Файл: Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 22.08.2024

Просмотров: 1425

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції......16

Тема 2. Філософія стародавнього сходу...42

Тема 3. Антична філософія................. 61

Тема 4. Західноєвропейська філософія середньовіччя............81

Тема 5. Філософія відродження..............99

Тема 6. Філософія нового часу............. 116

Тема 7. Німецька класична філософія...............141

Тема 8. Історико-філософський процес у європі XIX ст……162

Тема 9. Зарубіжна філософія XX ст………...178

Тема 10. Нарис історії української філософії .... 213

Тема 11. Проблема буття у філософії................257

Тема 12. Свідомість як філософська проблема .277

Тема 13. Людина та II буття як предмет філософського осмислення.. 300

Тема 14. Філософія особистості................................329

1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія

1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія

Міфологічний світогляд і філософія

1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії

Філософія стародавнього сходу

2.1. Проблема "Схід - Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування

2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії

2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю

Погляди Конфуція на людину

Антична філософія

6.4. Б. Спіноза та г. Лейбніц -тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію

Тема 4 німецька класична філософія

7.2. Іммануїл Кант - творець німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта

8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"

9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософи у XX ст.

9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст.

9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.

9.5. Релігійна філософія XX ст.

Тема 10 нарис історії української філософії

10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури.

10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі

10.3. Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні

10.4. Особливості філософських курсів Києво-

10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст.

10.6. Особливості розвитку української філософії XX ст.

Тема 11

11.2. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття

Тема 11. Проблема буття у філософії

11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)

Тема 12 свідомість як філософська проблема

12.2. Проблема походження свідомості

Сучасні концепції походження свідомості

12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова

12.4. Структура та функції свідомості

13.1. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини

13.2. Проблема походження людини: сперечання еволюціонізму та креаціонізму

13.4. Співвідношення в людині природного, соціального,персонального та транцендентного.Вихідні цінності людського буття

13.5. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні

Тема 14 філософія особистості

14.1. Співвідношення понять "людина - індивід -особа - особистість - індивідуальність" .

14.3. Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "я і Ти", "я та Інший" у особистісному окресленні

Тема 15 проблема пізнання у філософії

15.1. Поняття пізнання та його види

15.2. Рівні і форми пізнання

15.3. Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання

15.4. Людина і пізнання. Істина і правда

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

16.1. Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії

16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики

16.3. Проблема методу та методології в сучасній філософії

16.5. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання

Тема 17 діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи

17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод

17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії

17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, релятивізмом, софістикою, догматизмом та еклектикою

17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії

18.4. Людина та історія. Роль особи в історії

Тема 19 соціальна філософія

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей

19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи

19.4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємозв'язку

Тема 20 культура та цивілізація

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

20.1. Причини загострення питання про культуру наприкінці XIX - в перший половині XX ст.

9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософи у XX ст.

За загальним визнанням філософів, істориків, культурологів, політичних діячів та інших інтелектуалів, XX ст. являє собою особливий етап у розвитку сучасного суспільства. Воно вирізняється надзвичайною динамікою усіх сфер суспільного життя, інтенсифікацією соціальних процесів, прискоренням темпів соціальних змін. Досвід цього століття може вмістити у себе досвід цілих епох попередньої історії - настільки він є насиченим різноманітним змістом.

& Досить лише згадати те, що у XX ст. людство пережило дві світові війни, жахливі чисельністю своїх жертв, кільканадцять революцій (також часто із руйнівними наслідками), вперше вийшло за межі земного простору, проникло у світ мікропроцесів, винайшло небувалі засоби оперування інформацією, навчилося трансплантувати органи людського тіла, дешифрувало генетичний код людини і т. ін. За одне це століття в культурі та мистецтві відбулася зміна кількох стилів та напрямів, виникло явище масової культури, надзвичайного розповсюдження набули засоби масової інформації.

У XX ст. кожна людина постає так чи інакше прилученою до всесвітньої історії, живе не лише своїм особистим життям, а певною мірою і життям усього людства. На тлі колосального збільшення масштабів людських проявів та людської життєдіяльності окремо взята людина починає губитися, розчинятися у масі, проте це лише один бік, що характеризує зміни у її становищі. Інший же, навпаки, засвідчує колосальне зростання можливостей окремої людини; це стосується і політичних діячів, і до певної міри будь-якої людини, адже сьогодні одна людина може спілкуватися (через Інтернет) із ким завгодно, може розповсюджувати свій вплив і свої думки майже безмежно.

Люди, прилучені до засобів масового знищення, несуть колосальну відповідальність за наслідки своїх дій; те ж саме можна сказати і про тих, хто пов'язаний із особливо небезпечним в екологічному плані виробництвом. Надзвичайно строкатим постає сучасне життя в етнічному плані: різні народи та етноси сьогодні до певної міри перемішалися, досить яскраво проявилася культурна багатоманітність людства.

