перерахунку. А співробітник відділу імпортних акредитивів бан- ка-емітента перевіряє слушність застосування зазначеного інозе­мним банком курсу перерахунку відповідно до умов акредитива. Якщо ж виконуючим банком є банк-емітент, співробітник відділу імпортних акредитивів сам розраховує суму, що підлягає оплаті, по передбаченому умовами акредитива курсу перерахунку. Всі виникаючі курсові різниці відносяться за рахунок організації — наказодавця акредитива. Валюти можуть конвертуватися за до­помогою рахунку «Розрахунки по інших іноземних операціях», де по дебету проводиться сума іноземної валюти, що підлягає оплаті по кореспондентському рахунку, і сума позитивної курсо­вої різниці в гривнях, а по кредиту — сума документів у тій ва­люті, у якій відкритий акредитив і на який подані документи до оплати, а також сума негативної курсової різниці.

Зміна умов, анулювання і закриття акредитивів

Як уже відзначалося, зміна умов безвідзивних акредитивів проводиться на підставі листів наказодавців акредитивів із точ­ною указівкою внесених змін за умови і з підтвердженням згоди бенефіціара на внесення цих змін. Такі листи повинні бути під­писані двома уповноваженими особами організації—наказодавця акредитива, що мають право на підписання грошово-розрахунко- вих документів, і скріплені печаткою даної організації. Всі зміни проводяться співробітниками банка-емітента у формі телекому­нікаційних повідомлень, що спрямовуються на адресу іноземного банку на бланку телеграми або по системі SWIFT. При цьому всі зазначені наказодавцем акредитива реквізити передаються цим телекомунікаційним повідомленням, а на досьє акредитива роб­ляться відповідні оцінки.

Якщо прохання внести зміну в умови акредитива надійшло від іноземного банку, співробітник банка-емітента запитує про це наказодавця акредитива, направляючи на його адресу копію за­питу іноземного банку із супровідним листом за спеціальною формою. Після одержання відповіді від наказодавця акредитива з інструкціями внести необхідні зміни співробітник відділу імпор­тних акредитивів проводить відповідні операції, стягуючи з нака­зодавця акредитива комісію і витрати за здійснювані операції відповідно до банківського тарифу. На суму стягуваних витрат робляться бухгалтерські записи на рахунках: по дебету вказуєть­ся номер валютного рахунка наказодавця акредитива, а по креди­ту — рахунок прибутків банку. (Проте витрати можуть бути від­

---

несені на рахунок не тільки апліканта, а й іншої сторони, усе за­лежить від конкретних умов стягнення комісії, зазначених в умо­вах акредитива.)

У випадку коли наказодавець акредитива здає в банк заяву про дострокове закриття або відкликання акредитива, співробітник відділу імпортних акредитивів має право достроково анулювати без згоди бенефіціара тільки відзивний акредитив, інструктував­ши іноземний банк сповістити про це бенефіціара.

Якщо акредитив безвідкличний, то співробітник відділу імпо­ртних акредитивів банку-емітента запитує по телеграфу або по системі SWIFT іноземний банк щодо підтвердження згоди бене­фіціара на дострокову ануляцію акредитива. Тільки після одер­жання від іноземного банку позитивної відповіді по цьому пи­танню можна достроково закрити акредитив. Якщо акредитив підтверджений, потрібна також згода підтверджуючого банку на його дострокову ануляцію. Якщо прохання про дострокове за­криття акредитива надійшло в банк-емітент від іноземного банку за дорученням бенефіціара, співробітник відділу імпортних акре­дитивів може достроково закрити такий акредитив тільки після одержання згоди наказодавця. Якщо бенефіціар звертається з проханням про відкликання акредитива безпосередньо до наказо­давця, останній подає в банк-емітент лист із цим проханням, при­клавши копію клопотання бенефіціара. Співробітник відділу ім­портних акредитивів закриває акредитив на підставі цього листа і відповідно сповіщає про це іноземний банк. В усіх заявах на до­строкову ануляцію акредитива повинні бути вагомі причини по­дібної заяви.

Звичайним порядком акредитив підлягає закриттю після виті­кання його дії плюс кількість днів, необхідна для поштового про­бігу документів від виконуючого банку до банка-емітента, плюс, як правило, 10 пільгових робочих днів.

Акредитиви з розстрочкою платежу закриваються протягом розумно встановленого терміну після дати останнього платежу. Акредитиви, відкриті з платежем у дебет рахунку у іноземного банка, закриваються на наступний робочий день після одержання від іноземного банку останнього дебетового авізо і його відобра­ження по балансу банком-емітентом.

При закритті акредитива невикористаний залишок поверта­ється на рахунок організації—наказодавця акредитива, з якого він був відкритий, шляхом дебетування відповідного акредитив­ного рахунка. Якщо валюта акредитива не збігається з валютою рахунка наказодавця акредитива, то невикористаний залишок по­

---

вертається з віднесенням курсових різниць, що виникають у ре- зультаті конверсії валют, за рахунок гривневого розрахункового рахунка наказодавця акредитива. Курсові різниці, що виникають у результаті зміни курсів іноземних валют у процесі дії акреди- тива, також відносяться за рахунок гривневого розрахункового рахунку наказодавця акредитива.

Якщо за акредитивом передбачений остаточний розрахунок, його закрити можна тільки після усіх виплат у рахунок остаточ- ного розрахунку. У випадку коли співробітник відділу імпортних акредитивів анулює акредитив після закінчення терміну його дії, сповіщати іноземному банку про це не потрібно, оскільки відпо- відно до його даних акредитив буде анульований іноземним бан- ком так само після закінчення терміну його дії.

Витрати за акредитивними операціями

Обов'язки сторін, у т. ч. фінансові, щодо відповідальності за акредитивною, міжнародною торговельною угодою врегульову- ються в торговому контракті, але найпізніше — при відкритті ак- редитива (авізуванні). Співвідношення їх залежить від становища експортера й імпортера на ринку, а також від інтересів і банків- учасників.

Окремі кредитні установи використовують іноді нестандартні умови банків західноєвропейських країн (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Проблеми, переваги і недоліки акредитивної форми розрахунків

Головне, що заважає повсюдному й ефективному використан­ню акредитивів, це велика кількість невідповідностей між доку­ментами, що вимагаються та подаються за акредитивом. В опе­рації з акредитивом усі документи мають відповідати його термінам та умовам до виконання платежу (акцепту).

Щоб запобігти цій проблемі, експортер повинен бути впевне­ним, що акредитив відповідає контрактові про купівлю/продаж. До розв'язання потенційних проблем експортерові необхідно приступати, одержавши акредитив уперше, оскільки заявник (по­купець/імпортер) може не погодитися з невідповідностями в до­кументах чи зіткнутися із ситуацією, коли невідповідності вияв­лено після відвантаження товарів. За наявності невідповідностей, які експортер не може прийняти, він може просити імпортера відкоригувати акредитив у банкові-емітентові. Запит імпортера щодо відкоригування акредитива повинен бути зроблений відпо­відно до моменту відвантаження товарів.

---

У разі представлення невідповідних документів, експортер може вдатися до таких заходів:

• Зробити запит негоціюючому банку чи банку-плагнику про коригування, повторно представивши потім документи. Повтор­не представлення документів має відповідати даті закінчення ак­редитива, згідно з вимогами акредитива чи UCP. Таке вирішення проблеми можливе, якщо документи представлені відразу після транспортування і є час для повторного їх представлення.

• Зробити запит негоціюючому банку чи банку-платнику про вступ у контакт із банком-емітентом, найкраще за допомогою те- летрансмісійного повідомлення про дозвіл негоціювати (оплати­ти) чи акцептувати невідповідності.

• Надати інструкцію негоціюючому (оплачуючому) банку що­до відправлення документів до банку-емітента для схвалення (акцепту за акредитивом).

• Зробити запит негоціюючому (оплачуючому) банку акцеп­тувати тратту під надання фондів чи проти гарантії.

Можливі невідповідності в документах, які необхідно пред­ставити за акредитивом:

• коносамент містить позначки (не «чистий»);

• дата коносаменту пізніша за дату, позначену в акредитиві;

• заявлений у коносаменті вантаж не відповідає вказаному в акредитиві;

• коносамент не відображає товарів, які фактично були відва­нтажені;

• заборонене відвантаження «на палубі»;

• немає підтвердження про оплату фрахту;

• заборонений коносамент чартер-партії;

• в акредитиві не вказано порт завантаження та призначення;

• заборонене перевантаження;

• вексель та документи представлено після дати їх закінчення;

• опис товарів у рахунку відрізняється від опису в акредитиві;

• не вказано маркування та кількості упаковок вантажу в усіх документах;

• не вказано вагу вантажу в усіх документах;

• сума рахунку перевищує суму акредитива;

• сума рахунку відрізняється від суми векселя;

• вексель, транспортні чи страхові документи підписані чи пе­редані невповноваженою особою;

• страхові документи не заявлено в акредитиві;

• суму страхового покриття вказано у валюті, що відрізняєть­ся від валюти акредитива;

---

• фактична дата страхування в акредитиві не визначена або відрізняється від транспортних документів;

• вантаж не застрахований.

На відміну від передоплати, акредитив надає експортерові на­дійну гарантію від недоплати. Будучи вигідним для експортера, цей метод розрахунків в зовнішньоторговельних операціях вті­лює в собі значні зручності для імпортера.

Переваги акредитивних розрахунків для експортера

Мінімальний ризик несплати. Експортер, погоджуючись із те­рмінами та умовами акредитива для здійснення оплати за проду­кцію, яку він має намір закупити, звертається до банку-емітента чи до підтверджуючого банку з метою зробити оплату. Банк не може відмовитися від оплати, якщо він узяв на себе безвідзивне зобов'язання щодо цієї операції.

Швидкість та зручність. Оплата банком проводиться швид­ше і значно надійніше, ніж інкасо від експортера.

Успіх у фінансуванні. Вексель, акцептований банком, може бути дисконтований, якщо в країні існує ринок таких фінансових інструментів.

Недоліки акредитивних розрахунків для експортера

Зниження конкурентоздатності. Оскільки імпортер несе зна­чні витрати і здійснює великий об'єм роботи з паперами, експор­тер, що продає товари лише за акредитивом, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупців.

Переваги акредитивних розрахунків для імпортера

Можливість кредитування та фінансування. Угода за вексе­лем з відстроченням не вимагає від імпортера оплати за пред'я­вленням. Імпортер також має можливість придбати акцептне фі­нансування чи інший вид фінансування, що його надає банк- емітент.

Безпека. Імпортер може бути впевнений, що експортерові до­ведеться дотриматися всіх термінів та умов акредитива до моме­нту оплати. Оскільки банк не несе відповідальності за якість та відповідність представлених документів, імпортер все-таки зале­жить від надійності експортера. Отже, імпортер може бути впев­неним тільки щодо документів акредитива.

Недоліки акредитивних розрахунків для імпортера

Збільшення витрат і зниження зручності. Найчастіше імпор­тер є єдиним, хто несе витрати за акредитивом (на відміну від ін­касо, де витрати несе експортер). Акредитив коштує дорожче за інкасо й забирає більше часу на оформлення.

4.3. Засоби здійснення міжнародних платежів

Механізм здійснення платежів чеками

Сьогодення вимагає використання в зовнішній торгівлі таких засобів платежу, як чеки, пластикові картки, векселі, банківські перекази тощо (табл. 4.4).

Чеком є безумовна пропозиція чекодавця платникові здійсни­ти платіж зазначеної в чеку грошової суми чекодержателеві го­тівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїть­ся віддати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готів­ки і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачують після по­дання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фі­нансове покриття на його банківському рахунку. Законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за ви­ставлення чека без покриття. Чеки, які клієнт виписує банку, ви­дають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахун­ках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки у результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовують при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюван­ні рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках із неторговельних операцій.

Чек можна використовувати для отримання готівки, для без­готівкового платежу і в інших формах, пов'язаних з обігом чеків як засобу платежу. Форми чеків і їх обіг регламентуються націо­нальним законодавством і нормами міжнародного права, тобто нормами Женевської конвенції, що встановила «Однотипний за­кон про чеки».

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx