Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

301

ником, з наступним визначенням складу масла на серветці та перера2
хунком на відповідну поверхню. Можна використовувати також
огляд поверхні за допомогою люмінесцентних приладів, контрольних
заливань чистого розчинника (після заливання вміст масла в розчин2
нику не повинен перевищувати 20 мг/дм

3

).

Очищення від газоподібних домішок. Очищення обладнання (резер2

вуарів, трубопроводів, арматури та ін.) від газоподібних домішок
перед його заповненням кріогенним продуктом здійснюється поло2
сканням, продуванням, вакуумуванням.

Метою цієї операції є виключення утворення систем «водень – по2

вітря», «рідкий водень – тверде повітря» тощо.

Вакуумування — найефективніший спосіб очищення — забезпечує

необхідний ступінь очищення за один технологічний прийом, дозво2
ляє очищувати глухі ділянки, не вимагає застосування спеціальних
газів для очищення. Після вакуумування обладнання можна зразу
заповняти робочим газом або рідиною. Але при очищенні вакуумуван2
ням необхідно використовувати складне додаткове обладнання —
вакуумні насоси, а система, що очищається, повинна конструктивно
забезпечувати можливість виконання відкачування.

У тих випадках, коли система не має глухих об’ємів (наприклад,

труби), зручним способом очищення є продування. Для продування
використовують азот, водень, гелій. Відомо, що при цьому способі
досягається зменшення початкової концентрації домішки приблизно
у 10 разів при продуванні двома з половиною об’ємами, у 10

2

разів при

продуванні п’ятьма об’ємами, у 10

4

разів при продуванні десятьма

об’ємами чистого газу (що не містить домішок, або містить домішки у
кількості менше 0,1 від тієї, що вимагається після продування).

При наявності у системі глухих об’ємів потрібно використовувати

для очищення метод полоскань — заповнення обладнання чистим
газом до заданого тиску та викидання його. Операцію повторюють
кілька разів залежно від концентрації домішки у зоні очищення та
величини тиску, який створюють в обладнанні.

Зневоднення. 

Певну небезпеку для кріогенних систем може мати

невидалена з них волога. Наявність вологи у вакуумних порожнинах
призводить до значного збільшення часу їх відкачування до заданого
тиску. Волога, що залишається у трубопроводах, вентилях, запобіж2
них клапанах, під час відкачування може замерзнути, що призводить
до закупорювання комунікацій, розриву труб, примерзання рухомих
елементів обладнання (наприклад, штоки вентилів, запірні елементи),
тобто створює небезпеку експлуатації обладнання. Тому кріогенне
обладнання, у якому може бути волога, висушують продуванням,

нагріванням, відкачуванням або досягають зневоднення заливанням
або протиранням спиртом.

Зневоднення, звичайно, виконують двома методами: протиранням

поверхні змоченим у спирті матеріалом або заливанням спиртом
частини обладнання та полосканням (обмиванням) поверхні спиртом.
Застосовується етиловий спирт концентрацією 96 об. %. При зневод2
ненні вода легко розчиняється у спирті і окремі краплі, плівки води
замінюються краплями та плівкою розчину води та спирту, у якому
концентрація води не перевищує 4,5–5 об. %. Кількість води після
одноразового зневоднення зменшується приблизно у 20 разів.

Основними вимогами до одягу працюючих з горючими та небез2

печними під час пожежі кріогенними продуктами є нездатність його
до електризації та до іскроутворення. Одяг персоналу обслуговування
необхідно виготовляти з брезенту, бавовняних та азбестових тканин.
Якщо застосовують тканини, що містять домішки штучних волокон,
то необхідна їх антистатична обробка. Забороняється використання
одягу із синтетичних та шовкових тканин, які легко електризуються
під час тертя. Найбільшою небезпекою при роботі у збагаченій киснем
атмосфері є поєднання в одязі бавовняних тканин і тканин із штучних
волокон. Для виготовлення одягу найпридатніші тканини із густого,
гладкого штучного волокна, які піддали антистатичній обробці.
Останнім часом створено ряд спеціальних киснестійких тканин на
основі скловолокна (бета2тканина), поліамідного волокна (дюрет),
вітчизняна тканина «Лола» тощо.

Після роботи в атмосфері, насиченій парами горючих кріогенних

продуктів, наприклад у випадку проливання, одяг треба зняти і прові2
трити протягом 30 хв. Забороняється носити взуття із сталевими
гвіздками, які можуть спричинити появу іскри при ході.

