. 265.
" Див.: Дохни І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.- К.: МАУП. 2000.-С. 234.
446
сіль вважає, що міжнародний цивільний процес являє сооою скоріше не сукупність норм, а низку процесуальних проблем, специфіка яких полягає у зв'язку з міжнародним цивільним і торговим обігом .
За таких умов можна погодитись з висновком про те, що дебати про міжнародний цивільний процес, його місце, зміст і співвідношення з традиційними галузями чи інститутами права не завершені,2 і зрозуміти, чому автори цього висновку не запропонували у своєму підручнику ніякого визначення міжнародного цивільного процесу.
Намагаючись викласти своє бачення міжнародного цивільного процесу, зазначу, перш за все, що, як підкреслюється в російській доктрині, вжитий термін має умовний характер\ чим також пояснюється складність в його належному розумінні. Скоріш за все, цей термін став використовуватись у МПрП за певною аналогією з терміном «міжнародний кримінальний процес». Проте, якщо в останньому існують і спеціальні міжнародні органи, такі, наприклад, як Міжнародний кримінальний суд, так і відповідні міжнародні процесуальні норми (статути міжнародних трибуналів, наприклад), то стосовно міжнародного цивільного процесу в цілому можна стверджувати, що ані таких органів, ані подібних норм не існує.
Щоправда, стосовно арбітражного вирішення комерційних спорів є як міжнародні арбітражні органи (наприклад - Міжнародний комерційний арбітраж Міжнародної торгової палати у Парижі), так і міжнародні процесуальні норми (Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ). Однак нічого подібного щодо власне судового розгляду справ не існує. Більш того, коли спірні відносини за домовленістю сторін вирішуються недержавним органом (міжнародним комерційним арбітражем), держава певною мірою «втрачає інтерес» до цих спорів і результатів їх розгляду, особливо з урахуванням своїх міждержавних домовленостей. Проте, як тільки виникає необхідність у судовому розгляді справи державним судом, кожна держава, як суверен, уважно наглядає за тим. щоб її національний суд здійснював правосуддя лише на засадах, запроваджених саме нею, оскільки цивільний процес є сферою її публічного права.
' Див.: Кисіль В. І. Цит. праця.-С. 12.
' Див.: ФедІІняк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підручник.- 3-тс вид. (доп. і перероб.).- К.: Атіка. 2003.- С. 436.
' Див., наприклад' Международное частное право: Учебник / Под ред.
Г К. Дмитриевой - М : Проспект. 2000.- С. 559.
447
Зі сказаного з усією очевидністю випливає1. Ідо в терміні «міжнародний цивільний процес» спірним е саме визначення «міжнародний». Тому слід спробувати з'ясувати, що саме під цим останнім визначенням розуміється і, може, тоді стане зрозумілим чому, незважаючи на свою спірність, цс визначення у вжитому терміні використовується всіма.
4. Використовуючи цей термін слід, насамперед, враховувати думку М. Г. Єлиеєєва, за якою визначення «міжнародний» у цьому випадку не стосується ні законодавця (основне джерело регулювання відповідних відносин - внутрішні норми, закон місця суду, lex fori), ні суб'єктів правовідносин, бо ними є не народи чи держави, а приватні особи. Тим не менш, якщо врахувати явну тенденцію останніх років до збільшення ролі міжнародних угод з питань цивільного процесу, слід визнати обгрунтованість цього терміна, хоча б у частині вказівки на джерело регулювання .
Цікаві міркування щодо міжнародного цивільного процесу наводяться X. Шаком. По-перше, на його думку, термін «міжнародне цивільне процесуальне право» майже так само незрозумілий, як і категорія МПрП. В обох випадках йдеться про національне право, що є інтернаціональне частково уніфікованим, а не про міжнародне право у сенсі права більш високого рівня, наданого державам. Міжнародним у міжнародному цивільному процесуальному праві є не його джерело, а поставлені перед ним завдання.
По-друге, як він вважає, якщо поєднати процесуальні колізійні норми права з більш чисельними процесуальними нормами з участю іноземного елемента в одному визначенні, то предметом міжнародного цивільного процесуального права є сукупність всіх норм національного права, що розповсюджується на процесуальні правовідносини за участю іноземного елемента.
По-третє, хоча X. Шак вважає марним питання про те, чи відноситься міжнародне цивільне процесуальне право до приватного чи до публічного права, він все ж дає на нього слушну відповідь: як і приватне право міжнародний цивільний процес слугує справедливості в приватноправовому обороті. Його мета, таким чином, скоріш приватноправова, тим часом як засоби, якими він користується, скоріш публічноправові".
Далі він зауважує, що практичне значення міжнародного цивільного процесуального права далеко перетнуло аналогічне значення МПрП. Проте оскільки сам X. Шак доходить висновку, за яким уніфіковане для всього світу цивільне судочинство залишається ілюзією1, мені особисто більше імпонують своєю виваженістю ті його думки, згідно з якими міжнародне цивільне процесуальне право і МІ ІрП є не додатком одне для одного, а доповненням одного іншим", бо їх спільна мста полягає в тому, щоб зробити іноземні феномени права легкозасвоюваними для своєї держави^ До речі, певною мірою подібні думки знаходять відтворення і в сучасній законодавчій практиці. Як свідчить В. І. Кисіль, у новітніх законодавчих актах з МПрП має місце закріплення норм міжнародного цивільного процесу, що, на його думку, зумовлено комплексним підходом законодавців до кодифікації норм цієї галузі І подібний підхід «є підставою для систематизації і послідовного викладення всього комплексу правил регулювання приватних відносин з іноземним елементом»4.