нок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-кореспондентів (з яким українські;'! банк має по­зитивний досвід співробітництва), або повинен заздалегідь пере­рахувати валютне покриття;

• при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконан­ня акредитивної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банку-кореспондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпор­тних операцій.

Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зок­рема швейцарських та англійських), до надання їхнього підтве­рдження необхідно не тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, а й підписати заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими бан­ками такі авторитетні німецькі банки, як «Дойчебанк», «Комер- цбанк» у ряді випадків надають своє підтвердження за відкри­тими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття.

Нєпідтверджений акредитив — це акредитив, який не містить зазначеного вище зобов'язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття ак­редитива та платить лише в тому випадку, коли банк-емітент пе­рерахує йому відповідну суму.

За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

• у національній валюті бєнефіціара (експортера);

• у національній валюті імпортера;

• у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передбачено в іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту пла­тежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

За характером платежу у зв'язку з можливістю (або неможли­вістю) здійснювати часткові поставки продукції акредитиви бу­вають подільні та неподільні.

Подільним акредитивом передбачається виплата експортерові відповідно до контракту певної суми після кожної часткової по­ставки. Неподільним акредитивом передбачається, що вся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поста-

вок або після останньої часткової поставки. Такий акредитив ви­користовується, зазвичай, при постачанні окремими партіями об­ладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим використання об­ладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси імпортера.

За місцем та суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

• виконуються банком емітентом у країні імпортера;

• виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у краї­ні бенефіціара;

• виконуються за участю третьої сторони.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк дії акредитиву закінчується в країні банку-емітента, і акре­дитив сплачується тільки після отримання та перевірки докумен­тів, необхідних для розкриття акредитива.

У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, мож­ливі декілька видів оплати документів залежно від того, який спосіб оплати зазначено в умовах контракту.

Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт.

Акредитиви на імпорт використовуються для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги і від­криваються українськими банками за дорученням українських фірм-імпортерів.

Акредитиви на експорт використовуються для розрахунків за експортовані інофірмами товари та надані послуги і відкри­ваються іноземними банками за дорученням іноземних фірм імпортерів.

У розрахунках за український експорт акредитиви відкри­ваються, як правило, іноземними банками з авізуваииям їх че­рез українські банки. Найвигіднішим у цьому випадку є при­значення виконуючим банком уповноваженого українського банку.

При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акреди­тиви, якими передбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валютних кош­тів суб'єктів господарської діяльності України та банків на раху­нках в іноземних банках для наступних платежів за акредитива­

---

ми. В останні роки НБУ не рекомендує використовувати такі ак­редитиви.

Одним із видів імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за дорученням іноземних банків- кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок інозем­ного банку-емітент.

Крім зазначених, у міжнародній банківській практиці викори­стовують специфічні конструкції акредитивів, основні з яких на­ведені нижче.

Переказний трансферабельний акредитив. Може трапитися, що експортер виявить ініціативу повністю чи частково передати свої права за акредитивом іншій стороні. Це буває, коли експор­тер є не постачальником товару, а посередником між постачаль­ником та імпортером. Переказний акредитив дає бенефіціарові акредитива (експортерові) можливість переказати повністю чи частково свої права за акредитивом іншій стороні (індосаторові), який мусить дотримуватися термінів та умов переказного акре­дитива з метою одержання платежу.

Щоб зробити акредитив переказним, експортер повинен до­мовитися з імпортером про те, що при відкритті акредитива це буде обов'язково обумовлено. Такі терміни, як «подільний», «подрібнюваний» не роблять акредитив переказним і ними мо­жна знехтувати. До здійснення передачі експортер повинен на­діслати до переказуючого банку письмовий запит. Проте пере­казуючий банк, незалежно від того, чи підтвердив він акреди­тив, не зобов'язаний впливати на переказ, за винятком випадків, на які він погодився, і доки не буде здійснено банківські комі­сійні платежі.

Уніфіковані правила та звичаї документарних акредитивів (UCP) визначають умови переказу акредитивів і встановлюють права та обов'язки сторін. Зокрема, встановлено, що передача акредитива можлива тільки один раз. Отже, акредитив не може бути передано за запитом другого бенефіціара третьому бене­фіціарові.

Компенсаційний акредитив. Як і в ситуації з переказним акре­дитивом, експортер може бути посередником між постачальни­ком та імпортером. Як альтернативу переказному акредитиву експортер може попросити авізуючий чи третій банк випустити другий акредитив на користь постачальника, використовуючи як забезпечення акредитив, випущений імпортером на користь екс-

---

иортера. Коли один акредитив використовують як гарантію випу­ску другого акредитива для покриття тієї самої угоди, він стає « компенсаційним» акредитивом.

