ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9259
Скачиваний: 1
2) оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того,
щоб уміти узагальнювати та структурувати знання з охорони
праці, як вже набуті, так і ті, що будуть набуті при вивченні інших
навчальних дисциплін та практичним досвідом.
Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих
при вивченні нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та
інших дисциплін – загальноосвітніх (математика, фізика, хімія),
соціально2правових та економічних (трудове право, соціологія, еконо2
міка, організація і планування виробництва), медичних (гігієна, сані2
тарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загальнотехнічних та спе2
ціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування
виробництва та ін.).
Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисци2
плін, що вивчають людину в процесі праці, таких, як наукова організа2
ція праці, ергономіка, інженерна психологія, технічна естетика. Ці
дисципліни мають єдину мету – сприяти підвищенню продуктивності
праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників вироб2
ничого середовища, збереженню здоров’я працівників, підходячи до
цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.
Наукова організація праці
досліджує трудовий процес, на підста2
ві чого розробляє та впроваджує в практику такі його схеми, при яких
забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються
умови для збереження здоров’я працівників, збільшення періоду їх
трудової діяльності.
Ергономіка
досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомен2
дації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою
забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності
та здоров’я працівників.
Інженерна психологія
вивчає взаємодію людини з технікою і вста2
новлює функціональні можливості людини в трудових процесах з
метою створення таких умов праці, за яких зберігаються високі психо2
фізіологічні можливості людини.
Технічна естетика
встановлює залежність умов та результатів праці
від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь
праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно2побутових та інших
допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві.
Завершення підготовки фахівців з вищою освітою з питань охорони
праці здійснюється при вивченні навчальної нормативної дисципліни
«Охорона праці в галузі» та при підготовці розділу «Охорона праці» у
кваліфікаційних та дипломних роботах (проектах).
16
17
Розділ 1. НАУКОВІ, ПРАВОВІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ТА ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1.1. О
СНОВНІ ПОНЯТТЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ
,
ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
1.1.1. Термінологія охорони праці
Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяль2
ність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*,
а будь2яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг
тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.
Трудова діяльність – це джерело розвитку суспільства, ство
рення матеріальних, культурних і духовних цінностей, переду
мова існування як кожної окремої людини, так і людства в ціло
му.
У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини,
мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь2яка
трудова діяльність – це витрати фізичної і розумової енергії людини,
але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові
обов’язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага
суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність
повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивно2
сті, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її,
коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров’я пра2
цівників, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю.
В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і
не бути надмірно важкою чи напруженою. Важкість та напруженість
праці є одними з головних характеристик трудового процесу.
Важкість праці
– це така характеристика трудового процесу, що
відображає переважне навантаження на опорноруховий апарат
і функціональні системи організму
(серцево2судинну, дихальну та
ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризуєть2
ся фізичним (динамічним і статичним) навантаженням, масою ванта2
жу, що піднімається і переміщується, загальною кількістю стереотип2
них робочих рухів, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, перемі2
щенням в просторі.
* Праця — процес, що відбувається між людиною і природою з використанням
певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з
метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
18
Напруженість праці
– характеристика трудового процесу, що відоб
ражає навантаження переважно на центральну нервову систему,
органи чуттів, емоційну сферу працівника.
До факторів, що характе2
ризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емо2
ційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Під час виконання людиною трудових обов’язків на неї діє сукуп
ність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників
. Ці
чинники звуться виробничим середовищем.
Виробниче середовище забезпечує життєдіяльність під час вико2
нання трудових обов’язків, в тому числі і працездатність, але за пев2
них обставин ці ж чинники можуть являти небезпеку і вчиняти шкоду
людині. Будь2які реальні виробничі умови характеризуються, як пра2
вило, наявністю деякої небезпеки для працівника, що полягає у
можливості захворювання, отримання травми чи іншого ушкодження
організму.
Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середо
вища, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час
виконування нею трудових обов’язків складають умови праці.
Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирі2
шуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну
систему, зміна в якій будь2якого з компонентів веде до зміни інших, а
результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздале2
гідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та сус
пільства від ризику зазнати шкоди
.
Запровадження нових технологічних процесів, навіть тих, що спря2
мовані на полегшення праці* чи підвищення її безпеки, часто пов’яза2
не з появою нових чинників, загроза яких життю та здоров’ю праців2
ників часто може бути неусвідомленою або навіть невідомою.
Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпеч2
ними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик.
Виробничий ризик – це ймовірність ушкодження здоров’я праців
ника під час виконання ним трудових обов’язків, що зумовлена
ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та нау
ковотехнічним станом виробництва.
Шкідливий виробничий фактор
– небажане явище, яке супрово2
джує виробничий процес і вплив якого на працівника може призвести
* Тут і далі під терміном «праця» розуміється діяльність, що здійснюється в
рамках трудового законодавства.
19
до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання,
виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті як результа2
ту захворювання.
Захворювання
– це порушення нормальної життєдіяльності орга2
нізму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.
Виробничо зумовлене захворювання
– захворювання, перебіг
якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує
частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професій2
них шкідливих факторів.
Професійне захворювання (профзахворювання)
– це захворю2
вання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється
виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів
робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
Небезпечний виробничий фактор
– небажане явище, яке супро2
воджує виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести
до травми або іншого раптового погіршення здоров’я працівника (гос2
трого отруєння, гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.
Виробнича травма
– пошкодження тканин, порушення анатоміч2
ної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу
виробничих факторів. Як правило, виробнича травма є наслідком
нещасного випадку на виробництві.
Нещасний випадок на виробництві
– це обмежена в часі подія або
раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи
середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’яз2
ків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Поділ несприятливих чинників виробничого середовища на шкід2
ливі та небезпечні зумовлене різним характером їхньої дії на людсь2
кий організм, тим, що вони потребують різних заходів та засобів для
боротьби з ними та профілактики викликаних ними ушкоджень, а
також рядом причин організаційного характеру. У той же час між
шкідливими та небезпечними виробничими факторами інколи важко
провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і
захворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового
випромінювання може викликати опік або навіть призвести до мит2
тєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же
факторів – до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє
травму, а пил, що осідає в легенях, – захворювання, що зветься пнев2
моконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто роз2
глядаються як єдине поняття – небезпечний та шкідливий виробни2
чий фактор (НШВФ).
20
За своїм походженням та природою дії НШВФ ділять на 5 груп:
фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні*.
До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їхні еле2
менти, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або
обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або
елементи обладнання, які знаходяться під дією підвищеного тиску;
підвищена запиленість та загазованість повітря; підвищена або знижена
температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів;
підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений
або знижений барометричний тиск та його різкі коливання; підвищена
та знижена вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іонізація
повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвищене зна2
чення напруги в електричній мережі; підвищені рівні статичної елек2
трики, електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість
електричного, магнітного полів; відсутність або нестача світла; недо2
статня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; знижена
контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульсація
світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної
радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок,
інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній
висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.
До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які за характе2
ром дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, нар2
котичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі,
що впливають на репродуктивну функцію. За шляхами проникнення
в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:
1) органи дихання;
2) шлунково2кишковий тракт;
3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.
До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бак2
терії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти
їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).
До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та
динамічні) перевантаження і нервово2психічні перевантаження (розу2
* Чинний міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.003274 виділяє лише перші чо2
тири групи названих чинників, але, як у працях, виданих під егідою Міжнародної
Організації Праці, так і в ДСТУ 2293299 у визначенні терміну «виробниче середо2
вище» виділяються також соціальні чинники, тому автори цього підручника та2
кож виділяють їх.