Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

7. В чому полягають повноваження комісії з питань охорони праці

на підприємстві?

8. В чому полягають обов’язки працівників щодо виконання вимог

охорони праці?

9. Як реалізується принцип безперервності навчання з охорони

праці?

10. Як здійснюється навчання працівників з охорони праці при

прийнятті на роботу і під час роботи на підприємстві?

11. Як здійснюється навчання з охорони праці посадових осіб і спе2

ціалістів?

12. Що таке інструктажі з охорони праці, які існують види інструк2

тажів, в чому призначення вступного та повторного інструктажів?

13. Коли і хто проводить повторні, позапланові та цільові інструк2

тажі з охорони праці, яким чином вони оформляються? 

14. Що таке СУОП, хто є її суб’єктом та об’єктом, які основні функ2

ції управління охороною праці?

15. Як здійснюється прогнозування стану та планування роботи з

охорони праці на виробництві?

16. Як здійснюється контроль за станом охорони праці?

До гл. 1.6

1. Які законодавчі акти встановлюють вимоги щодо розслідування

та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, в
чому полягають ці вимоги?

2. Як проводиться розслідування нещасного випадку на виробниц2

тві без тяжкого чи смертельного наслідку з одним потерпілим?

3. Як проводиться розслідування смертельних, групових та з тяж2

кими наслідками нещасних випадків на виробництві?

4. Як проводиться розслідування професійних захворювань?
5. Яким чином реєструються нещасні випадки на виробництві та

професійні захворювання?

6. Як проводиться розслідування аварій на виробництві?

До гл. 1.7

1. Чи можуть заходи, спрямовані на підвищення рівня охорони

праці, давати економічний ефект?

2. Які три проблеми економічного характеру мають основне зна2

чення для охорони праці?

3. Що таке економічні методи управління охороною праці, на чому

вони базуються?

136

137

4. Що розуміється під зовнішнім стимулюванням охорони праці і

що – під внутрішнім?

5. З чого складаються витрати, пов’язані з охороною праці? Які з них

вважаються доцільними, які недоцільними і які частково доцільними?

6. За якими альтернативними класифікаціями може визначатися

показник ефективності витрат на заходи з охорони праці?

7. Як визначається показник ефективності витрат на заходи з охоро2

ни праці за економічними показниками, обов’язковими для звітності?

8. Як визначається показник ефективності витрат на заходи з охо2

рони праці, виходячи з основних соціально2економічних результатів?

9. Які стимулюючі заходи передбачаються системою зовнішнього

стимулювання?

10. Які стимулюючі заходи передбачаються системою внутрішньо2

фірмового стимулювання?

11. Хто і за рахунок яких джерел здійснює фінансування заходів на

охорону праці на підприємстві?

12. За яких умов фінансування заходів з охорони праці системою

страхування є ефективним методом впливу на стан охорони праці?

Розділ 2. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ 

ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

2.1. О

СНОВНІ ПОНЯТТЯ ФІЗІОЛОГІЇ

, 

ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

2.1.1. Основні поняття фізіології праці

Фізіологія праці 

– це галузь фізіології, що вивчає зміни стану

організму людини в процесі різних форм трудової діяльності та розро2
бляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяль2
ності нерозривно пов’язано як з ідейними явищами (ціль, план, інте2
рес і т. д.), так і трудовими рухами. В основі діяльності людини лежать
фізіологічні і біохімічні процеси, що протікають в організмі, і, насам2
перед, у корі головного мозку. Вивчення трудової діяльності передба2
чає визначення фізіологічного змісту праці (фізичне навантаження;
нервова й емоційна напруженість; ритм, темп і монотонність роботи,
обсяги інформації що отримується і переробляється). Ці дані дозволя2
ють визначити навантаження на організм під час роботи і розробити
раціональні режими праці та відпочинку, раціональну організацію
робочого місця, провести професійний відбір і таким чином забезпе2
чити оптимальну працездатність людини протягом тривалого часу. 

У будь2якій трудовій діяльності виділяють два компоненти: меха2

нічний і психічний. 

Механічний компонент визначається роботою м’язів. Складні трудові про2

цеси складаються з простих м’язових рухів, які регулюються нервовою систе2
мою. Під час роботи м’язів до них посилено надходить кров, що поставляє
живильні речовини і кисень та видаляє продукти розпаду цих речовин.
Цьому сприяє активна робота серця і легень, для інтенсивної роботи яких теж
необхідні додаткові витрати енергії. 

Психічний компонент характеризується участю в трудових процесах орга2

нів почуттів, пам’яті, мислення, емоцій і вольових зусиль.

У різних формах трудової діяльності частка механічного і психічного компо2

нентів неоднакова. Так, під час фізичної роботи переважає м’язова діяльність, а
під час розумової – активізуються процеси мислення. Будь2який з видів праці
не обходиться без регулюючої функції центральної нервової системи й, у першу
чергу, півкуль головного мозку, бо будь2яка робота вимагає творчої активності.

Обмін речовин і енергії.
Між організмом і навколишнім середовищем постійно відбуваються обміни

речовинами й енергією, якій починається з надходженням в організм води і про2
дуктів харчування. У травному тракті частина речовин розщеплюється на більш
прості і переходить у внутрішнє середовище організму кров і лімфу. З кров’ю ці

138

139

речовини надходять у клітини, де відбуваються процеси їхнього хімічного пере2
творення: біосинтез білків, жирів і вуглеводів та розкладання складних органіч2
них речовин. Кінцеві продукти обміну речовин виділяються з організму. 

Таким чином, обмін речовин – це складний ланцюговий процес перетво2

рень речовин в організмі, починаючи з їхнього надходження з навколишньо2
го середовища і завершуючи виділеннями продуктів розпаду. У процесі обмі2
ну організм одержує речовини для побудови клітин і енергію для життєвих
процесів. 

Перетворення енергії і речовин в організмі. Для різних процесів життє2

діяльності організму (утворення речовин, м’язова діяльність, підтримка тем2
ператури тіла та ін.) потрібна енергія – близько 10,5 МДж (2500 ккал) за добу.
Джерелом її є енергія хімічних зв’язків молекул органічних речовин (білків,
жирів, вуглеводів), що надходять з їжею. В організмі постійно відбуваються
складні процеси перетворення енергії: в одних перетвореннях організм
поповнюється енергією, а в інших – втрачає її. Наприклад, при окислюванні і
розпаді глюкози й інших органічних речовин вивільнена хімічна енергія
перетворюється в електричну і механічну. Електрична енергія нервового
імпульсу забезпечує передачу інформації з нервових волокон, а механічна –
скорочення кістякових і серцевих м’язів. Усі види енергії переходять у кінце2
вому виді в теплову енергію, частина якої використовується для підтримки
постійної температури тіла, а її надлишок видаляється організмом у навко2
лишнє середовище. Рівень обмінних процесів впливає на величину спожи2
вання кисню організмом.

Фізичне навантаження. Фізична праця характеризується підвище2

ним навантаженням, в першу чергу, на м’язову систему та інші функ2
ціональні системи організму (серцево2судинну, дихальну, обміну
речовин). М’язова робота має статичний і динамічний характер.

Статична робота пов’язана з фіксацією знарядь і предметів праці в

нерухомому стані, а також з наданням людині робочої пози. При статич2
ній роботі сприйняття навантаження залежить від функціонального
стану тих чи інших м’язових груп. Особливістю статичної роботи є її
виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і
напруженням м’язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого
знижується подача кисню, відбувається нагромадження продуктів роз2
паду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі
головного мозку, сформованого групою навантажених м’язів, призво2
дить до розвитку стомлення (тимчасове зниження працездатності). 

Динамічна робота – це процес скорочення м’язів, пов’язаний з

переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. При динаміч2
ній роботі сприйняття навантаження залежить від ефективності
систем, що поставляють енергію (серцево2судинна і дихальна), а
також від їхньої взаємодії з іншими органами. Енергія, що витрачаєть2

ся при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Дина2
мічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повно2
цінному кровообігу і меншій стомлюваності м’язів. Робота протягом
тривалого часу без перерв на відпочинок призводить до зниження
продуктивності праці і що більше навантаження м’язів, то швидше
відбувається стомлення. Дослідження фізіології праці показали, що
для виконання тривалої фізичної роботи важливо вибирати середні
величини темпу і навантажень, при цьому стомлення буде виникати
пізніше. Було також установлено, що при активному відпочинку
(зміна роду діяльності) відновлення працездатності людини відбу2
вається швидше, ніж при пасивному відпочинку.

Фізичне навантаження обумовлює підвищення рівня обмінних процесів,

що зростають в міру збільшення навантаження. Показниками фізичного наван2
таження можуть служити частота серцевих скорочень (поштовхів/хв) , кров’я2
ний тиск (мм рт. ст.), розподіл кровообігу в тканинах (мол/хв на 100 м м’язової
тканини), максимальне споживання кисню (мол/хв на 1кг маси тіла) і т. ін.

Енергетичні витрати, визначаючі важкість фізичної праці, прийнято вимі2

рювати в кДж/с, кДж/хв, кДж/година; ккал/хв, ккал/година (1ккал = 
4,2 кДж). Наприклад, при навантаженні 300 ккал/хв (1250 кДж/хв) макси2
мально можлива тривалість фізичної праці складає частки секунд, при наван2
таженні 15 ккал/хв (63 кдж/хв) – 1 година, а при навантаженні 2,5 ккал/хв
(11 кДж/хв) – необмежений час. 

Якщо в стані спокою продуктивність (хвилинний кровообіг) серця скла2

дає 3...4 л/хв, то при інтенсивній роботі може досягати 30...35 л/хв. При
цьому число серцевих скорочень може збільшуватися з 60 до 180...200 пош2
товхів/хв. Легенева вентиляція в стані спокою складає 6...8 л/хв, при інтен2
сивному навантаженні досягає 100 л/хв.

Статичне навантаження з енерговитратами понад 293 Дж/с відноситься

до важкого. При виконанні робіт зі значною м’язовою напруженістю (грабар,
вантажник, коваль, лісоруби, і ін.) енергетичні витрати в добу досягають
16,8...25,2 МДж (4000–6000 ккал). Добові витрати енергії для осіб, що вико2
нують роботу середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робіт2
ники та ін.) – 12,5...15,5 МДж (2900–3700 ккал). Якщо максимальна маса ван2
тажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоло2
віків, то робота характеризується як легка (енерговитрати до 172 Дж/с). При
виконанні однієї і тієї ж роботи енерговитрати можуть значно мінятися в зал2
ежності від пози людини. Так, при ручному зварюванні сидячи витрати енер2
гії складають 81,0–109,6 Дж/с (1,16–1,57 ккал/хв), а при роботі стоячи і зва2
рюванні на рівні пояса – 176,7 Дж/с (2,53 ккал/хв).

Фізична праця, розвиваючи м’язову систему і стимулюючи обмінні проце2

си, у той же час має ряд негативних наслідків. Насамперед, це соціальна нее2
фективність фізичної праці, пов’язана з низькою продуктивністю, необхідні2
стю високої напруги фізичних сил (великими енергетичними витратами) і

140