Більшість банків неохоче беруть участь в угодах з викорис­танням компенсаційного акредитива через наявний ризик. Очі­куване виконання умов та остаточний платіж за першим акре­дитивом мають забезпечувати певну гарантію платежу за другим, але виконання умов першого може стати неможливим »наслідок дій сторін, або через втручання уряду, чи через інші причини. Наприклад, фактичний постачальник (бенефіціар другого акредитива) може діяти за своїм акредитивом, що ре­гулює рух товарів у його країні, а отже володіти правом на платіж. Однак може трапитися, що вантажовідправник (експо­ртер чи бенефіціар першого акредитива) виявиться неспромо­жним виконати умови свого акредитива через страйк екіпажу судна, що може зашкодити переміщенню товарів через кордон до закінчення терміну першого акредитива. Це всього лише один з багатьох можливих випадків, коли вантажовідправник (посередник) може виявитися нездатним виконати умови акре­дитива.

Банк-посередник, що відкрив другий акредитив, все ще буде юбов'язаним заплатити бенефіціарові акредитива, якщо всі до­кументи оформлено правильно, і чекатиме на компенсацію від нантажовідправника (посередника). Якщо він не може відванта­жити товар кінцевому імпортерові, то не одержить платіж за пе­ршим акредитивом і, можливо, не зможе розрахуватися зі своїм банком. З цієї причини, якщо банк погодиться випустити другий акредитив, використовуючи перший як забезпечення, він буде прагнути одержати гарантію того, що в разі необхідності експор­тер зможе компенсувати витрати зі своїх основних фінансових джерел.

Для подальшого захисту своїх інтересів банк, що випускає другий акредитив, може поставити вимогу, щоб перший акре­дитив було підтверджено до розгляду питання про випуск другого. З цих та інших причин більшість банків прагне, щоб їхні клієнти, за можливість, використовували домовленості про переказ чи передачу надходжень, а не компенсаційні ак­редитиви.

Акредитив з червоною умовою. Бенефіціарові може бути по­грібне фінансування для завершення виробництва товару чи про­дажу виробів, виконуючи конкретне замовлення. Досягти цієї ме­ти допомагає акредитив з червоною умовою. Назва ця виникла зі

---

звичаю робити записи в цьому акредитиві червоним чорнилом, щоб відрізнити його від інших.

За дорученням імпортера банк-емітент уповноважує авізу- ючий чи підтверджуючий банк надати бенефіціарові грошовий аванс проти письмового зобов'язання бенефіціара надати до­кументи, що підтверджують факт відвантаження відповідно до умов акредитива. Акредитив з червоною умовою дає експо­ртерові можливість одержати аванс у розмірі частини суми кредиту.

Потім, після одержання акредитива, банк-платник чи негоці- юючий банк утримує суму авансу та відсоток із свого платежу бенефіціарові. Якщо бенефіціар відмовиться відправити товар чи виконати умови акредитива, банк-платник чи негоціюючий банк простежить, щоб банк-емітент одержав компенсацію за всю суму авансу, а також відсотки. Потім банк-емітент стягує цю суму з рахунка імпортера. Перш ніж погоджуватися на прохання експо­ртера про використання акредитива з червоною умовою, імпор­тер повинен порадитися зі своїм банком, щоб бути переконаним, що він усвідомлює весь ступінь ризику.

Акредитив на постачання товарів у кілька етапів. Особа, що звертається за наданням акредитива, може вимагати гарантії оде­ржання товару протягом певного періоду часу в кілька етапів. Коли банк випускає акредитив на постачання товарів або акреди­тив, що обумовлює відправлення товарів у кілька етапів у межах певного часу, в цьому акредитиві повинно бути чітко зазначено: «Відправлення товару має здійснюватися в такі етапи». Напри­клад, якщо в акредитиві говориться: «Відправити товар № І не раніше ніж 1 січня і не пізніше ніж З J січня; відправити товар № 2 не раніше ніж 1 лютого і не пізніше ніж 28 лютого; відпра­вити товар № З не раніше ніж і березня і не пізніше ніж 31 бе­резня», то бенефіціар повинен розглядати це як розпорядження постачати товар у кілька етапів.

Револьверний акредитив. Між акредитивом на постачання то­варів у кілька етапів та автоматично відновлюваним акредитивом існують суттєві відмінності та спільні ознаки. Відмінності зумов­люють значний ризик для сторін-учасниць. Наприклад, якщо пе­редбачено акредитив з постачанням товарів у кілька етапів, то пропуск бенефіціаром одного з етапів, унеможливлює постачан­ня решти товару.