Зріджені рідини зберігають і перевозять у стаціонарних та транс2

портних резервуарах (цистернах), обладнаних високоефективною
тепловою ізоляцією (ГОСТ 16024279 Е).

Для транспортування та зберігання відносно невеликих кількостей

кріогенних речовин (від кількох літрів до кількох десятків літрів)
використовують посудини Дьюара.

Під час роботи із посудинами Дьюара потрібно враховувати, що вибу2

хи посудин Дьюара відбуваються внаслідок щільно зачиненої горловини
посудини: закупорювання горловини льодом, порушення вакуумної ізо2
ляції посудини та різкого підвищення температури усередині посудини,
розширення поглинутих адсорбентом газів при обігріванні посудин.

Забороняється перевозити посудини Дьюара у пасажирському

ліфті, дозволяти присутність сторонніх осіб на площадці, де розміще2

302

303

ні посудини Дьюара під час заповнення рідкими газами, лишати на
відігрівання посудини Дьюара, що втратили вакуум, там, де можуть
перебувати люди, палити у місцях знаходження посудин Дьюара,
користуватися відкритим вогнем, зберігати горючі матеріали та речо2
вини. Забороняється також ремонтувати невідігріті посудини та посу2
дини, що містять кріогенні продукти.

3.4. Б

ЕЗПЕКА ПІД ЧАС

ВАНТАЖНО

РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

І ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖІВ

3.4.1. Загальні положення

Основним заходом для покращання та полегшення умов праці при

виконанні вантажно2розвантажувальних робіт, а також для забезпе2
чення безпеки працюючих є широке впровадження механізації наван2
тажування, вивантажування та транспортування вантажів.

Усі роботи, пов’зані з навантажуванням, вивантажуванням, складу2

ванням і транспортуванням вантажів, мають виконуватися відповідно
до ГОСТ 12.3.009276 «Работы погрузочно2разгрузочные. Общие тре2
бования безопасности», ГОСТ 12.3.020280 «Процессы перемещения
грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».

Вантажно2розвантажувальні роботи виконують під керівництвом

досвідченого працівника, який повинен пройти навчання і перевірку
знань чинних нормативно2правових актів з охорони праці в межах
своїх функціональних обов’язків і мати відповідне посвідчення.

Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює

порядок і способи навантажування, вивантажування і переміщення
вантажів, розподіляє робітників відповідно до їх кваліфікації та досвіду,
інструктує робітників з питань технології виконання робіт та дотриман2
ня вимог безпеки й безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпе2
чує місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.

Вантажно2розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізова2

ним способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та
інших машин, а за незначних обсягів – із застосуванням засобів малої механі2
зації. Механізований спосіб вантажно2розвантажувальних робіт застосову2
ється для вантажів масою більше 20 кг, а також під час піднімання вантажів
на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою більше 500 кг дозволяєть2
ся вантажити та вивантажувати тільки вантажопідіймальними кранами.

Навантажування та розвантажування важких і громіздких вантажів здій2

снюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під керівниц2

твом відповідальної особи (майстра, бригадира), зобов’язаної слідкувати за
безпекою навантажування, транспортування і розвантажування вказаних
вантажів. У темний час доби навантажування та розвантажування матеріалів
допускаються тільки при освітленості місця робіт у горизонтальній площині
на рівні землі не менше 20 лк.

Діючим законодавством дозволена наступна норма перенесення

вантажів: чоловікам – масою не більше 50 кг на відстань, що не пере2
вищує 25 м, і на висоту не вище 3 м; жінкам (віком більше 18 років) –
масою не більше 15 кг. Переміщення вантажів на відстань більше 25 м
повинно виконуватися на двоколісних візках або інших пристосуван2
нях малої механізації.

Перенесення та пересування важких предметів особами віком до

18 років допускається тільки у тих випадках, коли ці операції безпосе2
редньо пов’язані з виконуваною або професійною роботою (не ван2
тажником) і займають не більше однієї третини робочого часу. Гранич2
на маса вантажу, який вони можуть переносити, наведена у першому
розділі.

З метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, площадки для ван2

тажно2розвантажувальних робіт мають бути сплановані, обгорожені з метою
обмеження доступу сторонніх осіб, та облаштовані відводом води. Площадки,
розраховані на строк служби більше року, повинні мати тверде покриття.

У зимовий період вантажно2розвантажувальні площадки необхідно регу2

лярно чистити від снігу та льоду і посипати піском, попелом та шлаком.

Вантажно2розвантажувальні площадки обладнуються спеціальним інвен2

тарем і найпростішими пристосуваннями (перехідні містки, східці, дошки
для кочення, переносні драбини, домкрати, тачки, медведки, вагончики,
візки, конвеєри тощо), що забезпечують безпеку та полегшують виконання
робіт. Інвентар і пристосування, що застосовується при вантажно2розванта2
жувальних роботах, слід утримувати у справному стані. При переміщенні
вантажів масою від 20 до 500 кг (кожне місце окремо) вантажникам мають
видавати зазначені найпростіші пристосування.

Вантажні платформи повинні бути на висоті 1,1 м від рівня верху головки

рейки, а з боку автомобільного під’їзду — на висоті підлоги кузова транспорт2
ного засобу. У місцях, де не передбачається навантажування або вивантажу2
вання негабаритних вантажів, а також пропуск вагонів із такими вантажами,
вантажні платформи будують заввишки 1,2 м. Платформи та склади потріб2
но обладновувати рампами: з боку залізничної колії завширшки не менше 3 м,
а з боку автомобільного під’їзду — завширшки не менше 1,5 м. Вивантажений
матеріал приводиться у такий стан, при якому усувається будь2яка можли2
вість падіння та розвалювання його, а також порушення габариту наближен2
ня будівель, якщо матеріал складується біля рейкової колії або біля автомо2
більного під’їзду.

Для забезпечення безпеки у місцях масового переходу людей та під час

перевезення вантажів через рейкову колію влаштовуються переїзди з відпо2

304

305

відним настилом. При необхідності перенесення вантажів або переміщення
механізмів через рейкову колію роблять тверді покриття або переносні насти2
ли на рівні головки рейок завширшки не менше 1,5 м для проходження ван2
тажників, а для переміщення механізмів — завширшки не менше 3 м.

3.4.2. Вимоги до місць виконання робіт

Вибір місця виконання вантажно2розвантажувальних робіт пови2

нен відповідати вимогам санітарних норм та іншій нормативній техніч2
ній документації. Відповідно до ГОСТ 12.3.009276* (СТ СЕВ 3518281)
місця виконання вантажно2розвантажувальних робіт розташову2
ються на спеціально відведеній території з твердим та рівним покрит2
тям. Допускається виконання цих робіт на площадках з твердим ґрун2
том, що здатний сприймати проектне навантаження від вантажів та
підйомних і транспортних машин.

Розміри та покриття площадок для вантажно2розвантажувальних

робіт згідно із СНиП ІІІ 4280 мають відповідати проекту виконання
робіт. Під’їздні шляхи до площадок (пунктів) повинні мати тверде
покриття і утримуватися у справному стані. У місцях перетину під’їз2
дними шляхами канав, траншей та залізничних колій влаштовуються
настили та мости для переїздів.

Ширина під’їздних шляхів повинна бути не менше 6,2 м при двос2

торонньому русі автомобілів і не менше 3,5 м при односторонньому
русі.

Розміри вантажно2розвантажувальних площадок визначаються з

урахуванням характеру робіт, транспортних засобів та вимог безпеки.
При розташуванні автомобілів на площадках відстань між автомобі2
лями, які стоять один за одним (в глибину) має бути не менша 1 м, а
між автомобілями, які стоять поряд (по фронту), — не менше 1,5 м.
Якщо автомобілі встановлюють поблизу будівлі або складу, то між
будівлею та заднім бортом кузова автомобіля слід дотримувати інтер2
вал не менший 0,5 м, при цьому повинен бути тротуар, відбійний брус
тощо. Відстань між автомобілем і штабелем вантажу повинна бути не
менше 1 м.

На площадках для навантажування та вивантажування тарних

штучних вантажів (тюків, бочок, рулонів та ін.), які зберігаються у
складах та пакгаузах, влаштовуються платформи, естакади чи рампи
висотою, що дорівнює висоті кузова автомобіля.

Склади, що розташовані у підвальних та напівпідвальних примі2

щеннях і мають сходи з кількістю маршів більше одного або заввишки
більше 1,5 м, обладнуються люками і трапами для спускання вантажів