Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

151

на зони: передзаводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства),
виробничу, підсобну і складську.

Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розмі2

щеними будівлями, одно2 або багатоповерховими. Забороняється суцільна
забудова із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується
провітрювання та натуральне освітлення будівель.

Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорі2

зи, приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що
розміщені напроти.

Виробничі та складські приміщення можуть мати будь2яку форму та роз2

міри, зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно2гігієніч2
них умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають
форму прямокутника. Конструкція виробничих будівель, кількість поверхів
та площа обумовлюються технологічними процесами, категорією вибухопо2
жежонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів.

Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку

основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства повинна
мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додат2
кових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і споруд по
усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних автомобілів. До будівель
передбачається підвід мереж електроенергії, водопостачання та каналізації.

Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна

складати не менше 10% площі підприємства.

Водопостачання.

Залежно від призначення будівлі і технології виробництва

передбачають системи зовнішнього та внутрішнього водопостачання. В залеж2
ності від вимог технологічного процесу застосовують такі системи технологічно2
го водопостачання: оборотну, повторного використання, охолодженої, дистильо2
ваної, пом’якшеної води та ін. Для скорочення витрат води на технологічні
потреби слід застосовувати системи повторного та оборотного водопостачання.

Пристрої питного водопостачання (фонтанчики) рекомендується розмі2

щувати у проходах виробничих приміщень, вестибулях, кімнатах відпочин2
ку, на відкритих площадках території підприємства і, як виняток, у виробни2
чих цехах. Мережі господарчо2питного водопостачання мають бути відділені
від мереж, що подають не питну воду.

Норми витрат води на господарсько2питні потреби становлять 45 л у

гарячих цехах та 25 л на працівника в зміну у звичайних цехах.

Каналізація.

Каналізація для відведення стічних вод, підрозділяється на

виробничу, господарсько2фекальну та зливну. Каналізаційні системи склада2
ються з приймальних пристроїв (лотки, раковини), каналізаційних мереж,
станції перекачки, очисних споруд та допоміжних пристроїв.

Забороняється спуск господарсько2фекальних та виробничих стічних вод

у дренажні колодязі, щоб запобігти забрудненню водоносних шарів ґрунту.
За можливості вважається доцільною оборотна система водопостачання, при
якій забруднена виробнича вода після очищення знову поступає для потреб

технологічних процесів. Спуск незабруднених виробничих стічних вод
(наприклад, з системи охолодження) допускається у зливну каналізацію, що
призначена для стікання атмосферних опадів.

Для багатьох підприємств допускається спуск стічних вод, що вміщують

шкідливі речовини, після відповідної обробки, у міську каналізаційну мере2
жу, якщо концентрація шкідливих речовин у суміші стічних вод підприєм2
ства та міських стічних вод не перевищує встановлених норм.

2.2.2. Вимоги до виробничих і допоміжних приміщень

Вимоги до виробничих приміщень. 

Вибір типу приміщення визнача2

ється технологічним процесом та можливістю боротьби з шумом, вібра2
цією і забрудненням повітря. Виробничі приміщення відповідно до
вимог чинних нормативів мають бути забезпечені достатнім природним
освітленням. Обов’язковим є також улаштування ефективної за еколо2
гічними і санітарно2гігієнічними показниками вентиляції.

Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, а

об’єм і площа – 15 м

3

та 4,5 м

2

відповідно на кожного працівника (для

користувачів комп’ютерів згідно з ДСанПіН 3.3.22007298 «Державні
санітарні правила і норми роботи з визуальними дисплейними
терминалами електронно2обчислювальних машин» на одного працю2
ючого повинно бути не менше: площі – 6 м

2

і об’єму – 20 м

3

).

Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла, а також

зі значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як пра2
вило, розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових
будівлях – на верхніх поверхах.

Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та

стійкою до ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню;
бути стійкою до дії хімічних речовин і не вбирати їх.

Стіни виробничих та побутових приміщень мають відповідати

вимогам шумо2 і теплозахисту; легкому піддаватись прибиранню та
миттю; мати покриття, що виключає можливість поглинення чи
осадження отруйних речовин (керамічна плитка, олійна фарба). 

Приміщення, де розміщені виробництва з виділенням шкідливих

та агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю
та ін.), повинні мати стіни, стелю та конструкції, виконані і оздоблені
так, щоб попереджувалась сорбція цих речовин та забезпечувалась
можливість очищення та миття цих поверхонь.

У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, заточка

тощо) слід передбачити прибирання за допомогою пилососів чи
гідрозмивання.

152

153

Колір інтер’єрів приміщень має відповідати вимогам технічної

естетики. 

Вимоги до допоміжних приміщень та будівель. 

До допоміжних

відносяться приміщення та будівлі адміністративні, санітарно2побу2
тові, громадського харчування, охорони здоров’я, культурного обслу2
говування, конструкторських бюро, для навчальних занять та гро2
мадських організацій.

Допоміжні приміщення різного призначення слід розміщувати в одній

будівлі з виробничими приміщеннями або прибудовах до них у місцях з най2
меншим впливом шкідливих факторів, а якщо таке розміщення неможливе,
то їх можна розміщувати і в окремих будівлях.

Висота поверхів окремих будівель, прибудов чи вбудов має бути не мен2

шою 3,3 м, висота від підлоги до низу перекрить – 2,2 м, а у місцях нерегуляр2
ного переходу людей – 1,8 м. Висота допоміжних приміщень, що розміщені у
виробничих будівлях, має бути не меншою 2,4 м.

Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4 м

2

на одне робо2

че місце у кімнаті управлінь і 6 м

2

– у конструкторських бюро; 0,9 м

2

на одне

місце в залі нарад; 0,27 м

2

на одного співробітника у вестибулях та гардеробних.

До групи санітарно2побутових приміщень входять: гардеробні, душові,

туалети, кімнати для вмивання та паління, приміщення для знешкодження,
сушіння та знепилювання робочого одягу, приміщення для особистої гігієни
жінок та годування немовлят, приміщення для обігрівання працівників. У
санітарно2побутових приміщеннях підлоги мають бути вологостійкими, з
неслизькою поверхнею, світлих тонів, стіни та перегородки – облицьовані
вологостійким, світлих тонів матеріалами на висоту 1,8 м.

В гардеробних приміщеннях для зберігання одягу мають бути шафи роз2

мірами: висота 1650 мм, ширина 250…400 мм, глибина 300 мм. Кількість шаф
має відповідати спискові кількості працівників.

Технічна естетика виробничих приміщень. 

Науково встановлено,

що колір навколишніх предметів та предметних ансамблів впливає на
емоції (позитивні чи негативні), тобто на настрій людей: одні кольори
діють заспокоююче, інші – подразнюючи, збуджуючи. 

Так, наприклад, червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний. Жов2

тогарячий колір сприймається також як розжарюючий, гарячий; він зігріває,
бадьорить, стимулює до активної діяльності. Жовтий – теплий, веселий, при2
вертає до хорошого настрою. Зелений – колір спокою і свіжості, заспокоює нер2
вову систему, у сполученні з жовтим набуває м’яких тонів і позитивно впливає
на настрій. Блакитний та синій кольори нагадують про далечінь, воду, холод,
вони свіжі та прозорі, здаються легкими і повітряними, при їх дії зменшується
фізичне навантаження, вони можуть регулювати ритм дихання, заспокоювати
пульс. Білий колір – холодний, одноманітний; здатний викликати апатію. Чор2
ний – похмурий і важкий, різко погіршує настрій. Сірий – діловий, сумний,
похмурий, у виробничих умовах застосовувати його не рекомендується.

Виходячи з цього, загальна схема використання кольору чи групи кольо2

рів з метою зменшення втоми працівників така: якщо виробничий процес чи
фактори довкілля впливають на працівників збуджуюче, слід застосовувати
заспокійливі кольори, а якщо на працівників діють будь2які гнітючі фактори,
то їм має протиставлятись збуджуюче кольорове середовище.

Проектування кольорового рішення інтер’єру виробничих приміщень

слід виконувати у відповідності з СН 181270 («Указания по проектированию
цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных
предприятий»). Так, при роботі, що вимагає зосередженостіі, рекомендується
вибирати неяскраві, малоконтрастні відтінки, які не розсіювали б увагу, а при
роботі, що вимагає інтенсивного фізичного чи розумового навантаження,
рекомендуються відтінки теплих кольорів, що збуджують активність.

Таке оформлення інтер’єрів виробничих приміщень сприяє нейтралізації

втомлюючого впливу виробничого процесу та послабленню відчуття стомле2
ності і, з рештою, підвищенню працездатності та зменшенню травматизму.

2.2.3. Організація праці на робочому місці

Організація праці на робочому місці

– це комплекс заходів, що

забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь
виробництва і предметів праці.

Робоче місце

– це зона, яка оснащена технічними засобами і в якій

відбувається трудова діяльність працівника чи групи працівників.

Організація праці на робочому місці полягає у виборі робочої пози та

системи робочих рухів, визначення розмірів робочої зони та розміщення
у ній органів керування, інструментів, заготовок, матеріалів, пристроїв і
та ін., а також у виборі оптимального режиму праці та відпочинку.

Робоча поза. 

Правильно вибрана робоча поза сприяє зменшенню

втоми та збереженню працездатності працівника. Робоча поза може
бути вільною або заданою (табл. 2.3).

Вільна поза роботи означає можливість працювати поперемінно

сидячи і стоячи. Це найбільш зручна поза, бо дозволяє чергувати
завантаження м’язів та зменшує загальну втому.

Задані робочі пози – сидячи або стоячи. Робоча поза «сидячи» най2

більш зручна, вона може застосовуватись для робіт з невеликими
фізичними зусиллями, з помірним темпом, потребуючих великої точ2
ності. Поза «стоячи» є найбільш тяжкою, бо вимагає витрачати енер2
гію і на виконання роботи і на підтримку тіла у вертикальному чи
похилому положенні, що зумовлює швидке стомлення.

Система робочих рухів.

Основним принципом при виборі системи

робочих рухів є принцип «економії рухів», який сприяє підвищенню

154

155

продуктивності праці і, у той же час, зменшенню стомлюваності, кіль2
кості помилок і травматизму.

Принципи «економії рухів» полягають у наступних положеннях:

обидві руки повинні починати і закінчувати рух одночасно; руки не
повинні бути бездіяльними, окрім періодів відпочинку; рухи рук
повинні виконуватись одночасно у протилежних і симетричних
напрямках; найкращою є така послідовність дій, яка вміщує наймен2
ше число елементарних рухів; руки слід звільняти від усякої роботи,
яка може успішно виконуватись ногами чи іншими частинами тіла;
при можливості об’єкт праці має закріплюватись за допомогою спе2
ціальних пристроїв, щоб руки були вільні для виконання операцій.

Робота має організовуватись так, щоб ритм робочих операцій був, за

можливості, чітким та природнім, а послідовність рухів такою, щоб один
рух легко переходив у інші. Рух менш стомлюючий, якщо він відбуваєть2
ся у напрямку, що співпадає з напрямком сили тяжіння. Різкі коливання
швидкості та невеликі перерви у русі мають бути виключені.

Слід також враховувати ряд положень щодо швидкості руху рук людини:

там, де вимагається швидка реакція, слід використовувати рух «до себе»;

Таблиця 2.3.

Характеристика робочих поз людини

Робоча поза

Зусилля, Н

Рухливість 

під час роботи

Радіус

робочої зони,

мм

Особливості

діяльності

Сидячи2стоячи
(поперемінно)

50…100

Середня
(можливість
періодичної
зміни пози)

500…750

Достатньо вели2
кий огляд і зона
досяжності рук

Сидячи

до 80

Обмежена

380…500

Невелика статична
стомлюваність, 
більш спокійне по2
ложення рук, 
можливість вико2
нання точної ро2
боти

Стоячи

100…120

Велика 
(вільність пози
і рухів)

750 та

більше

Краще використо2
вування сили, 
більший огляд; пе2
редчасна стомлю2
ваність