Заявник та бенефіціар можуть так оформити акредитив, щоб він передбачав постачання товару на постійній основі протя­гом тривалого періоду. Таку можливість дає автоматично від-

---

иовлюваний акредитив, який містить вказівки, що дозволяють бенефіціарові одержувати гроші протягом певного часового періоду.

Автоматично відновлюваний акредитив:

• користується тим самим акредитивом для регулювання за­планованих відвантажень товару протягом тривалого часового періоду без випуску нового акредитива чи внесення поправок до існуючого;

• обмежує суму поставок товару;

• регулює частоту відвантажень та допустиму суму поставки товару.

Автоматично відновлювані акредитиви бувають «кумулятив­ними» і «некумулятивними». Ця класифікація стосується регу­лювання одержуваних сум. Наприклад, акредитив може дозволя­ли відправляти товари на суму до $20 000 щомісяця протягом одного року. Залежно від того, яка наводиться класифікація, це може означати один з таких випадків:

• Кумулятивний. Якщо в процесі одного із щомісячних відва­нтажень відправлено товарів на суму менше ніж $20 000, то де­фіцит, який виник, можна буде додати до суми за наступний мі­сяць. Наприклад, якщо бенефіціар відправить товару тільки на суму $18 000, наступного місяця сума відвантажених товарів мо­же скласти $22 000.

• Некумулятивний. Згідно з ним, товари, не використані в да­ному місяці, не можуть бути доданими до наступного. Отже, як­що в певному місяці відвантажено товарів на суму $18 000, бене­фіціар не може наступного місяця відправити товарів на суму, більшу від $20 000.

Наслідком пропуску одного з етапів у зовнішньоекономічних операціях з використанням акредитива на постачання товарів у кілька етапів є те, що акредитив припиняє своє існування. За ав­томатично відновлюваного кумулятивного акредитива така си- гуація необов'язкова, в цьому випадку не відбудеться нічого (ця сума буде доплюсована до наступного періоду). При автомати­чно відновлюваному не кумулятивному акредитиві наслідком бу­де втрата суми за цей період.

Іноді експортер змушений надати покупцеві відстрочення за акредитивом на термін понад 6 місяців. У цьому випадку акреди­тив, що передбачає випуск термінової тратти для прийняття бан­ком (банківського акцепту), може бути неприйнятним, бо акцепт не підходитиме для дисконтування. Однак може бути використа- иа оплата з відстроченням.

При оплаті з відстроченням після відвантаження експортер надає відповідні документи до негоціюючого (оплачуючого бан­ку). Однак у момент надання документів замість випуску тратти на ім'я банку чи заявника експортер санкціонує передачу доку­ментів проти зобов'язання банку заплатити, згідно з акредити­вом, у певний момент у майбутньому.

Отже, банк-емітент (підтверджуючий банк) зобов'язується в майбутньому здійснити платіж за пред'явленням. Беручи на себе зобов'язання, банк передбачає комісійні за оплату з відстрочен­ням, як правило, пропорційно до звичайного відсотка за акцепт, перерахований на триваліший період.

Якщо бенефіціар вимагає проміжного фінансування, він, ймовірно, зможе використати обіцянку банку-емітента (підтве­рджуючого банку) оплатити в майбутньому, щоб одержати кредит від свого банку. Бенефіціар не зможе дисконтувати жо­дного документа для цього фінансування, як при угоді з вико­ристанням банківського акцепту. Акредитив з оплатою з від­строченням не має на увазі створення негоціюючих інстру­ментів, які можна продати на вторинному ринку. Банку дове­деться добувати кошти для позики із своїх власних джерел, тому відсоткова ставка, звичайно, буде вищою від вартості фі­нансування при акцепті.

На переказному акредитиві необхідно чітко вказати його вид, застосування іншого терміну недопустиме. Однак, згідно з UCP, якщо акредитив не відмічено як переказний, це не впливає на права бенефіціара щодо передачі будь-яких надходжень (цесгю), на які він може мати право за акредитивом відповідно до цього закону.

При передачі надходжень бенефіціар акредитива передає над­ходження за акредитивом третій стороні (цесіонарієві). Проте, на відміну від переданого акредитива, бенефіціар має виняткові права на акредитив і є єдиною особою, що відповідає за виконан­ня його термінів та умов. Для цесіонарія ця передача означає те, що банк, який здійснює платіж, після одержання повідомлення про передачу, виконує інструкції з передачі: в якому випадку і коли проводиться платіж.

Передача надходжень не надає цесіонарієві жодних прав за акредитивом. Він повністю залежить від бенефіціара, і таким чи­ном за такої угоди цесіонарій наражається на більший ризик, ніж при передачі акредитива.

За акредитивними операціями розповсюджені такі види вексе­лів: переказний (тратта), на пред'явника, термінова тратта.

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx