Фази і сторони-учасники документарного акредитива

Документарний акредитив — найбільш різносторонній і найефективніший інструмент забезпечення платежів. У ділових зв'язках з державами, які контролюють зовнішню торгівлю, ви­користання акредитива здебільшого є попередньою умовою для здійснення імпортних та експортних операцій.

В угоді з акредитивом беруть участь такі сторони: заявник чи оплачуюча сторона (покупець/імпортер), бенефіціар (продавець/ експортер), банк-емітент (банк імпортера), авізуючий банк, який розташований у країні експортера і авізує акредитив.

Банк-емітент, згідно з інструкціями заявника, відкриває чи «випускає» акредитив, беручи на себе платіжні зобов'язання піс­ля виконання умови акредитива.

Авізуючий банк, яким найчастіше є філія чи кореспондент ба- нку-емітента, розміщені в країні бенефіціара, «авізує» чи переві­ряє справжність акредитива і пересилає його бенефіціарові без відповідальності з боку авізуючого банку.

Інші банки також можуть бути залученими до угоди і надава­ти свої послуги.

Банк-платник/акцептуючий банк. Цей банк оплачує перека- зний вексель. Ним може бути банк-емітент, авізуючий банк чи інший визначений банк.

Банк-платник/негоціюючий банк. Він має бути розташова­ним у країні бенефіціара, який оцінює вексель і документи при угоді з акредитивом. При негоціюванні цей банк стає держателем векселя авізуванням бенефіціарові своїх власних фондів.

Підтверджуючий банк. Термін «підтверджуючий банк» озна­чає, що банк, який знаходиться в країні бенефіціара, за запитом бенефіціара може «підтверджувати» чи брати на себе зобов'я­зання перед бенефіціаром гарантувати оплату/акцепт векселя згі­дно з акредитивом. Тому бенефіціар додатково використовує зо­бов'язання підтверджуючого банку і незалежно від банку-емі- гента, що дає додаткову гарантію. Але якщо банк-емітент має до­бру фінансову стабільність, бенефіціарові не обов'язково викори­стовувати підтвердження. Підтверджуючий банк часто також є авізуючим банком.

Процедуру здійснення акредитивної операції умовно можна поділити на три фази (рис. 4.4, табл. 4.2).

---

Фаза 1 — угода про відкриття акредитива

Імпортер, прийнявши пропозицію експортера, уклавши з ним договір купівлі-продажу, має подбати про відкриття акредитива на користь продавця.

Дорученням на відкриття акредитива імпортер (наказодавець акредитива) вимагає від банку взяти перед постачальником зо­бов'язання щодо здійснення платежу. Банк виконує цю вимогу, як правило, лише в разі наявності змоги переадресувати його на ак- редитиводавця, оскільки не може розглядати товар як єдину гаран­тію, особливо якщо для нього не існує функціонуючого ринку. То­му акредитиводавець (імпортер) повинен розпоряджатися актива­ми або відповідним кредитом у банку, який відкриває акредитив.

Імпортер зацікавлений у детальному формулюванні умов акре­дитива. За відсутності досвіду у складанні акредитивних доручень або за наявності специфічних умов відкриття акредитива раціона­льно буде проконсультуватися з банківським спеціалістом. Йдеть­ся не тільки про те, щоб умови платежу були чітко відображені у формі і виді акредитива, а й максимально враховані інтереси сто­рін. Вичерпні умови акредитива максимально гарантують своєчас­ність відвантаження замовленого товару належної якості за опти­мальною ціною чи надання послуг згідно з домовленістю»

Необхідність чіткого формулювання зумовлена незалежністю від основної угоди, оскільки в юридичних відносинах між сторонами «акредитиви... за своєю природою є угодами, уособленими від дого­ворів купівлі-продажу та інших договорів, на яких вони можуть ґру­нтуватися...» (UCP). Для банку це означає, що він перевіряє докуме­нти незалежно від товарної угоди, яка лежить в основі акредитива.

Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов'язання є подання в строк від­

повідних умовам акредитива документів. Акредитиводавець не може завадити оплаті документів на підставі того, що постачання товару або інші дії бенефіціара щодо виконання контракту були здійсненні з порушенням умов договору.

Фаза 2 — доручення (заява) на відкриття акредитива

При складанні акредитивного доручення важливо ретельно відпрацювати такі його аспекти:

1. Форма акредитива

Якщо передбачається відкрити акредитив у безвідзивній формі, то це повинно чітко виходити із доручення на відкриття (ст. 76 UCP). Оскільки у даний час здебільшого використовують безвідзи- вну форму акредитиву, то й відповідно друкується бланк доручення.

2. Спосіб передачі повідомлення про відкриття

Залежно від терміновості банк-емітент передає повідомлення про відкриття акредитива поштою чи телексом. За можливе спіз­нення, не з його вини, банк не відповідає. Як і за припинення власної діяльності внаслідок форсмажорних обставин.

3. Банк-кореспондент бенефіціара

Якщо наказодавець акредитива не визначає банка-кореспон- дента, то банк-емітент направляє акредитив в обраний самостій­но банк у країні бенефіціара, не відповідаючи за його дії.

4. Бенефіціар

Фірма і адреса бенефіціара повинні бути вказані точно.

5. Валюта і сумма

Угоди в іноземній валюті пов'язані з валютним ризиком для по­купця і продавця, навіть якщо вони захищені підтвердженим акре­дитивом. Щоб уникнути цього ризику, існують такі можливості:

• бенефіціар продає належну йому суму в іноземній валюті;

• наказодавець акредитива купує необхідну суму в іноземній валюті на момент ймовірного використання акредитива чи не­гайно. Банки, зайняті валютними операціями, можуть здебільшо­го пропонувати вигідне рішення, навіть якщо з самого початку точна дата платежу не визначена.

В акредитивному дорученні передбачається таке визначення суми: тверда загальна сума, максимальна чи орієнтовна сума, яку можна перевищити чи знизити на визначений відсоток. Відповід­но до статті 43а UCP, «приблизно» («са») означає те, що відхи­лення допустиме в межах 10 %. Без додавання «приблизно» («са») при визначених обставинах припускається відхилення ма­ксимально в 5 % (ст. 436 UCP). Наказодавець акредитива може розпорядитися щодо іншого допуску.

---

6. Термін дії акредитива

Дата закінчення терміну є останнім днем, коли бенефіціар може використати акредитив, тобто надати документи Будь-який акредитив, (відкличний чи безвідкличний) повинен мати дату за­кінчення терміну для подання документів.

6. Документи

Наказодавець акредитива повинен вимагати від експортера лише документи, які той може надати без зусиль. Імпортер може захистити себе від поставок низькоякісного товару, передбачив­ши, наприклад, надання сертифікатів аналізу та якості.

Замовник повинен точно зазначити, проти яких документів можна здійснити платіж (ст. 22а UCP). Якщо документи не ре­гулюються в UCP докладно, то в акредитиві повинні бути за­значені суб'єкт, що виставляє ці документи, точний текст чи основні ознаки змісту. Якщо такий докладний опис відсутній, то банк приймає документи в тому вигляді, як вони були представлені (ст. 23 UCP). Чітко повинна бути обумовлена можливість бенефіціара використовувати акредитив з термі­новою траттою («використовується проти таких документів», наприклад «вексель з платежем через 60 днів після представ­лення в Міцуро банк, Осака»). В такому разі він одержує від банку-корреспондента замість негайної оплати акцепт свого векселя.

6. Страхова вартість

Страхова вартість товару встановлюється за формулою «міні­мум ціна СІФ (вартість, страхування і фрахт) плюс 10 %. Ці 10 % є «уявним прибутком», який акредитиводавець сподівається оде­ржати при подальшому продажу товарів (сг.37б UCP).

6. Товаросупроводжувальні документи

Товаросупроводжувальні документи (коносаменти і складські розписки) здебільшого виставляються «наказу» і без великих за­трат можуть бути переадресовані за допомогою індосамента. При іменних документах знадобилась би цесія.

6. Адреса перевізника

Адреса перевізника (повідомлення) авізується при попере­дньому прибутті судна в порт призначення, а за необхідності (аварії і тому подібне) — на момент непередбаченої ситуації.

6. Дата відправки, термін відвантаження

Останньою датою відправки встановлюється, до якого дня товар повинен бути відвантажений, свідченням чого вважаєть­ся дата видачі транспортного документу (ст. 50 б, 476 UCP).

---

Ця дата повинна бути узгоджена з терміном платежу так, щоб залишилося достатньо часу для надання документів. Слід та­кож враховувати час проходження документів поштою від міс­ця відправлення їх, місцезнаходження продавця до місцезна­ходження банку-кореспондента, а також можливі затрати часу на різноманітні формальності. Обидва строки не повинні від­ставати один від одного більше ніж на 21 день. За відсутності в акредитиві строків банки відхиляють усі документи, представ­лені після 21 дня від дати видачі транспортного документа (ст. 47а UCP).

6. Умови поставок

В акредитиві повинно бути сформульовано порядок встанов­лення ціни, виходячи з умов переходу витрат і ризиків. Подроби­ці щодо цього містить «ІНКОТЕРМС».

6. Найменування товару

Відповідно до ст. 5 UCP, щоб уникнути помилок, банки по­винні відхиляти дуже докладний опис товарів в акредитиві. Виконання акредитива не повинно бути переобтяжене надто об'ємними контрольними операціями. Найменування товару повинно бути коротким, лаконічним і водночас повним і точ­ним, виділяючи суттєві ознаки, але не технічні деталі. Як пра­вило, вказують також його масу і ціну. Якщо при відкритті ак­редитива ще не визначена точна кількість товару, то слово «приблизно» дозволяє відхилення в 10 % (ст. 43а UCP). Без цього слова в деяких випадках допустиме відхилення 5 % (ст. 346 UCP). Якщо сума акредитива вказана зі словом «при­близно», то й кількість товару вказується з приміткою «при­близно».

6. Часткові поставки/перевалки

Неможливість часткових поставок і/або перевалок повинна бути зазначена в акредитиві (ст. 44а UCP). При переказних акре­дитивах заборона на часткові поставки виключає також їхній ча­стковий переказ іншим бенефіціарам.

6. Подальші інструкції щодо дебетувати рахунка

Щоб уникнути непорозумінь, замовник повинен указати, з яких рахунків слід списувати суми акредитива, комісії і витрати. Це особливо важливо, наприклад, при валютних угодах для уни­кнення валютного ризику.

6. Підпис

Підпис замовника узаконює видане доручення на відкриття акредитива.

Перелік питань, які слід врахувати покупцям при відкритті ак­редитива:

1. Чи визначений акредитив чітко як «безвідкличний», якщо він повинен бути таким?

2. Чи визначений вид акредитива (наприклад, заявлений чи ні при потребі його переказ).

3. Чи врахована терміновість при виборі способу повідомлен­ня про відкриття?

4. Чи може бути вказаний банк-кореспондент бенефіціара?

5. Чи потрібний захист від можливого валютного ризику?

6. Чи потрібно вказати в акредитиві тверду загальну суму, ма­ксимальну або орієнтовну суму?

7. Чи визначений термін дії акредитива?

8. Чи зможе експортер зібрати всі необхідні документи без труднощів?

9. Чи необхідно в усіх випадках вимагати сертифікат якості товару?

10. Чи вказується в акредитиві з акцептом тратт термінова тратта і застереження (наприклад, «Вексель з платежем через 60 днів після пред'явлення в Міцуро Банк. Осака)?

11. Чи передбачено страхуванням при транспортуванні по­криття додаткових ризиків і чи відмічені вони в дорученні?

12. Чи потрібно вказувати адресу перевізника?

13. Чи узгоджені строк відвантаження товару зі строком дії акредитива і чи не розбігаються вони більше ніж на 21 день?

14. Чи визначено в умовах поставки все, що стосується ціни?

15. Чи повне й точне найменування товару?

16. Чи слід передбачати в усіх випадках толеранц (відхилення) товарної маси?

17. Чи слід відмовити в часткових відвантаженнях і/або пере­валках?

18. Чи зазначено рахунок, з якого має бути зроблене дебету- вання?

19. Чи юридично правильно підписане доручення на від­криття?

Повідомлення про відкриття акредитива. Акредитив від­кривають за наявності необхідного покриття або лімітів кредиту­вання і якщо доручення на відкриття не містить непорозумінь. Банк, який відкрив акредитив, здебільшого авізує банк-коре-

---

снондент у країні за місцем знаходження бенефіціара. Лише у виняткових випадках повідомлення йде прямо за адресою бене­фіціара. Покупець отримує повідомлення про виконання підтвер­дженням про відкриття акредитива.

Авізо або підтвердження бенефіціарові. Якщо банкові- кореспонденту в країні бенефіціара доручено лише авізування акредитива, то він переправляє зобов'язуючий текст без будь- яких зобов'язань для себе бенефіціару. При цьому перевіряють за зовнішніми ознаками справжність акредитива, який має бути аві­зованим.

За проханням або за повноваженням банку, який відкрив ак­редитив, банк-кореспондент може додати до безвідзивного акре­дитива своє підтвердження. Однак він візьме на себе зобов'я­зання щодо платежу лише тоді, коли перевірка акредитива дасть позитивний результат і він пересвідчиться в надійності банку-емітента. Адже видаючи підтвердження, банк-кореспон­дент, як і банк-емітент, бере на себе самостійне фінансове зо­бов'язання.

Банк-кореспондент не зобов'язаний підтверджувати акреди­тив. Якщо він відхиляє підтвердження, йому слід негайно проін­формувати про це банк-емітент й авізувати бенефіціарові акреди­тив без підтвердження.

Після отримання акредитивного авізо (підтвердження акреди­тива) експортер перевіряє співпадіння умов акредитива з угодою і можливість здійснення всіх умов. У разі негативного висновку, він повинен негайно вимагати від контрагента внести необхідні зміни.

Особливу увагу слід звернути на такі пункти:

• Чи правильно вказані назва та адреса замовника і бенефі­ціара?

• Чи підпорядкований акредитив УСР?

• Чи відкритий акредитив в обговореній формі (відкличний, безвідкличний, непідтверджений, підтверджений і вид його ви­користання)?

• У якому банку акредитив використовується або підлягає оплаті?

• Чи відповідає акредитив умовам контракту щодо:

• відповідності суми поставки й умов платежу;

• урегулювання транспортних витрат і витрат на страхування;

• найменування товару та його походження;

• умов поставок;

• строку дії та строку відвантаження.

• Чи спроможний розмір страхування забезпечити потрібне покриття ризику?

• Чи реально представити документи у визначений строк і відповідно до положення UCP?

• Чи можливе відвантаження передбаченим шляхом, в уста­новлений строк і обумовленим видом транспорту?

• Чи можливі часткові поставки, перевалки або навантажен­ня «на палубу», якщо це передбачено угодою?

• Чи гарантується при угоді щодо надання послуг платіж у тому випадку, якщо покупець, наприклад, свавільно затримає підпис на документі про хід робіт або відмовиться підписувати його?

Бенефіціар не повинен безапеляційно приймати акредитив. Акредитив вважають акцептованим, якщо він подасть потріб­ні документи щодо відкриття акредитиву в строк у банк-коре- спондент або інший банк, який відкриватиме акредитив.

Встановивши в акредитиві невідповідності, бенефіціар пови­нен негайно пред'явити претензії безпосередньо покупцеві і ви­магати від нього внести відповідні виправлення (зміни) через банк-ремітент. При згоді покупця і банку зі змінами в акредитиві, вони набувають юридичної сили.

Включення в акредитив лише дійсно необхідних даних дозво­лить уникнути багатьох непорозумінь махінацій і затримок. Над­то ретельний опис товару не надає додаткової надійності, а тіль­ки збільшує кількість даних, які необхідно буде перевірити, а значить, і кількість ймовірних помилок.

Експортер (бенефіціар) завжди має можливість відмовити­ся від використання акредитива і пропустити строк його ви­користання. Йому навіть не потрібно інформувати про це ім­портера чи відповідні банки. Акредитив втрачає силу, якщо бенефіціар не подав ніяких документів до закінчення строку акредитива.

Повідомлення авізуючому банку про відкриття акредитива. Акредитив вважається відкритим після того, як зроблений бухга­лтерський запис по рахунках і відіслане повідомлення (поштове, телексом або системі SWIFT) на адресу іноземного банку, при­чому дати цих двох документів повинні збігатися. Банк-емітент повинен направити робочий акредитивний документ авізуючому банку без затримок.

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx