Файл: 1680.pdf

12

ВИЗНАЧЕННЯ ДОМІШОК У ТОВАРНОМУ ЗЕРНІ ПШЕНИЦІ

Обладнання й матеріали: дільник, вага технічна, розбірні дошки,

шпателі, розетки картонні, підковоподібний магніт, колекція домішок (смітної,

зернової та шкідливої), зразки зерна.

Засміченість зерна пшениці визначають після видалення із середнього зразка великих домішок (солома, колосся, грудочки землі, камінці), просіваючи його через сито з діаметром отворів 6 мм. Із середнього зразка виділяють наважку масою 50 г і знов просівають через набір п'яти сит: 1 - дно (піддон); 2 -

сито з круглими отворами діаметром 1 мм (для видалення проходу, який відносять до смітної домішки); 3 - сито з продовгуватими отворами 1,7x20 мм

(для видалення дрібних зерен); .4 - сито з продовгуватими отворами 2,5x20 мм

(для полегшення розбору наважки); 5 -кришка.

Для просіювання вручну набір сит з наважкою ставлять на стіл і гладкою поверхнею або на скло. Просіюють протягом 3 хв, при цьому виконують 110120 поздовжньо-зворотних (за довжиною поздовжніх отворів) рухів-за хвилину,

з розмахом коливань близько 10 об./хв. Струшувати сито при просіюванні не дозволяється.

Дрібні домішки, які пройшли через сито з діаметром отворів 1 мм,

зважують, не розбираючи фракції і повністю відносять до смітної домішки. За наявністю у проході шкідливих домішок їх виділяють і приєднують до загальної маси шкідливих домішок, виділених з наважки. Прохід, що одержаний через сито 1,7x20 мм, розбирають на три фракції: смітну домішку,

зернову домішку і основне зерно. Останнє належить до дрібної фракції.

Дрібне зерно зважують і виражають у процентах до маси наважки, що аналізується.

Із залишків на ситах 1,7x20 мм і 2,5x20 мм також виділяють смітну і зернову домішки і до них приєднують аналогічні домішки, що залишилися на

13

ситі діаметром 1 мм.

Фракції смітної та зернової домішок зважують (кожну окремо) на технічній вазі з точністю до 0,01 г, їх масу виражають у процентах до маси взятої наважки з точністю до 0,01.

За наявністю у пробі пшениці зіпсованих або пошкоджених при самозігріванні й сушінні зерен, останні визначають поперечним розрізуванням,

відбираючи їх з окремої наважки в 10 г, яка виділена із зерна, що залишилося після визначення засміченості. Кількість зіпсованих і пошкоджених зерен

(окремо) виражають у процентах і додають до-процентного вмісту смітної та зернової домішок з наважки 50г.

Приклад. У результаті аналізу 50-грамової наважки пшениці знайдено: смітної домішки 0,45 г, у тому числі зіпсованих зерен - 0,052 г, зернової домішки - 0,75 г, у тому числі пошкоджених сушінням зерен - 0,25 г. Маса зерна, що залишилася після виділення смітної та зернової домішок, дорівняв 48,8г.

У 10-грамовій наважці додатково знайдено зіпсованих зерен 0,04 г, пошкоджених -

0,10 г.

У 48,8 г додатково знайдено зерен:

зіпсованих (0,04-48,8)/10 = 0,19 г;

пошкоджених (0,10*48,8)/10=0,49 г.

Загальна кількість зіпсованих зерен в 50-грамовій наважці: 0,19+0,05=0,24 г, тобто

0,48 %, а пошкоджених зерен: 0,49+0,25 = 0,74, або 1,48%.

Загальна кількість смітної домішки: 0,80+0,48=1,28 %; зернової: 1,0+1,48 = 2,48%.

Якщо внаслідок огляду зразків зерна або аналізу наважки на засміченість буде виявлено в зерні угрицю, насіння в'язелю, гірчаку-софори, гірчаку рожевого, лишайника геліотропа опущеного, триходесми інканум, твердої або мокрої сажки, відбирають додаткову наважку і у ній визначають вміст шкідливих домішок у процентах.

Процентний вміст шкідливої (виключаючи визначену в звичайній наважці на засміченість) і смітної домішок сумують і одержують вміст всієї смітної домішки (в %).

14

Визначення (в %) зерен, пошкоджених сажкою: із зерен, що залишилися після виділення смітної та зернової домішок, беруть 20-грамову наважку, з неї

(без застосування лупи) відбирають зерна, пошкоджені сажкою, зважують і точністю до 0,1 %.

Вміст гальки (в %) визначають в окремій 500-грамовій наважці зерна, яке просіюють через сито з діаметром отворів 1,5 мм, зі сходу відбирають гальку,

зважують. Крупну гальку в сході сита з діаметром 6 мм відбирають при визначенні крупних домішок із усього зразка.

Для визначення вмісту металевих домішок беруть зразок зерна масою 1

кг. Зерно розсипають на склі або гладенькій дошці рівним шаром товщиною не більше ніж 0,5 см. Металеві домішки із зерна виділяють підковоподібним магнітом (вантажопідйомність не менш ніж 12 кг). Ніжками магніту в зерні повільно проводять поздовжні й поперечні борозенки так, щоб віжки магніту дотикалися до скла (дошки). Металеві домішки - збирають у чашечку, а зерно знову розрівнюють шаром 0,5 см і вдруге виділяють металодомішки магнітом у тому самому порядку. Зібрані металеві частинки зважують з точністю до 0,0002

г на аналітичній вазі і виражають у міліграмах на 1 кг зерна.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРАЖЕНОСТІ ЗЕРНА ШКІДНИКАМИ

Обладнання й матеріали: комплект сит з діаметром 2,5 і 1,5 мм, лупа із збільшенням в 4-4,5 рази, розбірні дошки з чорним і білим склом, пінцети, ,

скальпелі, зразки зерна, набір реактивів.

Визначення явної форми зараженості зерна шкідниками

Ступінь зараженості визначають за кількістю живих шкідників в 1 кг зерна. Для цього беруть зразок, просівають вручну через сита з круглими отворами (нижнє сито з діаметром 1,5 мм, верхнє - 2,5 мм) протягом 2 хв зі швидкістю 120 колових рухів на хвилину. Через сито з діаметром 30 мм

15

просівають одночасно весь зразок, після чого встановлюють зараженість зерна великими комахами: схід сита з отворами діаметром 2,5 мм ставлять на розбірну дошку, розрівнюють зерно тонким шаром, уважно проглядають, і

розбирають вручну.

Далі визначають зараженість зерна кліщами: одержане після-просіювання через сито з отворами 1,5 мм (прохід) зерно висипають і розрівнюють тонким шаром на розбірній дошці з чорним склом або у приладі ПООК-1 і

підраховують кількість кліщів.

Ступінь зараженості визначають за кількістю живих кліщів в 1 кг зерна: 1

ступінь - від 1 до 10 екземплярів, 2 ступінь - понад 20, 3 ступінь - кліщі утворюють суцільний ніби повстяний шар,

Ступінь зараженості зерна довгоносиками, борошноїдами та іншими дрібними комахами встановлюють так: весь прохід через сито з отворами 2,5

мм розсипають тонким шаром на біле скло, визначають вид шкідників і підраховують кількість живих екземплярів в 1 кг зерна: 1 ступінь - від 1 до 5

екземплярів, 2 ступінь - під б до 10, 3 ступінь - понад 10 екземплярів.

