Таблиця 4.9

ПЕРЕВАГИ СИСТЕМИ КАРТКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ДЛЯ її УЧАСНИКІВ

Користувачі- учасники карткової системи	Переваги
Власники кар­ток	зручність використання; автоматичне надання банківського кредиту; можливість відстрочення погашення боргу; регулярне отримання повної інформації за зробленими операціями
Торговці	розширення продажу та залучення нових покупців; можливість надання кредиту без використання власних коштів та ведення спеціальних систем обліку; зниження^ризик завдяки заміщенню банківських чеків картками. Йдеться про складнощі ідентифікації пред'я­вника чека, ризик відсутності грошей на банківському рахунку чекодавця, часті випадки підробки банківських чеків і т. д.
Банки	розширення сфери діяльності банку; «перехресний» продаж додаткових продуктів і послуг власникам карток; отримання додаткового доходу в формі комісійної ви­нагороди та процентних надходжень

Залежно від виду застосовуваних карток (кредитні чи дебето­ві) можна проводити дебетові або кредитові трансферти.

При дебетовому трансферті отримувач грошей дає наказ де­бетувати рахунок платника на відповідну суму і зарахувати її на

свій рахунок (рис. 4.7).

У системі дебетових трансфертів переказ коштів ініціюється їх отримувачем. Отримавши наказ від отримувача коштів (У, 2), банк платника дебетує його рахунок і кредитує кореспондентсь­

кий рахунок банку-отримувача (3), якому відсилається кредит- авізо (4). Платникові відсилається виписка з рахунку (5), а бене- фіціару — повідомлення про зарахування коштів (б).

У разі роботи з дебетовою карткою клієнт оперує лише су­мою, що знаходиться на його банківському рахунку. Ці картки також називають «електронними грошима», оскільки платіжні операції виконуються шляхом прямого зменшення фінансових активів клієнта замість збільшення його зобов'язань перед бан­ком. При сплаті за допомогою дебетової картки необхідно пере­вірити стан банківського рахунка покупця і списати з нього суму платежу на користь підприємства торгівлі або сервісу. Тому об­роблення таких карток звичайно проходить у режимі on-line, тоб­то торговець зв'язується з банком, повідомляє йому суму плате­жу і отримує підтвердження на проведення операції. Окрім цьо­го, якщо картка передбачає можливість перезаписувати інформа­цію і має високий ступінь захисту, торговець може працювати в режимі on-line і не турбувати банк з приводу кожної купівлі. В цьому режимі всі фінансові транзакції зберігатимуться в торговому терміналі. В обумовлені строки проводиться розрахунок: рахунки передаються в банк для списання коштів з клієнтських, рахунків.

Дебетова картка може в будь-який момент стати кредитною, якщо вона наділяється будь-якими рисами кредиту, наприклад, передбачена можливість овердрафту.

Загальна схема операцій, що виконуються при розрахунках за то­вари і послуги за допомогою дебетової картки, близька до схеми опе­рацій з кредитною карткою, але вона має деякі особливості (рис. 4.8).

---

Рис. 4.8. Механізм операції з дебетовою карткою у режимі on-line

Бажаючи здійснити купівлю або отримати послугу, власник картки надає її торговцеві (/). Торговець (2) перевіряє картку ві­зуально, а потім проводить авторизацію — голосову по телефо­ну або електронну через POS-термінал (За). Отримавши дозвіл, торговець оформляє чек (36), переносячи на нього дані з картки. Власник картки підписує всі примірники чека (при авторизації через POS-термінал підпис не потрібен, оскільки його роль ви­конує ПІН-код). Примірник чека і товар передаються покупцеві (4). Наприкінці кожного робочого дня торговець надає в банк- екваєр примірники чеків, котрі слугують документальним під­твердженням транзакції. Дані за транзакціями передаються у процесинговий центр (5). Банк-екваєр перевіряє документи і кредитує рахунок торговця на відповідну суму (6). Процесинго­вий центр обробляє інформацію і передає її у розрахунковий банк, в якому банки-учасники відкрили кореспондентські раху­нки (7). Розрахунковий банк проводить взаємозалік між банка- ми-учасниками (5). Банки, які не мають кореспондентських ра­хунків у розрахунковому банку, здійснюють розрахунки само­стійно. Банк-емітент щомісяця сповіщає власникові картки про стан його карткового рахунка (10). Банки-емітенти знімають комісійну платню з рахунків власників карток за послуги при здійсненні операцій.

Процес авторизації значно спрощується, якщо технічний бік справи дозволяє проводити її в off-line режимі (рис. 4.9).

Рис. 4.9. Схема off-lineавторизації 2 31

то отримати дозвіл банку-емітента. За наявності спеціальних ка­сових терміналів авторизація здійснюється за окремою угодою в режимі реального часу (on-line). У такому разі ліміт на одну опе­рацію не враховується.

Банк торговця (екваєр) отримує від свого клієнта належно офо­рмлені торгові рахунки. Ці рахунки розглядаються банком як екві­валент грошових сум, які належать до негайного зарахування на рахунок торговця. Торговець може використати ці гроші незалеж­но від того, відшкодує покупець суму покупки банку-емітенту чи ні (звичайно, якщо при здійсненні покупки не відбулося порушен­ня встановлених правил при свідомій участі торговця). При сплаті рахунків з торговця утримується комісія (дисконт).

Наприкінці кожного місяця банк надсилає власникові картки спеціальну виписку з його карткового рахунка, в якій вказуються всі операції, проведені за період, а також суми та терміни забор­гованості. Ця процедура називається білинг.

Клієнт має дві можливості щодо сплати: 1) він може погасити борг без виплати відсотків протягом установленого угодою тер­міну або 2) пролонгувати кредит, сплачуючи щомісячний відсо­ток від середньоденного залишку боргу.

Рис. 4.11. Схема купівлі товару з використанням банківської кредитної картки

У разі купівлі товару за банківською кредитною карткою (рис. 4.11) на суму, що не перевищує разового ліміту, торговець виписує торговий рахунок, копія якого передається разом з това­ром і карткою покупцеві (7, 2). У разі перевищення ліміту торго­

---

вець зв'язується з банком-екваєром для проведення авторизації (отримання дозволу на угоду). Якщо власник картки— клієнт банку-екваєра (тобто екваєр є також емітентом картки), то авто­ризацію проводить сам екваєр (3, За). Якщо власник картки — клієнт іншого банку, то екваєр зв'язується з банком-емітентом через систему інформаційного обміну (4, 4а). Після отримання дозволу ця інформація надходить до торговця і угода завершу­ється передачею товару (За, 2). По закінченні визначеного пері­оду (робочого дня, тижня, місяця) торговець надає банку-екваеру торгові рахунки за картковими покупками. Банк зараховує суми за мінусом дисконту на рахунок торговця (5). Якщо власник кар­тки — клієнт банку-еваєра, то екваєр проводить розрахунки без­посередньо з власником картки (6). Банк надсилає витяг із зазна­ченням сум, що підлягають погашенню, і термінів сплати боргу. Якщо власник картки — клієнт іншого банку, схема дещо ускла­днюється. Банк-екваєр отримує від емітента гроші через систему інформаційного обміну (7). При цьому банк-екваєр сплачує емі­тенту комісію за інтерчейндж. Потім банк-емітент отримує пла­тіж від власника картки.

Взаєморозрахунки по пластикових картках

Взаєморозрахунки за пластиковими картками регулюються чинним законодавством України, правилами міжнародних платі­жних систем та договорами з банками-емітентами.

Розрахунки з банками-емітентами здійснюються через корес­пондентські рахунки в цих банках з подальшим їх перерахуван­ням на СКР, відкритий у банку-емітенті. Банківське управління іноземної валюти перераховує на кореспондентський рахунок ба­нку в банку-емітенті суми видаткових лімітів по картках, договір та заяву на випуск карток в електронному вигляді (для VISA) або кур'єром (для Eurocard/MasterCard).

Після повідомлення про виготовлення картки працівник, що виконує операції по картках, на підставі довіреності отримує в банку-емітенті пластикові картки та ПІН-коди до них і залишає там розписку про їх отримання.

Щомісячно до 5 числа відділ пластикових карток повідомлює в банк-емітент суми всіх видаткових лімітів по картках.

Банк зобов'язаний підтримувати на СКР в банках-емітентах залишок, що дорівнює сумі загального видаткового ліміту по ка­ртках. Усі видатки, що провадяться клієнтами за допомогою пла­стикових карток, а також пов'язані з їх випуском та обслугову­

---

ванням, списуються банком-емітентом з СКР банку відповідно до тарифів банку-емітента.

При виникненні дебетового сальдо на СКР банк повинен сплатити заборгованість перед банком-емітентом протягом 5 ба­нківських днів. Працівники відділу пластикових карток зо­бов'язані стежити за строками та правильністю виконання опера­цій по СКР банку в банку-емітенті.

Механізм здійснення платежів векселями

Іншим способом платежу, що широко використовується у міжнародній і вітчизняній практиці, є вексель — цінний папір, який містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання вексе­ледавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

При розрахунках із зовнішньоторговельних операцій викорис­товуються простий («соло») і переказний вексель (тратта). Час­тіше застосовують переказний вексель, який є безумовною пропо­зицією трасанта (кредитора), адресованою трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений термін означе­ну суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником по відношенню до ремітента.

Просту форму грошового зобов'язання (прості векселі) при міжнародних розрахунках використовують значно рідше (рис. 4.12

Простий вексель (соло) виставляє не кредитор, а боржник (ве- кселедавець), який бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумо- вленою національним законодавством.

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національного і міжнародного права. Так, у 1930 р. в Же- неві ряд країн прийняли «Однотипний вексельний закон». На йо- го основі держави — учасниці угоди, в т. ч. колишній СРСР, уні- фікували національне вексельне законодавство. Самостійну групу, утворюють країни, чиє вексельне законодавство не нале- жить до інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необ- хідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законо- давстві різних країн, і передбачати їх контрактах, які регулю- ватимуть фінансові відносини за угодою.

Відповідно до «Однотипного вексельного закону», вексель складають у письмовому вигляді. Він повинен містити обов'я- зкові реквізити.

Для простого векселя:

1. «Вексельна помітка».

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.

3. Термін платежу.

4. Місце платежу.

5. Найменування одержувача.

6. Дата та місце складання платежу.

7. Підпис векселедавця.

Зразок простого векселя за формою «Однотипного вексельно- го закону» (у дужках зазначено номер елементів векселя) наведе- но нижче:

---

У багатьох країнах світу для зручності операцій з векселями, що використовуються в комерційному обороті, розроблені вексе- льні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодав- ства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законно- го платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зо- бов'язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в зазначений термін, (здійснити акцепт тратти). Акцепт здійснюють у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і під- писують акцептантом.

Зразок акцепту.

«Акцептований»
А Т «Жерар», Париж	(підпис)

Печатку під акцептом не ставлять. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим.

Обмежений (частковий) акцепт— це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті.

Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідван- тажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дору­ченні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на ньо­го тратти.

Якщо тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцеп­товану трапу банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що за­свідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовують для дострокової негоціації тратти. Него­ціація тратти — це продаж векселя векселедержателем банкові до настання строку платежу за векселем. При цьому векселедержа- тель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка за­лишилася після вирахування відсотка за негоціацію та банківсь­кого збору. Після цього банк може у вказаний термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає вексельним поручите­льством, до якого застосовується вексельне право. Це поручите­льство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або навіть однією з осіб, що підписали вексель.

Отже, аваль — вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), яка здійснила її, переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов'язаною за векселем особою акцеп­тантом, векселедавцем, індосантом.

Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь- якому іншому етапі його обігу. Банк може здійснювати авалю-

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx