Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-1част.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 18.03.2024

Просмотров: 617

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Під час обслуговування міжнародних подорожніх чеків бан­ківським працівникам слід дотримуватися таких правил:

  1. Переконайтеся, що подорожні чеки підписані один раз. На чеках не повинно бути слідів спроби стерти або дописати який- небудь підпис.

  2. Попрохайте клієнта розписатися у вашій присутності ще раз. Якщо другий підпис був уже поставлений, попрохайте роз­писатися ще раз на звороті чека.

  3. Звірте підписи на чеку. Якщо вони викликають сумніви, звірте підписи на чеку з підписом у паспорті або іншому докуме­нті, який посвідчує особу. Також можна попрохати пред'явити квитанцію про придбання чеків. У випадку яких-небудь сумнівів не видавайте готівку зразу, а зв'яжіться з головною конторою.

Подорожні чеки American Express, виписані на уповноважено­го представника клієнта, тобто в чеку мається два підписи клієн­та, і в графі Pay this Cheque to the Order of— прізвище, ім'я на кого виписаний чек — приймаються тільки на інкасо.

Прийнявши подорожні чеки, робітник банку проставляє в спеціально відведеному місці дату і штамп з написом «Bank » і оформляє такі бухгалтерські документи: видатко­вий валютний ордер для видачі готівки клієнтові та прибутковий валютний ордер на приход чеків в касу.

Наприкінці XX ст. популярними стали такі подорожні чеки: VIZA, American Express, Thomas Cook, Citicorp та ін. Всі ці чеки — іменні, схема роботи з ними така: при купівлі чека покупець ста­вить свій підпис у відведеному для цього місці, при одержанні го­тівки за нього — в іншому. Коли підписи збігаються, клієнт може отримати готівку. Як правило, за обмін чеків на місцеву валюту банки стягують певний відсоток— комісійні для покриття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках.

Подорожні чеки дуже зручні для використання. Передусім при перетині кордону дорожніх чеків не потрібен спеціальний дозвіл, що необхідне при використанні валюти готівкою.

Установи комерційних банків, що здійснюють продаж чеків, щотижня (або в інший термін) складають звіт про обсяг продаж за формою, наведеною в табл. 4.7.

Звіт про продаж чеків, правила здійснення операцій з ними та інші довідкові матеріали зберігаються в окремому досьє банку.

Операції з продажу та купівлі дорожніх чеків іноземних бан­ків можуть проводитися лише за наявності в банку або його філі­ях уповноважених на здійснення даних операцій відповідних но­рмативних і контрольних матеріалів.


Виконавець:

(прізвище, ім'я по батькові)

Нормативні, контрольні та довідкові матеріали по дорожніх чеках зберігаються у спеціальних папках по країнах або банках- емітентах протягом трьох років.

Філії банку здійснюють операції з купівлі-продажу дорожніх чеків за наявності дозволу головної контори банку.

Оплата чека— відповідальна операція для банку. Чеки мо­жуть бути підроблені, мати різні дефекти. Ризик, пов'язаний з видачею й оплатою чеків, може бути істотно знижений завдяки гарантійній чековій картці (check guarantee card). Вона свідчить про те, що:

  • клієнт банку може одержати готівку по чеку в межі до 50 ф, ст. за один раз у будь-якому відділенні даного банку (а не тільки в тому, де ведеться рахунок клієнта);

  • чек, виданий клієнтом, буде оплачений незалежно від стану його рахунка і наявності на ньому достатньої суми.

Наявність гарантійної чекової картки відкриває великі можли­вості для зловживань, тому що оплата чека гарантується банком. Тому банки намагаються видавати картку тільки тим клієнтам, що довели свою чесність і відповідальність в операціях з банком.

Чекове звертання з необхідністю породжує взаємні претензії Панків один до одного. Наприклад, клієнт банку А заплатив че­ком у 100 дол. клієнту банку Б. Той здав чек у банк Б на інкасо. ()дночасно інший клієнт банку Б виписав чек на 90 дол. на ко­ристь клієнта банку А, і останній здав його у свій банк для стяг­нення. Виникають взаємні вимоги: А винна Б 100 дол., а Б вин­ний А 90 дол. Природно, що суму 90 дол. можна зарахувати й обмежитися сплатою залишку в 10 дол. На практиці цей залік по- < днаний з великими технічними складностями, тому що вимоги один до одного у великому фінансовому центрі мають десяток і більше банків. У цій ситуації без спеціальних розрахункових ор­ганізацій не обійтися. З цією метою створюються клірингові, або розрахункові палати (clearing house), що виконують взаємні за­ліки вимог банків один до одного.

Можливі кілька способів клірингу (безготівкового заліку):

-— усередині одного банку;

  • через місцеві розрахункові палати;

  • через мережу банків-кореспондентів;

  • через розрахункову мережу центрального банку.