сказане, то можна стверджувати, що суспільне життя у XX cm. постає надзвичайно строкатим, інтенсивним * та масштабним, різноманітним та суперечливим.

Все це не могло не позначитись на становищі філософії. З'явилися новий тон філософствування, нові світоглядні ціннісні орієнтири, нові філософські парадигми і напрями. Своїм розвитком філософія XX ст. може нагадувати розвиток ланцюжкової реакції, коли із кожного пункту її протікання миттєво відгалужується ціла низка процесів.


вийшла далеко за межі академічних аудиторій постала досить сильно інтегрованою^ системі загальної (а не лише спеціальної) освіти отримала широке розповсюдження через різного роду видання, публічні лекції, симпозіуми та семінари, діяльність філософських товариств постала у своїх основних проявах некласичною відчутно змінилася мова філософії: звернена до широкого загалу, вона почала говорити зрозумілою кожній людині, інколи, навіть, буденною мовою змінилися також', її змістові та предметні орієнтації: можна стверджувати, що для філософії XX ст. не існує заборонених тем або зон їй властива колосальна різноманітність, строкатість, насиченість різновидами та варіантами вона не замикається лише на тому змісті, який виник у XX ст., а, навпаки, ніби актуалізує усю попередню філософію відбулася досить радикальна переоцінка ідей, уявлень та цінностей, нарощувалась тенденція мінімалізму у філософії, тобто відмовлення від абсолютів почали поступово розмиватися грані між: філософськими працями та жанрами з інших сфер інтелектуальної діяльності

Поруч із новітніми філософськими винаходами абсолютно повноцінно та рівноправно існували і існують, нібито, історично віджилі напрями і течії, отримавши інколи додаткову частку "нео-": неопозитивізм, неосхоластика, неотомізм: тут також культивувалися деякі напрями давньої східної філософії, античної філософії (наприклад, неоплатонізм), патристики (неопаламізм) та ін. Цим засвідчується той факт, що філософія здатна продукувати деякі вічні теми для людського інтелектуального осмислення. Філософія XX ст. відмовилась від абсолютів, зосередивши увагу на доступному для сприйняття та пізнання; вивела на перший план суб'єктивну реальність, фактично усунувши проблему співвідношення об'єкта та суб'єкта; філософські положення та висновки у XX ст. більше спрямовувались не на пошуки готових чи остаточних висновків, а на інтелектуальне освоєння та проблемне окреслення найперших ділянок того, що можна назвати людською реальністю. Врешті наприкінці XX ст. стає можливим і таке, наприклад, її розуміння: "Філософія може бути технікою встановлення співмірності між: душею та світом, способом засвоєння світу, створення його прийнятним для людського у ньому розташування у формах, досяжних розумінню, переживанню, інтуїції та містичному осяянню ".

сцієнтичний (М.Шлік, Л.Вітгенштейн,Б.Рассел, Е.Кассірер, Г.Коген, Е.Глазерсфельд,та ін.)


антропологічний (М.Шелер, М.Хайдеггер,Ж.-П.Сартр, А.Камю, Х.Ортега-і-Гасет,Е.Муньє, М.Бердяев, З.Фрейд, К.Г.Юнг,А.Адлер, Е.Фром та ін.)

культурологічний (О.Шпенглер, К.Леві-Строс,Ф.Бродель, Ф.Арієстаін.)

"нова філософська хвиля " та постмодернізм (Б.-А.Леві, А.Глюксман, П.Слотердайк,Ж.Деррида, Ш.Дельоз)

історіософський (А.Тойнбі, П.Сорокін та ін.)

релігійна філософія (Ж.Маритен, Е.Жільсон,Ю.Бохенський, К.Барт, П.Тілліх та ін.)

На ґрунті тісної інтеграції між філософією та мистецтвом, з одного боку, виник жанр філософської (або інтелектуальної) літератури, а, з іншого боку, - жанр філософської есеїстики, яку інколи досить складно відрізнити від літератури. Так само виникли, наприклад, концептуальні живопис і графіка, філософське кіно і т.п. На межі філософії і науки функціонує сучасна аналітична філософія, яка намагається будувати філософські твердження засобами математичної логіки або логізованої лінгвістики. Отримали свій розвиток у XX ст. і жанри інтеграції філософії та релігії, філософії та різного роду езотерики. Отже, філософія XX ст. постає перед нами як явище складне, розмаїте, активно-дійове та досить органічно вписане у сучасні культурно-історичні процеси.


9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст.

У XX ст. наука досить швидко та впевнено перетворилась на один із провідних чинників суспільного життя. Впливаючи перш за все на виробництво, вона поступово почала втручатися і в усі інші сфери суспільного життя: в медицину, мистецтво, побут, комунікацію. Заперечувати, не помічати цей вплив було просто безглуздо. Навпаки, ціла низка напрямів філософії вважала за необхідне включитися у цей переможний та всеохоплюючий рух, розглядаючи себе необхідним доповненням до розгортання конкретно-наукових студій. У своїй більшості ці напрями всіляко підкреслюють позитивні сторони наукового прогресу, ратують за розвиток науки, і тому вони отримали назву "сцієнтизму" (з англ. - "sciens" - наука) або, точніше, сцієнтистських напрямів.

На початку XX ст. більшість таких напрямів в цілому поділяла ще новоєвропейські переконання, підкріплені у XIX ст. міркуваннями О.Конта, у тому, що справжнє знання може бути тільки науковим; відповідно, і філософія справді може бути вартою чогось лише за умови, що вона також стане науковою, тобто органічно ввійде у сукупність наук. Але для того, щоб це здійснилося, необхідно змінити як предмет, так і методи філософії.

*-Вважалося, що предметом філософії повинно бути науковчення, тобто вчення, яке чітко визначить особливості та сутність науки, буде свідомо розробляти методологію наукового пізнання, а за власними методами філософія не повинна суттєво відрізнятися від інших наук; принаймні, вони повинні бути точними, такими, що можуть бути широко використаними та піддаються перевірці (це переконання на початку XX ст. поділяли Е.Гуссерль, Л.Вітгенштейн, Б. Рассел та ін.). Отже, перш за все слід чітко відділити науку від всіх інших, недо-% стовірних видів знань. Це завдання у філософії XX ст. намагалися ' виконати представники так званого "логічного позитивізму" або неопозитивізму. "логічний позитивізм " або неопозитивізм "аналітична " та "лінгвістична " філософія постпозитивізм Марбурзька школа неокантіанства радикальна епістемологія.

Основні осередки логічного позитивізму XX ст. "віденський гурток" на чолі з М.Шліком (1882 - 1936)

англійський неопозитивізм, представлений іменами Л.Вітгенштейна (1869 - 1951) та Б.Рассела (1872-1970)

Львівсько-Варшавська філософська школа К.Твардовського (1866-1938).


Програмні положення неопозитивізму були сформульовані у працях М. Шліка, Л. Вітген-штейна, Б. Рассела та деяких представників Львівсько-Варшавської школи (Я. Лукасевич, С. Лесьнєвський, А. Тарський). М. Шлік сформулював засади процедури під назвою "верифікація" - перевірка на істинність. Верифікація передбачала таку послідовність дій:виділення провідних положень певної теорії % зведення їх до простих, далі неподільних "атомарних суджень "; виділення у реальності таких само "атомарних фактів" співставлення "атомарних суджень " із "атомарними фактами " обґрунтування отриманих результатів.

Морщ Шлік Верифікація щоби зробити науку точнішою, треба її перевірити шляхом співставлення із фактами співставленню треба піддавати провідні, а не другорядні положення певної теорії, дотримуючись суворих вимог апарату математичної логіки Передбачалося, що встановлення відповідності суджень фактам засвідчить істинність відповідних положень, суперечність - хибність, а неможливість співставлення постане основою для оцінки певних положень як безглуздих.

На початку 20-х років був виданий твір Л. Вітгенштейна "Логіко-фйю-софський трактат ", який був сприйнятий Б. Расселом в якості концептуально-теоретичної засади для всієї сцієнтистської філософії. В "Трактаті" стверджувалось, що дійсність являє собою не більше, ніж сукупність фактів та подій, які можна фіксувати та передавати за допомогою мовної діяльності.

Якщо ми прагнемо точності знання, то повинні прагнути і точності використання мови. Точна мова -це мова наукової термінології, що відповідає вимогам математичноїлогіки.

Проте практична спроба здійснити верифікацію хоча б найпростіших наукових теорій закінчилася невдало. Поступово почала викреслюватися думка про те, що науку та наукові теорії не можна звести до фактів та логіки, що вони являють собою значно складніше утворення. Неопозитивізм же намагався відстоювати свої позиції введенням нових ідей: або ідею послабленої верифікації, або ідею фальсифікації, або - конвенціональності.

Ідея фальсифікації пропонувала вважати, що наукове знання не є завершеним, а тому у певному конкретному виявленні воно може бути піддане певному спростуванню; ненаукове знання спростувати неможливо (К. Поппер). Кон-венціалісти вважали, що вихідні положення науки усталюються тоді, коли їх згідна прийняти переважна більшість науковців ("конвенція" - угода). На перший погляд, загальний результат діяльності неопозитивізму виявився негативним, проте це не зовсім так.