Визначення прихованої форми зараженості зерня довгоносиками

Приховану форму зараженості зерна довгоносиком визначають так:

а) від середнього зразка зерна віддирають будь-яких 50 цілих зерен основної культури, .розколюють їх кінчиком ножа або препарувальною голкою вздовж боріздки. Розколоті зерна уважно проглядають під лупою на предмет наявності личинок, лялечок, комах. Зерна із прихованою формою зараженості підраховують і масу виражають у процентах до кількості взятих зерен;

б) від середнього зразка відбирають і зважують з точністю до 0,01 г на технічних вагах 15 г зерна, потім з нього видаляють смітні і зернові домішки,

пошкоджені механічно і комахами зерна і поміщають їх на чисту сітку в металевій оправі, яку опускають на 1 хв в чашку з водою, температура якої 30

0С. Зерно починає швидко набухати, і водночас збільшується й розмір

16

пробочок. Сітку з досліджуваним зерном із води переносять на 20-30 с в 1 %-й

свіжовиготовлений розчин марганцевокислого калію /на 1 л води .10 г КМnО4

20-30 с забарвлюються в чорний колір не лише пробочки, а й оболонки зерен у місцях їх пошкодження. Надлишки фарби з поверхні оболонок зерна видаляють занурюючи сітку з зерном у холодну воду або в розчин сірчаної кислоти з перекисом водню (на 100 мл 1 %-го розчину сірчаної кислоти беруть 1 мл 3 %-

го розчину перекису водню).

Заражені зерна підраховують негайно, особливо після обробки їх розчином сірчаної кислоти.

Аналіз обробленого зерна провадять на фільтрувальному папері, окремо зважені зерна з чорними пробочками і здорові.

Приховану форму зараженості довгоносиком, що визначена в 15-грамовій наважці, перераховують на 1 кг зерна. Для цього одержану в результаті аналізу кількість заражених зерен ділять на 3 і множать на 200.

ВИЗНАЧЕННЯ НАТУРНОЇ МАСИ ЗЕРНА

Обладнання й матеріали: пурка, набір гирьок, зразки зерна.

Вага зерна в певному об’ємі називається натурною масою зерна. В

країнах, де впроваджена метрична система мір , її характеризують вагою літра зерна в грамах.

Натурна маса показник якості, який вказує на виповненість зерна.

Виповненість зерна має велике технологічне значення і характеризує його харчову цінність . виповнене зерно або насіння має більший ендосперм ядра. За несприятливих умовам, формування зерна або насінини вага оболонок порівняно з вагою зерна зростає, а ендосперму зменшується. Значне збільшення вмісту проценту оболонок призводить до зменшення виходу цінної частини продукції (білого борошна, крупи, олії).

Про виповненість зерна можна дістати повне уявлення, визначаючи

17

питому вагу. Чим більше в зерні ендосперму, тим більше в ньому вуглеводів і білків - речовин ( із складу зерна) з максимальною питомою вагою.

Так, при питомій вазі зерна озимої пшениці 1,374, питома вага анатомічних частин, з яких воно складається, така : ендосперму 1,472, зародку –

1,275 і оболонок – 1,106.

Оболонки, незважаючи на високий вміст клітковини, мають меншу питому вагу, бо в них дуже пориста структура. У зв’язку з цим партії зерна з дефектними зернами, і з збідненим або деформованим ендоспермом

(морозобійні, пошкоджені клопами-черепашками ) також мають знижену питому вагу.

У зв’язку з певною складністю визначення питомої ваги зерна і насіння, в

практиці оцінки якості їх, цим показником не користуються. Його замінюють

натурною вагою, вважаючи що остання в очищеному зерні дає достатнє уявлення про виповненість.

Крім виповненості на натурну масу зерна впливає :

-форма і розмір зерна;

-характер поверхні зерна (шорсткувата, округла, і т.д.);

-вологість (чим вища вологість, тим нижча натурна маса зерна);

-домішки (органічні, легкі) помітно понижують натуру, а мінеральні – збільшують.

Пониження натурної маси в засмічених партіях зерна з підвищеною вологістю проходить і внаслідок меншої сипучості зернової маси, і її більш

рихлої укладки в ємностях, в т.ч. в мірному стакані пурки.

Натурну масу визначають для пшениці, жита, ячменю, вівса, соняшника :

18

2. Натурну масу визначають за допомогою пурки . Пурка складається із мірки об’ємом один літр, наповнювача, який має вигляд циліндра без дна з невеликим розширенням в нижній частині, другого циліндра з вмонтованим в нього лійкою. Остання має пружинну задвижку. Є також падаючий груз,

виточений з металу, ніж в формі хвоста ластівки і ваги з різновагами. Всі

частини пурки складені у спеціальному ящику, на кришці якого є гніздо для

вкручування стійки вагів і накладка для закріплення мірки. Якщо в мірку опустити падаючий груз, а в щілину встановити ніж, то об’єм внутрішнього простору між поверхнею падаючого грузу і нижньою площиною ножа буде дорівнювати літру.

Пурку складають у наступному порядку. Ящик встановлюють на столі,

вкручують стійку вагів в гніздо. Підвішують на вмонтований зверху

кронштейн підвіску і коромисло вагів так, щоб стрілка пройшла в отвір у її основи, а призма лягла на подушку. Коромисло необхідно заводити обережно,

щоб не зігнути кінець стрілки і не пошкодити кінець призми. Коромисло повинно бути обернене до працюючого тією стороною , на якій знаходиться номер. При вдягненні серег на кінцеві призми коромисла керуються цифрами,

позначеннями. Чашку для гир підвішують до лівого плеча коромисла, а мірку з вкладеним в неї падаючим вантажем підвішують до правого плеча.

Після деяких коливань коромисло повинно прийти в стан рівноваги, і

стрілка повинна зупинитись проти показника або середнього штриху шкали.

Провіривши мірку на вагах, закріплюють її так, щоб чашки з дна мірки зайшли за накладку. В щілину мірки вкладають ніж, на ньому кладуть падаючий груз, а

потім наповнювач.

В такому вигляді пурка готова до роботи.

Закрити лійку циліндра, насипати в нього рівним потоком зерна із мішечка, недосипаючи до поверхні країв 1,5-2 см. наповнений циліндр,

обережно ставлять на наповнювач, натискують на натискувач і опускають зерно в наповнювач, після цього циліндр знімають. Обережно не стряхуючи мірки, знову встановлюють в щілину ніж і відрізають ним залишки зерна.

19

Знімають мірку з накладки разом з наповнювачем і висипають залишки зерна.

Знімають з мірки наповнювач, виймають ніж і мірку з зерна, знову підвішують на нове коромисло вагів зрівноважуючи рівновагу. Зерно в пурці зважують з

точністю до 0,5 г.

Натурну масу вираховують як середнє арифметичне із двох визначень.

Розходження між ними допускається не більше 5 г (для вівса 10 г). Якщо

розходження більше, визначення проводиться третій раз.

За результатами роботи вираховують надбавку (скидку) за натуру зерна.

ДОВІДКА : базисні кондиції по натурній масі для Вінницької обл.

Розрахунок за партію зерна.

Надбавки і скидки з маси партії зерна:

Скидки – за кожен 1 % вологості та смітної домішки понад базисні кондиції знімається з маси парті по 1 %.

Надбавки – за кожен 1 % вологості та смітної домішки менше базисних кондицій збільшується маси парті по 1 %.

Грошові надбавки і скидки з вартості партії зерна:

Скидки – за кожні 10 г натури зерна нижче базисних кондиція знімається

0,1 % з вартості;

-за кожен відсоток пошкоджених і неповноцінних зерен, які відносяться до зернової домішки, понад базисні кондиції знімається 0,1 % з вартості;

-за зараженість зерна кліщем 0,5 % з вартості (зараженість іншими не допускається, а зараженість кліщем допускається до 15 %).

Надбавки – за кожних 10 г понад базисні кондиції 0,1% до вартості партії

зерна.