Рис. 4.6. Можливі способи клірингу

На рис. 4.6 показано частку кожного способу в загальному се­редньорічному обороті по чеках у СІЛА.


Механізм платежів пластиковими картками

Найсучаснішим і досить поширеним (табл. 4.8) засобом пла­тежу вважається пластикова картка.

Платежі пластиковими картками — вид платежів за дебе­том. Після того як платник підпише документ або повідомить про свою згоду на оплату електронним каналом, одержувач платежу чи його банк отримають від банку платника призначену суму де- бетуванням його рахунка. З розвитком карткових систем з'яви­лися різні види пластикових карток, які різняться за призначен­ням, функціональними і технічними характеристиками.

Таблиця 4.8

КІЛЬКІСТЬ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК В ОБІГУ ДЕЯКИХ ПРОВІДНИХ КРАЇН

Вид картки

Використання

Канада

СІЛА

Велика Британія

Швей­царія

Японія

Картка з готівко­вою функцією

-Н-

++

+++

+

+

Картки з дебето­вою/кредитовою функцією:

++

+++

++

+

дебетові

++

+++

++

+

-

кредитові

++

+++

++

+

+

Гарантійна чекова картка

-

-

++

+

-

Магазинні картки

-

++

-

-

+

Картки нафтових компаній

-

+++

-

-

-


Позначення: + невелика кількість. ++ значна кількість. +++ поширена суттєво.

Банківські кредитні картки призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна їх суть — відкриття банком кредитної лінії, яка автоматично використовується щоразу при купівлі товару або отримання кредиту в грошовій формі. Кредит­на лінія діє в межах установленого банком ліміту.

Кожна фінансова установа має свої правила щодо можливо­сті одержання кредиту. У деяких системах банківську кредит­ну картку можна застосовувати для пільгової оплати окремих видів послуг (наприклад, телефонних розмов), для отримання грошей у банківських автоматах. Кредитні картки випускають для платоспроможних споживачів і є для них засобом самоіде- нтифікації.

Кредитні картки бувають індивідуальні та корпоративні.

Індивідуальні видають окремим клієнтам банку на основі до­говору. Вони можуть бути «стандартними» або «золотими». «Зо­лоті» призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і пе­редбачають пільги для них.

Корпоративні картки видають організації, яка на основі її може видати індивідуальні картки певним особам (керівникам, співробітникам). їм відкривають персональні рахунки, «прив'я­зані» до корпоративного карткового рахунка. Відповідальність перед банком за корпоративний рахунок несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

Чекові гарантійні картки видають власникам поточних ра­хунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка ґрунтується на кредитній лінії, яка дозволяє влас­никові рахунка користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує одержання грошей за чеком у межах устано­вленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсу­тня необхідна сума.

Основні правила користування чековою гарантійною карткою:

  • підписи на чеку і на картці повинні бути ідентичні;

  • сума чека не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці;

  • якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на ра­хунку, з власника знімаються комісійні за використання кредит­ної лінії і відсотки за овердрафт.

«Електронні гаманці»— картки з функцією електронних грошей, призначені для оплати різноманітних товарів або послуг. Потенційно можуть використовуватися як у межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання об­



межується певним регіоном. Платіжна спроможність обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можна вносити безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунка власника картки. Передбачено можливість багаторазового «зава­нтаження електронного гаманця».

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну сму­гу, на якій записано дані, необхідні для ідентифікації особи — власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів. Ці дані містять:

  • банківські реквізити власника картки (адреса, код банку і відділення, номер рахунка);

  • розпізнавальний напис, що відповідає секретному персона­льному коду власника;

  • строк дії картки;

  • максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів із рахунка.

Коли картка встановлена у відповідні зчитуючі пристрої, ін­дивідуальні дані власника передаються комунікаційними мере­жами для одержання дозволу на проведення операції. На карт­ках великих міжнародних карткових асоціацій, наприклад, Visa та Master Card магнітна смуга має кілька дріжок для фіксації не­обхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер (PINPerso­nal Identification Number), який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним бан­ківських автоматів і терміналів POS. Набрані цифри порівню­ються з PIN-кодом, що записаний на смузі. Якщо вони не збіга­ються, власнику дається можливість зробити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власникові (єврокартка).

Картка з мікросхемою винайдена у Франції в 1974 р. й одер­жала значне поширення в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам'ятовувальних при­строїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в за­пам'ятовувальних пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдос­коналюються для розширення функціональних можливостей кар­тки і підвищення її надійності. Такі картки називають також «інтелектуальними» картками, або смарт-картками.

Можна визначити загальні для всіх карткових систем переваги при проведенні розрахунків (табл. 4.9).